Слово у грі

Передплата, підписка. Передплатою називається замовлення на друковане видання з попереднім внесенням часткової чи повної платні за нього. «Передплатою на газети й журнали активно займаються працівники зв'язку». (З газети.) «Блонський опублікував тоді ж поклик до передплати на «Енеїду», але намір видання якось не здійснився». (І. Франко.)
В усному мовленні інколи в значенні «передплата» вживають слово «підписка», а замість «передплатник» — «підписчик».
З погляду сучасної мови така заміна небажана. Слово підписка поширене в іншому значенні — «письмове зобов'язання про щось». «Звелося на те, що таки Хомі дали добру прочуханку та ще узяли і підписку: що, каже, доволен і жалуватися нігде не буде». (Г. Квітка-Основ'яненко.) «Л и п с ь к и й: Я ладен дати вам підписку, що визнаю ваше повне авторство». (І. Кочерга.) «Оформляйте справу до суду… Підписки про невиїзд брати не треба». (В. Кучер.) «Однак, коли не помиляюся, ви дали йому підписку? Присягалися мовчати?» (Ю. Смолич.)
Отже, замовлення на придбання й доставку газет, журналів, а також деяких інших видань і грошове зобов'язання з попереднім внеском треба називати не «підпискою», а передплатою.

ПІДПИСАТИСЯ ЧИ ВСЕ-ТАКИ ПЕРЕДПЛАТИТИ?

Таке питання постало після ознайомлення з рекламними текстами типу: «Навіть з краю землі[йдеться про Австралію] надходять до нас листи з проханням підписатися на газету «Вечірній Київ».
«Словник української мови» в 11-ти томах у цьому значенні рекомендує тільки дієслова передплачувати, передплатили і відповідний іменник передплата. Той, підписчик, підписок — це російські канцелярист, пиредплатник.
Таких значень не мають дієслова підписувати, підписати і споріднені з ними іменники підписка, підписування. Вони вказують на те, що хтось ставить підпис (називає своє ім’я, прізвище або ініціали) під якоюсь угодою, взагалі під текстом, потверджуючи написане, засвідчуючи своє авторство. Підписують і картини, малюнки та под. Підписувати — значить писати якийсь текст на чому-небудь, під чимсь як пояснення. Підписка — це ще й «письмове зобов’язання або потвердження чогось»: дати підписку про невиїзд.
Тим часом у практиці маємо стійке поплутання обох груп слів, уживання ненормативних висловів типу: підписав газету, підписка на газету і под. Чому так? Вплив російської мови? Так, безперечно. Вплив спорідненої мови позначився і в даному разі. Також і традиція, породжена цим впливом. Адже ще на початку XX ст. діяв законодавчо «Російсько-український словник» Уманця і Спілки, в якому знаходимо, крім передплата, пренумерата (останнє з позначкою Гал [ицьке слово]), ще й підписка (див. статтю абонемент). Як синоніми подано передплатник, підписчик, пренумерант відповідно до російського абонент. Укладачі не розрізнили значення синонімів підписати(ся), записати(ся), передплачувати, пренумерувати — відповідників до російських абонировать, абонироваться. А різниця у їх уживанні була, і про це дізнаємося з подальших матеріалів цього ж словника. У статті подписка Уманець і Спілка виділяють два значення: «1. підписування; 2. передплата, пренумерата (Гал.)». У «Словарі української мови» за ред. Б. Грінченка знаходимо: «Передплата... Подписка (на издание)» — з посиланням на «Українсько-німецький словник» Є. Желехівського та С. Недільського: «Передплатник.. Подписчик» — з посиланням на журнал «Основа».
Це чітке розрізнення було покладено в основу українського літературного слововжитку, що знайшло відображення і в лексикографічних виданнях. Узяти хоча б «Фразеологію ділової мови» В. Підмогильного та Є. Плужника (1926), «Російсько-український словник» (1937) та ін. «Українсько-російський словник» АН України у шести томах спробував поновити в правах паралельне слововживання, але у видавничій практиці таке спрямування не знайшло підтримки, тому тритомний «Російсько-український словник» (1968) вніс відповідне уточнення, відкинувши кальковані форми, що не відповідали давнішій традиції (пор. ще в «Словнику української мови» П. Білецького-Носенка: підписчик, підписок — це російські канцелярист, писарчук). Цією настановою керувалися укладачі та редактори одинадцятитомного «Словника української мови» та інших наступних лексикографічних праць (див., напр., «Російсько-український словник для середньої школи» Д. І. Ганича та І. С. Олійника), у яких значення обох названих груп слів відрізняються. Коли йдеться про пресу та різні інші видання, вживають вислови передплачувати (передплатити) газету(журнал, видання, багатотомник), передплатники газет, передплата на газету «Вечірній Київ» триває. Не забуваймо про це!