Обговорюємо літературу і літературний процес.

Увага, увага, а тепер про кохання! І немає чого кривитися – рано чи пізно кохання наздожене кожного, і немає на те ради. А все через такого собі збитошного хлопчика на ім’я Ерос!
Виглядає він невинно, немов янголятко: маленький, пухкенький, волоссячко кучеряве, личко кругленьке, крильця манюні, словом – любе дитя та й годі. Та досить зазирнути в його тямущі й трохи злісні оченята, щоб збагнути, що перед вами – неабиякий шибеник. Хтозна, чи не ховається він зараз десь за вікном, цілячись зі свого лука прямісінько в чиєсь серце.
Заспокойтеся, ніхто не загине, та це зовсім не значить, що Ерос схибить. Він завжди влучає в ціль. От тільки стріли, якими він прохромлює своїх жертв, не вбивають, а викликають кохання. Бо Ерос – це бог кохання; якщо він у когось влучить, той неодмінно мусить закохатися.
От тільки питання: чи поцілить у нас стріла із золотим вістрям, чи зі свинцевим? Якщо із золотим, то все не так погано – є всі шанси закохатися щасливо. Та якщо вас пронизає холод свинцю – о, це справжня халепа! На вас чекає нещасливе, нерозділене кохання. Навіть якщо ви спроможетеся на дива, немає чого розраховувати на почуття обраниці (чи обранця). Ваше кохання ніколи не буде взаємним.
А все через примху сміхотливого малюка, який обожнює гратися людськими почуттями! Не лише, зрештою, людськими. Якщо Еросові заманеться, він може зробити так, що миша закохається в кота, а м’яч – у табурет.