Igor Ovchar разом з Данилом Яковлевим та 18 іншими особами.
Україна не є республікою, хоча це записано в Конституції. Те, що Україна є республікою - не відображено навіть у назві держави, що є дуже показовим моментом.
Україна не є правовою державою, хоча це записано в Конституції. Як написав колись один німець, що в нас бував "Україна – не правова держава, тому що вона не надає правового захисту громадянам. Українська держава не хоче обмежуватися лише тим, щоб гарантувати громадянам політичну свободу та безперешкодну підприємницьку діяльність. Діяльність представників держави в багатьох випадках не є ані прозорою, ані обґрунтованою. Застосування права є свавільним та суперечливим. Розподіл влади, а також обмеження персональної та інституційної влади функціонує в кращому випадку дуже обмежено". Може не впізнаємо свою "державу", може щось не так написав німець?
В Україні життя, здоров'я, честь і гідність людини не є найвищою цінністю, хоча це записано в Конституції.
В Україні права та свободи людини не є змістом і спрямованістю діяльності держави. Держава де-факто не відповідає перед людиною за свою діяльність, хоча це записано в Конституції.
В Україні немає і ніколи не було незалежної судової гілки влади, хоча це записано в Конституції. У нас так званий "суд" досі захищає державу та судить від імені держави, а не безсторонньо та від імені суверена (народу, нації). Мало того, що права громадянина в частині доступу навіть до наявного ерзац-правосуддя сьогодні ще більше звужено, зокрема підвищенням ціни звернення до суду в тисячу разів. Мало того, що умисно знижено конкуренцію між юристами штучно створеною монополію адвокатів на представництво в судах. Платник податків нині навіть не може визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність конкретного державного чиновника, а лише загалом всього відомства, де такий чиновник працює. Така ось відбулася "судова реформа" з-під Петра Інкогніто. Чи стимулює це конкретного чиновника не вчиняти повторних порушень Закону? Чи впливає таке загальне рішення суду на його персональну кар"єру? Отже якою була справжня мета в "реформаторів"? Розширити доступ громадян до правосуддя? Та невже?
В Україні немає рівності всіх форм власності, право власності не гарантується, хоча це записано в Конституції. На платника податків держава дивиться як на кріпака, що приніс данину феодалу. І скільки б не приніс - все одно винен. З усіма наслідками для захисту прав та інтересів платника.
В Україні немає вільної ринкової економіки, підприємництво в Україні не є вільним, а є максимально зарегульованим, обмеженим. Держава Україна де-факто "не дозволяє" громадянину, підприємцю, суб'єкту приватного права робити все, що прямо не заборонено Законом, хоча про таке "право держави" не написано в Конституції. Мало того, для багатьох ніби освічених людей є відкриттям навіть те, що держава не може мати ПРАВ, а має лише ПОВНОВАЖЕННЯ на виконання ОБОВ'ЯЗКІВ, що на неї покладені сувереном (народом, нацією) та саме для цього ці повноваження записані в Конституцію та Закони.
В Україні немає справжніх фондового та страхового ринків, різноманітні біржі, як організовані відкриті торговельні майданчики, існують лише на папері і служать для бюрократичного оформлення непублічних домовленостей.
В Україні немає справжнього антимонопольного, антитрестівського регулювання, а "запекла боротьба" з корупцією та офшорами побудована на паперових стосах!!! електронних декларацій та увінчана сліпим трастом імені Глави Держави
В Україні немає справжньої сучасної багаторівневої системи пенсійного та соціального забезпечення, що гарантує громадянинові, який втратив працездатність, хоча б справжній прожитковий мінімум. То хіба Україна - соціальна держава, як записано в Конституції?
Держава Україна не гарантує особисту безпеку та захист від свавілля навіть власним громадянам, що податками утримують цю "гібридну" державу. А безпеку самої держави ототожнено з безпекою правлячого "сословія", адже саме це "сословіє" власне і захищає так звана Служба Багатих України. Особливо на цій ниві старається "економічна частина" СБУ, що вже навіть і не дивно.
