Обговорюємо літературу і літературний процес.

don pedro · 2016-06-03 21:03

Woland61
Ну, сподіваємось, на краще, адже третя частина оповідань Бредберрі від "Богдана" таки з'явилась.

don pedro · 2016-06-04 01:41

От із задоволенням прочитав нову збірку "темного фентезі/жахів" видавництва КСД "Колір зла", видану у 2016 р.:
https://pidval.files.wordpress.com/2016/04/37687_56621.jpg?w=640
Її зміст:
http://bookopt.com.ua/kolir-zla-zbirka.html
Її у далекому 1987 р. уклав Девід Дж. Гартвелл, відомий критик та редактор. "Колір зла" - перша книга укладеної ним серії збірок фантастики. Сподіваюсь, що КСД видасть і решту укладених ним збірок. Книга являє собою збірку найбільш знакової, на думку автора, малої прози у жанрі починаючи з ХІХ і до другої половини ХХ сторіч. Оповідання у книзі в основному не мають стосунку до якоїсь різанини у темряві, що сьогодні вважається зіпсованою телевізором жахами. В основному, це і справді доволі моторошні історії про привидів і зло з сивої давнини. Решта є просто химерними історіями про прибульців, дух міста, самотність та безпомічність у глушині і таке інше. Все це, на перший погляд, доволі еклектично, але при читанні сприймається як щось цілісне. Я відкрив для себе чимало невідомих мені досі імен авторів чудових текстів.
Як на мене, кращими оповіданнями збірки є "Довгий-довгий шлях попереду" Рассела Кірка, "Скавучання побитих собак" Гарлана Еллісона, "Автопсія" Майкла Ши і "Палички" Карла Едварда Ваґнера. Перше є соціальною містикою, друге - чарівною історією про прибульців, а третє - власне оповіданням жахів. Одне оповідання - "Більше, ніж окрема людина" Роберта Ейкмана, відверто кажучи, залишилось для мене незрозумілим. Мабуть, варто перечитати ще раз. Приємно, що з цією збіркою ми отримали третій переклад українською знакового оповідання Говарда Філіпса Лавкрафта "Поклик Ктулху" (перший - у журналі "Всесвіт", а другий у першому томі прози "Видавництва Жупанського").
Відзначу більш-менш прийнятну вартість книги, високу якість видання та гарний переклад Андрія Яремчука, що легко читається. Словом, раджу прочитати цю збірку усім любителям фантастики і жахів, і сподіваюсь, що і решта збірок від Девіда Дж. Гартвелла будуть видані українською. Вони того варті.

don pedro · 2016-06-05 01:30

Блага вість: Останній на сьогодні роман американського письменника Джо Гілла (син Стівена Кінга) «Пожежник» вийшов друком у травні цього року. До кінця року планується видання українською мовою у видавництві «Країна Мрій».

Найкращі містері романи та оповідання 2016 року У США оголосили переможців премії Едгара Алана По, якою нагороджують авторів найкращих романів у жанрі mystery, таємничого кримінального роману.
http://blog.yakaboo.ua/the-best-crime-novels-and-short-stories-2016/

don pedro · 2016-06-10 12:23

Для фанів треш-фільму з Віллом Смітом"День незалежності" видавництво КМ видає роман А. Ірвіна "День незалеженості: віродження":
http://kmbooks.com.ua/catalog/433/1454/
Видання приурочена до початку показу в Україні однойменного фільму (другої частини стрічки з Віллом Смітом). Мабуть, вона буде ще жахливіша, аніж перша.

don pedro · 2016-06-10 19:12

Блага вість: Третій і четвертий том "Відьмака" українською:
http://www.bookclub.ua/ukr/catalog/books/fentasi/product.html?id=38506
та
http://www.bookclub.ua/ukr/catalog/books/fentasi/product.html?id=38505

Tarasyk · 2016-06-10 19:42

До речі, від КСД днями вийде ще один роман Деніела Кіза (автора Квітів для Елджернона) - Таємнича історія Біллі Міллігана.

