Новинки кіно

CORPS — ДО ТІЛА
(CORPS — À CORPS)
Йоан Стер — 2019 — Франція

Це музичне відео до заголовкового треку з однойменного альбому паризького дуету CORPS. Кліп зроблений з допомогою техніки колажу. Автор запрошує нас до спотвореної ретро країни 70-х: велюр та квітчасті дивани затишних осель поступово змінюються образами таємних бажань мешканців цих уявних інтер’єрів. Контраст, що виникає на стику зразкової благопристойності та тваринної хтивості містить у собі пікантність і табуйованість, які ще більше підвищують градус загального збудження. Поступово еротика змінюється відвертим порно, де чоловічі статеві органи замінені колажами їжі. І знаєте, цей саркастичний евфемізм таки змушує реготати вголос.
«Мій дідусь лишив по собі глибокі сімейні шрами, борги й добре приховану на дні дерев’яної скрині колекцію шведських порнографічних журналів із 70-х. Тож я дуже довго чекав на час, коли вдасться використати цей вульгарний, темний і барвистий матеріал. Новий трек CORPS, нарешті, подарував мені таку нагоду».

Brave! Factory Festival 2019
Tina AJ & Andrew AJ — 2019 — Україна

Сюрреалістичний мультфільм про жука, у якого замість ніг — квіти, друг — дерево, а їхні пригоди відбуваються на тлі дуже урбаністичного міста й на дивному заводі. Трисерійну анімацію українці створили для промо фестивалю електронної музики Brave! Factory Festival, що пройде наприкінці серпня в Києві.
Як розповідають автори мультфільму, одному з учасників команди фестивалю ідея мультфільму прийшла уві сні. У реальність з допомогою стоп-моушн її втілили мультиплікатори студії Happy Hippie Lab, музику написав засновник проєкту Closer Тимур Баша. До речі, засновник анімаційної студії Andrew AJ був одним із членів журі минулорічного фестивалю, що визначало переможців двох основних конкурсів на LINOLEUM 2018.

The Beatles — Glass Onion
Аласдар Бразерстон, Джок Муні — 2018 — Великобританія

Кліп на ремікс пісні Glass Onion вийшов як анонс до нового видання «Білого альбому» The Beatles на честь його 50-річчя.
У створенні відео було використано багато архівних фото, відео та нарисів, що зараз належать корпорації Apple та особисто серу Полу Маккартні. Заради створення анімації вони надали режисерам карт бланш на використання цих ексклюзивних матеріалів.
З кожною новою нотою у стрічці щось змінюється, тікає та випромінює, елементи фото весь час забарвлюються та переміщуються, кадри з фільмів зрощуються з іншими плівками, а намальовані деталі оживають. Усе в кадрі працює у такий спосіб, аби зобразити процес творчих пошуків та прийняття рішень, який призвів до створення відомого колажу до «Білого альбому» авторства Пола Маккартні та Річарда Гамільтона. Наразі принт цієї роботи зберігається в дуже шанованій британській галереї Tate.
Для створення анімації команда використовувала майже всі можливі прийоми: стоп-моушн, лайв-екшн, намальоване на папері від руки 2D, 3D-моделінг, колажі, пікселювання та моушн-контроль — усе, аби вдихнути в стрічку якомога більше життя.
«Працювати над таким важливим альбомом було честю. Ми дуже вдячні архівісту Apple, що надав нам стільки якісних кадрів, всупереч нашим абстрактним референсам. Нам було важливо отримати потрібні зображення, щоби розповісти історію не лише афіші Гамільтона та Маккартні, а й «Білого альбому», та всіх, хто ним займався. Сподіваємось, ми захопили частину магії, шаленого й бурхливого процесу створення цього, безперечно, історичного артефакту».

USTED SEÑALEMELO — MAÑANA (ЗАВТРА)
Пабло Рафаель Ролдан, Езекель Торрес — 2019 — Аргентина
Заворожлива історія спогадів, кохання та втрати. Анімація виконана у 2D й чимось нагадує пісочну, тільки більш струмливу й витончену. Певне, найголовнішу роль у відео відіграють внутрішня динаміка кадра та монтаж, яким вони поєднані. Вони створюють відчуття непідконтрольної сили, що рухає героєм згідно з власною викривленою логікою, тому передбачити події майже неможливо.
Автори фільму, Пабло та Езекель керують власною анімаційною студією в Буенос-Айресі. Переважним чином вони працюють на рекламний бізнес, свій вільний час витрачаючи на створення анімаційного інді.

Leifur James — Wurlitzer
Балаж Сімон — 2019 — Угорщина

Вкрай стильна інтерпретація креаціоністської гіпотези в 3D. Візуально разючий твір із містичним міжпланетним сюжетом, приголомшує як, власне, історією, так і технікою виконання. Окрім режисера стрічки в роботі брали участь композитор, графічний дизайнер, кінематографіст та два аніматори. Ще чотири людини допомагали з 3D-скануванням об’єктів.
«Від початку роботи ми досліджували зв’язок між людиною та навколишнім середовищем. Я запропонував щось на зразок переробленої історії генезису, народження людини. Як вершина творіння, ми, люди, володіємо великим потенціалом. Само по собі це не є ані чимось добрим, ані поганим. Проте ми несемо наслідки за всі свої дії — за все створення та руйнування, і ми мусимо це усвідомлювати, особливо сьогодні. З взаємозалежності між людиною та навколишнім середовищем і виникла центральна ідея фільму. А потім ми почали шукати засоби, як це можна показати».
У фільмі поєднані лайв-екшн, 2D та 3D анімація, більша частина роботи над ним зайняла чотири місяці, протягом яких команда багато експериментувала з технікою та зображувальними засобами.
Прем’єра фільму відбулася на щорічному міжнародному фестивалі музичного відео в Берліні.

ЗАСТАВКА ДО ZAGREB FILM FESTIVAL 2018
Лука Вучич — 2018 — Хорватія

Ще одне художнє переосмислення міфотворчості в цій підбірці. У невеличкій заставці, що передувала всім показам Загребського кінофестивалю, режисер показав боротьбу Давида проти Голіафа. У цьому конкретному випадку Давид — маленький кінотеатр, який бореться за своє виживання. Робота виконана в техніці стоп-моушн.
Заставка має політичний підтекст. Протягом десяти років Загребський кінофестиваль орендував у міста старий кінотеатр «Європа», де й відбувались усі його покази. У той час, коли міська влада вирішила відмовитися від занедбаної будівлі кінотеатру (відкритого ще в 1925 році), команда кінофестивалю створила акцію у підтримку культурно значущого об’єкту, а після підписання договору оренди, вклала кошти вдвічі більші, аніж було передбачено орендою, аби відновити кінотеатр.
Проте, у червні цього року місто Загреб ухвалило рішення закрити кінотеатр «Європа» для того, щоби здійснити несподіване оновлення, яке, до речі, не передбачає міський бюджет поточного року.

«Україна», «Кінопанорама», «Київ». Здається, ми десь це вже бачили.

Міжнародний фестиваль актуальної анімації та медіа-мистецтва LINOLEUM пройде в Києві з 5 по 8 вересня. Конкурсні та позаконкурсні покази відбуватимуться в кінотеатрі «Жовтень» (вул. Костянтинівська, 26). До конкурсної програми входять блоки української, міжнародної та комерційної анімації. Серед позаконкурсних показів заплановані програма дитячої анімації, експериментальна анімація та відеоарт, чорний голландський гумор, Ladies First — про жінок, українська ретроспектива й інші.

Освітня програма проходитиме в креативному просторі IZONE (вул. Набережно-Лугова, 8). Заплановано понад 15 лекцій, воркшопів і майстер-класів. Вхід вільний, за попередньою реєстрацією.

Детальніше ознайомитися з програмою фестивалю можна на сайті: https://linoleumfest.com/

з'явився Сотона, і покарав поганців за невиконані згідно контракту зобов'язання. Було б краще, якби вся ця угода з Дияволом була б просто вигадкою збоченця з давнини, і родина молодого усвідомила, яку дурню вони і їх родичі чинили з покоління в покоління. Також малоймовірно, що Грейс могла б так довго боротись з такою кульовою раною кисті руки.

Угорський фільм, який мене просто вбив. Це взагалі один з найкращих фільмів, що я бачив за останні роки.
Головна героїня — дівчинка-підліток після від'їзду матері в закордонне відрядження залишається жити з батьком, який зовсім не радий її найкращому другові - безпородноому псу Хагену.
Собаку потрібно поставити на облік і платити за неї податок, на що батько дівчинки категорично не згоден. Він ставить дочку перед вибором — здати пса в притулок, де його напевно присплять, або залишити на вулиці. Дівчинка змушена погодитися на другий варіант.
Опинившись сам по собі, Хаген переживає багато жахливих пригод, опиняється в притулку для бійцівських псів і кінець кінцем піднімає повстання собак проти нелюдського людства.
Дуже важке, але дуже сильне кіно.


Міцний бойовичок, в якому талановитий драматичний актор Ітан Гоук виступає в ролі такого собі Джона Віка.
Гоук набрав форму і вражаюче виглядає в бойових сценах, а його акторський талант дозволяє цьому середньому в цілому бойовику місцями підніматися до висот, які жанру не властиві.
За сюжетом, його герой, відставний спецназівець і кілер, погоджується взятися за ще одну справу і прибрати свого колишнього колегу, який ось-ось дасть свідчення в суді проти його роботодавця.
У якийсь момент герой Гоука в буквальному сенсі гине, але його воскрешають за допомогою секретної військової технології. І тепер у нього є 24 години, щоб переосмислити своє життя і нарешті вчинити правильно.
Фільм не вразить любителів артхаусу, але якщо ви цінуєте хороший екшн, то він вам сподобається.
І дуже приємно було побачити, нехай і в епізодичній ролі, легендарного голландця Рутгера Гауера, який в цьому роцi на жаль помер.


Ел Пачіно грає старіючу поп-зірку Денні Коллінза. Друг дарує йому на день народження лист, який Коллінзу в молодості написав сам Джон Леннон. За збігом обставин, лист не потрапив до адресата і залишився у приватного колекціонера.
У листі Леннон пише Денні, що у нього є справжній талант, і він буде великим музикантом. Денні розуміє, що його життя могло б змінитися, прочитай він цього листа тоді. Він міг би все життя займатися справжньою музикою, а не попсою.
Денні вирішує, що ще не пізно все змінити. Відмовляється від гастролей, намагається написати справжню пісню і налагодити стосунки зі своїм вже дорослим сином, якого він не бачив багато років.
Фільм хороший тим, що не скачується до рівня типових голлівудських мелодрам, в ньому вкрай мало тривіальних штампів і пафосних моментів. І фінал у нього оригінальний і запам’ятовується. Ну і Пачіно як завжди прекрасний.


Якщо ви любите гарні трилери так само, як їх люблю я то цей фільм просто не можна пропускати.
Спалення — екранізація оповідання Харукі Муракамі. Фільм, який в цьому році номінувався на Золоту пальмову гілку в Каннах (але отримав лише втішний приз ФІПРЕССІ від кінокритиків).
Письменник випадково зустрічає свою шкільну подругу, яка живе з молодим багатієм і має таємниче злочинне захоплення. Незабаром дівчина зникає, і головний герой починає підозрювати, що її вбили…
Дуже азіатське кіно. Переконливе і дуже жорстке.


Голлівудська робота французького майстра бойовиків П'єра Мореля (Заручниця, Денні - ланцюговий пес, 13-й район).
Актриса Дженніфер Гарнер йде слідами Шарліз Терон, яка перетворилася на екшн-бомбу в Атомній блондинці.
Гарнер грає жінку, сім'ю якої вбили бандити, і перетворюється на справжню фурію, яка кидає виклик наркомафії і продажним поліцейським.
Цілком передбачуване жанрове кіно, але бойовиків з жінками в головній ролі не так вже й багато, а таких добротних — взагалі майже не знайти.
Так, Гарнер, звичайно, далеко на Шарліз Терон, але в той же час М’ята — набагато більш людяне кіно, ніж фантастична блондинка. Історія домогосподарки, яка мстить за чоловіка і сина, набагато ближче звичайному глядачеві, ніж неймовірна журавлина про суперкіллерку-лесбіянку, що пачками вкладає громил зі штазі в нуарному Берліні 1989 року.


Харизматичні Кіану Рівз і Вайнона Райдер не по дитячому відпалюють в цій розмовній комедії, яку всі якось пропустили в минулому році. Ну от серйозно, кого не запитаю, ніхто не бачив цей фільм.
А він безумовно заслуговує перегляду. Незрівнянні персонажі, блискучі діалоги, справжня «екранна хімія» між Рівзом і Райдер.
Немає сенсу переказувати сюжет, тут його майже немає. Це фільм про те, як «зустрілися дві самотності» і трошки про кризу середнього віку.


Я вже якось писав про цей фільм, після цього мені в приват написали кілька знайомих панянок зі словами подяки. Фільм «ліг на душу».
І в цій добірці не можу не згадати про нього.
Головний герой, музикант і гульвіса, зустрічає заміжню жінку з трьома дітьми і опиняється перед складним вибором — боротися за своє кохання, зв’язати себе зобов’язаннями або відмовитися від усього цього і залишитися вільним.
Це — добротне і легке французьке кіно з чарівною Софі Марсо, яка звично виглядає років на 15 молодше свого віку.