Потрібен перекладач книги з української на російську

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
pater_w 
Новенький


З нами з: 11.08.18
Востаннє: 12.10.18
Повідомлень: 1

2018-08-11 16:26  
Добридень всім!

Потрібен фаховий переклад з української на російську серйозного авторського тексту.
Книга є дуже актуальною та своєчасною для розуміння ким же ж насправді є наш "північний сусід" та як нам боронитися від його "братньої любові". Книга обіцяє бути інформаційною бомбою як у нас так і на всьому пострадянському просторі.
Текст складається з 7 розділів, перший з яких Феномен «русского» архетипу (у першій редакції) був опублікований у часописі "Ї"
Перекладач має бути добрим філологом та патріотом.

Ось лист автора щодо ідеї книги та її перекладу:

"Вітаю, Віктор!

Той розділ, про який йдеться у наших з Вами розмовах був опублікований у листопаді 2016 року.
У тому напрямку я почав думати спонтанно. У 2011 році.
Поворотним для мене було 24 серпня 2011 року, коли стоячи на зупинці тролейбуса на Голосіївському проспекті неподалік від бібліотеки Національної Академії наук України я побачив на будинку табличку російською мовою «проспект 40-лєтия». Слово Октября на табличці чи то не помістилось, чи то вицвіло, чи в’їлось у мозок настільки, що вже не було потреби писати його буквами, або ж вже не мало значення 40-лєтія чого – октября, дєкабря, красной-арміі, съєзда-кпсс чи ще чогось. Я був приголомшений. Київ - столиця України - День Незалежності - 20 річниця Незалежної України і табличка з написом 40-лєтія на будинку….. Цей смисловий ряд був закритично абсурдним. Формально проспект «40-летия Октября» («40 - лєтия Великой Октябрской Рєволюции 1917 года») перейменували у Голосіївський проспект, але він залишився проспєктом 40-летія, він не став Голосіївським не тільки у свідомості киян, але навіть на будинкових табличках. Україна застигла десь у совєтському минулому. Двадцять років Незалежності НІЧОГО не змінили. Україна вмерзла в минуле, в абсурд, в айсберг абсурду, який дрейфував на поверхні часу занурений чи то у сон, чи то у коматозне безпам’ятство.

Під враженням цього факту я почав шукати відповідь у чому причина такої консервативності суспільної свідомості, такого глибокого некрозу національної пам’яті, такої індиферентності до власної ідентичності. Спершу я кинувся читати книги з історії України написані після 1991 року. Там майже всюди нестерпно смерділо нафталіном совєтської доби і я зрозумів марність усіх своїх сподівань і зусиль. З тих книжок було абсолютно неможливо зрозуміти, що відбувалось з країною впродовж її історії, не говорячи вже про причини того чи іншого зламу. Потім я почав писати нотатки з історії України для себе, щоб якось привести у порядок прочитане і осмислене. До осені 2013 року цих нотаток набралось багато і я почав думати про книгу, яку я міг би прочитати сам без роздратування, і яка би хоча б щось прояснила мені як громадянину цієї країни. Так після кількох років студій і пошуків виникла потреба відповісти собі на питання, - що, у біса, є з нами, з Україною, що таке Росія, яка в’їлася в плоть моєї країни, в її мозок так, що вона вже не розрізняє ні свого минулого, ні свого теперішнього, ні свого майбутнього.

Наступним моментом було то, що у 2015 закрились остаточно 2 великі проекти. Компанія втратила доступ до інвесторів. Після такого краху, хто міг зайти в Україну? Ніхто. На фоні російсько-української війни це загалом виглядало б безумством. Позбавлений таким чином можливості щось робити у напрямку енергетичної незалежності, я вимушено повернувся до теми історії. Що більше я входив, тим краще розумів, що це муситься зробити, бо Росія то потвора, потворності якої в Україні не розуміє насправді ніхто.

Занурений у розвиток теми, я час від часу думав, що був би важливим і російськомовний варіант. Мені і на український текст сил і часу бракувало, то ж російський виглядав як така собі примарна перспектива. Мені дуже додало бажання діяти у тому напрямку перекладу підказана Вами перспектива залучення молодих волонтерів сучасного українства. На превеликий жаль у теперішньому українстві старі проблеми початку ХХ століття, про які виразно писав Д.Донцов наприкінці 20-х років минулого століття.
Перше, це брак детермінації. Нема волі бути, є бажання жити. Цього замало, щоб бути. Жити можна і в кайданах, бути можна тільки вільним.
Друге, хватки нема. З 2016 року я не побачив жодного (!) відгуку на той текст. Жодного! Якийсь спритник зі Львова по просту вкрав деякі тези з того тексту, переклав російською (!!!!) і подав під своїм іменем! При тому миттєво, у тому ж 2016 році.Ось все. Що ми вже настільки совєтизувались, що здатні щось помітити лише для того, щоб вкрасти? Совєтам бракувало вже дуже мало, щоб знищити Україну. Я думаю це була справа ще двох поколінь! До 2030 року все було би скінчено остаточно. А всі продовжують перебувати у якомусь благодушному спокою, наче мова йде про невинний катар. Україна має заклятого ворога і той ворог має шалену перевагу перед нами, бо сидить всередині нас!

Я далекий від алярмізму, але був би цілковитим ідіотом, якби не надавав тому відповідного значення.

З повагою,
Ігор Попадюк"
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти