Флудильня №2

Yuriy Sytnyk
12 год ·
Про Крим Усика.

Дехто навіть вважає (було в коментарях), що «Крим ні російський, ні український». Намагаючись називати речі своїми іменами, скажу те, що, на мою думку, мала б зробити наша влада (надати політичну оцінку), а зграя хибнокомпетентних у своїй більшості нардепів законодавчо оформити.

Отже, Крим - це анексована Росією територія України.

Лепет пана Путіна про законний референдум коментувати не буду, як і дії нашої влади. Що остання могла зробити? Скажу словами одного поважнного генерал-полковника, з якими він офіційно звертався до «Переможців «Революції Гідності» ще в лютому 2014 року: на території не кінцево вражені вірусом «русскава міра» мали бути введені війська, з метою недопущення захоплення всієї території та проведення святкового (на сам Пурім) референдуму. Проте, ні той чоловік, ні двоє інших генералів, які подавали пропозиції як не допустити анексії Криму (це лише ті, з якими спілкувався особисто!) не були почуті новою владою…

Коли вже сталося те, що сталося, то мали бути звернення у всі можливі міжнародні інституції, а найперше до підписантів Будапештського меморандууму.
Далі - міжнародні судові позови. Як від імені держави, так і від власників майна на території Криму.

Терміново мала бути прийнята Державна програма економічної незалежнності від Росії та націоналізація підприємств, кінцевими бенефіціарами яких є громадяни Росії.

Окремим законом мало би бути врегульоване питання громадянства на анексованій території та прийнята програма державної підтримки тих, хто вирішив звідтіля виїхати. Після закінчення встановленого відповідним Законом терміну - припинення енергопостачання Криму та будь-яких торгівельних відносин. Адресна підтримка тих, хто визнав за собою громадянство України. Повне закриття кордонів та візовий режим з Росією.

Звісно - це все мало би відбуватися в умовах особливого правового режиму воєнного стану та буквально інформаційної атаки на всі міжнародні правозахисні інституції…

Не претендую на безпомилковість вищесказаного, але десь у такому напрямку ми б мали рухатися, паралельно вибудовуючи подібну стратегію щодо окупованих регіонів Донбасу.

А сьогодні ми маємо «Крим Усика» - черговий символ шизофренії, коли український чемпіон, дуже релігійний прихожанин Московського патріархату, перемігши російського спортсмена у Москві (до речі, достойного чоловіка, судячи з післяматчевої конференції) їде святкувати перемогу на територію анексованого Росією Криму, де в його мами відпочивають його дружина та діти.
Прекрасно! Може давайте тепер його зацькуємо, як і тих українських артистів, які виступали в Росії, та тих російських, які гастролювали в Криму? Ні? Отож, бо шизофренія…

Не дискутую, шаную Усика як прекрасного боксера, але залишаюся при своїй, одразу після матчу озвученій думці: його перемога - це політична поразка України. Але інакше й не могло бути - це закономірний процес хибної державної стратегії яка впевнено нас рухає до фактичного припинення української державності та подальшого розвалу країни.