Доброго дня, шановні Гуртомівці! Вже протягом багатьох років займаюсь написанням поезії.
От і виникло бажання поділиться однією зі своїх робіт з Вами. Гадаю, вона варта уваги!
Микола Жук
"За що боролись ми..."
(Присвячено воїнам АТО)
Ми дочекались лютої війни,
Що нас потроху убиває.
Скажіть, за що боролись ми?
Чи шляху іншого немає?
Бо ляжуть наші побратими
Кістками у чужім краю.
І вже ніхто шляхами тими
Не піде на страшну війну.
Стоять в нерівному бою
Чиїсь батьки, брати, сини.
І мають мрію лиш одну,
Живими повернутися з війни.
Бо до кінця ніхто не знає,
За що він бореться і з ким.
А ворог злісний убиває,
Вважаючи свій бій святим.
Боріться люди до кінця,
Не за горами перемога.
Моліться щиро за бійця,
Благайте миру в Бога.
А нам сьогодні обіцяють,
Що завтра все буде гаразд.
Бо вони гроші витрачають,
І їх за нас болять серця.
А в кого серце не болить?
Лиш в того, хто черствий.
І ви задумайтесь на мить,
Що ми народ живий!
Ви все життя ділили гроші,
Тепер взялись за владу.
А ви тепер, такі хороші,
Нас поцілуйте з заду.
Самі чогось не поділили
З дурними москалями.
Вони війну оголосили,
А ви прикрились нами...
А патріотів в нас багато,
Вони пішли без черги.
Ото було для влади свято,
Полоскотати нерви.
І як вже там не обіцяли,
Що ворога здолають!
Усіх героями назвали,
Ще й досі називають.
А сива мати край воріт
Цілує на прощання сина.
Бо там загинув чоловік,
А де ж тепер його могила?
Там тисячі таких, як він,
За справедливість б'ються.
А у церквах лунає дзвін,
Їх дома не діждуться.
Стоять могили невідомі,
А в них лежать солдати.
Вони пролили досить крові,
Щоб ворога здолати.
Ще й досі точаться бої,
Жорстокі і криваві.
Напевне ми у цій війні,
Багато світу доказали.
Не всі загинули в бою,
Багато хто вернувся.
Із радістю зустрів сім'ю,
І щиро посміхнувся.
А що ж у нього на душі,
Хіба вам не цікаво?
Чи може ми тепер чужі,
І то не ваша справа...
Бо не очікують від вас
Людської вдяки, співчуття.
Усіх колись розсудить час,
На те воно дано, життя.
Колишній воїн стане чоловіком,
Пізніше стане батьком, дідусем.
Та правду пам'ятатиме до віку,
Її до сьомого коліна донесе.
Бо не один солдат свою країну
Безстрашно захищав грудьми.
А ви нам дайте відповідь єдину,
За що боролись ми...
