Нотатки щодо Руїни

SoliterDan · 2018-03-14 01:51

Python В контексті гри, то власні назви/терміни.
Назва фракції зрозумілим англійцю терміном, який у разі чого він може загуглити. Саме тому Гетьмащина називається Zaporоzhian Host, а Річ Посполита - Polish-Lithuanian Commonwealth.
Регулярні війська, бо звичайні бійці. Існують ще магічні, знатні та найманці.
У випадку Московії та Речі - у них свої класифікації.

Назви бійців ж я вирішив робити власними назвами мови (де зможу, принаймні)

А щодо розміру, чесно? Бог його знає, воно саме якось Wide grin

SoliterDan · 2018-03-21 19:07

Отож, я намалював першу бойову мапу, на якій я буду тестувати правила гри та Шведів.

Конотопська Битва

Синій - нападник. Червоний - захисник. Сіра лінія - Кам'яний мур.
Нападник повинен захопити Конотоп та втримувати його впродовж 3-5 раундів (остаточно не вирішив).
Захисник повинен захистити Конотоп та вбити/змусити втекти кожну ворожу бойову одиницю.
Окрім того, захисників може бути не один, а троє, тому вони мають три різні зони розміщення. В разі чого, захисники ділять між собою військовий бюджет.

Фракції не обмежені, мапа несе лише приблизний характер. Тому можна зробити напад кримців на шведський форт чи історію про те, як хоробрі козаки відбивали облогу поляків Wide grin

SoliterDan · 2018-03-26 13:23

Тож я думаю трішки про Московію та Донських Козаків...

Розумієте, навіть в ті часи, російська армія була доволі централізованою та унітарною. Тому усі народи Росії воювали доволі однаково і мали однакову військову структуру. Але, це не означає, що репрезентація народів, що складали/-ють Царство московське неможлива, адже армія була стандартизована, але не іррегулярні війська.
Тому, зустрічаємо 4 специфічних бійця: "Ополчєнєц", "Колдун", "Ведьма" та "Богатирь" (Opolchenets, Koldun, Ved'ma and Bogati'r' відповідно)
Ці чотири бійця матимуть спеціальне правило "З Народу", що буде працювати наступним чином:
Варто гравцеві їх найняти, він має обрати "національність" бійця. Його національність буде визначати спеціальні правила та покращення, які він буде отримувати з рівнями. Це особливо важливо для чарівних бійців - Богатирі, Колдуни та Відьми різних національностей матимуть особливі вміння та різні закляття, кардинально змінюючи їхню роль на полі бою.

А щодо донців, у них особливими будуть Вєдуни та..як не дивно, Козаки.
Вєдун - аналог запорозького Характерника, але навідна відміну від нього він представляє собою "біглого мага невідомого походження", оскільки кожен донський козак сам був трішки чаклуном. Аби це показати, Вєдун матиме спец. правило "Схильність до чарів"
Бійці з даним правилом не матимуть власних здібностей та заклять, натомість, вони використовують таблиці інших чарівних створінь та бійців як своєї, так і інших фракцій. Саме тому Вєдун першого рівня сам по собі така собі бойова одиниця, але з кожним рівнем він стає могутнішим, копіюючи закляття, правила та бонуси хоч українських відьом, хоч шведських тролів.
Донські Козаки в свою чергу будуть гіршими за запорожців характеристиками. Різниця буде не значною, може -1 до витривалості, але вона буде. А натомість, Донці отримають правило "Рівноцінний результат".
Згідно цьому правилу, при наймі/створенні козака, гравець може обрати козакові стать - чоловічу чи жіночу. Козаки отримають бонуси до здоров'я та характеристик, в яких вони гірше за запорожців, роблячи їх рівними. Козачки отримають правило, що збільшує мораль усій армії та ігнорує штрафи за втрати, адже козачок ворог не пощадить, вони це знають.

Python · 2018-04-14 02:40

SoliterDan · 2018-04-14 14:03

Гаразд, спробую пояснити ще раз. Я стараюся робити перелік бійців їхніми власними мовами. Це додає колориту та показує, що мови бувають різними. Але проблема тут у тому, що мови - різні. У них є різні системи писемності. Як от кирилка. Англомовні не вміють читати кирилку. Не вміють вони читати й арабицю чи катакану. Тому в таких випадках, я друкую латинкою, використовуючи транскрипцію/транслітерацію (завжди плутаю ці терміни) проєктами, що на мою думку найкраще передають значення та звуки. Для української я використовую ТПКН. Для російської - Іналіф.

Як бачите, єдина таблиця, яка не перекладена, є кримськотатарська, бо адекватних перекладачів немає, і я не знайшов нікого, хто зміг би мені з нею допомогти. Навіть логотип сам - експериментальний, оскільки в ідеялі, він повинен бути написаний кримськотатарською арабицею.

Для українців (для яких я буду перекладати також, варто доробити англійську), я буду робити те саме: транскрипція/транслітерація з мови оригіналу, намагаючись якомога краще передати вимову.

https://i.imgur.com/WAwRMKL.jpg
(не хоче працювати зображення)

Тут я таки зрозумів свою помилку. Назви повинні бути аналогами, а я транскрибував. Тож дякую, що зауважили.
Кримськотатарська буде найостаннішою, бо я буду продовжувати шукати перекладача.
Шведську транскрибувати складно, тому я ще не розпочав.

Переклади назв будуть в самих книгах. Тобто, що на зображенні записане як Петіхорєц, в книзі буде записаним як "Петіхорєц (Петигорієць/П'ятигорець)" Звісно, що назви та решта будуть ще перевірятися, перекладатися та переписуватися, бо я роблю усе сам, помилки будуть. Буду виправляти, як помічу чи коли вкажуть.

Python · 2018-04-14 15:57

SoliterDan · 2018-04-14 19:34

Я все одно не дуже розумію, яке відношення двомовність має до того, що я пишу все англійською, але гаразд.

Варто ще нагадати, що у латинковому світі вже давно назви пишуться лише у відповідности з мовою оригіналу, якщо це можливо.

Python · 2018-04-15 12:39

Двомовність стосується того, як Ви пишете російські слова «українською». Бо це ніяка не українська — запишіть ці ж слова якоюсь іншою українською абеткою (ярижкою чи «національним» транслітом), і вгадати, що це взагалі українська, буде неможливо.

SoliterDan · 2018-04-16 15:07

ну гаразд, українізуємо текст. На щастя, це не проблема.
https://i.imgur.com/MZtuzMF.jpg
Як вам таке? Спеціяльно адаптував під україномовного читача.

Python · 2018-04-17 01:14

Не побачив, що саме адаптувалося. Якщо мова звучить як московскоєбєбєбєпєсєц — це російська. Якщо мова звучить як московськебебебепесець — це українська. Крапка.

SoliterDan · 2018-04-17 19:46

Це лише тому, що ви знаєте, як звучить російська. З цим я, на жаль, нічого поробити не зможу, тим паче, що оскільки жодних претензій до польської (що перекладена так само) від вас я не чув, я тепер цілком упевнений, що вас не дуже цікавить моя гра, вас цікавить російська мова. На жаль, мене вона не дуже цікавить.
Я використовую місцеві назви для ВСІХ фракцій. Не всі ще перекладені. Якщо комусь це не подобається, то можна мене ігнорувати, чи поскаржитися модераторам.
---------------------

Хороші новини
Донські козаки дороблені!

Далі треба буде робити Московське Царство, а після цього...не знаю, подивимося, але Османлі точно треба буде, аби завершити гру та почати перекладати.
(не знаю, чи можна кидати англійські гугл.доки чи ні)

Донські козаки, взагалі, цікава культура, якщо так подумати. Вони при бажанні могли стати може незалежними, може просто як гетьманщина, але з тих чи інших причин, вони продалися московському цареві...
І хочеться сказати, що це погано, але дивлячись на їх ситуацію, цілком можливо, що в них не було іншого вибору...а може, їм і так було нормально.

Python · 2018-04-17 22:29

SoliterDan · 2018-04-24 21:08

Отже, робота над Московитами майже завершена, залишилося лиш скопіювати найманців (охотніков) та написати характеристики для Богатирів і Ополченців.
Московське Царство виглядає досить веселою фракцією. Вони не дуже сильні та можливо не дуже дешеві загалом, але вони це компенсують своєю гнучкістю. Московські бійці коштують недорого, недорого їх й покращувати, вони мають лише 10 рівнів покращення максимум (як і поляки), та можуть радикально змінювати свою роль на полі бою.
Для прикладу, Копійний Солдат це пікінер, що коштує і покращується усього за 75 Грошей, але впродовж цього ви можете замінити піку на бердиш чи рапіру, а потім ще видати йому гранати. Дворяни починають з совнею та кавалерійним луком, але потім можуть замінити його на пістолет та пищаль. Посошні Ратники можуть з рівнем з піхоти перетворюватися на кінноту!
Також варто додати про те, що багато бійців файно кооперують між собою. Діти боярські дають бонуси усім ратнікам по прібору, в той час як дворяни на початку бою викликають бойових холопів, озброєних пищалями та булавами.
І це лише турнірні бійці, без магії та деяких цікавих бійців як городові козаки, які повинні кидати кубик кожен бій, аби дізнатися, чим вони озброєні, чи жар-птиці!

SoliterDan · 2018-04-27 11:27

Руїна версія 0.9 готова
Список змін:

- Характерники тепер мають 20 Витривалості
- Гаківниці відтепер матимуть початкові 10 Витривалості та 3 Швидкості
- Усі правила з позначкою * (тобто, ті, що видаються зі зброєю чи рештою спец. правил) перелічуються першими.
- Виправив чортик. Знання Місцевості витрачають Швидкість, не Витривалість.
- Виправив чортик в Qazaq опис спеціяльного правила "Побудувати Кобилицю"
- Виправив помилку у Svensk Veteranryttare та Veteranhakkapeliita де в них був опис Легкої Броні замість Середньої.
- Додав "Прорив", що я забув дописати Кавалєрісту влоському.
- Додав "Ненадійне", що я забув дописати Кавалєрісту панцирному.
- Додав "Бронебійність" Козакові-вершнику.
- "Оглушення" тепер має чіткий опис коли воно застосовується.
- Нові фракції: Головне Військо Донське та Московське Царство.
- Введене нове метаправило "Видати". Ці спеціяльнї правила видають додаткові числа до характеристик та спеціяльнї правила, замість того аби замінювати їх. Деякі спеціяльнї правила та здібності вимагатимуть від вас цього правила заздалегідь.

Я додав посилання, тож ви можете завантажити та подивитися, як ваша воля.

SoliterDan · 2018-05-13 17:51

Я наразі читаю про османський адміністративний поділ, аби віришити ким ви будете грати в Кампанії.
Османська земля поділена на провінції (еялети), що далі поділені на регіони (ліви чи сансаки), що далі поділені на тімари, каділуки та зеамети.
Тімари це шматок/шматки землі, що в підсумку дають до 20,000 грошей власнику. Якщо дає більше, то зеамет. Вони керуються тімаріотами, що є аналогами європейським лицарям чи московським дворянам, тільки на відміну від них, їх земля не передається у спадок і може бути відібрана через купу причин, наприклад несплату податків чи неправильне тренування чебелів (щось на кшталт зброєносця та сотника)

Я от думаю зробити гравців Кампанії тімаріотами, бо вони є ідеяльною "малими паничами" для гравців + це дасть можливість зосередитися на локальних подіях замість великих.
Окрім цього, це дасть мені нагоду створити та вишліфувати "Імперський" тип фракцій, в яких гравець буде представлений як бойова одиниця, що матиме сильні покращення та правила, але може бути вбитою/пораненою на полі бою.
На жаль, в такому разі буде проблема з різноманіттям військ. Оскільки тімаріоти не є великими командуючими, вони не зможуть користуватися десь 70% військ фракції, тобто ніяких тобі яничарів, сіпахів і т.д.. Звісно, для турнірних гравців це особливого значення це буде мати...здебільшого, але в кампанії...

Що б ви зробили на моєму місці? Хай гравці будуть тімаріотами чи краще гравцям дати роль впливовішого чину (санджак бея наприклад), задля більшого різноманіття?

SoliterDan · 2018-05-14 20:15

Османська Імперія буде працювати дуже схоже з Московією та Річу Посполитою: замість поділу на регулярних, панів та магічних істот, у них все розділяється на класи.
У випадку Османів, цими класами є Капікулу, Єрлі Кулу, Серхат Кулу, Беги, (місцеві) та (чарівні війська).
Але Османи не просто "централізована" фракція. Окрім цього, вони також є "імперською" фракцією в Руїні, поруч з СРІ та можливо Іспанією та Китаєм.
Особливістю імперських фракцій у грі буде наявність особливих бойових одиниць: командувачів. Тоді як решта армій не мають командування безпосередньо на полі бою (бо вони командують здалеку), імперські полководці керують безпосередньо на полі бою і від них залежить не тільки мораль, але і ефективність бійців.
Як бойові одиниці, командувачі мають великий перелік спеціяльних правил та властивостей, що роблять їх надзвичайно важливими на полі бою, але смерть полководця також буде нести вагомі штрафи всім імперським військам.

SoliterDan · 2018-06-06 13:26

Отож, я доробив Османську Імперію (посилання додав).

З цим, я офіційно зробив гру. Руїна 1.0 готова.

Далі будемо перекладати, робити нові мапи, фракції, бійців.

Політика наступних оновлень буде наступною:
Оновлення будуть включати в себе щонайменше один переклад. Далі будуть або додаткові (псевдо)історичні сценарії або дві нові фракції.

Для нових фракцій я буду ставити опитування та кидати сюди. Як є бажання - голосуйте, так буде навіть веселіше.

https://i.imgur.com/wrfEEoG.jpg

SoliterDan · 2018-06-23 15:10

Руїна версія 1.0.1 готова
Список змін:

- Додано переклад правил Турніру українською
- Додані англійські правила для Вільної гри
- Додано перелік бійців Гетьманщини, що заборонено використовувати в турнірі
- Додано перелік бійців Кримського Ханства, що заборонено використовувати в турнірі

Якщо хтось хоче долучитися до перекладу будь-якими іншими мовами чи допомогти з рештою файлів - пишіть.

SoliterDan · 2018-10-13 13:40

Оновлення 1.1.а вступило в дію, а разом з ним і переклад усієї гри українською. Було важко та марудно, але сподіваюся що хоч когось це буде хвилювати.

Всі посилання розміщені в першому повідомленні, як знайдете помилки чи одруківки - пишіть, виправимо.

Мої плани на майбутнє: спочатку відпочити, а потім я мабуть кину сюди опитування щодо наступних фракцій.

Robar III · 2018-10-13 13:53

Цікаво. Буду у відпустці, то треба буде спробувати

SoliterDan · 2018-10-14 22:00

Robar III дяк! Хоч комусь цікаво Wide grin

Отже, оскільки я за народовладдя, то я спитаю у вас які фракції ви б хотіли побачити у грі.
http://www.strawpoll.me/16645198
Дві фракції з найбільшою кількістю голосів - переможці. Опитування буде тривати до 21 жовтня.

SoliterDan · 2019-03-31 07:09

Отже, як ще хто про мене не забув, Руїна не вмерла, вона повільно, але стабільно себе пише.
Наразі дописую бійців для Вільного Режиму гри, тобто "все, що не влізло до збалансованого Турнірного Режиму".

Поки, зроблено 4/7 фракцій, і ось як вони будуть виглядати у Вільному Режимі:

- Військо Запоріжьське: найбільшим нововведенням вільного режиму є нові Чарівні Бійці, що можна побачити на прикладі україньських козаків, які отримають 13 нових чарівних бійців, кожен з яких може бути налаштований під будь-який стиль чи роль на полі бою.
На додачу, козаки також отримають ракетомет, дешевих Найманців та гнучкого бійця першого рівня.
- Кримьське Ханство нарешті отримає те, чого йому не вистачає в Турнірі: артилерію та піхоту, включно з Чарівним бійцем, що доступний лише їм.
- Річ Посполита особливо не зміниться у Вільному Режимі. Вони отримають нових бійців, певна частина буде спеціялізованішою за решту, а також кілька чарівних бійців, один з них від народу, досі не репрезентованого в грі.
- і до речі про репрезентацію, Царство Московське на повну використає своє правило Етнічної приналежності в своїх чарівних бійцях, тож тепер гравці зможуть виставити цілком наційоналізовані війська комі, башкірів чи навіть просто росіян або ж козаків, яких майже не побачити деінде. Тим, хто надає перевагу традиційному війську сподобаються нові бійці на кшталт елітних загонів Московського Воінства чи двох православних священників.

І оскільки я забув сказати, хто переміг...
Наступними фракціями будуть: Священна Римьська Імперія, Дунайські Князівства та Данія-Норвегія. Останнє не було переможцем, але я отримав про них багато цікавої информації, тож будемо працювати над ними, доки дають шанс

Robar III · 2019-03-31 08:45

SoliterDan
продовжуй)

SoliterDan · 2019-04-02 22:09

- Доньські козаки теж не сильно зміняться: вони отримають базових бійців першого рівня та на додачу ще два найманих бійця від Московьської Держави: Терьського Козака та Біглого Городового Козака.

SoliterDan · 2019-09-26 09:20

Рутенівка
або “Українська без впливу Петра Першого”

Вступ
Гадаю, ні для кого це не буде секретом — кирилиця походить від греків, а саме, від грецького унціального письма, розбавленого додатковими знаками глаголиці й деякими лігатурами, але сучасна форма букв багатьох кириличних народів походить від росіян, неважливо часів Петра Першого або ж часів комунізму. Українська абетка не є виключенням цьому, ба, можна навіть сказати, українці та білоруси були першими народами, на яких російський вплив (та їхня амстердамська абетка) поширювався. Цьому не варто обурюватися чи дивуватися. Так чи йнакше, Московія була впливовою та успішною державою, що дозволяло їй впливати на народи, що до того часу не мали власної писемної традиції. Одним з таких народів, були русини.

Але уявіть собі, на хвильку, гіпотетичний світ, схожий на наш, але де русини (майбутні українці) створили власний писемний кириличний стандарт на п’ятдесят — сто років раніше за московитів (майбутніх росіян). Тепер уявіть собі, що вони змогли зберегти цей стандарт, за допомогою козацької та в майбутньому малоросійської інтелігенції та навіть надати йому друкованої форми. Це — світ Рутенівки, або ж “української абетки без гражданського шрифту”.

Рутенівка це світобудівельна вправа та спекулятивний штучний шрифт, що ставить собі на меті розробити кириличну абетку для української мови без або ж з мінімальним впливом російської амстердамської абетки, також відомої як гражданський шрифт. У цій вправі ми переважним чином зосереджуватимемося саме на графічно-правописному питанні, лиш коротко описуючи самі події, що призвели до її утворення. Починаючи з 1600 років, ми спостерігатимемо за еволюцією цієї дивної абетки, завершуючи початком 20 століття, де наші уявні русини утворять власну державу/держави.

Хоч я гадаю, що попередні три абзаци пояснюють все досить чітко, але знаючи як українці переважним чином ставляться до подібних проєктів, варто написати попередження: рутенівка не створена аби замінити собою чинну українську абетку. Ніхто ніколи вас не змусить цим писати, я не посилатиму листи до міністерства освіти і в найкращому разі, далі цього повідомлення ви рутенівку не зустрінете (у найгіршому, його може використати якийсь журнал). Немає чого турбуватися.

Але рутенівка не може з’явитися з нічого! Перш ніж ми розпочнемо, давайте побалакаємо про історію кирилиці...

Ἱдра, або чому утворився гражданський шрифт.

Гражданський шрифт це, власне, те, з чого походить сучасна кирилка кожного народу, що нею користується. Від сербів, до евенків, вона повсюдна, навіть зараз я (та ви теж) сидячи в інтернеті користуєтеся шрифтом, розробленим Совітською Росією на основі шрифта Петра Першого. Звісно, не кожна слов’янська, не кажучи вже про инші мови користується 100% такою самою кирилкою, як Росія, але її вплив (а якщо точніше — вплив соціалізму) можна побачити неозброєним оком. А історія ґражданки не менш складніша й плутаніша за правила кирилки, багато деталей її утворення часто використовується в антимосковській пропаганді багатьох народів.

Отже, на початку 1660-1690 років, у кириличному світі домінували пів устави

та різноманітні скорописи.

Кожна держава мала власні особливості рукописання, але шрифт друкарень не змінювався от вже десь зо 200, а може й більше років. На даний момент, кирилка має наступні “недоліки”:

Шрифт друкарні Балабанів та болгарські світські книжки 1700-х років тому гарний доказ.

І тому, Петро Перший, а після нього ще й Академія Наук на додачу, не лише утворили нові форми букв, але й стандартизували кирилку: вони відкинули більшість діакритики вкупі з усіма грецькими буквами, легітимізували певні форми написання букв Ѧ/Ꙗ (Я), Ꙋ/Ѵ (У), S/З/Ꙁ (З), Є/Э (Э), тощо.
Але, хоч росіяни це заперечуватимуть, гражданка ласкаво народом прийнята не була. І тим паче, вона не була прийнята рештою слов’янських народів, яка продовжувала писати незмінним пів уставом аж до 19-20 століть, а що, як ми знаємо, приходить в 19-20 столітті?
Правильно! Панславізм та соціалізм.
Період “примирення” з гражданкою для різних народів на диво збігається з посиленням впливу Росії/СРСР на них, коли панславісти або ж комуністи починають успішно нав’язувати власні варіанти гражданки у своїх країнах на заміну вже навіть морально застарілому пів уставу.
Ті, що встигли прийняти його у 19-тому столітті мали більше свободи, щоправда, адже саме так болгарська кирилка зберегла свої юси, а серби з македонцями отримали своє J.
Ті, до яких гражданка прийшла в 20-тому столітті вже особливо вибору не мали, не лише, бо Росія палила та розстрілювала все пов’язане з “буржуйською контрреволюцією”, але й бо мати єдину, всім зрозумілу буквицю було просто вигідніше, коли твоєю світлою мрією було становлення єдиного великого союзу дружніх республік.

Тож, підсумовуючи: хоча багато хто зараз не любить гражданку, і не просто так, вона була вимушеним компромісом у часи, коли альтернатив або не було, або ж вони не були дуже впливовими. Та й строго кажучи, наразі, єдине, що змушує нас мати одні й ті самі форми букв — наші власні скрєпи.

Але з іншого боку, не варто забувати, що гражданка також у певній мірі й нашкодила кирилці тим, що вона перервала генетичну ланку кирилки з грецькою абеткою, натомість, наблизивши її типографію до латинської. Саме тому кирилкісти сьогодні й кричать щодо необхідності реформи, адже наразі, дві типографії настільки близькі одне до одної, що перехід на латинку, на їхню думку, є лиш питанням часу.

Велика Гетьманщина, або ж початок Рутенівки

Смерть Богдана Хмельницького в 1657 році та події, що слідували опісля, в історії України загально називаються “Руїною”, під час якої відбувся не лише занепад козацької державності, але й неофіційний поділ території України на Лівий та Правий береги, наслідки чого можна відчути й досі. Але в нашому світі, Руїна хоча й відбулася, але вона не закінчилася катастрофічною поразкою Гетьманщини. Якимось невідомим чином, Гетьманщина не лише зуміла пережити, але й не впасти в залежність від будь-якої з трьох сторін.
Як вона це зробила — неважливо, головне, що на початок гетьманства Івана Мазепи (1687), Гетьманщина досі незалежна та зберегла більшість своїх територій.
Звідси починається історія рутенівки.

Як ми вже казали раніше, у кириличному світі домінували пів устави та різноманітні скорописи. Гетьманщина також мала власний скоропис, який ми сьогодні кличемо Козацьким. У нашому світі, він особливо не прижився поза документами канцелярій Війська Запорозького, але в світі Рутенівки, де Військо Запорозьке стало офіційною владою, козацький скоропис починає вивчатися в школах, тим самим поступово витісняючи з вжитку застарілий пів устав.
З часом, аби полегшити процес розуміння тексту, почерки цього скоропису (Київський, Луцький, Чигиринський, тощо) починають об’єднуватися в один універсальний почерк, що для зручності ми назвемо Запорозьким. Цей почерк об’єднуватиме не лише різні писемні особливості, але й різні культури, завдяки впливу покозаченої шляхти, Київської митрополії, московсько-донських елементів, та, як це не дивно, арабського письма кримських татар.
З часом, він буде доповнюватися та вдосконалюватися, зі суто військової, Запорозьким шрифтом почнуть писати міщани та письменники, видавши їй нове ім’я: руськоє письмо, русинівка або ж рутенівка.

На момент оголошення Івана Мазепи Князем Священної Римської Імперії (1707 рік), наша рутенівка має такий вигляд, правила та може хизуватися тим, що походить від уставного скоропису кінця 15 століття, тобто, козаки та керовані ними русини тепер мають цілком офіційну, власну писемну практику, незалежну від Петра Першого, та його Амстердамської Абетки.
Розглянемо рутенівку початку 18 століття детальніше:

Як ми бачимо, на відміну від московсько-російської абетки, рутенівка ще не втратила ознаки грецької та старослов’янської абетки. Типова діакритика збережена, вкупі з позиціюванням, необхідністю ставити наголоси та грецькі букви. Збережено також типову форму кириличних букв, але на додачу до цього, певні форми змінилися під впливом поляків, а також додався третій регістр літер, поруч з великим та малим, що зветься “декорумом”.
Розберемо причину появи найнезвичніших форм:

Тепер, щодо діакритики. Слов’янська діакритика походить від грецької та має багато спільного з нею. У російській мові, Петро Перший позбувся майже всієї діакритики, але рутенівка не лише зберегла її але й поступово доповнює її функції.
Оскільки через це пересічний українець навряд знає чи розуміє значення та історію діакритики, то певно варто пояснити, що воно взагалі таке...

Про діакритику

Почати треба мабуть з того, що самі по собі, грецькі та уставні літери не мають отих звичних нам рисочок та крапочок над чи під буквами. Тобто: нема і, є ı. Нема й, є и. Ці крапочки та рисочки звуться діакритикою (від грец. διακριτικος — «розрізняльний»), і кожна мала конкретне значення.
-
Найчастіша діакритика, і найпростіша у грецькому алфавіті - це наголос. Її ставлять над наголошеною буквою, тобто, де у слові наголос. У грецькій, завдяки тональності давньогрецької мови, аж до 1978-го року наголосів існувало аж три. Вони залишилися як рудимент та були скасовані, проте у старослов’янських мовах ці наголоси також використовувалися для грецьких слів.

• Звичайний наголос - це акут: á.
Його ставлять на місці силового наголосу у сучасних словах та на місці "гострого" висхідного тону у давньогрецьких. Також, у дифтонгах він ставиться над другою голосною, навіть якщо наголошено першу.

• Важкий наголос - це гравіс: à
У грецькій - це “важкий” висхідний тон, що зустрічається лише коли наголошена голосна закінчує слово. Слов’яни також наголошували останній склад гравісом.

• Довгий нисхідний тон, що як правило зустрічається над довгими голосними - це циркумфлекс або варія: ã.
У давньогрецькій, циркумфлекс мав не такий вигляд. Там він мав вигляд поєднання акуту та гравісу, через що сучасна латинка передає циркумфлекс таким чином: â. Оскільки кирилиця була утворена на основі середньовічної грецької, вони запозичили тодішню форму варії, у латинці відому як тильда.
Якщо слово складається з одного складу, то наголос ставили тільки коли це варія, або коли слово має омонім. Подібне можна зустріти навіть зараз: у болгар, наприклад, є слова и та ѝ, що читаються однаково, але означають різне. У греків також.
-
Рутенівка цю реформу проводить раніше за греків, зобов'язуючи писати всі наголоси акутом. Але навіть з цим варія і досі використовуватиметься, але у трохи видозміненій формі. Варія позначатиме спочатку довгі голосні, але з часом позначатиме будь-який подовжений звук (тобто, українські слова на кшталт “злочинний” рутенівкою писатимуться “злочин̃ий”)
-
Дифтонги - це два голосні, які читаються одним складом, типу ай або аў.
У грецькій, дифтонги формуються з буквами ı та v (йота та іпислон), коли вони стоять після голосної. Та голосна є сильною, а йота та іпсилон є короткими, звідти вимова "ай" та "ав". Саме тому, дифтонги "ав" та "ев", що походить з грецької, мали писатися av, ev. Оу теж була дифтонгом (Оукра́ина), але до середньовіччя стала звучати як У.
З часом, дифтонги з йотою теж змінили прочитання:
- aı стало читатися як /E/
- eı стало читатися як /i/
- ov - як /u/
- oı - спочатку як /у/ (тобто німецька ü), потім як /і/
Але усі грецькі слова передавалися так, як писалися. Натомість, для передачі слов’янських дифтонгів пристосували значок кратки: ˘. Її ставили над И, коли вона читалася як елемент дифтонгу, тобто Й: ай, ей, оуй, ой ітд
Натомість, йота (ı) за слов’янськими правилами у слов’янських словах писалася спочатку лише перед голосними. Якщо вона стояла просто без нічого перед голосними - вона читалася як Й, і звідси пішли йотовані літери: ІА, ІЄ, ІОу
Для надійності їх ще й з’єднували у письмі: Ꙗ, Ѥ, Ю.

Але були випадки, коли йота має читатися окремо, як І.
Для цих випадків, коли біля І з якоїсь сторони стоїть голосна, але вона читається окремо, є особливий знак - дієрезис (трема). З таким знаком, І/ı має вигляд Ї/ї.
Спочатку, він використовувався у грецьких дифтонгах, де аї читалося окремо, як а-і, чи навіть ай. Саме тому ІА - читається як Я, а ЇА - читається як ІА, АІ - читається як Е, а АЇ - як АІ чи АЙ). Так само, дієрезис може ставитися над Іпсилоном (іжицею). Він тоді має вигляд Ѷ, і читається як І)
-
Рутенівка це зберігає майже без змін. Слова типу “автохтона” старою рутенівкою писалися б як “avmoxmoна”. Іотовані голосні на даний момент вживаються спорадично з юсами, але в той час як російська гражданка позбавляється їх, замінюючи Я, Є, Ю, рутенівка натомість все менше вживає малий юс, ставлячи І перед голосними для позначення йотації та Й як елемент дифтонгу. Педїатр, але дıакую.
-
Ще, є знаки придихання. У грецькій давно вже немає придихань, але їх все одно позначали та розрізняли до 1978 року. Придихання буває густим (дасія) та тонким (псілі).
Дасія, або густе придихання: Ἁἁ, Ἑἑ, Ἡἡ, Ἱἱ, Ὁὁ, Ῥῥ, Ὑὑ, Ὡὡ.
Воно читається як /h/ та ставиться на першу літеру у слові, якщо ця літера голосна або Ро. Саме тому в латинській мові грецькі слова можуть мати h: hagia, hydra, rhotor. Грецькою воно пишеться ἁgia, ὑδρα, ῥótor, і колись читалося так, як його транслітерували на латину.
Псилі, або тонке придихання: Ἀἀ, Ἐἐ, Ἠἠ, Ἰἰ, Ὀὀ, ῤ, ὐ, Ὠὠ.
Воно також ставиться на початкову літеру у слові, якщо вона голосна або Ро, але означає, що замість придихання, там "твердий приступ", тобто, слово починається з гортанної змички. Так, наприклад, слова починаються в німецькій, якщо перша літера голосна.
Поступово, гортанна змичка зникла, і псілі стала просто означати, що на цьому слові нема придихання. Згодом, густе придихання теж зникло, тому дасію продовжили ставити на грецьких словах за звичкою.
Як і наголоси, дасія та псілі також можуть поєднуватися з наголосами, якщо перша голосна ще й наголошена. Кожне подібне поєднання має власну назву та правила вимови: акут + псілі = ісо, псілі + дасія = апостроф, тощо.
-
На відміну від дифтонгів, стара рутенівка майже повністю відкинула псілі та його сполучення будь-де поза церковними текстами, де ще пам’ятають, що воно означає. Але дасія, завдяки київському почерку, зберегла свої функції придиху, та пишеться, коли треба зобразити його. Тобто, “гідра” писатиметься як “ἰдра”, “діарея” - “дїаῥеıа”
-
Пом’якшення раніше, там де треба, позначалося дужкою (перевернута кратка) над приголосною літерою. Тобто, ти писав "силный", але над Л ставив дужку чи круглу кришку. Ця діакритика походить також від давньогрецької, але саме слов’яни адаптували її для палаталізації. Рутенівка це теж зберегла, хоча й не повсюдно, саме тому навіть у сучасній рутенівці, “гетман” і досі пишеться та вимовляється так.
-
Ну і, звісно ж, титло. Титло ставилося коли робили скорочення (пишучи перші та останні літери довгого слова замість усіх), коли слово зрозуміле з контексту чи добре відоме, а також над цифрами, що писалися грекокириличними літерами.
Тобто, замість "господь", ми пишемо г҃ъ, але не лише над останньою буквою, як у сучасній церковнослов’янській, а над усім скороченням.
Це збереглося і в рутенівці, вкупі з кириличними числами, адже у нас немає Петра Першого, що силою нав’язав нам арабські числа.

Отож, підсумовуючи:
Діакритика у старослов’янській та рутенівці це повноцінні знаки. Головними є:

Наголос

Варія

Кратка

Дієрезис

Придихи

Перевернута кратка

Титло

Турбулентний романтизм, або чому писати альтернативну історію важко.

І тепер, незалежна Гетьманщина перестає існувати. Це станеться не відразу і точно не в часи Петра Першого.
Шведи будуть переможені, але не під Полтавою. Іван Мазепа підтримає Карла згідно старих домовленостей, та програє, послабивши свій вплив, ставши останнім незалежним козацьким гетьманом та можливо підписавши якийсь новий договір з Російською Імперією, що включить Гетьманщину до орбіти своїх зовнішньо-політичних інтересів, перетворивши її на буферну державу між Османською Імперією, Пруссією та Австрією.
Річ Посполита, переживаючи повільну стагнацію спробує повернути свої землі від Гетьманщини, але Гетьманщина, не без допомоги російських військ, перемагає її у козако-польській війні. Усередині Речі починається внутрішня криза між королем та шляхтою, в яку Гетьманщина втрутиться, спричинивши тим самим російсько-турецьку війну 1768—1774 років, що спричинить спочатку перший поділ Речі, а потім поразку турків, а потім зраду козаків Росії, що почне брутальну військову кампанію проти козаків, що цього не очікували, знищуючи Січ та анексуючи чи роблячи з Гетьманщини протекторат.
На момент Перевороту 18 брюмера (9 листопада 1799), світова карта особливо не відрізняється від нашої.

"Тоді нащо це все", питається? Просто: Гетьманщина мертва, але тепер русини мають фору в 50+ років незалежності, та ще й власне цивільне письмо на додачу. Це зміцнить наш уявний руський нарід, та рутенівка може використовуватися як пасивний спротив, так само як поляки використовували власну мову для спротиву русифікації.

Прочитавши це, можна подумати, що Антигоніус взагалі з дуба впав, прописує свої вологі хвантазії, замість того аби об’єктивно та чітко розписувати історичні події, але як я казав раніше — історія тут слугує лише поясненням чому саме так усе відбулося. Немає сенсу розписувати історію нашого світу в деталях, особливо коли нас цікавить лише писемність.
Так й якщо вже серйозно підходити до цього альтернативного світу, може виявитися, він для нас буде настільки чужим, що можна його називати фантастикою.

Гадаю, всі тут чули про ефект метелика? Незначний вплив на систему може мати великі і непередбачувані ефекти де-небудь в іншому місці і в інший час. Можна подумати, існування Гетьманщини на якихось там 50 років довше навряд сильно вплине на історичні події. Козаки не підуть колонізувати Америки, Наполеон не народиться у Києві, а Росія не буде завойована альянсом евенків та козаків.
Але подібні питання є доведенням до абсурду, і уся особливість альтернативної історії — у маленьких деталях, що чим більше відхиляються від нашої історії, тим химернішими роблять кінцевий результат. От, наприклад:

Вже два маленьких приклади, що значно впливають на внутрішню політику Європи. І це ми ще не балакали про “Україну”... У контексті історії, що є “Україна”? Чому вона виникла? І найголовніше, чому, з існуванням рутенівки вона повинна виникнути в нашому світі в тій самій формі? Хоч навіть Гетьманщини більше не існує, нащадки козацької старшини та інтерес до краєзнавства завжди буде, адже без нього не може зародитися націоналізм. Але в русинів цього світу є фора. У них за пазухою є цілих пів століття незалежності та власна писемність, якою ці козацькі діти пишуть. У них є підтримка церкви, міщан та решти людей, що пам’ятають цей стандарт. Нащо їм використовувати російську гражданку? І доки галичани повстають проти Росії разом з поляками та литвинами (січневе повстання), різноманітні братства та громади зберігають та поширюють рутенівку серед населення Малоросії, Слобожанщини та можливо навіть Галичини. Але чи приживуться ці ідеї — важко сказати. Чи не буде реакція Росії ще жорсткішою, повторюючи долю поляків після січневого повстання? Чи сприймуть сусідні “козакам” україномовні цю абетку? Важко сказати.

Гарну альтернативну історію не пишуть самотужки. Гарну альтернативну історію пишуть команди з декількох авторів, що слугують як джерелом натхнення так і цензорами. Я ж — один, тому й історію розписую лиш загально.

Рутенівка 19 століття, або ж друкарні, Брайль та Юшна завірюха.

За допомогою Київських та Петербурзьких братств та громад, рутенівка не лише зуміла вижити, але й згодом отримала неофіційну буквицю, завдяки небайдужим меценатам. Звісно, росіяни певно її заборонять та будуть щосили намагатися знищувати, але для того в нас є емігранти та академіки, що будуть не лише її зберігати, але й доповнювати.

На середину 19 століття, друкована рутенівка матиме наступний вигляд:

Як бачимо, форми букв змінилися:

Але якою ж була б мова без суперечливих правописів та писемних традицій! У нашому часі, цю роль завжди виконували різноманітні правописи та граматики, але в світі рутенівки, вченим вистачило лише однієї маленької букви, аби розпочати конфлікт, що ми назвемо “Війною за Ю” або ж “Юшною завірюхою”.

Чи крипто-латинкісти виступили з подібними ідеями реформи, чи фонетики-народники, вже неважливо. Так чи йнакше, модно серед рутенів буде писати, як ти це вимовляєш, а не згідно традицій чи етимології, "повертаючи мові її народність", так би мовити (тому й народники).
Особливо важко йшло питання йотації та двозвуків.

