Флудильня - флуд, питання, новини і т.д.

Прогортав стрічку за два дні... знову купа істерик на тему "Олланд зливає".
Не вдаючись в нюанси перекладів, не нагадуючи про постійні маніпуляціі з перекладами " наших" ЗМІ", відсторонюючись від того що сказав Олланд, Байден, Папа Римський, хочу задати запитання:
А вас самих ваші істерики на тему хто що сказав про Украіну не задовбали? Скільки можна жувати власні шмарклі про те, що хтось там щось сказав? Скільки ще ви будете обговорювати і щиро вірити в різноманітну хрєнь типу планів мореля гризлова, медведчука, про зливання Широкіно чи Маріуполя і т.д.?
Причин того, що закордонні політики щось не так говорять про Украіну може бути тисяча, починаючи від елементарного незнання нюансів і особливостей трактування процесів (при чому особливості трактування можуть бути навіть при однакових поглядах) і закінчуючи тим, що закордонні політики відстоюють інтереси своіх краін.
АЛЕ:
Це не значить, що думка якогось закордонного політика, навіть такого високоповажного як Президент є аксіомою, особливо зважаючи на те в якому викривленому змісті "наші" чарівні ЗМІ подають ці думки.
Це не значить, що думка закордонного політика є інструкцією з наших дій і буде так як він сказав. У них своі інтереси, у нас своі. І навіть, якщо вектор інтересів одинаковий, відмінності між ними є і не завжди ці відмінності для нас прийнятні.
Поділюсь своім секретом. Я ніколи не обговорював теми злиття Миріуполя, плани мореля, медведчука, вислови Байдена чи Олланда.
Для мене цих тем не існує. Ні, не тому, що ці теми не важливі. А тому, що я не можу впливати на ситуацію і не можу змінювати погляди Олланда.
Всі ми делегували це право Президенту, разом з його обов'язком захищати інтереси Украіни.
Якщо Президент пожертвує інтересами Украіни в питанні територіальноі цілісності, то постане питання легітимності його дій і його легітимності в цілому.
Тому, як мінімум, всі ці істерики впираються в червону лінію, яку Президент переступити не може, навіть якщо б хотів.
Але чи хоче Порошенко переступати цю червону лінію і входити в історію з клеймом дурнів і шизофреніків, з яким увійдуть в історію представники самопомочі, що пропонують відмовитись від територій?
Але чи захоче Порошенко переступати цю червону лінію і входити в історію з клеймом продажного зрадника, з яким в історію ввійде йуля і вся іі шалупєнь?
Відповідь на це запитання я для себе знайшов 2,5 роки тому, коли Порошенко, незважаючи на тиск Олланда і Меркель, які тоді дружили з х-лом, попри все прийняв рішення розпочати АТО, в результаті чого було звільнено 2/3 Донбасу і було б звільнено все, якби не вторгнення гусні.
Відтоді жодні плани мореля і злиття Широкіно для мене не мають значення. Бо основою цих "планів" є не те, що в них написано, а те на що вони спрямовані - подальше руйнування довіри до держаних інститутів і спроба скористатись цим для того щоб натиснути на Украіну в переговорному процесі.
Тому як поступати вибирати вам:
Чи ви далі наслухавшись зашкварених блазнів з антикорупційними квартирами, будете істерити як баби на базарі, ставши інструментом тиску на Украіну в руках ворога чи ви знайдете в собі силу і мудрість і мужність і перестанете вестись на ці інформаційні вкиди, направлені на руйнування суспільства і держави..

Раніше я думав, що всі біди в нас від продажної та недолугої влади, яка знущається над працьовитими українцями. Але після прожитого року за кордоном я докорінно змінив свою думку. Зараз я вважаю, які люди – така і країна. Але саме цікаве, що українці не бачать своїх вад! Коли через пів року після того як ми поїхали, я приїхав у відрядження в Київ і сказав своєму колезі, ти знаєш, у нас в країні люди фігові – він мені одповів, - не видумуй, ти що фіговий, чи я фіговий? І мені стало зрозуміло, що коли ти живеш в середині свого середовища, тобі ні з чим порівнювати, кричущі для європейця речі тобі звичайні. Щоб не бути голослівним, всі тези, які я приведу, буду ілюструвати конкретними випадками. Ми мешкали у Польщі, тому більшість порівнянь, звичайно, буде з поляками.
Також завдяки дешевим авіалініям ми багато мандрували – були в Іспанії, Італії, Німеччині, Австрії, Чехії, Голландії, Швеції, Данії, Греції. При чому в Італію і Швецію ми приїжджали до наших знайомих- місцевих, так що тут ми добре занурились в їхнє середовище, думаю, не гірше ніж в Польщі. Так що всіх їх я буду називати європейцями, бо мають спільні риси, яких в нас нема.
1) Виявляється, у європейців відсутні понти, їх нема. Це видно по машинах. Вони дешевенькі, економічні і недорогі в обслузі. Але всі мають власні будинки або квартири. І це не наші страшні коробки, а просто офігенні райони з класною інфраструктурою.

У нас же під хрущами стоять лексуси. Потім у нас модно седани – більш стильні красиві, а в них в основному універсали – практичні. Я багато думав над причинами такої недолугості та марнотратства. Що спонукає людину витрачати вдвічі більше на пальне, в тричі на сервіс та віддавати від 40% своїх доходів, коли європеєць віддає на авто 3%? А відкрила мені очі моя колега. В її сім’ї є 2 машини — одна джип, а інша мініатюрний мерседес смарт. І от вона цей смарт продає. Бо виявляється на ньому по українським дорогам неможливо їздити — тебе всі підрізають, бібікають і вважають за щось неповноцінне. А от коли вона їде на джипі — то всі дорогу уступають. Тобто у нас купляють дорогі і неекономічні тачки, щоб тебе поважали на дорозі. Ось це якраз і викриває дуже величезну нашу ментальну проблему — рабську психологію. Чмири меншого, плазуй перед більшим.

2) Рабська психологія. Хоч ми 25 років тому звільнились від совкового рабства, вільними людьми ми так і не стали. Це феномен ще з подивом відмічав наш Господь Отець, коли вивів євреїв із рабства. Він їм казав, йдіть і завоюйте землю, де тече молоко і мед. Але вони побачивши могутні племена, які мешкали там - злякались. Ну і про 40 років покарання в пустелі, мабуть, всі знають. У нас те саме - ми проживаємо ті ж 40 років покарання. Ось декілька прикладів, що ми все ще раби, а не вільні люди.

Перший випадок. Швеція. У шведів нема злочинності, тому там поліція працює тільки с понеділка по середу. А на виклики прижає тільки в середу. Це, звісно, трошечки абсурдно, якщо твій дім пограбували в четвер, то треба тиждень чекати на них. Але я не про те. Дорога через майже тайгу. На знаках 90, всі їдуть 100. У них можна плюс 10 по правилах. Я підкреслюю - нема ні камер ні поліції. Україна, біле село на знаках 60. Всі їдуть 130! Тільки-но прибрали мєнтів з радарами, тобто прибрали кнут - все, роби, що хочеш. Те, що може вискочити на дорогу дитина чи тварина – не хвилює. Раби не звикли думати самі, бо завжди за них все вирішували інші.

Другий випадок. Київ. Хаотична забудова у дворах будинків, вирубка парків, засипання озер і т.д. Проти цього виходить 20 небайдужих, переважно, жінки. Їх б’ють наймані забудовником 100 тітушок. І будівництво триває. А якби вийшов весь мікрорайон, а це на хвилиночку 5-10 тис мешканців, то забудовник би розорився на тітушках, та і не знайшов би таку кількість. Чому така байдужість, що стосується тебе безпосередньо? Бо ще сидить в головах 37 рік – не висовуйся, не дивись, від мене нічого не залежить.

Третій випадок. Як на мене найкричущий. Київ. Сусідній від нас двір. Житловий комплекс побудований 10 років тому, але забудовник досі не зробив освітлення прибудинкової території. Кожний тиждень крадії бомблять 2-3 машини, що стоять під будинками, розбивають скло і щось крадуть. Один сусід в фб групі цих будинків запропонував зібратись ввечері та вирішити це питання. Це біля 10-ку свічок по 20 поверхів. І що ви думаєте, на збори прийшов він і я з жінкою, просто щоб їх підтримати, хоча для нас ця проблема не першочергова, бо в нашому будинку освітлення прибудинкової території є. Всім бім-бом..

3) Європейці прості. В них нема такого поняття як непрестижна робота. Всі, що касири в супермаркеті, що прибиральники виглядають задоволеними життям. Особливо мене вразили водії в міських автобусах в Голландії. Всі в піджаках і галстуках, з кожним пасажиром вітається. Вони реально сяють та пишаються своєю роботою. Відчуйте різницю між нашими маршрутчиками з кримінальною зовнішністю! Потім для європейця нема нічого соромного прибрати какашки за своєю собакою. А для наших — це ж стидоба яка, хай краще валяються. Ще про голандців. В них зовсім нема гарних місць утворених природою. Всюду рівнина, і якби вони не робили іригацію, то все це було б суцільним болотом. Та і взагалі в них 2/3 площі це насипна земля, яка тримається на дерев’яних сваях вбитих в морське дно. Але сюди їдуть, як туристи, натовпи китайців. Чому? По перше, в них чисті маленькі містечка з гарною архітектурою, і по друге перед кожним подвір'ям маленький витвір мистецтва в зеленому дизайні.

Коли ти ходиш вулицями маленьких містечок, виникає враження, що ти в ботсаду. Є в них така місцева Венеція — Гітхорн.

Там вздовж канала просто приватні будиночки в яких живуть люди, але що вони витворяють зі своїми подвір’ями — краса! От так ідеш і бачиш, що через одне подвір’я хтось щось стриже, косить, рве бур’яни, саджає квіти... І це все на очах тисяч туристів. І ніхто того не соромиться і це дійсно робити не соромно. Люди своєю працею зробили з "гівна пулю". А нам хто заважає в своїх під’їздах, дворах зробити гарно? Я проїхав по київським осокорківським дачам головною дорогою, і не побачив, щоб хтось у себе зовні своєї ділянки траву викосив, не кажучи про щось більше. Так і стоїть бур’ян по пояс в пилюці. Може там в середині за парканами і гарно, але хто це крім хазяїв баче?

4) Ще одна наша велика ментальна проблема. Ми вважаємо, що хтось нам щось винен. Американці повинні за нас воювати з Росією, Порошенко повинен подолати корупцію, і підняти економіку. Але коли я вперше за пів року після Польщі приїхав в Київ, моє око різанули гори недопалків під ногами на автобусних зупинках. Це накидав теж Порошенко? Знайомий з Польщі їздив в Прибалтику. Був в Латвії та Естонії. Так сказав, що Латвія - це совок с проросійськими настроями. Молодь вся виїхала, середня зп 400 євро. І дуже був здивований Естонією, яка вчасно провела реформи, зробила електронний уряд, електронне голосування, повно молоді і середня зп 800 євро. Теж саме про економічне зростання Польщі. Поляки великі індивідуалісти, тут дуже популярно мати свою власну справу. Це і був поштовх для економічного розвитку. Вони залишили далеко позаду інші пострадянські країни Чехію та Угорщину. Коли з Польщі заїжджаєш в Чехію, відчуття наче в совок потрапив. Я ще спочатку здивувався, чого це один поляк принизливо сказав, а чехи, що з них взяти.. Але як же нам ще далеко до так званих совкових Латвій, Чехій та Угорщин..Час показує, чим більше суспільство сподівається не на себе, а на когось іншого, тим більше воно гальмує.

От зараз проблема в Україні - великі агрохолдінги заволоділи всією землею. Знищили її, засипавши гербіциди довгострокової дії, що крім ГМОшної сої та кукурудзи там нічого не росте. Але давайте згадаймо з чого все почалось. Всю землю роздали колгоспникам, але вони її не взяли. В деяких областях так і стояла неорана ще пару років тому. Я маю на увазі, вцілому селяни не взяли, звісно, одиниці фермерством займаються. А потім виявляється, що всі з того села біжать, бо там нема роботи, і нема платоспроможності. Якщо копнути ще глибше, то виявляється, що майже все чоловіче населення на селі алкоголіки. А якщо ще глибше, то всіх працьовитих в тридцятих розкулачили, і залишилась одна п’янь да рвань. А тепер відчуйте різницю, як те саме відбувається у нормальних людей.

Північна Італія, село в 200 чоловік в горах неподалік Верони. На цих 200 чоловік є 3 Банки, уявіть так на хвилинку! Кожен щось робить, у одного виноградник, у другого винзаводік, куди перший свій виноград здає, третій має ресторанчик куди перші два кожен вечір ходять (італійці не вечеряють вдома) і п’ють тільки своє місцеве вино з винограду першого і заводу другого. Хочу підкреслити, саме вино свого регіону, інші не визнають. Отак кожен своєю працею дає працю іншому, кожен заробляє достатньо і майже всі свої заробітки витрачає в своєму ж селі. Хочу розказати про ще один випадок в цьому селі, мені здається на таке наші люди просто не спроможні. Десь раз на сезон кожне село проводить у себе фестиваль, ми потрапили на фестиваль феєрверків. Але фестивалі можуть бути з будь-якого приводу, на що вистачить фантазії місцевих. Так все село від мала до велика безкоштовно на волонтерських засадах готує великі казани їжі, 3 дні майже без сну впахуюсть, щоб гості з сусідніх сіл за невеликі гроші (тільки собівартість продуктів) могли гарно потусити. Вилучені гроші з фестивалю збирають на доброчинність. В даному випадку на збирали на якийсь апарат для лікарні. Доброчинність в моді! І таких сіл там декілька тисяч, так що можна майже кожен день десь так фестивалити. Стоїть сцена, там грає місцева група, або грає вальс під який місцеві дідусі і бабусі танцюють. Причому дуже круто, бо там всі пенсіонери ходять на танці. Отак люди самі роблять собі свята, і там б'є життя, і повно молоді. І не від кого не почуєш - в нас нема роботи, нам Берлусконі її не дав. До речі, про якість людей. В Швеції на містечко в 15 тис населення, наші знайомі не змогли пригадати жодного алкоголіка. В нас такі села бувають? Так у нас навіть таких під’їздів не буває!

5) Ми не маємо поваги до іншої людини, особливо це стосується того, що не поважаємо інший приватний простір, не поважаємо чужих рішень, ліземо як то кажуть без мила в.. ну ви зрозуміли куди. Звідси і нечемні один з одним. В Польщі медицина, як і в нас, безкоштовна для тих, хто працює і платить податки. Мені якось довелось зайти в місцеву лікарню, і я був приємно вражений, як персонал реєстратури чемно себе поводить, - що пан бажає, допомогли, підказали. Їх не треба чекати, перепитувати, і так далі. І так всюди в державних закладах. Вони теж по польським міркам там заробляють копійки, але яке ставлення. І це все зовсім не вимушено, їх цьому не вчили. Ця чемність і повага увібрана з молоком матері.

Чесно кажучи трохи замахався писати, і так багато слів, тут перерахую в принципі і так всім відомі наші вади, ми – свині, переживаємо, що про нас подумають інші, дикуваті, не маємо смаку, крадії.

Про останнє, про крадіїв. Точніше не про крадіїв. Греція, острів Кріт. Греки найближче зі всіх схожі на нас, такі ж хламушники, неохайні, будівельне сміття у дворах лежить роками. І до речі ця дурна совкова звичка фарбувати бордюр білим навесні здається до нас прийшла звідси, може з часів Візантіїї. Вони, хоча тільки деякі, самі хазяйновиті, фарбують каміння що лежить при дорозі на їх ділянці білим, щоб хоч якось прикрасити їх хаотичний пейзаж, майже без дерев. Але є одна відмінність від нас, вони один у одного нічого не тирять.

Так що хештег “Українці найкращі” це поки що передчасний комплімент, ми по моральним якостям не дотягуємо до жодної європейської країни, де мені довелось бути. Але камінь вода точе – обізнаний значить озброєний.

Я хочу продовжити тему про ментальну неготовність українців розбудувати свою країну і бути “своїми” в Європі (поки що, але впевнений ми впораємось). По перше, по коментарям і дописам в ФБ, я зрозумів що все навіть гірше ніж я уявляв. По друге багато людей не зрозуміли що конкретно я мав на увазі.

1) Було багато закидів, не всі українці наприклад, свині, є ж різні люди, не можна ж так узагальнювати. В кожній країні є такі.

Відповідаю. В кожній країні є люди, наприклад, що смітять. Але вся проблема в їх кількості. Якщо відсоток таких людей зашкалює, то буде всюди брудно. У нас брудно на зупинках, під балконами, на газонах. Навіть на Дніпрі на пляжі я бачив як сидять люди і жарять шашлик, серед гір сміття. Вони це сміття не помічають, бо вони до цього звикли. Тобто, у нас відсоток людей що залишають після себе сміття зашкалює, тобто ми свині. Я не кажу що хтось конкретно свиня, я кажу про всіх українців – що в цілому ми живемо в бруді. Хоча, деякі з нас чистюлі, все одно критична маса перемагає. Це дуже боляче і образливо, в це не хочеться вірити, ми думаєм, що всюди так, але всюди не так. Це і є гірка правда, яку нам треба проковтнути і пережувати. Деякі не можуть – звідси і образи в мою адресу. Про це буде далі.

2) Що таке рабський менталітет, про що він говорить, 21 сторіччя на дворі.

Відповідаю. Це складно пояснити, дійсно. Вони (європейці) якісь вільні, ти стоїш поруч і це відчуваєш. На них в дитинстві не кричать батьки, хоча виховують суворо. Їх в школі не принижують вчителі, не б’ють старшокласники. Я не знаю, чому вони такі. Я тільки можу бачити результат і наводити конкретними прикладами їх поведінку. А, зі свого боку, ми не віримо в себе, в свою правду. Бо протягом всієї нашої новітньої історії ми були завжди в кайданах і неправда завжди перемагала.

3) Що я порівнюю суму негативу проти суми позитиву

Відповідаю. Я просто помітив наші вади, які ми українці, на мою думку не бачимо. І, як можу, простими словами, намагаюсь це на прикладах пояснити. В мене нема бажання зробити українців якимись неповноцінними. Але ці вади, на мою думку, заважають нам бути цивілізованою розвиненою країною. Саме вони, а не наша недолуга влада, як зараз вважають всі українці. Бо якщо ми цих вад позбавимось, ми об’єднаємось, приберем цих і поставим тих, кого потрібно.

4) Закидають, мовляв, всі українці не готові до Європи, а ти сам готовий?
Відповідаю. Друзі, я такий же совок як і інші українці, але я рік прожив в середовищі вільних людей, і те того варте. І за кордоном не збираюсь назавжди залишатись, буду повертатись додому.

Хочу повернутись до пункту 5 попереднього посту – поваги один до одного. Тому що з цим біда, бо кількість образливих коментарів на мене просто зашкалювала. Здається проста річ, не можна ображати незнайому людину, а спробуй поясни, чому ми це постійно робимо. Мені закидають, наприклад, що я це пишу від комплексу меншовартості. Ну і так далі, багато всього. У цих всіх закидів є одна спільна риса. Вони всі переходять з обговорення проблеми, на особистість співрозмовника. Ось це і є як раз наш совковий, рабський менталітет. Я не хочу когось образити, ми цього не помічаємо, бо це сидить в нас у підкірці головного мозку. Це і є пункт 5 – неповага до іншої людини. Якби дописувачі мене поважали, вони б не погоджувались з моїми тезами, апелювали і т.д., а не опускались до образ. Ще раз підкреслюю, що це я привів найгірші випадки, багато людей спілкуються вже по європейськи.
Повага до іншої людини також включає повагу до рішень цієї людини. Якщо, в моєму випадку, я вирішив поїхати за кордон, то це моя особиста справа, я вільна людина, що вважаю за потрібне, то і роблю. Європейцю в голову б не прийшло звинувачувати мене в моїх діях. Це і є повага до приватного простору іншої людини. Не треба лізти не в свої справи, це моє особисте і інших це не стосується. Якщо ми це зрозуміємо, ми позбавимось ще одної, дуже великої нашої біди – ми переживаємо, що про нас подумають інші. Це страшна біда наших маленьких містечок. Ти чого це картоплю не викопала? Люди вже всі викопали. Що скажуть люди? Ось це і є яскравий приклад порушення приватного простору. Не думайте про це, це все ваше приватне, особисте, не впускайте в це приватне інших. Ви навіть не уявляєте який тягар скинете. Це ще одна сходинка до волі. Всі один одного поважають, і всі незалежні від думки інших, ви уявляєте наскільки легше буде в такому суспільстві жити?

В нашому мікрорайоні в Києві є декілька фб груп, де мешканці спілкуються між собою. Я не дуже люблю туди заходить, бо там йде постійний срач, обливання брудом один одного – це все теж від неповаги.

Може хтось пам’ятає, 2 роки тому на Осокорках в Києві було протистояння місцевого населення з забудовником. Там люди хотіли зробити сквер, а забудовник – торговий центр. Також були активісти, які збирали людей, відстоювали громаду в судах. І от недавно моя жінка попитала у одної з них, як там зараз справи. І уявіть, її відповідь – ми тут всі пересварились!!! Ну так звісно, з таких народом роби що хочеш. Їх не треба навіть роз’єднувати, дай час - і вони самі між собою розсваряться. Це все теж від неповаги один до одного. Плюс ще включається прислів’я 2 українця – 3 гетьмани.

Ще така історія. Ми, якось їдучи автівкою з Польщі до України підвозили одного хлопця по бла-бла-кар. Його батьки мешкали в Золочєві, Львівської області. Він в Польщі з 17 років, а зараз йому десь 25. І от він каже – мене тягне додому, раз на пів року їжджу. Але як приїжджаю, то більше 3-х днів витримати тут не можу. Все вбите, кругом безлад, і особливо важко з людьми. Теж саме каже інша наша співвітчизниця, яка в Польщі закінчила вищ. Їй особливо важко пережити, як до тебе ставляться інші – це водії, в маршрутці, люди знайомі і незнайомі, всі навкруги. Суцільна неповага до особистості, незнайома людина тобі може нагрубити, обізвати. Знайома - почне тебе перебирати по кісточках, навчати як жити. Короче, по простому, ображати, навіть в інеті, незнайму людину – табу, судити її за якісь її дій – теж табу.

Ось бачив допис в коментарях, як я оте все, що ви пишете роблю, скільки чекати на покращення? Друзі, не потрібно чекати, потрібно діяти. Саме краще, що ви можете зробити для своєї батьківщини – відкрити свою власну справу. Краще цього нічого нема. Якщо це не можете, виховуйте своїх дітей, щоб у них була рідна мова українська. Все інше вони зроблять за вас в свій час. Якщо і цього не можете, допомагайте місцевим актівістам, підтримуйте їх. Звуть прибрати сміття – йдіть, звуть посадити дерева – йдіть, звуть протестувати проти незаконної забудови - йдіть. Якщо бачите, що якась порядна людина, яку ви знаєте особисто, йде балотуватись на виборах, йдіть і безкоштовно волонтерте за неї, йдіть у виборчу комісію за неї. 2 дні не поспите – не помрете. Бачите десь гори сміття – пишіть скаргу, не прибирають – викликайте поліцію, заводьте справу на виконавця. Короче, кусайте цю гідру дрібними комашиними укусами. Ні ви, ні я того не знаєм, але хтось і по крупному буде кусати. І ця гідра впаде, обов’язково.

Ми ото сиділи з колегою і думали, чого таке не сприйняття майже очевидних речей. Невже так складно прийняти, що ми живемо у бруді, не поважаємо один одного і т.д. Такий ажіотаж і резонанс зі звичайного допису про вади наших людей? Бо тільки лінивий сайт про політику ще не скопіював контент цієї моєї статті - Українці не готові до Європи

(до речі копіювати без посилання на оригінал можна в Україні?). Навіть вже на російську переклали (може для шахтарів та трактористів з Донбасу?). В коментах радіють російські тролі. Якийсь брєд і сюр. І тут до нас дійшло. Це ж по зомбоящику народ годують казками про Європу, бо роблять безвізовий режим. Ми ж тєлік не дивимось, не в контексті. І тут пазл складається. По ящику кажуть – ми вже в Європі, піпл хаває. А тут такий допис, що нам ще до Європи ой як далеко. І тут у мізках виникає ступор, одна картинка не накладається на іншу. Це не про всіх, звісно, друзі, переважна більшість цей допис сприймає нормально.

