Посипані диски непогано себе почувають, якщо просканувати поверхню, записати позиції збійних LBA, і згодом склеїти диск форматуванням у динамічний розділ. Так у мене самсунг, ще IDE-шний проживає вже мабуть з рік з розрізаним та склеєним як зебра одним розділом з дев’яти фізичних неосипаних частин.
Головне що — робити деякий відступ від пошкодженої поверхні, як створювати розділи, ну й один раз на такий диск записати, і більш ніяких дефрагментацій чи фонових операцій (звести до мінімуму) — лише зчитування торентів. Стоїть у боковому положенні.
Чесно, не знаю, як диск з добрим десятком посипаних зон та переповненим лічильником на беди роздає торенти такий довгий час.
Тим не менш — короткометражки-релізи роздає.
Тож розбивати на розділи можна усе, що запускається. Навіть з переповненими ремамами та смартом у істериці.
Інша тематична порада - для торентів розділ варто робити з кластерами у 16 кб (NTFS). Так диск себе краще почуває на фільмотеці та торентах, якщо є схильність до фрагментації і у вінчака малий кеш.
Було намагався робити більш за 16, але деякі інші системи такі розділи припиняли бачити, питання не досліджував, та зміни з 4 кб до 16 кб цілком вдосталь, тому нехай. Зворотня сумісність теж важлива щось витягти, як система накриється.
Недолік — втрата кількох десятків мегабайт обсягу в обмін на швидкодію у активній праці в розділі з випадковим позиціюванням. Це знову ж — якщо у вас там є фрагментація файлів. Але якщо у вас десятки чи сотні тисяч дрібних файлів, як на системному диску — то краще кластери більшими не робити, бо з’їсть на втратах сотні мегабайт. Хоча якщо хочеться, аби системний диск бігав швидш, то можна перейти з 4 кб на 8 кб, але не більш.
Звісно, це для тих, у кого звичайний диск, хоча зараз це все зі швидкодією простіш та радикальніш вирішується SSD.
Ще добре перед повним заповненням, десь на 2/3-3/4 провести гарну дефрагментацію.
Щодо заповнення, то якщо диск використовується лишень як вмістилище торентів, якийсь фіксований файл підкачки та щось користувацьке архівне, і в системі вимкнені різноманітні фонові служби, які лазюять по дискам (типу індексації) — то можна його заповнювати спокійно до останніх сотень кілобайт, якщо це на роки. Якщо ж передбачається якась мінімалістична активність, то дані на запис сильно починають фрагментуватися десь опісля 98% заповнення. Але лише ті, які туди закинуться опісля тих, які заповнили місце раніш. Тобто, ті решта 2% місця.
Тема мертва, але може буде комусь з того користь. |