Додано через 6 хвилин 38 секунд:

А від Нашого Формату нарешті вийшли надзвичайно цікаві та важливі:
Капітал у XXI столітті
Чому нації занепадають?

Додано через 4 хвилини 9 секунд:

Оу, а ще від КСД в липні вийде "Мовчання ягнят" Томаса Гарріса та "Найкоротша історія часу" Стівена Гокінга. Здаєтсья тут про це ще не писали...

don pedro · 2016-06-13 00:23

КСД видає роман-бестселер "Сирітський потяг" Крістіни Бейкер Клайн
https://www.facebook.com/1082143921811610/photos/a.1082753401750662.1073741828.1082143921811610/1450315114994487/?type=3&theater

Блага вість: 7 червня у Лондоні відбувся передпоказ восьмої частини поттеріани – п'єси «Гаррі Поттер і прокляте дитя».

Перед прем'єрою Джоан Ролінґ звернулася до поттероманів і попросила не розголошувати деталі сюжету тим, хто побачить виставу трохи пізніше. А у Твітері запустили тег ‪#‎keepthesecrets‬, аби закликати зберігати таємницю і не спойлерити.

Книга «Гаррі Поттер і прокляте дитя», яка буде інтерпретацією п’єси, вийде друком 31 липня.
Її випустять як в друкованому, так і електронному вигляді.
Також планується видання українською мовою у листопаді.
Та я більше зацікавлений у видавництві українською детективів Ролінґ.

Літні новинки українських видавництв: Літопис, ВСЛ та Видавництво Анетти Антоненко
http://starylev.com.ua/news/litni-novynky-ukrayinskyh-vydavnyctv-litopys-vsl-ta-vydavnyctvo-anetty-antonenko

"Падіння Артура" Джона Рональда Руела Толкіна - українською від "Астролябії":
http://astrolabium.com.ua/padinnja_artura-tolkin_dzhon_ronald_ruel.html

Нібито має бути (вже є?) нова редакція "Воно" Стівена Кінга українською.

Woland61 · 2016-06-13 23:32

володимирко2 · 2016-06-14 20:07

Уже зовсім скоро - ДРУГИЙ ТОМ із "П"ЯТИКНИЖЖЯ ЛЕМОВОГО" - "Соляріс", "Едем", "Непереможний" і "Повернення з зірок"! https://www.facebook.com/bohdanbooks?ref=hl

don pedro · 2016-06-18 00:00

"Богдан" готує вихід фентезі українського автора:
https://www.facebook.com/bohdanbooks/photos/a.164527463589062.29075.162288740479601/1149440128431119/?type=3&theater

Також це видавництво робить переклад найвідомішого роману Дена Сіммонса "Гіперіон" - одного з найзначніших фантастичних творів 1990-х років, готує Богдан Стасюк.

Презентуватимемо видання вже в вересні на Форумі видавців у Львові.

СКОРО від майстра детективного жанру - Олексія Волкова, вийде у світ НОВА КНИГА «Гра в три руки».
https://www.facebook.com/bohdanbooks/photos/a.164527463589062.29075.162288740479601/1144039858971146/?type=3&theater

don pedro · 2016-06-28 00:37

Видатний роман"Талісман" Стівена Кінга і Пітера Страуба нарешті українською від КСД у вересні:
http://www.bookclub.ua/catalog/books/detective/product.html?id=38664

Woland61 · 2016-06-28 13:54

До речі про літературу...

Недавно згадалося, як в молодості читав один твір.. Суть назву і автора вже не пам'ятаю.. Пам'ятаю лише деякі моменти - в психушці опиняється чувак, який під час сну потрапляє в якийсь інший світ.. там його хто переслідує.. все запвершується тим, що його посікли на капусту ятаганами в палаті одиночній...

Мо' хтось підкаже що то було?))

Tarasyk · 2016-06-28 13:58

don pedro · 2016-06-29 01:29

Блага вість: Юрій Винничук завершив роботу над новим романом:
"А тим часом я завершив новий роман. Продовження "Аптекаря" відклав. Поки що назва "Цензор". А може "Вартовий слів"?
Час дії: до війни, в час війни і трохи по війні. Місце дії: Ґданськ (аероклуб), Сопот (казино), Вельс, Оттава, Варшава (Абвер), Краків, Сянок, Сколе (палац барона Ґредля), Дрогобич, але найбільше Львова (підпільне казино, кримінальний світ, батяри, мордовні, готель "Жорж", гестапо, концтабір). Презентація на Форумі -- видавництво "Фоліо".

"Цензор – так ми його називали, а він задоволено кивав своєю сивою головою, і я певен, що звучало це як «Цезар». Хоча останні роки свого життя він уже цензором не був, ніхто вже його не страхався, і коли він нарешті пішов на пенсію та перетворився на такого собі добродушного дідка, який полюбляє посидіти за пивом у кнайпі, то навіть ті, чия доля інколи залежала від одного його поруху руки з олівцем, не упізнавали його. А проте душа цензора не дрімала, він і далі запоєм читав книжки, купував їх цілими пачками, усе те, що почало видаватися за Незалежності, коли цензура зникла, а він продовжував читати і креслити своїм червоним олівцем, ба більше, він не просто викреслював рядки чи й цілі сторінки, а вписував нові, він мовби ставав співавтором цих книжок, які вийшли без цензури.
«Цензура – це мистецтво, – казав він, – це щось, може, навіть вище за мистецтво, бо мистецтво твориться натхненням, інколи й без здорового глузду, але цензура – це мистецтво розуму, високого розуму. Скільки разів доводилося ледь не дослівно переписувати той чи інший твір, який потім виходив під прізвищем іншої людини, без жодних навіть натяків, що і я там приклав свою руку, хоча я виразно бачу усі свої сліди, усі ті вістові стовпчики, забиті на окремих ділянках твору».
Цілими днями він тільки те й робив, що читав і щось черкав олівцем, а був при цьому такий зосереджений, що я навіть не важився його зачіпати. Врешті з нудьги я попрохав Цензора дати мені прочитати книжку з тих, які прочитав він. Цензор поглянув на мене уважно і сказав: «Я можу вам дати книжку, але мушу попередити, що я її усю почеркав. У мене така звичка – креслити текст, який я читаю. Якщо вам це не заважатиме, будь ласка». І він мені простягнув книжку одного сучасного автора. Розгорнувши її, я остовпів: вона й справді була геть уся покреслена, але цього було не досить, бо й усі поля були пописані дрібненьким, але чітким каліграфічним почерком. Ці саморуч вписані рядки мали замінити ті, що були викреслені, а коли не вміщалися на полях, новий мій знайомий робив окрему вкладку. І коли я став читати текст автора і порівнювати його з виправленнями Цензора, то побачив усю глибину його помислів, його розмах і велич.
– Я отримував справжню насолоду, проникаючи в тексти, – згадував він, – від мене залежала доля будь-якого письменника, бо я читав не тільки те, що бігло перед моїми очима рівненькими рядочками, а й те, що ховалося поміж рядків, я тримав у пам’ятні безліч імен, слів і виразів, які нізащо не повинні були просочитися в друкований твір, я стояв на варті слів. Авжеж, вартовий слів – так я мав би себе називати. Але не забував і про свою колекцію ґудзиків, тепер вона поповнювалася ґудзиками письменників, чутка про таку мою пристрасть небавом поширилася, і письменники самі відривали перед моїми очима ґудзики на своїх маринарках та сорочках, даруючи мені їх від щирого серця. З письменницями було по різному, одні дарували ґудзика від блюзки, інші від бюстгальтера, а ще інші дарували себе, благаючи не краяти надто жорстоко їхніх примітивних віршиків про мамині руки, батьківський поріг, рушники вишивані, калину, малину. Я читав усе це віршоване сміття і мене брала оскома. Кожна збірка віршів починалася з «паротяга», який волік за собою усю решту мотлоху. «Паротягами» називалися вірші про Леніна, партію, велику вітчизняну війну і т. д. «Я йду до Леніна», – писала одна сотня поетів, «ми йдемо до Леніна», – базґрала друга сотня поетів, «я з Леніном звіряю кожен крок», – шкрябала третя сотня поетів, «несу я Леніну свої думки», – квацяла четверта сотня поетів… Хотілося вити. Хотілося усіх цих поетів запакувати в концтабір, виморити голодом і поховати у братській могилі разом з їхніми поетичними збірками. Але я знав, що вони, як таргани, ніколи не переведуться.
Інколи я дозволяв собі пожартувати, наприклад, у кожній першій літері кожного третього абзацу зашифровував щось кумедне, наприклад «пішов до сраки» або «геть комуну». Цікаво, що ніхто досі нічого такого не помітив, навіть коли я зашифрував кілька таких фраз у романі Олеся Гончара «Собор», який між іншим так хвацько покраяв та подописував, що можу з певністю сказати – ми були співавторами. А що я витворяв із п’єсами Олександра Корнійчука! Я вписував нові ролі, розвертав інтригу так, що прісна й нудна п’єска перетворювалася на драму, хоч, звісно, не рівня Шекспіру, але принаймні з маленького пшику я робив пшик великий. Ну, бо що ви собі гадаєте – що я, читаючи гори, монблани і еверести української літератури, не навчився писати, як будь-який гівняний класик? Та я, може, ще й краще пишу. Якось я не стримався і переписав цілий роман одного відомого зараз нездари так, що від першоджерела залишилося, може, відсотків двадцять. Автор писав надто скупо, надто економно, я не відчував розмаху, а коли я не відчуваю розмаху, мене починає щось душити, бракує повітря, я тоді не витримую – розправляю крила і злітаю. Того разу розмах моїх крил перевершив усі сподівання, він затьмарив курячі крила автора. Якщо він писав «проїхало авто», я розгортав цілу картину: «проїхало червоне авто, за кермом сиділа білявка в темних окулярах і кумедно зціплювала вуста, мовби намагалася засилити нитку у тоненьке вушко голки, а не прошмигнути поміж авт, нікого не зачепивши». Ну, ви ж відчуваєте різницю? Опис відразу стає зримим і живим. Коли він писав «за вікном була весна», я вибухав емоціями: «за вікном скипали цвітом морелі, сонце протинало шиби і витанцьовувало на паркеті, манячи надвір, туди, де буяло життя усіма барвами і звуками». Автор, звичайно, був у розпачі, приходив скандалити, але я його заспокоїв тим, що завдяки мені він отримає значно більший гонорар за більший обсягом твір. Мені цікаво було використати його роман, як своєрідну канву, по якій можна вишити нову картину, значно барвистішу і глибшу. І коли потім критики у рецензіях наводили високі зразки його стилю, цитуючи власне мої дописки, я тішився так, мовби то хвалили мене.
Майже усі письменники, яким дозволено було видавати книжки, співпрацювали з КГБ, я все про них знав, читав їхні доноси, фактично вони стукали одні на одних, навіть не намагаючись викрутитися від цього юдиного обов’язку, адже їм не загрожував ані розстріл, ані заслання, як то було до війни. Тільки й усього, що довелося б писати в шухляду. Але ні, вони якраз цього панічно боялися – випасти, як вони казали, «з контексту». Вони нагадували мені плазунів, я їх прозирав наскрізь, бачив увесь виворіт їхніх душ, всю їхню гниль".".

Tarasyk · 2016-06-30 19:25

У ВСЛ готується до виходу досить відома книга Тоні Шей "Доставка щастя. Шлях до прибутку, задоволення і мрії": http://starylev.com.ua/dostavka-shchastya-shlyah-do-prybutku-zadovolennya-i-mriyi
Тоні Шей відомий підприємець, що в 90х продав свою компанію LinkExchange Майкрософту за 265 млн долларів, а потім інвестував гроші у Zappos, інтернет-магазин взуття, який згодом придбала Амазон за 1,2 млрд долларів.

don pedro · 2016-06-30 23:25

Ролінґ презентувала нову історію про школу магії
http://litakcent.com/2016/06/30/roling-prezentuvala-novu-istoriju-pro-shkolu-mahiji/
Ясно. Ролінґ хоче щільніше охопити північноамериканський ринок.

Наклади книг українською зростають: статистика
http://litakcent.com/2016/06/30/naklady-knyh-ukrajinskoju-zrostajut-statystyka/

Hentaihunter · 2016-07-02 12:22

Хтось уже читав «Народження Сталевого Щура» Гаррі Гаррісона? Чи варто купувати, бо читав, що переклад лажовий, за основу, мовляв, узяті російські джерела?

Woland61 · 2016-07-02 13:15

don pedro · 2016-07-03 00:50

Блага вість: незабаром видавництво КМ видасть роман удостоєний Пулітцерівської премії від автора Вільяма Фолкнера "КРАДІЇ":
http://kmbooks.com.ua/catalog/431/1449/

don pedro · 2016-07-05 23:23

Блага вість: "Фоліо" видало другий том "Греція" багатотомного видання "Історія європейської цивілізації" (перша частина - "Рим" - вийшла раніше).

Від "Фоліо"
Цю книгу ми готували 3 роки. Понад 1100 сторінок, не рахуючи кольорових вклейок. Другий том 12-томної Історії Європейської Цивілізації під редакцією Умберто Еко.
Перший (Рим) вийшов рік тому, третій (Близький Схід) вийде до Львівського Форуму. У ньому буде більше 1300 сторінок. Після цього приступимо до наступних 4 томів багатотомника, присвяченим середньовіччя"

Щоправда, ціна воістину благодійна та антикризова - 484 гривень у книгарні. Думаю, що утримаюсь.

don pedro · 2016-07-08 00:47

Блага вість: проект Вавилонська Бібліотека та "Клуб Сімейного Дозвілля" обіцяють видати до цьогорічного Книжкового Форуму культовий постмодерністський роман Джона Фаулза "Маг".

forever_maggot · 2016-07-08 18:03

Woland61 · 2016-07-08 22:37

Оооо. Дякую

don pedro · 2016-07-11 23:11

Режисери Тихий і Слабошпицький знімуть фільм про письменника Ульяненка
http://litakcent.com/2016/07/11/tyhyj-i-slaboshpyckyj-znimut-film-pro-uljanenka/

Вийшла збірка короткої прози Олеся Ульяненка "Яйця динозавра":

http://litakcent.com/2016/07/11/oles-uljanenko-jajcja-dynozavra/

don pedro · 2016-07-13 00:04

14 липня 2016 р., у четвер, книгарня "Є" в Івано-Франківську (вул. Незалежності, 31, третій поверх) спільно з «Видавництвом Старого Лева» запрошують на презентацію нової книжки Антона Санченка «Земля Георгія». Нагадую, що Санченко - чи не єдиний в Україні автор-мариніст, що пише про море, моряків, річки і все, що з цим пов'язане. Дуже раджу. Весело, цікаво і пізнавально та з цікавими ілюстраціями (особливо "Історії бурси").

Додано через 1 годину 16 хвилин 57 секунд:

Блага вість: до "Форуму видавців у Львові" видавництво "Богдан" видасть українською знаменитий фантастичний роман американця Дена Сіммонса "Гіперіон" (першу частину серії з чотирьох романів).