От мені закидають, що я все пишу про погане, невже в українцях нема нічого хорошого? Друзі, ну, звичайно, є! Ми потихеньку ростемо і дорослішаємо, як нація. Ось гарний тому приклад - на перших виборах в ВР у комуняк було 50% голосів, потім все менше і менше і в кінці кінців комуняк не стало. Тобто, ми все далі віддаляємось від совка і совкого мислення. Але ми ще нація-дитина. Ми, як діти, ведемось на солодкі цукерки, тобто на красиві обіцянки. Нас постійно обдурюють, але кожен раз по різному. Дитину ж дорослому не складно надурити. Покращення вже сьогодні, перемога в один тур – кінець війні)) Але справа в тому, що нема цукерки ніякої - ні солодкої, ні гіркої. І це не останній раз, коли цю дитину обдурять, на наступних виборах буде теж саме. На гідру працюють фахівці своєї справи по маніпулюванню масами, спецслужби. Це в нас складається такий образ тупого чиновника, насправді, український народе, тобі протистоять і тримають владу дуже розумні люди. Те, що у нас нація-дитина, говорить ще й той факт наскільки ми легко ображаємось, коли чуємо правду.

І в нас, дійсно, є гарні люди, справжні патріоти, які готові діяти. Але проблема в тому що їх дуже мало. Вони вже дорослі, а вся нація – ні. І вони б’ються-б’ються, але як об стіну горохом.

І нам треба усвідомити наступне, майбутній президент, прем’єр-міністр – це все мішура. Медійна влада в правильних руках, і випадкова людина туди не пройде. Але є місцеві вибори, ось на чому нам треба зосередитись. Бо набагато важче проконтролювати вибори декількох тисяч мерів, десятки тисяч міських голів. Особливо, якщо громада буде вести себе активно. Для нас, як для конкретних людей, набагато важливіше той, хто є на місцях. Бо президент, якщо навіть і досягне неймовірних результатів, це буде видно тільки через 5 років. А якщо нормальні люди будуть на місцях, то результат буде помічений просто зараз. І це не абстрактні речі типа ВВП, а це дороги, школи, парки, дитячі садочки. Але виборчий процес у нас зроблений дуже хитро. У нас вибори президента і мерів та депутатів місцевих рад проходять одночасно. Це зроблено спеціально, щоб відволікти гонкою за президента від головного і протягнути кота в мішку на місцях. Я це помітив на минулих виборах, коли був зам. голови виборчої дільниці в одному з районів Києва. Спеціально фото кандидатів розклеюються в останній день, і виборці в день виборів ходять і дивляться хто це, взагалі, такі. Основне питання, яке задають люди, протягом 2-х тижнів, коли працює виборча комісія – за кого нам голосувати? Повторюю, це все спеціально приховується, щоб ніхто нічого не знав до останнього дня.

Вас не повинні цікавити назви політичних партій, повірте, вони будуть звучні і відповідати загальній моді. Дивіться на людей, не думайте, що вони всі однаково продажні. Продажні не всі. “Не всі люди мерзотники” – сказав дитячий вихователь в Освенціумі і пішов до газової камери разом зі своїми дітьми.

Ще хочу розказати про одну технологію маніпулювання. Так як наш народ вже нікому не вірить, то уже обіцяй – не обіцяй золоті гори – це не пройде. Ви нікому не вірите? – це ж добре – нікому не вірте і далі. Короче, іде дискредитація всіх тих хто не з їх мурашника. Зараз ця техніка настільки бездоганна, що можно понизити рейтинг конкретної людини майже до нуля. Йдуть своєчасні закиди від зомбоящика до фейсбуку. Не вірите? Тоді скажіть, що ви думаєте про Сергія Лєщенка і Надію Савченко? Це ті, кого попустили недавно. Пам'ятаєте Анатолія Гриценка, перед останніми парламентськими виборами його рейтинги буди на рівні Юлі. І от по всім головним каналам крутиться ролік як Гриценко виходить з чорного мерседесу і за кадром гарним слоганом кажуть, що цей мерседес від партії регіонів. Все! Для нашого народу більше не треба. Він політичний труп.

Ну і на останок, наша нація-дитя любить покладати на когось великі надії. Самі яскраві кандидати були Ющенко, Порошенко, Ярош, Савченко. Але вони нічого не зробили і не зроблять. І інші майбутні кумири теж. Розвиток держави роблять маленькі люди, кожен на своєму місці. А влада найкраще, що може зробити, це їм не заважати. Чим розвинутіша країна, тим менше в суспільство, в бізнес втручається влада. А оскільки наша нація-дитя перекладає сподівання з себе на когось, то і розвитку нема.
Якщо хоча б 5-та частина українців зробить те, про що я тут написав, ми виростемо як нація на років 20-30.