Флудильня №4

Вступ

Коли християни стикаються з примусом до участі у військових діях або насильстві, вони мають звертатися до Святого Письма та вчення Отців Церкви, щоб знайти мудрість і духовне керівництво. У цій статті ми розглянемо вчення давніх Отців Церкви та Святого Письма, які допоможуть зрозуміти християнське ставлення до війни, насильства і миротворчості.

1. Святе Письмо

1.1. Нагірна Проповідь Ісуса (Матвія 5:9, 38-44)

"Ви чули, що сказано: Око за око і зуб за зуб. А Я кажу вам: не противтеся злому. Але хто вдарить тебе в праву щоку твою, підстав йому й іншу; і хто хоче позиватися з тобою і забрати в тебе сорочку, віддай йому і верхній одяг; і хто примусить тебе йти з ним одну милю, йди з ним дві. Дай тому, хто просить у тебе, і від того, хто хоче позичити в тебе, не відвертайся. Ви чули, що сказано: Люби ближнього свого і ненавидь ворога свого. А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто вас проклинає, робіть добро тим, хто вас ненавидить, і моліться за тих, хто вас ображає і переслідує" (Матвія 5:38-44).

Ці слова Ісуса Христа формують основу християнського вчення про мир і відмову від насильства. Вони закликають не тільки уникати помсти, але й активно проявляти любов і милосердя до ворогів.

1.2. Послання до Римлян 12:14-21

"Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте. Радійте з тими, хто радіє, і плачте з тими, хто плаче. Будьте однодумні між собою; не думайте високо про себе, а наслідуйте смиренних. Не будьте мудрі в своїх очах. Нікому не платіть злом за зло; дбайте про добре перед усіма людьми. Якщо можливо, якщо це залежить від вас, будьте в мирі з усіма людьми. Не мстіть самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому; бо написано: Мені помста, Я відплачу, говорить Господь. Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо він спраглий, напій його; бо, роблячи це, ти збереш на голову його жар гарячий. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром."

Апостол Павло вказує на важливість миру, стриманості та відмови від насильства, навіть у найважчих обставинах. Його вчення збігається з настановами Ісуса і підкреслює, що християни повинні залишатися миротворцями.

1.3. Луки 6:27-36

"Але Я кажу вам, хто слухає: Любіть ворогів своїх, робіть добро тим, хто вас ненавидить, благословляйте тих, хто проклинає вас, моліться за тих, хто кривдить вас. Тому, хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу; і тому, хто візьме в тебе верхній одяг, не відмовся дати і сорочку. Дай кожному, хто в тебе просить; і від того, хто взяв твоє, не вимагай назад. І як хочете, щоб люди з вами поводилися, так і ви поводьтеся з ними. Бо коли любите тих, хто вас любить, яка вам за це подяка? Грішники ж також люблять тих, хто їх любить. І коли робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за це подяка? Грішники ж те саме роблять. І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтеся повернення, яка вам за це подяка? Грішники ж також позичають грішникам, щоб отримати стільки ж. Але любіть ворогів ваших, робіть добро, і позичайте, не сподіваючись нічого назад; і буде вам велика нагорода, і будете синами Всевишнього, бо Він добрий до невдячних і злих. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний."

Ісус звертається до тих, хто готовий слухати і приймати Його слова. Він наголошує на радикальності християнської любові, яка повинна включати не тільки близьких, але й ворогів, і виражатися в конкретних діях милосердя.

2. Ранні Отці Церкви

Ранні Отці Церкви були одностайні у своєму осуді насильства та військової служби як несумісних з християнським покликанням. Нижче наведені їхні думки та вчення, що продовжують розвивати цю тему.

2.1. Тертуліан (160-220 рр. н.е.)

Тертуліан, один із перших християнських апологетів, рішуче виступав проти участі християн у військових діях:

- Цитата з "Про вінок воїна" (De Corona Militis, гл. 11, близько 204 р. н.е.):

"Чи має право християнин носити військовий вінець? Чи можна йому брати участь у війні? Той, хто взяв меч, має відкласти його, коли він стає учнем Христа, бо Він сказав Петрові: 'Поверни меч свій на місце його, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть.' Що ж ми скажемо про тих, хто бажає одночасно і служити Христу, і йти на війну? Чи не є їхні дії протилежними вченню Господа, Який закликав нас бути миротворцями? Ми, християни, не належимо до цього світу, і тому не повинні брати участь у його війнах."

- Цитата з "Про ідолопоклонство" (De Idololatria, гл. 19, близько 211 р. н.е.):

"Як може воїн Христів брати участь у військових справах, якщо він має боротися не проти плоті та крові, але проти духів зла? Якщо Господь заборонив Петрові використовувати меч, як ми можемо виправдати застосування зброї у війні? Військова служба і християнство несумісні, бо ми повинні відмовитися від насильства і служити тільки Господу, Який є Богом миру. Чи можуть християни вбивати інших, коли Христос навчав нас любити навіть наших ворогів?"

Тертуліан ясно висловлює думку, що військова служба є несумісною з християнським вченням, яке закликає до миру і любові навіть до ворогів.

2.2. Ориген (184-253 рр. н.е.)

Ориген, один із найвизначніших богословів ранньої Церкви, також виступав проти війни та насильства:

- Цитата з "Проти Цельса" (Contra Celsum VIII, 73, близько 248 р. н.е.):

"Ми, християни, не беремо участі у війнах і не служимо в армії, бо ми навчені бути миротворцями і відмовлятися від насильства. Наші молитви, пости та благочестиве життя приносять більше користі імператору, ніж солдати, бо ми молимося за його мирне царювання і за перемогу над злом через праведність. Якби всі люди дотримувалися вчення Христа, то не було б ніяких війн, бо кожен навчився б перемагати зло добром. Тому християни не повинні брати зброю, але повинні шукати миру в усьому, що вони роблять."

Ця цитата підкреслює силу молитви та мирного життя, які, на думку Оригена, є більш ефективними засобами для досягнення миру, ніж війна.

2.3. Климент Александрійський (150-215 рр. н.е.)

Климент Александрійський, один із найвпливовіших теологів ранньої Церкви, також підтримував відмову від участі у військових діях:

- Цитата з "Протрептик" (Protrepticus, гл. 10):

"Господь закликає нас залишити світ і його справи, бо ми є громадянами небесного царства. Як ми можемо взяти участь у військових справах, коли ми покликані до миру? Наша зброя — це молитва і віра, і ми не повинні брати до рук меч. Військова служба є справою цього світу, а не небесного, і тому християни повинні від неї відмовитися. Наша боротьба — це боротьба з гріхом і темрявою, а не з плоттю і кров'ю."

Климент наголошує на тому, що християни покликані боротися проти духовних сил зла, а не проти людей, що ще раз підкреслює несумісність християнства і військової служби.

2.4. Лактанцій (250-325 рр. н.е.)

Лактанцій, християнський письменник і апологет, рішуче виступав проти участі у війнах:

- Цитата з "Божественні інституції" (Divinae Institutiones VI, 20, близько 304 р. н.е.):

"Коли Бог забороняє вбивати, Він забороняє не тільки вбивства, які караються законом, але й будь-які дії, які можуть призвести до смерті іншої людини. Таким чином, неможливо, щоб праведний воїн служив у війні, бо його обов'язок — зберігати мир. Християнин не може брати участь у війні і проливати кров інших, навіть якщо це виправдано державою. Всі люди рівні перед Богом, і тому вбивство будь-кого є порушенням Божого закону."

Ця цитата підкреслює абсолютну цінність життя, яку християни мають захищати, уникаючи будь-якої участі в насильстві.

2.5. Святий Василій Великий (330-379 рр. н.е.)

Василій Великий, один із найшанованіших Отців Церкви, висловлював занепокоєння щодо участі християн у війні:

- Цитата з "Правил аскетичних" (Правило 13):

"Війна є результатом людських гріхів і слабкостей. Навіть коли війна ведеться з метою захисту, вона завжди несе в собі кровопролиття і насильство, що є протилежним християнському вченню. Християнин повинен уникати війни і будь-якого насильства, бо наше покликання — це мир і примирення. Ті, хто змушений брати участь у війні, потребують покаяння і очищення, адже навіть праведний захист не виправдовує вбивства."

Цей канон підкреслює, що навіть ті, хто вважають свої дії виправданими, повинні підходити до них з великою обережністю та усвідомлювати моральний тягар, який вони несуть.

2.6. Климент Римський (I століття н.е.)

Климент Римський, один із перших Отців Церкви, акцентував увагу на мирі та прощенні:

- Цитата з "Послання до Коринтян" (1 Климента 49:5-6):

"Мир Божий повинен оселитися у вашому серці. Якщо хтось має гріх перед іншим, нехай пробачить його, щоб і Бог простив вам ваші гріхи."

Хоча Климент прямо не говорить про військову службу, його заклик до миру та примирення вказує на важливість уникнення конфліктів і насильства.

2.7. Святий Григорій Назіанзін (329-390 рр. н.е.)

Григорій Назіанзін, відомий богослов і проповідник, підкреслював важливість внутрішнього миру та уникнення конфліктів:

- Цитата з промови "Про мир":

"Мир є найкращим скарбом, і ніхто, хто пізнав Христа, не повинен вдаватися до насильства чи війни. Ми покликані до служіння Божому царству, яке не належить до цього світу."

Григорій підкреслює, що справжній християнин має шукати миру у всьому і відмовитися від будь-якого насильства.

2.8. Євсевій Кесарійський (263-339 рр. н.е.)

Євсевій, один із найвпливовіших церковних істориків, описує християнське ставлення до насильства:

- Цитата з "Церковної історії":

"Вони [християни] уникали всіх форм насильства, прагнули до миру і любові до ближнього. Християни вважали військову службу несумісною зі своїм покликанням, тому що Господь навчав їх любити своїх ворогів і віддавати свої життя заради інших."

3. Практичні дії для християнина

3.1. Молитва та духовна підтримка

Молитва повинна стати нашою першою реакцією у важкі моменти життя. Умови війни і насильства – це випробування, в яких важливо звертатися до Бога за мудрістю і силою залишатися вірним Його заповідям.

3.2. Свідчення віри

Християни покликані бути свідками миру і любові у світі, який часто обирає шлях насильства. Свідчення своєї віри навіть перед обличчям переслідувань є важливим аспектом християнського життя.

3.3. Миротворчість

Як учні Христа, ми покликані до миротворчості. Це означає, що ми повинні шукати шляхів до мирного вирішення конфліктів і уникати будь-якої участі у насильстві.

Висновок

Християнське вчення чітко наголошує на важливості миру, любові та відмови від насильства. Святитель Василій Великий, Іоанн Златоуст, Кипріан Карфагенський, Григорій Назіанзін і Августин Блаженний підкреслюють, що християни повинні уникати насильства і шукати миру навіть у найважчих обставинах. Нехай ці слова допоможуть нам залишатися вірними Христу і Його заповідям у будь-якій ситуації.

На доручення Президента України Володимира Зеленського, МЗС і ГУР успішно провели спільну операцію зі звільнення з полону єменських хуситів трьох українських моряків.

Троє громадян України були затримані під час захоплення вантажного судна Galaxy Leader у листопаді 2023 року. З тих пір тривали переговори щодо їхнього звільнення.

Нині троє українців вже в безпеці та під опікою українських дипломатів, мають добрий фізичний стан і всі необхідні документи. Вже невдовзі вони повернуться до України.

Дякуємо колегам у Головному управлінні розвідки за успішну спільну операцію зі звільнення українських громадян.

Висловлюємо особливу вдячність Султанату Оман і зокрема Міністерству закордонних справ Оману за увагу до долі трьох українців та посередницьке сприяння їхньому визволенню з неволі. Розраховуємо на подальший активний розвиток двосторонніх відносин після відкриття минулоріч закордонної дипломатичної установи України.