Уривок:

Консул розвернувся і впав на подушки. Перед ним висіла голограма древнього обличчя Міни Ґледстон. Її очі виглядали не менш утомленими, ніж звучання її голосу. – Щоб устигнути до відкриття Гробниць, ми негайно відрядили особливе з’єднання ВКС із Парваті для евакуації громадян Гегемонії. Їхній час-у-борг становитиме трохи більше від трьох гіперіонських років. – Жінка замовкла, і Консулу здалося, що він іще ніколи не бачив Виконавчу директрису Сенату такою похмурою. – Нам не відомо, чи встигне евакуаційний флот. Але це ще квіточки. На підході до системи Гіперіона ми виявили… міграційний рій Вигнанців… щонайменше чотири тисячі одиниць. Евакуаційна група заледве їх випереджає.

Консул розумів, чому вагається Ґледстон. Міграційний рій Вигнанців міг складатися із найрізноманітніших кораблів, що варіюються в розмірі від одномісних бій-розвідників аж до бляшаних міст і панцирних комет з десятками тисяч міжзоряних варварів.

— Об’єднаний штаб Збройних сил вважає це великим наступом Вигнанців, – вела далі розповідь Міна Ґледстон. Корабельний комп’ютер так спроектував голограму, що сумні карі очі жінки, здавалося, гляділи прямо в душу Консула. – Чого вони прагнуть: установити контроль над Гіперіоном через ті Гробниці часу, або ж розгорнути масовану атаку на Всемережжя – ми можемо тільки здогадуватися. Тим часом із системи Камна вже стартував бойовий флот ВКС, до якого прикріплено власний інженерний дивізіон для побудови телепорту. Зараз вони йдуть на допомогу евакуаційним силам. Та залежно від розвитку подій ми їх можемо відкликати.

Консул кивнув і якось неуважно підніс чарку з віскі до губ. Насупився, помітивши, що вона порожня, і впустив на рясний килим, що встилав підлогу голографічної ніші. Навіть без військової освіти та підготовки він розумів усю складність тактичних ухвал, які мала винести Ґледстон і разом із нею начальники об’єднаного штабу. Тільки за умови побудови військового телепорту в системі Гіперіона (а це витрата несусвітніх коштів) можна чинити хоч якийсь опір Вигнанцям. І які б таємниці не зберігалися в Гробницях часу, вони все одно потраплять до рук ворога Гегемонії. Якщо ж флоту вдасться вчасно його спорудити і Гегемонія зважиться всіма силами боронити всамітнений, далекий і колоніальний світ Гіперіона, Всемережжя наразиться на страшенний ризик пропустити атаку Вигнанців у якому-небудь іншому місці периметру. В найгіршому разі, варварам удасться захопити телепорт і проникнути в саме Всемережжя. І Консул спробував уявити реальність, у якій закуті в броню війська Вигнанців рушають у портали, аби вийти в бозна-які столичні міста цілої сотні світів.

Переклад: Богдан Стасюк

яфіук56н · 2016-07-13 01:08

Маю питання. Дещо не по темі, але тут крутяться люди начитані (принаймні, люблять книги), навіть є історики.
Словом, може хто знає. Які були економічні ти політичні причини (ну, наприклад, в англії) противитись руху жінок за виборче право?
Відповіді типу: чоловіки погані; маєш пеніс - являєшся уособленням зла; чоловіки вважали жінок чимось другосортним; почуття власної гідності не дозволяло чоловікам надати жінкам прово голосу і т.д. не вважаю серйозними (хоч і не відкидаю їхнього впливу на загальні настрої).

don pedro · 2016-07-13 08:40

Tarasyk · 2016-07-13 19:28

яфіук56н · 2016-07-14 19:33

Дякую за відповіді.
don pedro , я знав, що ви відгукнетесь.)

Обговорюємо літературу і літературний процес.

Форум

Про все