Нотатки щодо Руїни

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Сторінка:   попередня  1, 2, 3  наступна
Автор Повідомлення
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-03-14 02:51  
Python В контексті гри, то власні назви/терміни.
Назва фракції зрозумілим англійцю терміном, який у разі чого він може загуглити. Саме тому Гетьмащина називається Zaporоzhian Host, а Річ Посполита - Polish-Lithuanian Commonwealth.
Регулярні війська, бо звичайні бійці. Існують ще магічні, знатні та найманці.
У випадку Московії та Речі - у них свої класифікації.

Назви бійців ж я вирішив робити власними назвами мови (де зможу, принаймні)

А щодо розміру, чесно? Бог його знає, воно саме якось Wide grin
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-03-21 20:07  



Отож, я намалював першу бойову мапу, на якій я буду тестувати правила гри та Шведів.

Конотопська Битва

Синій - нападник. Червоний - захисник. Сіра лінія - Кам'яний мур.
Нападник повинен захопити Конотоп та втримувати його впродовж 3-5 раундів (остаточно не вирішив).
Захисник повинен захистити Конотоп та вбити/змусити втекти кожну ворожу бойову одиницю.
Окрім того, захисників може бути не один, а троє, тому вони мають три різні зони розміщення. В разі чого, захисники ділять між собою військовий бюджет.

Фракції не обмежені, мапа несе лише приблизний характер. Тому можна зробити напад кримців на шведський форт чи історію про те, як хоробрі козаки відбивали облогу поляків Wide grin
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-03-26 14:23  
Тож я думаю трішки про Московію та Донських Козаків...

Розумієте, навіть в ті часи, російська армія була доволі централізованою та унітарною. Тому усі народи Росії воювали доволі однаково і мали однакову військову структуру. Але, це не означає, що репрезентація народів, що складали/-ють Царство московське неможлива, адже армія була стандартизована, але не іррегулярні війська.
Тому, зустрічаємо 4 специфічних бійця: "Ополчєнєц", "Колдун", "Ведьма" та "Богатирь" (Opolchenets, Koldun, Ved'ma and Bogati'r' відповідно)
Ці чотири бійця матимуть спеціальне правило "З Народу", що буде працювати наступним чином:
Варто гравцеві їх найняти, він має обрати "національність" бійця. Його національність буде визначати спеціальні правила та покращення, які він буде отримувати з рівнями. Це особливо важливо для чарівних бійців - Богатирі, Колдуни та Відьми різних національностей матимуть особливі вміння та різні закляття, кардинально змінюючи їхню роль на полі бою.

А щодо донців, у них особливими будуть Вєдуни та..як не дивно, Козаки.
Вєдун - аналог запорозького Характерника, але навідна відміну від нього він представляє собою "біглого мага невідомого походження", оскільки кожен донський козак сам був трішки чаклуном. Аби це показати, Вєдун матиме спец. правило "Схильність до чарів"
Бійці з даним правилом не матимуть власних здібностей та заклять, натомість, вони використовують таблиці інших чарівних створінь та бійців як своєї, так і інших фракцій. Саме тому Вєдун першого рівня сам по собі така собі бойова одиниця, але з кожним рівнем він стає могутнішим, копіюючи закляття, правила та бонуси хоч українських відьом, хоч шведських тролів.
Донські Козаки в свою чергу будуть гіршими за запорожців характеристиками. Різниця буде не значною, може -1 до витривалості, але вона буде. А натомість, Донці отримають правило "Рівноцінний результат".
Згідно цьому правилу, при наймі/створенні козака, гравець може обрати козакові стать - чоловічу чи жіночу. Козаки отримають бонуси до здоров'я та характеристик, в яких вони гірше за запорожців, роблячи їх рівними. Козачки отримають правило, що збільшує мораль усій армії та ігнорує штрафи за втрати, адже козачок ворог не пощадить, вони це знають.
Python 
VIP


З нами з: 01.07.09
Востаннє: 28.07.21
Повідомлень: 891

2018-04-14 03:40  
ssTAss написано:

і взагалі дивно що в наш час люди не вміють користуватись мініатюрами, спойлерами, скороченими посиланнями і т.д.

тра якусь інструкцію забабахати чи що)..

Забабахайте, будь ласка — буду дуже вдячний.

У деяких варіантах BBCode'у є можливість задавати розмір зображення так само, як в HTML, але на цьому форумі такої можливості, схоже, нема, або це реалізовано якось інакше. У мене склалося враження, що розмір картинки регулює якийсь секретний тег, що при цитуванні повідомлення навіщось автоматично видаляється.

Додано через 8 хвилин 56 секунд:

SoliterDan написано:

Python В контексті гри, то власні назви/терміни.

Назва фракції зрозумілим англійцю терміном, який у разі чого він може загуглити. Саме тому Гетьмащина називається Zaporоzhian Host, а Річ Посполита - Polish-Lithuanian Commonwealth.

Ні, Ви розраховуєте на те, що українці всі поголовно знають російську мову (що здебільшого відповідає сучасній сумній дійсності), а англомовні користувачі здебільшого не знають. Проте, такий підхід мені здається хибним: фактично, під виглядом україномовного продукту Ви пропонуєте двомовний — хай навіть і використовуючи для російської мови українську абетку. Тобто, приблизно та ж фігня, що й на «українських» телеканалах Sad (1)
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-04-14 15:03  
Гаразд, спробую пояснити ще раз. Я стараюся робити перелік бійців їхніми власними мовами. Це додає колориту та показує, що мови бувають різними. Але проблема тут у тому, що мови - різні. У них є різні системи писемності. Як от кирилка. Англомовні не вміють читати кирилку. Не вміють вони читати й арабицю чи катакану. Тому в таких випадках, я друкую латинкою, використовуючи транскрипцію/транслітерацію (завжди плутаю ці терміни) проєктами, що на мою думку найкраще передають значення та звуки. Для української я використовую ТПКН. Для російської - Іналіф.







Як бачите, єдина таблиця, яка не перекладена, є кримськотатарська, бо адекватних перекладачів немає, і я не знайшов нікого, хто зміг би мені з нею допомогти. Навіть логотип сам - експериментальний, оскільки в ідеялі, він повинен бути написаний кримськотатарською арабицею.
Для українців (для яких я буду перекладати також, варто доробити англійську), я буду робити те саме: транскрипція/транслітерація з мови оригіналу, намагаючись якомога краще передати вимову.




https://i.imgur.com/WAwRMKL.jpg
(не хоче працювати зображення)

Тут я таки зрозумів свою помилку. Назви повинні бути аналогами, а я транскрибував. Тож дякую, що зауважили.
Кримськотатарська буде найостаннішою, бо я буду продовжувати шукати перекладача.
Шведську транскрибувати складно, тому я ще не розпочав.
Переклади назв будуть в самих книгах. Тобто, що на зображенні записане як Петіхорєц, в книзі буде записаним як "Петіхорєц (Петигорієць/П'ятигорець)" Звісно, що назви та решта будуть ще перевірятися, перекладатися та переписуватися, бо я роблю усе сам, помилки будуть. Буду виправляти, як помічу чи коли вкажуть.
Python 
VIP


З нами з: 01.07.09
Востаннє: 28.07.21
Повідомлень: 891

2018-04-14 16:57  
SoliterDan написано:
Англомовні не вміють читати кирилку.

Англомовні багато чого не вміють (польську латинку вони так само не вчитають, наприклад). Просто англійська орфографія принципово непридатна для транскрипційного запису — читання слів не виводиться з написання, щоб гарантовано правильно вимовити слово, треба його або почути, або побачити його транскрипцію в МФА. Але це лише половина проблеми транскрипційного запису.

Друга половина — фонетична неможливість звуків одніє мови для носіїв іншої. Навіть якщо ми можемо записати українською графікою чеську скоромовку «Стрч прст скрз крк», це ще не означає, що українець, який не вчив чеської мови, справді здатен це вимовити. З російською мовою насправді та ж проблема: для українця, що не володіє російською, багато поєднань звуків складні для вимови, і якщо ми це вимовляємо без особливих труднощів, то тільки через те, що всі поголовно володіємо російською. Відтак, вживлення слів з російським звучанням в українську мову просто закріплює існуюче явище двомовності.
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-04-14 20:34  
Я все одно не дуже розумію, яке відношення двомовність має до того, що я пишу все англійською, але гаразд.

Варто ще нагадати, що у латинковому світі вже давно назви пишуться лише у відповідности з мовою оригіналу, якщо це можливо.
Python 
VIP


З нами з: 01.07.09
Востаннє: 28.07.21
Повідомлень: 891

2018-04-15 13:39  
Двомовність стосується того, як Ви пишете російські слова «українською». Бо це ніяка не українська — запишіть ці ж слова якоюсь іншою українською абеткою (ярижкою чи «національним» транслітом), і вгадати, що це взагалі українська, буде неможливо.
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-04-16 16:07  
ну гаразд, українізуємо текст. На щастя, це не проблема.
https://i.imgur.com/MZtuzMF.jpg
Як вам таке? Спеціяльно адаптував під україномовного читача.
Python 
VIP


З нами з: 01.07.09
Востаннє: 28.07.21
Повідомлень: 891

2018-04-17 02:14  
Не побачив, що саме адаптувалося. Якщо мова звучить як московскоєбєбєбєпєсєц — це російська. Якщо мова звучить як московськебебебепесець — це українська. Крапка.
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-04-17 20:46  
Це лише тому, що ви знаєте, як звучить російська. З цим я, на жаль, нічого поробити не зможу, тим паче, що оскільки жодних претензій до польської (що перекладена так само) від вас я не чув, я тепер цілком упевнений, що вас не дуже цікавить моя гра, вас цікавить російська мова. На жаль, мене вона не дуже цікавить.
Я використовую місцеві назви для ВСІХ фракцій. Не всі ще перекладені. Якщо комусь це не подобається, то можна мене ігнорувати, чи поскаржитися модераторам.
---------------------

Хороші новини
Донські козаки дороблені!

Далі треба буде робити Московське Царство, а після цього...не знаю, подивимося, але Османлі точно треба буде, аби завершити гру та почати перекладати.
(не знаю, чи можна кидати англійські гугл.доки чи ні)

Донські козаки, взагалі, цікава культура, якщо так подумати. Вони при бажанні могли стати може незалежними, може просто як гетьманщина, але з тих чи інших причин, вони продалися московському цареві...
І хочеться сказати, що це погано, але дивлячись на їх ситуацію, цілком можливо, що в них не було іншого вибору...а може, їм і так було нормально.
Python 
VIP


З нами з: 01.07.09
Востаннє: 28.07.21
Повідомлень: 891

2018-04-17 23:29  
SoliterDan написано:
жодних претензій до польської (що перекладена так само) від вас я не чув

Просто до польської ще не дійшла черга. Власне, претензії ті ж самі: лексика, що описувала польські реалії тих часів, значною мірою дійшла до нас в адаптованому вигляді, увійшовши в українську, тому транскрибувати ці ж слова з польської (причому, з сучасної польської, що має деякі відмінності від старопольської) — нонсенс.

Узагалі, єдине місце, де використання транскрипції виправдане — підручники для вивчення іноземної мови. В решті випадків нормою є переклад, а що перекладу не підлягає (наприклад, власні назви, або поняття, що не мають відповідника), слід транслітерувати.

Відмінність між транскрипцією та транслітератцією полягає в тому, що метою транслітерації є усталена передача іноземного слова, керуючись його написанням, що може, проте, відрізнятись від оригінальнї вимови. Транскрипція — це «як чуємо, так пишемо», але така методика, попри зовнішню простоту, створює забагато неоднозначностей (іншомовний звук може бути схожим на різні звуки мови перекладу, реалізуватися по-різному в різних носіїв мови, і т.д.) й породжує слова, заскладні для вимови.
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-04-24 22:08  
Отже, робота над Московитами майже завершена, залишилося лиш скопіювати найманців (охотніков) та написати характеристики для Богатирів і Ополченців.
Московське Царство виглядає досить веселою фракцією. Вони не дуже сильні та можливо не дуже дешеві загалом, але вони це компенсують своєю гнучкістю. Московські бійці коштують недорого, недорого їх й покращувати, вони мають лише 10 рівнів покращення максимум (як і поляки), та можуть радикально змінювати свою роль на полі бою.
Для прикладу, Копійний Солдат це пікінер, що коштує і покращується усього за 75 Грошей, але впродовж цього ви можете замінити піку на бердиш чи рапіру, а потім ще видати йому гранати. Дворяни починають з совнею та кавалерійним луком, але потім можуть замінити його на пістолет та пищаль. Посошні Ратники можуть з рівнем з піхоти перетворюватися на кінноту!
Також варто додати про те, що багато бійців файно кооперують між собою. Діти боярські дають бонуси усім ратнікам по прібору, в той час як дворяни на початку бою викликають бойових холопів, озброєних пищалями та булавами.
І це лише турнірні бійці, без магії та деяких цікавих бійців як городові козаки, які повинні кидати кубик кожен бій, аби дізнатися, чим вони озброєні, чи жар-птиці!
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-04-27 12:27  
Руїна версія 0.9 готова
Список змін:

- Характерники тепер мають 20 Витривалості
- Гаківниці відтепер матимуть початкові 10 Витривалості та 3 Швидкості
- Усі правила з позначкою * (тобто, ті, що видаються зі зброєю чи рештою спец. правил) перелічуються першими.
- Виправив чортик. Знання Місцевості витрачають Швидкість, не Витривалість.
- Виправив чортик в Qazaq опис спеціяльного правила "Побудувати Кобилицю"
- Виправив помилку у Svensk Veteranryttare та Veteranhakkapeliita де в них був опис Легкої Броні замість Середньої.
- Додав "Прорив", що я забув дописати Кавалєрісту влоському.
- Додав "Ненадійне", що я забув дописати Кавалєрісту панцирному.
- Додав "Бронебійність" Козакові-вершнику.
- "Оглушення" тепер має чіткий опис коли воно застосовується.
- Нові фракції: Головне Військо Донське та Московське Царство.
- Введене нове метаправило "Видати". Ці спеціяльнї правила видають додаткові числа до характеристик та спеціяльнї правила, замість того аби замінювати їх. Деякі спеціяльнї правила та здібності вимагатимуть від вас цього правила заздалегідь.

Я додав посилання, тож ви можете завантажити та подивитися, як ваша воля.
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-05-13 18:51  
Я наразі читаю про османський адміністративний поділ, аби віришити ким ви будете грати в Кампанії.
Османська земля поділена на провінції (еялети), що далі поділені на регіони (ліви чи сансаки), що далі поділені на тімари, каділуки та зеамети.
Тімари це шматок/шматки землі, що в підсумку дають до 20,000 грошей власнику. Якщо дає більше, то зеамет. Вони керуються тімаріотами, що є аналогами європейським лицарям чи московським дворянам, тільки на відміну від них, їх земля не передається у спадок і може бути відібрана через купу причин, наприклад несплату податків чи неправильне тренування чебелів (щось на кшталт зброєносця та сотника)

Я от думаю зробити гравців Кампанії тімаріотами, бо вони є ідеяльною "малими паничами" для гравців + це дасть можливість зосередитися на локальних подіях замість великих.
Окрім цього, це дасть мені нагоду створити та вишліфувати "Імперський" тип фракцій, в яких гравець буде представлений як бойова одиниця, що матиме сильні покращення та правила, але може бути вбитою/пораненою на полі бою.
На жаль, в такому разі буде проблема з різноманіттям військ. Оскільки тімаріоти не є великими командуючими, вони не зможуть користуватися десь 70% військ фракції, тобто ніяких тобі яничарів, сіпахів і т.д.. Звісно, для турнірних гравців це особливого значення це буде мати...здебільшого, але в кампанії...

Що б ви зробили на моєму місці? Хай гравці будуть тімаріотами чи краще гравцям дати роль впливовішого чину (санджак бея наприклад), задля більшого різноманіття?
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-05-14 21:15  
Османська Імперія буде працювати дуже схоже з Московією та Річу Посполитою: замість поділу на регулярних, панів та магічних істот, у них все розділяється на класи.
У випадку Османів, цими класами є Капікулу, Єрлі Кулу, Серхат Кулу, Беги, (місцеві) та (чарівні війська).
Але Османи не просто "централізована" фракція. Окрім цього, вони також є "імперською" фракцією в Руїні, поруч з СРІ та можливо Іспанією та Китаєм.
Особливістю імперських фракцій у грі буде наявність особливих бойових одиниць: командувачів. Тоді як решта армій не мають командування безпосередньо на полі бою (бо вони командують здалеку), імперські полководці керують безпосередньо на полі бою і від них залежить не тільки мораль, але і ефективність бійців.
Як бойові одиниці, командувачі мають великий перелік спеціяльних правил та властивостей, що роблять їх надзвичайно важливими на полі бою, але смерть полководця також буде нести вагомі штрафи всім імперським військам.
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-06-06 14:26  
Отож, я доробив Османську Імперію (посилання додав).

З цим, я офіційно зробив гру. Руїна 1.0 готова.

Далі будемо перекладати, робити нові мапи, фракції, бійців.

Політика наступних оновлень буде наступною:
Оновлення будуть включати в себе щонайменше один переклад. Далі будуть або додаткові (псевдо)історичні сценарії або дві нові фракції.

Для нових фракцій я буду ставити опитування та кидати сюди. Як є бажання - голосуйте, так буде навіть веселіше.
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-06-23 16:10  
Руїна версія 1.0.1 готова
Список змін:

- Додано переклад правил Турніру українською
- Додані англійські правила для Вільної гри
- Додано перелік бійців Гетьманщини, що заборонено використовувати в турнірі
- Додано перелік бійців Кримського Ханства, що заборонено використовувати в турнірі

Якщо хтось хоче долучитися до перекладу будь-якими іншими мовами чи допомогти з рештою файлів - пишіть.
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-10-13 14:40  
Оновлення 1.1.а вступило в дію, а разом з ним і переклад усієї гри українською. Було важко та марудно, але сподіваюся що хоч когось це буде хвилювати.

Всі посилання розміщені в першому повідомленні, як знайдете помилки чи одруківки - пишіть, виправимо.

Мої плани на майбутнє: спочатку відпочити, а потім я мабуть кину сюди опитування щодо наступних фракцій.
Robar III 
Забанено
Забанено


З нами з: 18.08.11
Востаннє: 01.05.20
Повідомлень: 4905

2018-10-13 14:53  
Цікаво. Буду у відпустці, то треба буде спробувати
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2018-10-14 23:00  
Robar III дяк! Хоч комусь цікаво Wide grin

Отже, оскільки я за народовладдя, то я спитаю у вас які фракції ви б хотіли побачити у грі.
http://www.strawpoll.me/16645198
Дві фракції з найбільшою кількістю голосів - переможці. Опитування буде тривати до 21 жовтня.
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2019-03-31 08:09  
Отже, як ще хто про мене не забув, Руїна не вмерла, вона повільно, але стабільно себе пише.
Наразі дописую бійців для Вільного Режиму гри, тобто "все, що не влізло до збалансованого Турнірного Режиму".

Поки, зроблено 4/7 фракцій, і ось як вони будуть виглядати у Вільному Режимі:

- Військо Запоріжьське: найбільшим нововведенням вільного режиму є нові Чарівні Бійці, що можна побачити на прикладі україньських козаків, які отримають 13 нових чарівних бійців, кожен з яких може бути налаштований під будь-який стиль чи роль на полі бою.
На додачу, козаки також отримають ракетомет, дешевих Найманців та гнучкого бійця першого рівня.
- Кримьське Ханство нарешті отримає те, чого йому не вистачає в Турнірі: артилерію та піхоту, включно з Чарівним бійцем, що доступний лише їм.
- Річ Посполита особливо не зміниться у Вільному Режимі. Вони отримають нових бійців, певна частина буде спеціялізованішою за решту, а також кілька чарівних бійців, один з них від народу, досі не репрезентованого в грі.
- і до речі про репрезентацію, Царство Московське на повну використає своє правило Етнічної приналежності в своїх чарівних бійцях, тож тепер гравці зможуть виставити цілком наційоналізовані війська комі, башкірів чи навіть просто росіян або ж козаків, яких майже не побачити деінде. Тим, хто надає перевагу традиційному війську сподобаються нові бійці на кшталт елітних загонів Московського Воінства чи двох православних священників.

І оскільки я забув сказати, хто переміг...
Наступними фракціями будуть: Священна Римьська Імперія, Дунайські Князівства та Данія-Норвегія. Останнє не було переможцем, але я отримав про них багато цікавої информації, тож будемо працювати над ними, доки дають шанс
Robar III 
Забанено
Забанено


З нами з: 18.08.11
Востаннє: 01.05.20
Повідомлень: 4905

2019-03-31 09:45  
SoliterDan
продовжуй)
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2019-04-02 23:09  
- Доньські козаки теж не сильно зміняться: вони отримають базових бійців першого рівня та на додачу ще два найманих бійця від Московьської Держави: Терьського Козака та Біглого Городового Козака.
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2019-09-26 10:20  
Рутенівка
або “Українська без впливу Петра Першого”


Вступ
Гадаю, ні для кого це не буде секретом — кирилиця походить від греків, а саме, від грецького унціального письма, розбавленого додатковими знаками глаголиці й деякими лігатурами, але сучасна форма букв багатьох кириличних народів походить від росіян, неважливо часів Петра Першого або ж часів комунізму. Українська абетка не є виключенням цьому, ба, можна навіть сказати, українці та білоруси були першими народами, на яких російський вплив (та їхня амстердамська абетка) поширювався. Цьому не варто обурюватися чи дивуватися. Так чи йнакше, Московія була впливовою та успішною державою, що дозволяло їй впливати на народи, що до того часу не мали власної писемної традиції. Одним з таких народів, були русини.

Але уявіть собі, на хвильку, гіпотетичний світ, схожий на наш, але де русини (майбутні українці) створили власний писемний кириличний стандарт на п’ятдесят — сто років раніше за московитів (майбутніх росіян). Тепер уявіть собі, що вони змогли зберегти цей стандарт, за допомогою козацької та в майбутньому малоросійської інтелігенції та навіть надати йому друкованої форми. Це — світ Рутенівки, або ж “української абетки без гражданського шрифту”.

Рутенівка це світобудівельна вправа та спекулятивний штучний шрифт, що ставить собі на меті розробити кириличну абетку для української мови без або ж з мінімальним впливом російської амстердамської абетки, також відомої як гражданський шрифт. У цій вправі ми переважним чином зосереджуватимемося саме на графічно-правописному питанні, лиш коротко описуючи самі події, що призвели до її утворення. Починаючи з 1600 років, ми спостерігатимемо за еволюцією цієї дивної абетки, завершуючи початком 20 століття, де наші уявні русини утворять власну державу/держави.

Хоч я гадаю, що попередні три абзаци пояснюють все досить чітко, але знаючи як українці переважним чином ставляться до подібних проєктів, варто написати попередження: рутенівка не створена аби замінити собою чинну українську абетку. Ніхто ніколи вас не змусить цим писати, я не посилатиму листи до міністерства освіти і в найкращому разі, далі цього повідомлення ви рутенівку не зустрінете (у найгіршому, його може використати якийсь журнал). Немає чого турбуватися.

Але рутенівка не може з’явитися з нічого! Перш ніж ми розпочнемо, давайте побалакаємо про історію кирилиці...

Ἱдра, або чому утворився гражданський шрифт.

Гражданський шрифт це, власне, те, з чого походить сучасна кирилка кожного народу, що нею користується. Від сербів, до евенків, вона повсюдна, навіть зараз я (та ви теж) сидячи в інтернеті користуєтеся шрифтом, розробленим Совітською Росією на основі шрифта Петра Першого. Звісно, не кожна слов’янська, не кажучи вже про инші мови користується 100% такою самою кирилкою, як Росія, але її вплив (а якщо точніше — вплив соціалізму) можна побачити неозброєним оком. А історія ґражданки не менш складніша й плутаніша за правила кирилки, багато деталей її утворення часто використовується в антимосковській пропаганді багатьох народів.

Отже, на початку 1660-1690 років, у кириличному світі домінували пів устави

та різноманітні скорописи.

Кожна держава мала власні особливості рукописання, але шрифт друкарень не змінювався от вже десь зо 200, а може й більше років. На даний момент, кирилка має наступні “недоліки”:
    • Книжний та скорописні варіанти письма з кожним десятиліттям все більше та більше віддалялися одне від одного, і віддалялися вони або ж до рукописної латинки (про це трохи пізніше) або ж до грецького письма. У останньому випадку, букви починали все більше походити на тодішні грецькі, зі стилізацією під грецькі тих букв, яких грецька не мала. Це робилося не лише задля стилю, але й задля оптимізації та спрощення кириличного шрифту; умови, створені переходом від рукописного до друкованого книговидання.
    Навіть якби гражданки не існувало, необхідність змін була нагальною, тож цілком вірогідно, що наступною еволюцією уставу було б повернення її до форм грецьких букв, але з використанням лише прямих та циркульних ліній. Шрифт друкарні Балабанів та болгарські світські книжки 1700-х років тому гарний доказ.
    • Латинка, та культура західної Европи тоді була досить модною штукою, і не лише серед правобережних, полонізованих козаків, але й серед московської інтелігенції, ну чи “люду начитаного”. Ба більше, свого часу, між ними та традиційниками було багато суперечок на цю тему, допоки Петро Перший не створив гражданський шрифт як компроміс. Саме так. Гражданська абетка була кирилкою, але на західняцький лад, те, що так люблять обсмоктувати її критики.
    • Сама кирилка, будемо чесними, потребувала реформи. Церковнослов'янське дідицтво давало про себе знати: існувало від двух до п’яти букв, що позначали один і той самий звук, багато діакритики ставало не дуже потрібною, або ж взагалі давно не було потрібною та писалося суто зі звички, подекуди ще й помилково, бо втрачалося розрізнення й автоматично на заміну приходило спрощення або ж, навпаки, перемудрування. І це не кажучи вже про грецькі букви, що майже втратили свою доцільність, окрім як запису кириличних чисел та запозичень з грецької. Це робило мову дуже незручною, у порівнянні з тією ж латинкою.

І тому, Петро Перший, а після нього ще й Академія Наук на додачу, не лише утворили нові форми букв, але й стандартизували кирилку: вони відкинули більшість діакритики вкупі з усіма грецькими буквами, легітимізували певні форми написання букв Ѧ/Ꙗ (Я), Ꙋ/Ѵ (У), S/З/Ꙁ (З), Є/Э (Э), тощо.
Але, хоч росіяни це заперечуватимуть, гражданка ласкаво народом прийнята не була. І тим паче, вона не була прийнята рештою слов’янських народів, яка продовжувала писати незмінним пів уставом аж до 19-20 століть, а що, як ми знаємо, приходить в 19-20 столітті?
Правильно! Панславізм та соціалізм.
Період “примирення” з гражданкою для різних народів на диво збігається з посиленням впливу Росії/СРСР на них, коли панславісти або ж комуністи починають успішно нав’язувати власні варіанти гражданки у своїх країнах на заміну вже навіть морально застарілому пів уставу.
Ті, що встигли прийняти його у 19-тому столітті мали більше свободи, щоправда, адже саме так болгарська кирилка зберегла свої юси, а серби з македонцями отримали своє J.
Ті, до яких гражданка прийшла в 20-тому столітті вже особливо вибору не мали, не лише, бо Росія палила та розстрілювала все пов’язане з “буржуйською контрреволюцією”, але й бо мати єдину, всім зрозумілу буквицю було просто вигідніше, коли твоєю світлою мрією було становлення єдиного великого союзу дружніх республік.

Тож, підсумовуючи: хоча багато хто зараз не любить гражданку, і не просто так, вона була вимушеним компромісом у часи, коли альтернатив або не було, або ж вони не були дуже впливовими. Та й строго кажучи, наразі, єдине, що змушує нас мати одні й ті самі форми букв — наші власні скрєпи.
Але з іншого боку, не варто забувати, що гражданка також у певній мірі й нашкодила кирилці тим, що вона перервала генетичну ланку кирилки з грецькою абеткою, натомість, наблизивши її типографію до латинської. Саме тому кирилкісти сьогодні й кричать щодо необхідності реформи, адже наразі, дві типографії настільки близькі одне до одної, що перехід на латинку, на їхню думку, є лиш питанням часу.

Велика Гетьманщина, або ж початок Рутенівки

Смерть Богдана Хмельницького в 1657 році та події, що слідували опісля, в історії України загально називаються “Руїною”, під час якої відбувся не лише занепад козацької державності, але й неофіційний поділ території України на Лівий та Правий береги, наслідки чого можна відчути й досі. Але в нашому світі, Руїна хоча й відбулася, але вона не закінчилася катастрофічною поразкою Гетьманщини. Якимось невідомим чином, Гетьманщина не лише зуміла пережити, але й не впасти в залежність від будь-якої з трьох сторін.
Як вона це зробила — неважливо, головне, що на початок гетьманства Івана Мазепи (1687), Гетьманщина досі незалежна та зберегла більшість своїх територій.
Звідси починається історія рутенівки.

Як ми вже казали раніше, у кириличному світі домінували пів устави та різноманітні скорописи. Гетьманщина також мала власний скоропис, який ми сьогодні кличемо Козацьким. У нашому світі, він особливо не прижився поза документами канцелярій Війська Запорозького, але в світі Рутенівки, де Військо Запорозьке стало офіційною владою, козацький скоропис починає вивчатися в школах, тим самим поступово витісняючи з вжитку застарілий пів устав.
З часом, аби полегшити процес розуміння тексту, почерки цього скоропису (Київський, Луцький, Чигиринський, тощо) починають об’єднуватися в один універсальний почерк, що для зручності ми назвемо Запорозьким. Цей почерк об’єднуватиме не лише різні писемні особливості, але й різні культури, завдяки впливу покозаченої шляхти, Київської митрополії, московсько-донських елементів, та, як це не дивно, арабського письма кримських татар.
З часом, він буде доповнюватися та вдосконалюватися, зі суто військової, Запорозьким шрифтом почнуть писати міщани та письменники, видавши їй нове ім’я: руськоє письмо, русинівка або ж рутенівка.

На момент оголошення Івана Мазепи Князем Священної Римської Імперії (1707 рік), наша рутенівка має такий вигляд, правила та може хизуватися тим, що походить від уставного скоропису кінця 15 століття, тобто, козаки та керовані ними русини тепер мають цілком офіційну, власну писемну практику, незалежну від Петра Першого, та його Амстердамської Абетки.
Розглянемо рутенівку початку 18 століття детальніше:

Як ми бачимо, на відміну від московсько-російської абетки, рутенівка ще не втратила ознаки грецької та старослов’янської абетки. Типова діакритика збережена, вкупі з позиціюванням, необхідністю ставити наголоси та грецькі букви. Збережено також типову форму кириличних букв, але на додачу до цього, певні форми змінилися під впливом поляків, а також додався третій регістр літер, поруч з великим та малим, що зветься “декорумом”.
Розберемо причину появи найнезвичніших форм:
    • Форма букви Б здебільшого походить від традиційного написання її у пів уставі, спрощеного до найменшого числа рухів рукою - 6. Мала форма б пишеться трикутником — особливість певних почерків козацького скоропису.
    • Форма букви В, походить від об’єднання декількох почерків козацького правопису, в результаті чого верхнє півколо почали писати трикутником. Мала форма взята з пів уставу.
    • Форма букви Ґ, у нашій епосі, походить від курсивного написання ґамми (γ), але в рутенівці було запозичене з польської латинки (G), де має ті самі властивості. З часом та прописом, форма Ґ спростилася до найменшого числа рухів рукою — 9. Мала форма також походить від правобережних козаків та покозаченої шляхти, але під впливом бароко та місцевих почерків, 9 почали писати дзеркально, а хвостик сполучувати з колом.
    • Форма букви Е походить від традиційного написання цієї букви - Є, εсть. Правила вживання цієї букви варіювалися залежно від друкарні, або навіть часу, але без впливу гражданки та чіткого розділення між Е/Э, мала та велика форми залишаться традиційними: Є/ε.
    • Форма букви Ж походять від традиційного написання букви, та традиції спрощення. Так само як з часом Ѧ стало писатися як Я, так і "Ж" втратило один із своїх хвостиків, зберігши лиш той, який повинен з’єднувати Ж з наступною буквою.
    • Форма букви З походить від традиційного написання цієї букви в уставі: Ꙁ, що саме походить від написання грецької букви Зета (Ζ ζ). Під впливом запорозького шрифту, хвостик Ꙁ став основною частиною написання букви, заливши решту Z у вигляді атрофованого придатку. Мала форма букви цілком походить з одного з почерків, де мала “з” писалася як n/η з довшим хвостом.
    • Буква зіло (S) традиційно позначала пом’якшену ДЗ або З, але в зв’язку з розмиттям різниці між цими двома звуками, на 17 століття вона вживалася радше зі звички та/чи за етимологічним принципом. Відродити цю букву в рутенівці допомогли поляки (правобережні козаки та шляхтичі записувати так польський диграф dz) та певною мірою румуни (що й досі використовували S у своїй кирилці для позначення звука /dz/)
    • Форма букви І походить від козацького скоропису та діакритичних особливостей кирилки (про це трохи пізніше).
    • Форма букви Н особливо цікава, бо офіційна форма її написання не є дуже популярною, та вважається простим народом “незручною”, через що деякі почерки вивели форму, яку можна писати одним або ж двома рухами руки.
    • Форма букви П, Р, С, У, Х, Ц походять від козацьких почерків.
    • Форми букви Т, Ш та Щ мають спільне коріння, а саме з традиції писати малу форму букви т (m). Форма букви Ш походить від варіанту написання m з підкресленням внизу (m підкреслювали вгорі). Форма букви Щ, у свою чергу є адаптацією уставного написання Щ з часів, коли ця буква позначала лігатуру “ШТ”
    • Решта букв (єри, йотовані, грецькі букви) здебільшого пишуться згідно старокирилічних традицій та правил. Ці букви — єдині, що не мають спеціалізованого декоруму.
    • Щодо декоруму. Декорум, або ж заглавні букви, це букви, з яких починаються абзаци тесту. Це амальгамація слов’яно-козацьких практик різного написання початкових та великих букв, схожої латинської практики, і найголовніше - традиції арабських абжадів, де букви різняться у формі залежно від положення в слові. Оскільки ця традиція лиш почала з’являтися, рутенські листування матимуть безліч варіацій декоруму: хтось буде вправно виводити букви згідно уставу, хтось буде слідувати польському правопису та латинізувати вивід букв, хтось навіть почне комбінувати арабський вивід букв зі скорописним написанням букв, утворюючи дивні, спрощені символи.
    У зображенні показані типові форми декоруму, адже зі стандартизацією письма, лише декоруми могли бути проявом індивідуальності автора.

Тепер, щодо діакритики. Слов’янська діакритика походить від грецької та має багато спільного з нею. У російській мові, Петро Перший позбувся майже всієї діакритики, але рутенівка не лише зберегла її але й поступово доповнює її функції.
Оскільки через це пересічний українець навряд знає чи розуміє значення та історію діакритики, то певно варто пояснити, що воно взагалі таке...

Про діакритику

Почати треба мабуть з того, що самі по собі, грецькі та уставні літери не мають отих звичних нам рисочок та крапочок над чи під буквами. Тобто: нема і, є ı. Нема й, є и. Ці крапочки та рисочки звуться діакритикою (від грец. διακριτικος — «розрізняльний»), і кожна мала конкретне значення.
-
Найчастіша діакритика, і найпростіша у грецькому алфавіті - це наголос. Її ставлять над наголошеною буквою, тобто, де у слові наголос. У грецькій, завдяки тональності давньогрецької мови, аж до 1978-го року наголосів існувало аж три. Вони залишилися як рудимент та були скасовані, проте у старослов’янських мовах ці наголоси також використовувалися для грецьких слів.
    • Звичайний наголос - це акут: á.

Його ставлять на місці силового наголосу у сучасних словах та на місці "гострого" висхідного тону у давньогрецьких. Також, у дифтонгах він ставиться над другою голосною, навіть якщо наголошено першу.
    • Важкий наголос - це гравіс: à

У грецькій - це “важкий” висхідний тон, що зустрічається лише коли наголошена голосна закінчує слово. Слов’яни також наголошували останній склад гравісом.
    • Довгий нисхідний тон, що як правило зустрічається над довгими голосними - це циркумфлекс або варія: ã.

У давньогрецькій, циркумфлекс мав не такий вигляд. Там він мав вигляд поєднання акуту та гравісу, через що сучасна латинка передає циркумфлекс таким чином: â. Оскільки кирилиця була утворена на основі середньовічної грецької, вони запозичили тодішню форму варії, у латинці відому як тильда.
Якщо слово складається з одного складу, то наголос ставили тільки коли це варія, або коли слово має омонім. Подібне можна зустріти навіть зараз: у болгар, наприклад, є слова и та ѝ, що читаються однаково, але означають різне. У греків також.
-
Рутенівка цю реформу проводить раніше за греків, зобов'язуючи писати всі наголоси акутом. Але навіть з цим варія і досі використовуватиметься, але у трохи видозміненій формі. Варія позначатиме спочатку довгі голосні, але з часом позначатиме будь-який подовжений звук (тобто, українські слова на кшталт “злочинний” рутенівкою писатимуться “злочин̃ий”)
-
Дифтонги - це два голосні, які читаються одним складом, типу ай або аў.
У грецькій, дифтонги формуються з буквами ı та v (йота та іпислон), коли вони стоять після голосної. Та голосна є сильною, а йота та іпсилон є короткими, звідти вимова "ай" та "ав". Саме тому, дифтонги "ав" та "ев", що походить з грецької, мали писатися av, ev. Оу теж була дифтонгом (Оукра́ина), але до середньовіччя стала звучати як У.
З часом, дифтонги з йотою теж змінили прочитання:
- aı стало читатися як /E/
- eı стало читатися як /i/
- ov - як /u/
- oı - спочатку як /у/ (тобто німецька ü), потім як /і/
Але усі грецькі слова передавалися так, як писалися. Натомість, для передачі слов’янських дифтонгів пристосували значок кратки: ˘. Її ставили над И, коли вона читалася як елемент дифтонгу, тобто Й: ай, ей, оуй, ой ітд
Натомість, йота (ı) за слов’янськими правилами у слов’янських словах писалася спочатку лише перед голосними. Якщо вона стояла просто без нічого перед голосними - вона читалася як Й, і звідси пішли йотовані літери: ІА, ІЄ, ІОу
Для надійності їх ще й з’єднували у письмі: Ꙗ, Ѥ, Ю.

Але були випадки, коли йота має читатися окремо, як І.
Для цих випадків, коли біля І з якоїсь сторони стоїть голосна, але вона читається окремо, є особливий знак - дієрезис (трема). З таким знаком, І/ı має вигляд Ї/ї.
Спочатку, він використовувався у грецьких дифтонгах, де аї читалося окремо, як а-і, чи навіть ай. Саме тому ІА - читається як Я, а ЇА - читається як ІА, АІ - читається як Е, а АЇ - як АІ чи АЙ). Так само, дієрезис може ставитися над Іпсилоном (іжицею). Він тоді має вигляд Ѷ, і читається як І)
-
Рутенівка це зберігає майже без змін. Слова типу “автохтона” старою рутенівкою писалися б як “avmoxmoна”. Іотовані голосні на даний момент вживаються спорадично з юсами, але в той час як російська гражданка позбавляється їх, замінюючи Я, Є, Ю, рутенівка натомість все менше вживає малий юс, ставлячи І перед голосними для позначення йотації та Й як елемент дифтонгу. Педїатр, але дıакую.
-
Ще, є знаки придихання. У грецькій давно вже немає придихань, але їх все одно позначали та розрізняли до 1978 року. Придихання буває густим (дасія) та тонким (псілі).
Дасія, або густе придихання: Ἁἁ, Ἑἑ, Ἡἡ, Ἱἱ, Ὁὁ, Ῥῥ, Ὑὑ, Ὡὡ.
Воно читається як /h/ та ставиться на першу літеру у слові, якщо ця літера голосна або Ро. Саме тому в латинській мові грецькі слова можуть мати h: hagia, hydra, rhotor. Грецькою воно пишеться ἁgia, ὑδρα, ῥótor, і колись читалося так, як його транслітерували на латину.
Псилі, або тонке придихання: Ἀἀ, Ἐἐ, Ἠἠ, Ἰἰ, Ὀὀ, ῤ, ὐ, Ὠὠ.
Воно також ставиться на початкову літеру у слові, якщо вона голосна або Ро, але означає, що замість придихання, там "твердий приступ", тобто, слово починається з гортанної змички. Так, наприклад, слова починаються в німецькій, якщо перша літера голосна.
Поступово, гортанна змичка зникла, і псілі стала просто означати, що на цьому слові нема придихання. Згодом, густе придихання теж зникло, тому дасію продовжили ставити на грецьких словах за звичкою.
Як і наголоси, дасія та псілі також можуть поєднуватися з наголосами, якщо перша голосна ще й наголошена. Кожне подібне поєднання має власну назву та правила вимови: акут + псілі = ісо, псілі + дасія = апостроф, тощо.
-
На відміну від дифтонгів, стара рутенівка майже повністю відкинула псілі та його сполучення будь-де поза церковними текстами, де ще пам’ятають, що воно означає. Але дасія, завдяки київському почерку, зберегла свої функції придиху, та пишеться, коли треба зобразити його. Тобто, “гідра” писатиметься як “ἰдра”, “діарея” - “дїаῥеıа”
-
Пом’якшення раніше, там де треба, позначалося дужкою (перевернута кратка) над приголосною літерою. Тобто, ти писав "силный", але над Л ставив дужку чи круглу кришку. Ця діакритика походить також від давньогрецької, але саме слов’яни адаптували її для палаталізації. Рутенівка це теж зберегла, хоча й не повсюдно, саме тому навіть у сучасній рутенівці, “гетман” і досі пишеться та вимовляється так.
-
Ну і, звісно ж, титло. Титло ставилося коли робили скорочення (пишучи перші та останні літери довгого слова замість усіх), коли слово зрозуміле з контексту чи добре відоме, а також над цифрами, що писалися грекокириличними літерами.
Тобто, замість "господь", ми пишемо г҃ъ, але не лише над останньою буквою, як у сучасній церковнослов’янській, а над усім скороченням.
Це збереглося і в рутенівці, вкупі з кириличними числами, адже у нас немає Петра Першого, що силою нав’язав нам арабські числа.

Отож, підсумовуючи:
Діакритика у старослов’янській та рутенівці це повноцінні знаки. Головними є:
    Наголос. Ставити там, де наголос
    Варія. Ставити там, де подовжений звук.
    Кратка. Ставити там, де И повинно читатися як частина диграфу.
    Дієрезис. Ставити, коли поруч з І чи Ѵ стоїть якась голосна, а вони читаються окремо.
    Придихи. Ставити на початкових голосних та Р. Густий придих ставиться там, де в є відчутне придихання, або ж те саме слово латиною має букву h. Тонке придихання — у решті випадків.
    Перевернута кратка. Ставити там, де приголосна пом’якшена.
    Титло. Ставити над скороченнями та кириличними числами.


Турбулентний романтизм, або чому писати альтернативну історію важко.

І тепер, незалежна Гетьманщина перестає існувати. Це станеться не відразу і точно не в часи Петра Першого.
Шведи будуть переможені, але не під Полтавою. Іван Мазепа підтримає Карла згідно старих домовленостей, та програє, послабивши свій вплив, ставши останнім незалежним козацьким гетьманом та можливо підписавши якийсь новий договір з Російською Імперією, що включить Гетьманщину до орбіти своїх зовнішньо-політичних інтересів, перетворивши її на буферну державу між Османською Імперією, Пруссією та Австрією.
Річ Посполита, переживаючи повільну стагнацію спробує повернути свої землі від Гетьманщини, але Гетьманщина, не без допомоги російських військ, перемагає її у козако-польській війні. Усередині Речі починається внутрішня криза між королем та шляхтою, в яку Гетьманщина втрутиться, спричинивши тим самим російсько-турецьку війну 1768—1774 років, що спричинить спочатку перший поділ Речі, а потім поразку турків, а потім зраду козаків Росії, що почне брутальну військову кампанію проти козаків, що цього не очікували, знищуючи Січ та анексуючи чи роблячи з Гетьманщини протекторат.
На момент Перевороту 18 брюмера (9 листопада 1799), світова карта особливо не відрізняється від нашої.

"Тоді нащо це все", питається? Просто: Гетьманщина мертва, але тепер русини мають фору в 50+ років незалежності, та ще й власне цивільне письмо на додачу. Це зміцнить наш уявний руський нарід, та рутенівка може використовуватися як пасивний спротив, так само як поляки використовували власну мову для спротиву русифікації.

Прочитавши це, можна подумати, що Антигоніус взагалі з дуба впав, прописує свої вологі хвантазії, замість того аби об’єктивно та чітко розписувати історичні події, але як я казав раніше — історія тут слугує лише поясненням чому саме так усе відбулося. Немає сенсу розписувати історію нашого світу в деталях, особливо коли нас цікавить лише писемність.
Так й якщо вже серйозно підходити до цього альтернативного світу, може виявитися, він для нас буде настільки чужим, що можна його називати фантастикою.

Гадаю, всі тут чули про ефект метелика? Незначний вплив на систему може мати великі і непередбачувані ефекти де-небудь в іншому місці і в інший час. Можна подумати, існування Гетьманщини на якихось там 50 років довше навряд сильно вплине на історичні події. Козаки не підуть колонізувати Америки, Наполеон не народиться у Києві, а Росія не буде завойована альянсом евенків та козаків.
Але подібні питання є доведенням до абсурду, і уся особливість альтернативної історії — у маленьких деталях, що чим більше відхиляються від нашої історії, тим химернішими роблять кінцевий результат. От, наприклад:
    • Ми казали, що Іван Мазепа став князем Священної Римської Імперії. Хоча цей титул не такий вже й важливий (хто тільки князями тієї Імперії не був), все ж таки воно додає ваги слову правителя будь-якої країни. Воно дає можливість Мазепі укладати альянси з королями інших країн, що в свою чергу перетворюється на ланцюжок союзів та договорів, за яким зрадивши та напавши на Гетьманщину, Російська Імперія автоматично оголошує війну...наприклад, Австрії або ще комусь, тим самим продовжуючи або ж навіть починаючи ще одну Семирічну війну.
    • Де саме шведи (а якщо точніше, шведська коаліція) зазнали поразки? Поразка шведів забезпечила Росії контроль над Балтикою та Шведською Інгрією (сучасна Ленінградська область), але в обмін, Росія віддала більшу частину Фінляндії. Залежно від того, де саме вони зазнали поразки, можливо Росії не треба буде віддавати свої фінські землі?

Вже два маленьких приклади, що значно впливають на внутрішню політику Європи. І це ми ще не балакали про “Україну”... У контексті історії, що є “Україна”? Чому вона виникла? І найголовніше, чому, з існуванням рутенівки вона повинна виникнути в нашому світі в тій самій формі? Хоч навіть Гетьманщини більше не існує, нащадки козацької старшини та інтерес до краєзнавства завжди буде, адже без нього не може зародитися націоналізм. Але в русинів цього світу є фора. У них за пазухою є цілих пів століття незалежності та власна писемність, якою ці козацькі діти пишуть. У них є підтримка церкви, міщан та решти людей, що пам’ятають цей стандарт. Нащо їм використовувати російську гражданку? І доки галичани повстають проти Росії разом з поляками та литвинами (січневе повстання), різноманітні братства та громади зберігають та поширюють рутенівку серед населення Малоросії, Слобожанщини та можливо навіть Галичини. Але чи приживуться ці ідеї — важко сказати. Чи не буде реакція Росії ще жорсткішою, повторюючи долю поляків після січневого повстання? Чи сприймуть сусідні “козакам” україномовні цю абетку? Важко сказати.

Гарну альтернативну історію не пишуть самотужки. Гарну альтернативну історію пишуть команди з декількох авторів, що слугують як джерелом натхнення так і цензорами. Я ж — один, тому й історію розписую лиш загально.

Рутенівка 19 століття, або ж друкарні, Брайль та Юшна завірюха.

За допомогою Київських та Петербурзьких братств та громад, рутенівка не лише зуміла вижити, але й згодом отримала неофіційну буквицю, завдяки небайдужим меценатам. Звісно, росіяни певно її заборонять та будуть щосили намагатися знищувати, але для того в нас є емігранти та академіки, що будуть не лише її зберігати, але й доповнювати.

На середину 19 століття, друкована рутенівка матиме наступний вигляд:

Як бачимо, форми букв змінилися:
    • Декорум унормувався, позбавляючись арабських впливів і натомість отримуючи вплив неоуставу (про нього трохи пізніше), не в останню чергу завдяки греко-католикам, та латини. Це можна помітити за декоративними формами Н та И.
    • Декорум У, Ш та Щ були створені радше зі стилістичних міркувань, ніж з особливої історії. Схожість декоруму Щ та Псі випадкова, але на це особливо не зважають, адже буква Ѱ майже не вживається поза чисельниками.
    • Мала форма Є (ε) спростилася до форми, схожої з великою буквою: є.
    • Форма букви П, Н, У, Ц, Ш та Щ походять від спрощеного варіанту писемної рутенівки. Особливо цікавою є Н: русини починають писати Н, спочатку з двох ліній: І-І, і лише опісля, сполучаючи їх, та наступну букву середньою рисочкою. Ця особливість збереглася в рутенівці, де Н завжди сполучається з наступною буквою.
    • Згідно традиції, И та Ы мають етимологічний правопис, але позначають один і той самий звук. Тобто, якщо ти знаєш, де писати Ы (сын), пишемо Ы, але якщо ні, то И теж підійде.
    • Ъ та Ь здебільшого втратили звукові якості та пишуться радше за традицією. У деяких регіонах воно може отримати особливу роль, але здебільшого, ці букви є дідицтвом.
    • Так само згідно традиції, йотовані букви позначаються як І+традиційна буква (ІА, Ю). У друці, подібні букви, включно з Ы з’єднуються. Функції сучасної Ї виконує Ять (Ѣ), оскільки "новий ять" вже почав відбуватися, та буква стала позначати саме цей звук. З Ю та її звуком, у 19 столітті відбудеться конфлікт, про який я розповім трохи нижче.
    • Грецькі букви здебільшого втратили своє значення та майже не використовуються поза чисельниками та церковно-академічними роботами (що переважно друкуються неоуставом). Через це, їхні форми поступово спростилися: Ксі (Ѯ) стала писатися як З, омега стала худішою. Псі та Іжиця стали схожими на декоруми Щ та У, але це радше випадковість, що лиш доводить, наскільки ці букви стали маловживаними.

Але якою ж була б мова без суперечливих правописів та писемних традицій! У нашому часі, цю роль завжди виконували різноманітні правописи та граматики, але в світі рутенівки, вченим вистачило лише однієї маленької букви, аби розпочати конфлікт, що ми назвемо “Війною за Ю” або ж “Юшною завірюхою”.

Чи крипто-латинкісти виступили з подібними ідеями реформи, чи фонетики-народники, вже неважливо. Так чи йнакше, модно серед рутенів буде писати, як ти це вимовляєш, а не згідно традицій чи етимології, "повертаючи мові її народність", так би мовити (тому й народники).
Особливо важко йшло питання йотації та двозвуків.
    • Першими та певно найрадикальнішими були так звані "модерністи". Вони хотіли взагалі позбутися "традиції" та писати або ж окремими, унікальними символами (не прижилося навіть серед них) або ж І+Буква. До біса всяко-різні традиції, адже необхідно, аби людина розуміла, що "іу повинно писати як іу, а не іо" (тому кличеться Війною за Ю).
    • Проти них виступили традиційники. Їхня позиція - "нє псуйтє мову". Сюди входять церковні попи, славісти та решта цікавих особистостей.
    • А далі йдуть "адаптивісти", що названі так через те, що більшість з них намагалася адаптувати щось вже існуюче під це. Вони - меншина, за ними стоять в кращому разі приватні особи, деякі з них взагалі поодинокі проєкти, деякі є частиною радикального переосмислення рутенівки. Оскільки імен людей, що їх вигадували я не вигадав, то я їх буду називати Ад1, Ад2, тощо)
    ◦ Ад1 - перша з адаптивок, через яку їх так і називають. Суть її - повернути юси як окремі символи для йотації. Як частина системи, вони ще пропонували писати просто юси для носових голосних звуків, і там розроблені додаткові "юси" (переосмислені глаголичні символи), але то вже таке.
    ◦ Ад2 - це певно найнаближеніше, що ми маємо до "язичія" в рутенівці. Утворено москвофілами/церковнослов’яністами, вони пропонують ввести декоративний кириличний правопис (Е/Є), а йотовані та пом’якшення питати як І+декоративна буква. Подібні тексти у переважній більшості містять більше русизмів та церковнослов’янізмів.
    ◦ Ад3 - декоративісти. Вони хочуть поширити використання декоруму на йотовані букви. Вони кажуть, що це зробить мову естетичнішою та йотацію зрозумілішою. Запозичили у “язичників” букву Е.
    ◦ Ад4 - класики. Хочуть розширити використання грецьких букв.
    ◦ Ад5 - це...дивна штука, найближчим аналогом якої є Гатцук. Людина хотіла позбутися великих букв та писати їх виключно декорумом. У його орфографічній системі, усе, окрім початкової букви писалося з маленької, а йотація позначалася декорум І + мала буква. Якщо треба писати Йогурт, декорум був великим, а "о" була "над" рештою букв. Якщо йогурт, то декорум ставився на одному рівні з рештою малих букв.
    ◦ Ад6 - це є результатом роботи вченого-латинкіста, що як додаткову систему розробив кириличну "модифікацію". У ній використовувалися діакритичні символи, та він позначав лише "йу"+. Його аргументація - якщо треба позначити "м’якшення перед о", то для цього вже є знак, нащо вигадувати нові букви для цього? Його вклад у рутенівку - він перший, хто зробив спеціалізовану букву для "дж".

Окрім цього, рутенівська інтелігенція намагалася підкреслити самостійність своєї нації, адаптуючи тогочасні мовні тенденції під русинську мову. Саме завдяки київським та харківським вченим-мовознавцям, що викладали чи вчилися у Франції, під кінець 19 століття, рутени отримують власні абетки Брайля та Морзе, згідно тогочасних стандартів, а також купу наукових запозичень, на кшталт слова “ракун”.

Сучасна рутенівка та світ навколо.

На початок двадцятого століття, рутенівка стала вогником “русиньського націоналізму”, хоч як би її росіяни та поляки не намагалися загасити. Переживши мовні зміни, заборони та завірюхи, кінцева рутенівка (приблизно часів УНР, тобто 1920-1930 років) виглядатиме наступним чином:

На відміну від попередніх типів рутенівки, що здебільшого були “народними” та результатом праці одного чи малої групи людей, ця рутенівка є результатом праці Академії Наук та остаточною кодифікацією рутенівки. Позиціювання між И та І прибрано, у Війні за Ю переміг компроміс. Хоч вимоги модерністів були задоволені, тепер їм довелося жити поруч з дієрезою для І та И (чого вимагали традиційники). Напрацювання адаптивістів були включені до декоруму. Звук "дж" став позначатися буквою Ӂ.
На додачу, введена офіційна каліграфія, з різними варіантами написання букв.


Гадаю, тут варто зауважити, що рутенівське письмо не було таким же як сучасна українська мова. Ось вам перелік основних змін рутенівки 20-го століття, у порівнянні з сучасною українською мовою (СУМ)
    • Декорум. Декорум, або ж “декоративні букви” є несамостійними елементами рутенівської абетки, що позначають початок абзаців, власні назви та абревіатури.
    • Йотовані букви походять від старослов’янської йотації. Замість Я, Ю, Є, ЙО, рутенівка використовує ІА, ІУ, ІЄ, ІО
    ◦ (сум) яблуко — (рут) ıаблуко
    ◦ (сум) Ющенко — (рут) Іущенко
    ◦ (сум) сьогодні - (рут) сıогоднї
    ◦ (сум) барельєф — (рут) барел̑ıєф.

    • Сполучення йі, ьі позначаються буквою ѣ.
    ◦ (сум) з’їси — (рут) зѣсӥ
    ◦ (сум) їдальня — (рут) ѣдал̑нıа

    • Буква Ї пишеться замість І.
    ◦ (сум) Січ — (рут) Сїч
    ◦ (сум) іконопис — (рут) їконопӥс

    • Буква Ӥ пишеться замість И
    ◦ (сум) іноземець — (рут) ӥнозємєц̑
    ◦ (сум) гмикнути — (рут) гмӥкнуmӥ

    • Буква Є пишеться замість Е
    ◦ (сум) енциклопедія — (рут) єнцӥклопєдїıа
    ◦ (сум) президент — (рут) пρєзӥдєнm

    • Буква S пишеться замість ДЗ, коли воно позначає один звук (sєρкало, sвїнӥцıа, але пїдзємнє)
    • Буква Ӂ пишеться замість ДЖ, коли воно позначає один звук (ӂєρєло, ӂаз, але пїджӥвлєннıа)
    • Замість букви Ґ пишуться спеціальні символи, що ведуть походження з букви G
    • Пом’якшення (м’який знак, Ь) зображається діакритикою ̑ (ρусин̑с̑ка, пол̑с̑кӥй)
    • Подвоєні звуки та подовження позначаються ~ (подовжєн̃ıа, мовлєн̃ıа, Ãρон)
    • У друкованих роботах наголоси ставляться в усіх словах, де більше однієї голосної. Від руки, ставлення наголосів не є обов’язковим.
    • На 20 століття, рутенівка перейшла на арабські числа. Кириличні числа використовуються приблизно так само, як зараз ми використовуємо латиньські числа (століття, роки, порядкові числа, тощо)
    • Правило дев’ятки не вживається. У запозичених словах увага звертається на місцеву вимову.
    • Апострофу не існує. Замість нього існує “правило йотації”: якщо після приголосних б, п, в, м, ф йде йотована голосна (ıа, ѣ, і т.д.), ці приголосні вимовляються з павзою або ж твердо:
    ◦ (рут.) Свıаmий — (сум) Святий (але вимовляється “Св’ятий”)
    ◦ (рут) Пıуρє — (сум) пюре (але вимовляється “п’юре”)


Окрім цього у рутенівці, запозичені слова розділені за ступенем асиміляції:
зрусявілі: повністю асимільоване у вимові та написанні.
уподібнені: частково асимільовані у вимові, написанні чи відмінюванні.
цитатні: написання зберігається, але може змінюватися вимова.
нові: слово запозичене нещодавно.

Для позначення у нових запозиченнях голосних, невластивих рутенам, існують дві спеціальні букви: Ь та Ъ, що ставляться замість них при написанні.
Буква Ь (єрик) ставиться:
• “невластиві русинам” типи Е, І (ɨ, œ, æ)
• короткі голосні Е, И, І
• будь-яка ненаголошена голосна Е, И, І (шва, ə)
Буква Ъ (єре) ставиться:
• “невластиві русинам” типи А, О, У (ɯ, ɵ, ɤ, ø̞)
• короткі голосні А, О, У
• будь-яка ненаголошена голосна А, О, У (шва, ə)

Подібне було зроблено заради стандартизації: коли людина бачить, наприклад: "пенсьл" чи "мемърі", вона розуміє, як можна це вимовити. Це особливо корисно з англійською, де шва - найчастовживаніша голосна.

А зараз, трохи про наших сусідів:
    Неоустав. Доки рутенські братства та громади впроваджували рутенівку, існували також й інші рухи, що намагалися “осучаснити” кирилку, згідно власних уявлень осучаснення. Одним з таких проєктів є неоустав, утворений галицькими панславістами на основі тодішнього грецького письма, півуставу та скорописів слов’янських народів Центральної Європи.
    Неоустав є найрадикальнішим поверненням до першоджерела кирилки, майже повністю копіюючи грецьку абетку, та модифікуючи форму слов’янських букв та диграфів на грецький лад. Хоча спочатку, ця абетка слугувала лише церковнослов’янській мові, її перейняли декілька народів та регіонів, зокрема Бессарабія.
    Російська: Як і в наші часи, російська абетка переживе реформу Петра Першого, але з існуванням рутенівки, не лише російська отримає конкурента, але й російські мовознавці отримають приклад кириличної реформи.
    У результаті цього, Амстердамська Азбука цього світу значно відрізнятиметься від Азбуки нашого світу...але в яку сторону — покаже час.
    Білоруська: З усіх сусідніх мов, розвиток білоруської мови, мабуть, найважче передбачити, оскільки білоруси не лише довгий час перебуватимуть під впливом Московії/Росії, але й вбиратимуть у себе їхню писемність та писемні особливості. Існування ще й рутенівки під боком, вкупі з власним поступом може призвести до утворення вкрай цікавого гібриду гражданки та рутенівки, але так само може призвести до тотального вживання лиш однієї з двох систем писемності.
    Кримськотатарська: Як і у нашому світі, кримськотатарська арабиця залишиться незмінною дуже довгий час, але подальша реформа чи заміна її багато в чому залежатиме не лише від її сусідів, але й від решти татарського народу. Якщо СРСР не існуватиме, то кримським татарам не буде нагальним писати свою мову кирилкою, але можливо, буде сенс писати її яналіф-латинкою (як азербайджанці) чи спростити та устаткувати арабку, що вже існує, у стилі yaña imlâ (як татарстанські татари). Звісно також можливе написання її рутенівкою, але подібне малоймовірне.
    Румунська: аж до 1860 року, румунська писемність була кириличною. Змінили вони її здебільшого завдяки націоналістам, що в свою чергу звужує перелік можливих змін цієї мови: без латинки, не існуватиме сучасної Румунії. Але навіть з цим, кирилиці не обов’язково помирати, адже існує Бессарабія, де стару кирилку подекуди вживали до 1920 року. У нашому світі, де кирилка не представлена лише двома-трьома варіантами, цілком можливий сценарій, де Бессарабія не забажає приєднатися до Об’єднаної Румунії, утворивши власну державу.


Епілог

На цьому, ми завершуємо розповідь про рутенівку. Сподіваюся, вона була вам цікавою, можливо, навіть пізнавальною.
Дякую моїм читачам Дискорду та Телеґраму, що слідкували за розвитком цього проєкту та писали свої думки. Дякую моїм вірним друзям Elfes та Ivort, що не лише надавали емоційну підтримку, але й допомагали ідеями, шматками тексту та вичитуванням цієї роботи. Без них та їхньої допомоги, я навряд би зміг завершити роботу над рутенівкою.
Але, як ви розумієте, робота над світом рутенівки продовжується, і в майбутньому очікуйте англійської версії цієї статті, шрифтів та каліграфічних інструкцій для рутенівки, опису неоуставу та може, ще чогось.
До наступної зустрічі!
Robar III 
Забанено
Забанено


З нами з: 18.08.11
Востаннє: 01.05.20
Повідомлень: 4905

2019-09-26 13:18  
Ото проект.. а де можна долучитись до дискорду? Посилання
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2019-09-26 15:58  
Robar III, ось
Телеґрам чатик: https://t.me/antigonius_chat
Дискорд: https://discord.gg/Cu57tUp

Вони здебільшого порожні, але я там завжди показую частини своїх проєктів, задля перевірки.
Python 
VIP


З нами з: 01.07.09
Востаннє: 28.07.21
Повідомлень: 891

2019-09-26 21:19  
SoliterDan написано:
Форма букви Ж походять від козацького скоропису, та традиції спрощення.

Недостатньо автентично, ІМНО. Справжня козацька Ж часів Руїни виглядала десь як на цьому малюнку:
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/1/15/Skoropys_tables.jpg
Тобто, або довга вертикальна риска чи дужка з д-подібним елементом праворуч (до речі, останнім часом в особистих нотатках використовую Ж схожої форми — досить зручно), або «вузол» чи щось φ-подібне — розвиток літери пішов радикально іншим шляхом, що не мав нічого спільного з тою післяпетрівською «батареєю», яку ми вчили в школі, чи навіть з її спрощенням (від чого відштовхувалась «рутенівка»). З деяким натягом, «рутенівська» Ж зійшла б за автентичну козацьку И, можливо.

Додано через 40 хвилин 24 секунди:

До речі, коли маєте під рукою «Ілюстровану істоію України» Грушевського, можете глянути ілюстрацію на с. 305, де в вірші під клейнодом використано літеру Ж саме такої форми.
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2019-09-26 23:43  
Python написано:
Недостатньо автентично, ІМНО. Справжня козацька Ж часів Руїни виглядала десь як на цьому малюнку:

Гм...до речі, дякую, що зауважив, то одруківка.
Там повинно бути "Форма букви Ж походять від традиційного написання букви, та традиції спрощення.", але певно я був втомлений, коли писав це. Так, я знаю щодо козацької форми Ж...чесно кажучи, я вже й забув, чому я обрав саме пів уставну, а не писемну.
Але на Ж у мене є плани...коли робитиму слобідьську україньську абетку Wide grin
SoliterDan 
VIP


З нами з: 16.09.14
Востаннє: 18.09.21
Повідомлень: 322

2019-11-13 23:46  
Зробив шрифт, двомовний каліграфічний посібник та три таблиці з вимовою та звуками.
На жаль, посилання на них тут заборонені, тож раджу пошукати мене в соціяльних мережах самому. Там усі посилання)
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти Сторінка:   попередня  1, 2, 3  наступна