Окрім цього, рутенівська інтелігенція намагалася підкреслити самостійність своєї нації, адаптуючи тогочасні мовні тенденції під русинську мову. Саме завдяки київським та харківським вченим-мовознавцям, що викладали чи вчилися у Франції, під кінець 19 століття, рутени отримують власні абетки Брайля та Морзе, згідно тогочасних стандартів, а також купу наукових запозичень, на кшталт слова “ракун”.

Сучасна рутенівка та світ навколо.

На початок двадцятого століття, рутенівка стала вогником “русиньського націоналізму”, хоч як би її росіяни та поляки не намагалися загасити. Переживши мовні зміни, заборони та завірюхи, кінцева рутенівка (приблизно часів УНР, тобто 1920-1930 років) виглядатиме наступним чином:

На відміну від попередніх типів рутенівки, що здебільшого були “народними” та результатом праці одного чи малої групи людей, ця рутенівка є результатом праці Академії Наук та остаточною кодифікацією рутенівки. Позиціювання між И та І прибрано, у Війні за Ю переміг компроміс. Хоч вимоги модерністів були задоволені, тепер їм довелося жити поруч з дієрезою для І та И (чого вимагали традиційники). Напрацювання адаптивістів були включені до декоруму. Звук "дж" став позначатися буквою Ӂ.
На додачу, введена офіційна каліграфія, з різними варіантами написання букв.

Гадаю, тут варто зауважити, що рутенівське письмо не було таким же як сучасна українська мова. Ось вам перелік основних змін рутенівки 20-го століття, у порівнянні з сучасною українською мовою (СУМ)

◦ (сум) яблуко — (рут) ıаблуко
◦ (сум) Ющенко — (рут) Іущенко
◦ (сум) сьогодні - (рут) сıогоднї
◦ (сум) барельєф — (рут) барел̑ıєф.

◦ (сум) з’їси — (рут) зѣсӥ
◦ (сум) їдальня — (рут) ѣдал̑нıа

◦ (сум) Січ — (рут) Сїч
◦ (сум) іконопис — (рут) їконопӥс

◦ (сум) іноземець — (рут) ӥнозємєц̑
◦ (сум) гмикнути — (рут) гмӥкнуmӥ

◦ (сум) енциклопедія — (рут) єнцӥклопєдїıа
◦ (сум) президент — (рут) пρєзӥдєнm

(sєρкало, sвїнӥцıа, але пїдзємнє)

(ӂєρєло, ӂаз, але пїджӥвлєннıа)

(ρусин̑с̑ка, пол̑с̑кӥй)

(подовжєн̃ıа, мовлєн̃ıа, Ãρон)

◦ (рут.) Свıаmий — (сум) Святий (але вимовляється “Св’ятий”)
◦ (рут) Пıуρє — (сум) пюре (але вимовляється “п’юре”)

Окрім цього у рутенівці, запозичені слова розділені за ступенем асиміляції:
• зрусявілі: повністю асимільоване у вимові та написанні.
• уподібнені: частково асимільовані у вимові, написанні чи відмінюванні.
• цитатні: написання зберігається, але може змінюватися вимова.
• нові: слово запозичене нещодавно.

Для позначення у нових запозиченнях голосних, невластивих рутенам, існують дві спеціальні букви: Ь та Ъ, що ставляться замість них при написанні.
Буква Ь (єрик) ставиться:
• “невластиві русинам” типи Е, І (ɨ, œ, æ)
• короткі голосні Е, И, І
• будь-яка ненаголошена голосна Е, И, І (шва, ə)
Буква Ъ (єре) ставиться:
• “невластиві русинам” типи А, О, У (ɯ, ɵ, ɤ, ø̞)
• короткі голосні А, О, У
• будь-яка ненаголошена голосна А, О, У (шва, ə)

Подібне було зроблено заради стандартизації: коли людина бачить, наприклад: "пенсьл" чи "мемърі", вона розуміє, як можна це вимовити. Це особливо корисно з англійською, де шва - найчастовживаніша голосна.

А зараз, трохи про наших сусідів:

Неоустав

Російська

Білоруська

Кримськотатарська

Румунська

Епілог

На цьому, ми завершуємо розповідь про рутенівку. Сподіваюся, вона була вам цікавою, можливо, навіть пізнавальною.
Дякую моїм читачам Дискорду та Телеґраму, що слідкували за розвитком цього проєкту та писали свої думки. Дякую моїм вірним друзям Elfes та Ivort, що не лише надавали емоційну підтримку, але й допомагали ідеями, шматками тексту та вичитуванням цієї роботи. Без них та їхньої допомоги, я навряд би зміг завершити роботу над рутенівкою.
Але, як ви розумієте, робота над світом рутенівки продовжується, і в майбутньому очікуйте англійської версії цієї статті, шрифтів та каліграфічних інструкцій для рутенівки, опису неоуставу та може, ще чогось.
До наступної зустрічі!

Robar III · 2019-09-26 12:18

Ото проект.. а де можна долучитись до дискорду? Посилання

SoliterDan · 2019-09-26 14:58

Robar III, ось
Телеґрам чатик: https://t.me/antigonius_chat
Дискорд: https://discord.gg/Cu57tUp

Вони здебільшого порожні, але я там завжди показую частини своїх проєктів, задля перевірки.

Python · 2019-09-26 20:19

SoliterDan · 2019-09-26 22:43

SoliterDan · 2019-11-13 22:46

Зробив шрифт, двомовний каліграфічний посібник та три таблиці з вимовою та звуками.
На жаль, посилання на них тут заборонені, тож раджу пошукати мене в соціяльних мережах самому. Там усі посилання)

Нотатки щодо Руїни

Форум

Про все