Флудильня №2

https://waitbutwhy.com/2014/05/life-weeks.html
https://waitbutwhy.com/2015/12/the-tail-end.html


переклад попереднього відео

Цитата:

"...Моя бабуся каже, що чим старший та стаєш, тим швидше летить для тебе час. Дитинство – довге, радісне, світле, мовби безкінечне. А потім школа, університет, власна сім’я, родина, діти, їхні проблеми. І тоді озираєшся – а життя минуло. “З появою своїх дітей, - кажуть мої батьки, - час набуває небаченої швидкості. Ти не встигаєш звикнути до того, що в тебе є немовля, а воно вже виростає. А потім дивишся в дзеркало – а тобі вже далеко за сорок. І куди поділися роки? Не знаєш». Вони сказали це мені в якійсь розмові про час. Я намагалась дізнатися, чи в них так само в дитинстві було всього багато і довго. З’ясувалося, що так. Можливо, це така закономірність у часу. Коли людина не обтяжена турботами і переживаннями, коли вона ще маленька і все за неї вирішують батьки, для неї час є безкінечним. Він тягнеться довго-довго, щоб подарувати якомога більше позитивних почуттів, емоцій, радощів. Але наступні життєві етапи теж мають багато важливо, чому ж вони минають так швидко, пробігають лише повз нас? Я вважаю, тут справа ще у нашому сприйнятті. Треба намагатись ловити моменти щастя: нагадувати собі про все те цінне, що в нас є, робити фотографії в найкращі миті свого життя, записувати свої думки, ловити ці миті, щоб вони не пролітали повз. Навіть у звичайний сірий день, коли одна справа просто замінює іншу, в нас є, чому радіти: здоров’я, мир в будинку, родина, друзі, кохані і рідні люди..."