Отже загалом, у підсумку, правова культура населення в Україні є наднизькою і цей стан умисно консервується так званою "державою". У нас навіть більшість національного війська досі впевнена, що головним завданням ЗСУ є "захист держави, бо ми їй присягнули", а більшість НПУ уявлення не має, що головним завданням поліції є служіння суспільству та надання поліцейських послуг, а не "охорона правопорядку в державі". Мало того, більшість населення України називає Президента Гарантом Конституції, хоча він таким за Конституцією не є. Більшість населення не розуміє, що депутати ВРУ - це не чиновники-держслужбовці, а представники народу (нації) в законодавчому органі. Бо право ухвалювати (приймати) Закони чи делегувати таке право якомусь конституційному органові чи зібранню - має лише нація (народ), тобто суверен, а не "держава" чи "державні службовці". Отже у нас нема назви держави, яка закріплювала б передбачену в Конституції форму державного правління, як це є у більшості цивілізованих європейців, у нас досі нема великого герба держави Україна, як це є у більшості європейців, у нас судді ходять з посвідченнями, в яких стоїть печатка, яку ніколи не затверджувала Верховна Рада України. До речі, як і Президентський Штандарт, Знак, Булаву тощо. У нас навіть нема законів "Про Президента України", "Про Верховну Раду України" тощо, але зате є окремі !!! Закони !!! України "Про металобрухт", "Про молоко та молочні продукти", неодноразово реєстрували проект Закону "Про хліб та хлібобулочні вироби" та інший лобістсько-совковий маразм. Ухваліть ще Закон України "Про свіже повітря та норми його споживання", "Про пиво з раками в межах природоохоронних зон" тощо. Бо що вас стримує, панове? Адже недаремно європарламентарі публічно назвали нашу Верховну Раду продуцентом юридичного сміття. Але при всій цій навалі абсолютно непотрібного нації та її державі юридичного сміття - у нас створена і діє Адміністрація Президента України, існування якої не передбачено ні Конституцією України, ні Законами України. Однак це ніяк не обмежує АП, бо в українських реаліях цей антиконституційний орган має величезний вплив на всі решта "незалежні" гілки влади в "республіці". Тотальний, домінуючий вплив.
Свита навіть грає самого Короля. При чому Короля завідомо Голого та у всі його доступні інтелектуальні пустоти. Просто челядь робить це не так грубо та демонстративно, а запопадливо, "з благими патріотичними намірами" і ніби навіть трішки менше, ніж "напівшишечки". Що мало б лише "підкреслити" самостійницьку цнотливість Короля, як кандидата юридичних наук, нє?
Отже куди і на що не глянь - Конституція не виконується, або виконується "гібридно", "вибірково", "про людське око", "для галочки". Або нагло перекручується кишеньковим КС, як це було з "третім терміном" Кучми чи зі "скасуванням політреформи" при Хамові. До речі, значна кількість "дипломованих юристів" з числа "державників" не бачать різниці між означеннями "строк" та "термін" та вважають, що це "одне й те саме". Тому і молотять язиками про "другий термін Порошенка", чим забитий весь пошуковик Google. Але то таке, "дрібниці" на тлі головного.
Отже у підсумку, позаяк "стара" Конституція не виконується, то єдиним виходом є прийняти "нову" Конституцію. Адже "нову" Конституцію будуть виконувати набагато краще, ніж "стару". А чому? А тому! Все ж логічно, нє?
Та ні, панове, не логічно. Ніхто цю "нову" виконувати не буде. Доки нема Української Республіки, а у ній - обов"язкової для існування республіки третьої незалежної гілки влади - Суду. Тринога не стоїть на двох ногах, а неминуче падає. Закони фізики такі, панове українці. І наші "поправки" до них, як і наше їх "особливе бачення" - до одного місця. Бо саме там ми всі і знаходимося разом з "винайденим нами українським велосипедом", нашою "стійкою двоногою триногою", нашою квазі демократичною квазі державою.
