Федір Безрідний (Хведір Безродний) — герой української народної думи «Федір безродний, бездольний» (є понад 10 записів тексту), досвідчений воїн, патріот, що самовіддано служить народові. Це тип козака-сироти; прізвище збірне.
У думі про Безрідного відтворено народне уявлення про військовий обов'язок.
Ой по потребі по потребі да бардзо царській
Там-то-то много війська царського понаджено
Да через мечу положено
[Да й ні єдиного тіла козацького молодецького
Живого не оставлено]
А поміждо тим трупом
Хведор Безрідний-та-бездольний
На рани смертельнії знемагає
А біля нього Джура Ярема
Гей-гей промишляє
Та Хведор Безрідний-та-бездольний теє забачає
До Джури Яреми Словами промовляє
Гей Джуро Яремо...
Хотів би я хоч перед смертію побачити
Чи удобен ти будеш проміжду козаками пробувати
Даю ж я тобі
По Смерті своєї
Коня Вороного
А Другого Білогривого
І Шаблю Булатную
Пищаль Семип'ядную
Але хотів би я
Побачить
Чи удобен перше ти
На Коня Мого Вороного сідати
На Товариша Мого Войськового
От Джура Ярема Теє зачуває
Коня Вороного
За поводи торкає
Як до Товариша
Військового
Словами промовляє
Гей Коню Вороний
Товариш Пана Мого
Хведора Безрідного-бездольного
Дозволь же мені
На Тебе сідати
Волю Пана Мого Хведора Безрідного-бездольного
Сповняти-гей
Як став Хведор Безрідний-та-бездольний
Теє забачати
Став же він з свого плеча
Червонниї Тягля знимати
Став же Шабельку Свою
І Пищалю
Джурі Своєму Яремі передавати
І Словами промовляти
Гей Джуро Яремо
Ой же ж Добре ти учини
Понад Лугом-Базалугом поїжджай
То тоді то як Ушкала гудуть то ти схоронися
Як Лебеді ячать до них озовися
Як Козаки йдуть понад Дніпром-Славутою
То ти озовися
Да Шапочку на Копію іскладай
Сам низенько уклоняй наперід Господові Милосердному
Отаманові Войськовому
І Всему Військові Козацькому
Товариству Кревному Сердечному
Що нехай же вони
Волю мою сповняють
Нехай же вони
Тіло моє білеє
Козацькеє
По Звичаю християньському у Сирую Землю
Поховають
Тоді-то Джура Ярема добре Козацькії Звичаї знає
На плечі на свої юначії
Червоннії Тягля
Од піл до коміра Золотом гаптовані
Одягає
Шаблю Булатную
Почіпляє
І Пищаль Семип'ядную
На Коня Вороного сідає
Понад Лугом-Базалугом поїжджає
Та тож то не Ушкала гудуть не Лебеді ячать
Як понад Дніпром-Славутою Козаченьки ідуть Короговочки мають
Наперід Отаман Войськовий ... виїжджають
Тоді-то Джура Ярема добре Козацький Звичай знає
Шапочку на Копію іскладає
Сам низесенько уклоняє
Наперід Господові Милосердному
І Отаманові Войськовому
І Усему Військові Козацькому
Товариству Кревному
Сердечному-гей
А Отаман Войськовий Теє забачає
До Джури Яреми грізними словами промовляє
Гей Джуро Яремо бачу я не своїми ти кіньми по Степах гуляєш
Десь ти
Свого Пана
Хведора Безрідного-Бездольного а нашого
Всього Війська Козацького Писаря Войськового
Убив чи стребив
Чи Душі його козацької ізбавив
Що не твої то Тягля Червоннії
Не твоя Пищаль Семип'ядная
І Шабля Булатная
Тоді-то
Джура Ярема
Добре Козацький Звичай знавши
До Отамана Войськового
Словами промовляв Сльозами ридав
Гей Пане Отамане
І Ви Усе-Військо Козацькеє
Товариство Кревнеє Сердечнеє
Я Свого Пана не вбив не стребив
І Душі козацької не збавив
А лежить же Він посічений-та-порубаний
На Бранному Полі
Ой прошу ж я Вас усенижающе
На Бранноє Поле прибувайте
Тіло Хведора Безрідного-та-бездольного в Сирую Землю поховайте
У Сирую Землю тіло Безродного
Бездольного
Хведора
Мого Пана поховайте
Християньський Звичай ісполняйте
