Demigod. Нарешті!

Герцогиня Астел Кюберт відчувала збентеження через розкішний спосіб життя свого чоловіка, та через мляві та невиразні спроби зміцнити свої позиції серед дворян. Намагаючись розважитись, вона натрапила на книгу, де знайшла детальні інструкції як викликати Демона. У книзі говорилось, що Демон буде виконувати отриманий наказ, допоки не виконає завдання та отримає платню. Астел викликала Демона на ім’я Ґадеречі.
Ґадеречі виділявся серед племені Асмодеїв. В той час, коли більшість могли телепортуватись лише коли промовлялись їх справжні імена, Ґадеречі телепортувався на короткі відстані за власним бажанням. Ця техніка дозволяла йому контактувати з усіма жертвами і коли він виходив, вони ставали до нього прив’язаними, їх голоси звучали в його голові цілу вічність.
Астел використовувала Ґадеречі щоб покарати суперників серед знаті та знедолити їх дружин. Коли дворяни вимовляли ім’я Демона, той раптово з’являвся і вбивав їх. Так тривало кілька місяців і налякані дворяни почали шукати вбивцю серед слуг. Слуги, натомість, вирішили що це вдалий час для революції.
Бажаючи загладити свої помилки та маючи надію пережити революцію, Астел викликала Ґадеречі востаннє. Вона пообіцяла йому оплату і наказала стояти на місці. Тим часом охорона накинулась на нього ззаду, та їхні мечі вразили Астел. Ґадеречі стояв там, де миттю раніше знаходилась Астел, і спостерігав, як життя покидає її тіло.
Це стало частиною легенди про Далфоріанську революцію, що вона була викликана одним лише словом, настільки могутнім, що від нього гинули навіть найсильніші вороги. Та ціна цьому відміряна кров’ю.
Тепер Ґадеречі ніколи не бракує компанії."

На час, коли королева Вінлінґів породила Ґрюнделя Світлоносця, король подорожував уже сьомий рік. Почувши про невірність дружини, він повернувся в свої покої та стратив королеву і всіх чоловіків, що їй прислужували. Сина ж він визнав невинним у гріхах матері, тому пощадив його і вирішив виховати як рідного.
Зростаючи, дитя виявляло дивні уміння: вогонь та лід корились його волі. І хоча хлопець використовував свої здібності лише щоб причарувати дівчину, в яку був закоханий, король боявся, що з часом той перетвориться на могутнього узурпатора. Побоювання короля посилювались застереженнями жерців – магія юнака віщувала прихід лихих часів в зали Вінлінґів.
На вісімнадцятиріччя Ґрюнделя, його друзів разом з ним запросили на святкову вечірку короля в новому дерев’яному залі, який спорудили спеціально за цієї нагоди. Король так і не прийшов; натомість він споглядав як його охоронці підперли двері і та підпалили залу. Ґрюндель тримав кохану за руку всередині палаючої могили, поки обоє не згоріли живцем.
Лагідна і милостива частина Ґрюнделя згоріла в ту ніч разом з коханою, її місце швидко зайняла ненаситна жага помсти. Вечірка згоріла до тла, лише обвуглений труп Ґрюнделя височів над згарищем, тримаючи смолоскип. Небо закрили хмари його гніву, і на короля та підданих хлинув дощ вогню і смерті.
Лише спопеливши усі володіння Вінлінґів Ґрюндель втамував свою жагу помсти. Назвавшись Заклиначем Стихій, він рушив сіяти смерть вогнем і холодом в північні землі, в дику далечінь.