Кропивницький М. Дай серцю волю, заведе в неволю: драма в 5 діях і 6 відмінах (1918) [PDF]

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
Anonymous 







2017-11-28 18:21  
Кропивницький М. Дай серцю волю, заведе в неволю: драма в 5 діях і 6 відмінах (1918) [PDF]

Кропивницький М. Дай серцю волю, заведе в неволю: драма в 5 діях і 6 відмінах (1918) [PDF]


Мова: українська
Опис:
Драма "Микита Старостенко" (1863), що більш відома під назвою "Дай серцю волю, заведе в неволю", основою драматичного конфлікту має "класову нерівність". Такий наголос щодо п’єси здається дещо перебільшеним. В основі стосунків між персонажами цього твору, зокрема між Микитою Старостенком та Семеном Мельниченком, не класове, а морально-етичне протистояння, бо ж обидва вони не є представниками звичайної селянської маси. Семен окреслюється в п’єсі багатим парубком, а Микита – сином сільського старости.
Іван Франко про п'єсу
Маленька зала Фрозін, де відбувалася перша вистава, була вщерть заповнена публікою, переважно українською. Вибір п’єси для першої вистави у Львові можна назвати досить вдалим. «Дай серцю волю, заведе в неволю» – це п’єса переважно етнографічна; місцевий український колорит, звичаї, пісні, танці, народні приказки – ось головна окраса цієї п’єси, головна її притягальна сила. Здається, немовби ця п’єса написана в основному для міської і неукраїнської публіки, яка ніколи не бачила ні села, ні українського селянина, і тому автор старається показати його цій публіці en plein air. Зате драматична вартість твору дуже невисока. На тлі цих багатих етнографічних прикрас мляво і нерівномірно розвивається скупа дія, яку можна б назвати драмою зрадженого кохання під сільською стріхою.
Парубок Микита, син сільського багатія, зрадив дівчину Марусю, залишив її через іншу дівчину Одарку, бідну сироту, яка його, однак, не любить, бо її серце належить бідному сироті Семенові, що якраз повертається із заробітків, щоб із зібраним на чужині маленьким капіталом розпочати господарство разом із своєю коханою Одаркою. Микита на початку кепкує з Одарки, докучає їй (надзвичайно дотепний спосіб завоювання її кохання!), згодом погрожує, вдається до чарів, нарешті, в момент заручин хоче вбити Семена. Замір не здійснюється, Микита тікає з в’язниці і пропадає безвісти.
В цей час на молоду пару спадає нове, несподіване нещастя: сільські власті віддають Семена до війська. З цього лиха його рятує сільський бурлака і жартівник, круглий сирота Іван, який іде до війська замість нього. В останній дії Іван повертається з війська, поранений у ногу на турецькій війні, але одночасно повертається і Микита, доставлений етапом. Семен, який доробився певного достатку і став навіть виборним у громаді (соцьким), приймає обох до себе. Однак вночі Микита знову відчуває шалену заздрість, хапає сокиру, щоб вбити сплячого Семена, але його спиняють слова, з якими Семен звертається до нього крізь сон. Після довгої сцени, що вимучує як глядачів, так і акторів, Микита вмирає, і п’єса закінчується.
Вся ця історія, на мій погляд, надто неправдоподібна і штучна, не кажучи вже про наскрізь довільну драматичну будову; цілком очевидно, що і село має свої любовні драми, однак ці драми відбуваються звичайно дуже тихо, без трагічних фраз і гучних афектів. Зрештою, люди села дещо більше загартовані, ніж у пана Кропивницького; вони ані сльозами так швидко не заливаються, ані не умирають так раптово, ні з того ні з сього, ані не божеволіють, ані не плавають в такому соусі вічної, хоча б і приперченої дотепами сентиментальності, як Іван, Семен і Одарка.
Основною хибою цієї сільської драми пана Кропивницького є те, що в ній ми не бачимо саме того, що становить головний зміст сільського життя, – щоденної праці цього люду. Ми бачимо цей люд тільки в святкові незвичайні моменти, і навіть не чуємо нічого про ті щоденні клопоти і журбу, з яких складається селянське життя. Тому й усі дійові особи цієї драми роблять враження чогось неприродного і відірваного від життя, якогось книжного народу або якоїсь етнографічної виставки, на якій парубки в святковому убранні на свій лад копіюють Шекспіра чи Шіллера.
Актори грали добре, костюми були гарні і етнографічно достовірні, танці в другій яві викликали бурю оплесків, і їх довелося повторити. А загалом слід підкреслити, що саме етнографічні прикраси викликали найбільше зацікавлення, і перші дві яви (вибір берези, тобто старшого парубка, і вечорниці) найбільше сподобалися. Роль Микити грав пан Стечинський, на мій погляд, не дуже вдало: надмірним акторським трагізмом неприродне в самому тексті зробив ще неприроднішим. Інші головні ролі були виконані бездоганно.

Автор: Кропивницький Марко Лукич
Місце видання: Ню Йорк
Видавництво: Накладом Української книгарні ім. Т. Шевченка
Формат: pdf
Кількість сторінок: 64

Джерело: інтернет


 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати книгу українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2017-11-28 18:21
 Розмір:   13 MB 
 Оцінка літератури:   3.6/10 (Голосів: 14)
   
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти