Ніценко Д. На прикордонні (1932) [PDF]

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
Anonymous 







2018-03-07 17:05  
Ніценко Д. На прикордонні (1932) [PDF]

Ніценко Д. На прикордонні (1932) [PDF]


Мова: українська
Опис:
Дмитро Васильович Нитченко (літературні псевдоніми: Дмитро Чуб, Остап Зірчастий, англ. Dmytro Nytczenko [Nytschenko]); (* 21 лютого 1905[1], Зіньків, Полтавщина — † 27 травня 1999, Мельбурн, Австралія) — український літературознавець, письменник, мемуарист, редактор, літературний дослідник, педагог, громадський діяч, що жив і працював у Австралії. Лауреат премії ім. Г. Сковороди, Фундації Антоновичів, член об'єднання українських письменників «Слово» та НСПУ. Засновник видавництва «Ластівка».
Секретар

Нитченком Дмитро Ніценко став уже на еміграції. Його літературній кар’єрі в СРСР заважало непролетарське походження, за що його 1927 року вигнали з Краснодарського робітфаку. Ніценко поїхав до родичів у Харків і влаштувався на ґудзиковій фабриці з романтичною назвою «Кістка й ріг». Фабрикою це підприємство назвати важко: там працювало півтора десятка людей, які виготовляли перламутрові і звичайні ґудзики. Виробництво на ті часи шкідливе, бо від фрезерних машин постійно йшов вапняковий порох. Незабаром Ніценко почав кашляти й хворіти, довелося шукати іншу роботу.

Тим часом молодий письменник не припиняв спроб зайти на літературну ниву чи, як тоді воліли казати, літературний фронт. Свого першого вірша він надрукував, іще будучи учнем Зіньківської індустріально-технічної школи, у газеті «Більшовик Полтавщини» 1925 року. Одночасно друкувався в ростовській «Червоній газеті», де числився кореспондентом. У Харкові журнали охоче брали його вірші, нариси, оповідання для дітей.

І хоча в українській радянській столиці панувало безробіття, Ніценкові пощастило: після ґудзикової фабрики він потрапив обліковцем у Державне видавництво України. «Ця праця, хоч і простенька була, але цікавіша й чиста. Щодня приходили письменники, а я реєстрував подані за договором чи без договору твори, заводив їх на картки, а далі вони йшли на розгляд редактора та рецензентів». Надворі стояв 1929 рік.

Наступного року Хвильовий, позбавлений «Літературного ярмарку», зробив чергову організаційну спробу — Пролітфронт. Як і у випадку з ВАПЛІТЕ, письменники старалися грати за всіма правилами пролетарської літератури, сподіваючись колись-таки на виграш. Партійці в них були, тепер бракувало комсомольців та робітників від верстату, і пролітфронтівці почали й собі шукати та призивати ударників у літературу. Ніценко, який працював у ДВУ під орудою Михайла Ялового, з його коротким пролетарським минулим, якнайкраще для цього надавався

Уже в першому числі «Пролітфронту» поруч із Юрієм Яновським, Любченком, Остапом Вишнею і Петром Панчем опубліковано вірш Ніценка «Металю крик», робітника ДЕЗ’у Леона Деменка «Я — заводові», робітника ХПЗ Петра Грубника «Вітер», який починався рядком «Я йшов у лавах від заводу…» Із цих трьох у літературі залишився тільки Ніценко. Надалі, щоправда, індустріальні вірші Ніценка друкувалися окремо від сторінки «Робітничі літературні студії».

У ДВУ Ніценко досить швидко перейшов з обліковця перейшов на секретаря. А незабаром і ДВУ реформували — з окремих секторів утворили окремі видавництва. Ніценко потрапив у «ЛіМ» — «Література і мистецтво», яке входило до ДВОУ — Державного видавничого об’єднання України. Зберігся чималий архів видавництва, де на всіх протоколах засідань стоїть підпис секретаря Дмитра Ніценка.

«ЛіМ» очолював спершу Іван Лакиза, потім Григорій Епік. Ніценко у спогадах тепло розповідає, як багато зробив для літератури й письменників Епік, проте не згадує, що саме в цей час і в цьому видавництві вийшли і його перші поетичні збірки «Поезії індустрії» (1931) і «Склепіння» (1933) та нариси «На прикордонні» (1932). Вірші у книжках повторюються, друга наполовину складається з поезій, друкованих у першій збірці.

Про свій перший вірш у додатку до урядової газети «Вісти ВУЦВК», що його редагував Іван Кириленко, Ніценко згадував: «Я приніс йому вірш на індустріяльну тему, що тоді була модна, а я, попрацювавши кілька років на заводах та в електростанції, був знайомий із цією тематикою». У книжках він не покидає цю модну тематику, головний мотив його віршів — індустрія, робота на заводі, пафос праці. «Бо вже літ намоталась нитка на трансмісію, вал і шків…»

Автор: Дмитро Васильович Нитченко (Ніценко)
Місце видання: Харків
Видавництво: Література і мистецтво
Формат: pdf
Кількість сторінок: 28

Джерело: інтернет


 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати книгу українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2018-03-07 17:05
 Розмір:   4 MB 
 Оцінка літератури:   10/10 (Голосів: 5)
   
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти