Френк Герберт. Дюна (2017) [pdf, fb2]

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
Anonymous 







2017-11-22 13:39  
Френк Герберт. Дюна (2017) [pdf, fb2]

Френк Герберт. Дюна (2017) [pdf, fb2]


Мова: українська
Опис:
Головний герой роману Пол Атрід — спадкоємець одного з Великих Домів, що ворогують. За наказом Імператора клан Атрідів переселяється на піщану планету Арракіс, яка має стати їхнім родинним феодом. Тут є найголовніша та майже священна речовина — прянощі. Від неї залежить життя Імперії. Якщо прянощі зникнуть, усі міжпланетні комунікації припиняться й мільярди людей загинуть. Раніше Арракісом володіли Харконнени, які накопичили запаси прянощів і зараз, змовившись з Імператором, спрямовують усі сили на те, щоб знищити Дім Атрідів. Їхня мрія — повернути Дюну… Чи зможе підлість і зрадництво побороти великий клан?

ISBN 978-617-12-2554-1


Автор: Френк Герберт
Переклад з англійської Анатолія Пітика й Катерини Грицайчук
Місце видання: Харків
Видавництво: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
Формат: fb2, pdf, epub
Кількість сторінок: 656 с.: іл.

Джерело: Чтиво
Особиста оцінка: 0 - не читав


 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати книгу українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2017-11-22 13:39
 Розмір:   16 MB 
 Оцінка літератури:   9.7/10 (Голосів: 43)
   
olden10 
Свій


З нами з: 08.11.12
Востаннє: 23.03.19
Повідомлень: 119

2017-11-23 08:31  
Завеликий по об'єму твір, як і "Фундація" Азімова. Не залишає глибокого враження, бо соціальне підгрунтя у творах викривлене і схематично-фантастичне аж занадто. ІМХО.
WUBALUBADUBDUB 
Новенький


З нами з: 25.09.17
Востаннє: 15.02.19
Повідомлень: 22

2017-11-23 12:51  
olden10 , розумію значення термінів соціальне підгрунтя та схематично-фантастичне навіть представив, но не зрозумів цієї абревіатури
Цитата:
ІМХО

Що це? Якись Інноваційний Механізм Харконеніанської Організації?

RobertMenus 
Відео Гуртом - субтитрування
Відео Гуртом - субтитрування


З нами з: 08.03.11
Востаннє: 23.03.19
Повідомлень: 150

2017-11-23 13:01  
WUBALUBADUBDUB 
Новенький


З нами з: 25.09.17
Востаннє: 15.02.19
Повідомлень: 22

2017-11-23 13:22  
RobertMenus , фантастика просто. ІМХО - це акронім словосполучення "На Мою Скромну Думку"
dinaltt 
Новенький


З нами з: 27.02.10
Востаннє: 19.03.19
Повідомлень: 2

2017-11-23 14:43  
Дякую!
А найближчим часом не очікуються 2 та 3 "Фундація" Азімова?

RobertMenus 
Відео Гуртом - субтитрування
Відео Гуртом - субтитрування


З нами з: 08.03.11
Востаннє: 23.03.19
Повідомлень: 150

2017-11-23 15:31  
WUBALUBADUBDUB
ти не на кастингу "розсміши коміка", ок?

olden10 
Свій


З нами з: 08.11.12
Востаннє: 23.03.19
Повідомлень: 119

2017-11-23 15:39  
Жаль, що тут немає можливості ставити оцінки за пости...
WUBALUBADUBDUB 
Новенький


З нами з: 25.09.17
Востаннє: 15.02.19
Повідомлень: 22

2017-11-23 16:48  
RobertMenus, а Ви зі мною корів не пасли, що можете тикати мені!
pavelz1 
Поважний учасник


З нами з: 27.11.11
Востаннє: 20.03.19
Повідомлень: 151

2017-11-23 18:35  
olden10
Пфффф...."Гіперіон" Сіммонса теж "соціальне підгрунтя у творах викривлене і схематично-фантастичне аж занадто"?, а "Нейромант" теж? - там же ж все схематично-фантастичне....Та в цілому наукова фантастика і пишеться для того щоб змоделювати а отже і "викривити" в деякій мірі реальність... Щодо "схематичності" - ніфіга собі "схематичність" - культовий твір, який мабуть сам послужив схемою для деяких фантастів. Не забуваймо коли він написаний - в 70-х здається, на той час аж ніяк не схема...
Щодо "завеликого" об"єму - взагалі не бачу змісту у такій оцінці: Фундація, той же Гіперіон, та ж серія Нейроманта (там не одна книга наскільки я знаю) - читаються незважаючи на великий об"єм легко і з інтересом. Це "опери" а не фантастичні короткі оповідання, вони були задумані так спочатку, і ця "тягучість" дозволяє читачу поринути надовго в цей світ, "розтягнути задоволення." Як на мене в даному випадку чим більше - тим краще, лиш би якість не зменшувалась.
Та і чуть не забув: ІМХО

olden10 
Свій


З нами з: 08.11.12
Востаннє: 23.03.19
Повідомлень: 119

2017-11-23 18:57  
pavelz1
Ну, вибачте, я виклав своє враження від прочитаних колись творів, які забулися через час і відсутність бажання знову їх читати. Це як фільм на один раз, ще раз дивитися не тягне. НМСД.

З Азімова мені подобається хіба "Кінець Вічності"
А "Дюна" запам'яталася лише кількома відступами, які є візитною карточкою хорошого письменника. Але не більше.

І ще, я написав - "занадто". Хороша книга звичайно не викривлює соціального "бачення" читача, вона його доповнює і розвиває.

WUBALUBADUBDUB 
Новенький


З нами з: 25.09.17
Востаннє: 15.02.19
Повідомлень: 22

2017-11-23 18:59  
Так ото ж бо, мене теж вразила оцінка пана olden10 на цю не побуюсь слова "фундаментальну" книгу свого жанру!)
Я й хотів поцікавитись, поки не явився капітан вікіпедія, з чим же olden10 Ви порівнювали "Дюну" що вона вас не вразила? Буде цікаво послухати вашу вражаючу літературу в жанрі наукової фантастики.

endorphin 
Частий відвідувач


З нами з: 31.01.14
Востаннє: 19.03.19
Повідомлень: 38

2017-11-23 19:41  
Класика.
В КСД вийшло дуже хороше паперове видання: живописні ілюстрації, збільшений розмір, тримаєш в руках і радієш.
Надіюсь на таке ж оформлення іншої частини.

pavelz1 
Поважний учасник


З нами з: 27.11.11
Востаннє: 20.03.19
Повідомлень: 151

2017-11-23 20:09  
olden10

підтримую прохання WUBALUBADUBDUB

Не маю наміру образити вас, чи сперечатись, чи щоб часом не склалось враження цинізму в моїх коментах. але все ж таки хотілось б дізнатись ради "спортивного інтересу" бо люблю якісну фантастику особливо американську.

Ваша позиція стосовно Дюни скажемо так неординарна бо більшість читачів якраз навпаки приємно вражені після прочитання епічністю твору, його потужністю.

Напишіть будь-ласка А ЯКИЙ ТВІР ВАС ВРАЗИВ ТАК ЩОБ ХОТІЛОСЬ ЧИТАТИ І ПЕРЕЧИТУВАТИ - просто цікаво якщо вас Дюна не дуже вразила то що це за шедевр має бути який вас дійсно захоплює. Ви ж мали б її з чимось порівнювати пишучи свою оцінку чи не так? Мене наприклад вразила більше за Дюну перша і друга частини Гіперіону.

Додано через 10 хвилин 17 секунд:

endorphin
не знаю яке тут видавництво відсканували але зображення на обкладинці просто не те що гидотне а якесь непорозуміння: якийсь ніжний шмаркач с синіми очима. Це ілюстрація до Екзюпері, Маленького принца.....ще б лисичку там домалювати...

Все-таки скільки разів переконуюсь на жаль видання фантастики російською більш якісне в плані оформлення: та ж сама "Золотая бібліотєка фантастікі" який же ж шикарний там фронт тої ж Дюни. Добре що хоч Нейроманта більш-менш вдало оформили.

olden10 
Свій


З нами з: 08.11.12
Востаннє: 23.03.19
Повідомлень: 119

2017-11-23 20:14  
pavelz1
Справа у новизні. До Дюни я прочитав уже купу НФ, і книга вразила лише спочатку. Далі все почало котитися по знайомій схемі боротьби феодалів за трон. Нецікаво. Перечитувати книги не люблю. Гіперіон ще більше зациклений на фантастичності. Ще більше гротескний, так би мовити. Головне ж не те, про що пишеться у книзі, не її сюжет. Головне, наскільки вона на вас вплинула.

WUBALUBADUBDUB 
Новенький


З нами з: 25.09.17
Востаннє: 15.02.19
Повідомлень: 22

2017-11-23 20:18  
olden10, тай таке.
endorphin 
Частий відвідувач


З нами з: 31.01.14
Востаннє: 19.03.19
Повідомлень: 38

2017-11-23 20:26  
pavelz1 написано:
не знаю яке тут видавництво відсканували але зображення на обкладинці просто не те що гидотне а якесь непорозуміння: якийсь ніжний шмаркач с синіми очима. Це ілюстрація до Екзюпері, Маленького принца.....ще б лисичку там домалювати...

pavelz1, тут ви помиляєтеся)
Ось гляньте сюди. КСД взяли оформлення видавництва "the folio society", на мою думку це одне з найкращих видавництв.
Подивіться там, яке оформлення мають книги Азімова чи Дугласа Адамса.

pavelz1 
Поважний учасник


З нами з: 27.11.11
Востаннє: 20.03.19
Повідомлень: 151

2017-11-23 20:40  
endorphin
хм...та дійсно.... але все ж таки не подобається мені обкладинка...Обличчя б якесь підібрали би мужніше на задньому плані епічні образи космічних кораблів.. планети і все таке але в міру щоб не було "мультяшності"...
Якісь в них занадто абстрактні малюнки в того "the folio society", оформлення Азімова - фуууу..... От звик з дитинства до тої ж російської "Бібліотєкі..." і подібного оформлення. Хоча як кому....

endorphin 
Частий відвідувач


З нами з: 31.01.14
Востаннє: 19.03.19
Повідомлень: 38

2017-11-23 20:48  
pavelz1, ну обкладинка, як на мене, показує дійсний образ Пола. Він тоді, коли відбувалися головні події книги, був ще підлітком, тому і лице "смазливе"...
Але Ви праві кому що подобається..

Gabriel Solis 
Свій


З нами з: 10.01.12
Востаннє: 25.02.19
Повідомлень: 92

2017-11-25 01:22  
Шикарне паперове видання!)
Alexx_77 
Частий відвідувач


З нами з: 30.06.09
Востаннє: 23.03.19
Повідомлень: 40

2017-11-25 09:01  
WUBALUBADUBDUB
то тоді це буде НМСД

WUBALUBADUBDUB 
Новенький


З нами з: 25.09.17
Востаннє: 15.02.19
Повідомлень: 22

2017-11-25 12:07  
Намасте, Alexx_77 , намасте)
dexterboy11 
Свій


З нами з: 15.10.14
Востаннє: 22.03.19
Повідомлень: 109

2018-05-12 22:46  
Важко пригадати, яка книжка востаннє так мене розчаровувала як Дюна. Мабуть підручник із французької мови, який по закінченню курсу був прибитий іржавими цвяхами до дверей вбиральні студентського гуртожитку.

З метою помсти, в ім'я справедливості і збереження космічної рівноваги, залишаю тут свій відгук.
Якщо ви читали Дюну і вам сподобалось - читайте далі Френка Герберта і не читайте цей відгук
Ну. Я попередив.
Прочитавши свого часу Гіперіон, я присягався більше ніколи не зв'язуватись із товстими, гучними бестселлерами. Бо як показала практика, чим грубіша і популярніша трилогія (квадро-пента- дека-гексалогія) - тим менший коефіцієнт корисної дії від її прочитання, і тим більшим графоманом і заробітчанином виявляється її автор. Але як попереджала нас неперевершена Дженніфер Іган - час сміється останнім. І ось я знову попався на цей маркетинговий гачок.

Коли на полицях українських книгарень почала з'являтись Дюна дядька Френка (з чистою совістю можу дозволити собі цю фамільярність, бо дядько Френк завинив мені не одну сотню нервових клітин). Коли ця сіра пустельна миша - синьоокий метросексуал із обкладинки, став витріщатись на мене мало не з кожного книжкового сайту. Коли схвальні відгуки на цю "справжню фантастику" стали перекрикувати навіть Social Distortion у моєму плеєрі... Коротше, довелось купувати.

Книжка була ретельно обстежена, перевірена на наявність типографічних косяків, всі ілюстрації було профапано належним чином і в кілька підходів. Після чого даний продукт був внесений до реєстру бортового журналу і втиснутий між творіннями Фергюсона та Докінза, аби як слід настоявся, доки я розправлятимусь в порядку живої черги із іншими представниками бібліосфери.

Періодично я навідувався до творіння дядька Френка. Знімав його з полиці аби в чергове профапати ілюстрації, прочитати передмову, та зайвий раз потішити себе гарною українською книжкою, нагулюючи таким чином апетит. До цього я знав про Дюну лише те, що показували у кіно у далекі 90ті. Знав про прянощі, пам'ятав такі слова як: "Муад'Діб", "Аракіс" та "Харконени", пам'ятав велетенських хробаків та химерність того фільму в очах себе малого. Але розповісти щось зв'язне про Дюну я навряд чи зміг би. Коли нарешті настав день взятися за цю книжку, і я розгорнув перші сторінки твору, від тягаря якого дядько Френк потерпав довгих шість років, я був сповнений передчуттів. Передчуттів піщаної бурі, що ось-ось увірветься у моє життя, зриваючи залишки даху і наповнюючи легені ароматом прянощів; бурі що загрожувала віднести мене за межі реальності та покинути десь там, у Аракійській пустелі.

Але прочитавши кількадесят сторінок я помітив, що передчуття ейфорії поволі поступається передчуттю "кидалова". Вже з перших сторінок дядько Френк почав халтурити і всіляко видавати свою неспроможність не те що на піщану бурю, а хоча б на елементарний суховій.

Перше що насторожило мене це, до біса повільна і марудна проза. До того ж виявилось, що дядько Френк чомусь завжди ходив з козирів. Складалось враження, що як тільки йому спадала на думку якась гарна ідея, він відразу ж викладав її перед читачем. Так читач відразу дізнається, що головний герой - Квізац Хадерах, людина що бачить крізь час та простір, продукт генних маніпуляцій Бене Гессерит - такої собі підкилимної спецслужби, яка розважається плетінням інтриг і селекцією правлячої верхівки. Потім, через кілька сторінок читачу доповідають, що "Герцог капут", і нічого із цим вдіяти вже не можна. Також відразу пояснюють хто саме прагне убити його і чиїми руками це буде зроблено.

Спочатку я намагався переконувати себе, що мабуть автор настільки крутий письменник, що він відразу скидає ці дешеві інтриги аби вони його не обтяжували. За одно демонструючи свою письменницьку майстерність і натякаючи таким чином, що йому є чим вражати і без цих засалених штучок. Але що далі я читав то далі складалось враження, що дядько Френк не стільки крутий письменник, скільки просто не знає як зробити по-іншому. Після "розкриття карт", автор не пропонував нічого особливого. Далі просто йшли тонни порожніх діалогів, роздумів і пояснень. Читачеві постійно нагадували про якісь особливості персонажів. Коли я у п'яте прочитав про те що "Мама навчала Пола технікам Бене Гессерит, тому він - не просто Пол Атрід, а Пол якого мама навчала технікам Бене Гессерит!", у мене почало свербіти у самих непристойних місцях. І подібні нагадування застосовувались мало не до кожного персонажа. В одного - шрам на обличчі про який читач обов'язково має пам'ятати, у іншого - плями від соку Сафо, а Героцг - дурень, але правитель він мудрий! І в такому дусі усі 600 сторінок (Іноді мені здавалось, що дядько Френк просто хворіє на хворобу Альцгеймера). Крім того читача, мові ідіота, постійно водять за ручку пояснюючи буквально все. Всі ходи і без того нехитрого сюжету. Пояснюють хто що думає, чому він так думає і що він планує далі робити. А потім описують те як він це робить. І частіше за все, ці пояснення були абсолютно зайвими. Половина із них - очевидна, а інша половина - лише ще більше спрощує і без того лінійну історію. Як наслідок твір штучно роздувається, разом із нудьгою читача. Через кілька годин такого читання розумієш, що тобі нема чого робити у цій книжці. Тут вже все "порішали" без тебе, будь-які довільні інтерпретації придушуються на місці, усі алегорії і натяки грубі, прозорі і однозначні. Ти - читач, твоя робота - читати. Сиди і читай. Дядько Френк про все подбає.

Наступне, через що хотілось жбурнути цю книгу подалі - політика. Мало того, що основний сюжет Дюни просто перевантажений політичними інтригами та махровою візантійщиною, так окрім цього автор не цурається роздавати політичні меседжі. Алегорія на східну і західну цивілізації на стільки прозора і топорна, що як тільки її вловлюєш - хочеться вити вовком. Автор несамовито прагне налякати читача Джихадом, що прийде з Аракійської пустелі (читай - зі сходу) і проблемою ігнорування Західним Світом так званої "проблеми близького сходу". Мені важко сказати як сприймалось це у 1965 році, але у 2018 це вже оскома на межі неврозу.

І все б це в принципі можна було б спокійно пережити, якби автор писав цікаво і ненав'язливо. Але дядько Френк не з таких. Ні. Він немов би навмисно, намагається довести читача до стану дубової колоди, нагромаджуючи у своїй Дюні купу затертих до дірок штампів. Ох... Цього добра Френк наліпив як мух на липучку. Шанувальники звичайно цього не визнають ніколи, і будуть казати що саме Дюна і стала джерелом тих основоположних ідей, які потім перетворились на штампи. Але я - не шанувальник, і просто констатую. Короткий список штампів приблизно такий: пророцтва, месії, менестрелі, цитування релігійних писань, інтриги імператорського двору, сірі кардинали, вірні слуги/друзі і слуги/друзі зрадники, вчителі, наставники, охоронці, мерзенно-лицемірно-підступні гедоністичні злодії (одного тут навіть звати Владімір), велетенські істоти, поклоніння їм та їх приборкання, мудрі старці/матері, бої гладіаторів, нестача життєво необхідного і простого як ось та вода чи повітря, вигнання, повернення та помста героя. Це все стало штампами ще до народження дядька Френка. Десь мабуть ще у часи Дюма, а може і раніше. Звичайно це не означає, що ці речі автоматично перестали чіпляти читачів. Але коли всі ці кліше звалюються у одну купу, множаться на незграбність, і великий об'єм, це робить твір передбачуваним, тривіальним і шалено нудним.

Та ж історія і з персонажами. У книжці просто немає за кого зачепитись. Персонажі немов розігрують якусь дешеву театральщину, жодному із них не співчуваєш, усі вони штучні і неохайно вирізані із сірого картону по тих же лекалах, що і основний сюжет. А коли справа доходить до Фрименів, то взагалі складається враження, що це просто якийсь народ кам'яних дов***обів. Єдиний персонаж, що подавав якісь ознаки життя, зійшов зі сцени відразу ж як тільки мені стало цікаво за ним спостерігати, не діставшись і половини книжки. А разом з ним відвалилась і добра половина всієї науковості та тої бідолашної екології. (Хоча глава у якій цей персонаж нас покидає, це чи не найсильніше місце у цьому морі піску, нудьги і втоми).

Якщо все так погано, то що ж тоді залишається? А залишається ще філософія! І якщо я скажу, що вартих уваги мудростей у Дюні немає, то я мабуть скажу неправду. Але якщо сказати, що ці мудрощі можна перерахувати на пальцях однієї руки бувалого столяра, то це десь приблизно так і є. Тому що усе решта це або блукання у довколарелігійній темряві, або сентенції на рівні Павліка Коельо, типу ось цього: "У кожному з нас є давня сила, що бере, й давня сила, що дає... Найбільша небезпека для того, хто дає, - сила, що забирає. Найбільша небезпека для того, хто бере, - сила, що дає. " Ні, звичайно на кожен товар є свій покупець. І мабуть знайдуться ті хто побачать у цих слова щось феноменальне, наприклад пророче передбачення автором появи інтернету і торрент трекерів. Але як на мене то очевидно, що це просто "шо попало", написане для того аби зайвий раз нагнати муті і зробити серйозну міну при поганій грі.

У далекі шестидесяті, коли випускаючи у простір потужні вібрації, вибухали такі наднові як Дон Хуан Кастанеда, Тімоті Лірі та Станіслав Гроф. Коли їхні сміливі і по-справжньому революційні ідеї загрожували перевернути самі підвалини реальності, дядько Френк перечитував Коран, Біблію і просто щось там собі мудрував, аби роздути свою книгу. Усе на що його вистачило, так це провести паралелі між ЛСД та Меланжем, аби розвести на гроші наївних хіпарів. І то робить він це обережненько, аби не накликати біди на свою інтелігентну дупу.

Приблизно із такими феєрично карколомними пригодами, читач перегортає десь зо п'ять сотень сторінок. Зціпивши зуби, закусивши вудила, він робить глибокий вдох, збирає усю свою волю у кулак і з вигуком: "Бляха! Я тебе таки домордую! Класико, ти світова!", кидається на залишки розкиданої то тут, то там, дядьком Френком, амбразури. Але вже зовсім скоро він помічає, що автор в пришвидшеному темпі змотує вудочки і зминає свою епопею немов шматок паперу. Що правда, справедливості заради, треба сказати, що остання глава Дюни написана досить непогано (як на дядька Френка). Без зірок із неба, але на рівні доброго фентезі.

Якщо знайшовся хоч хтось, хто дочитав цей відгук аж так далеко, я хочу подякувати йому за терпіння та витрачений час, і повідомити, що вже майже кінець. Десь саме ось тут я маю перейти до чогось схожого на висновок.

Отже, враження від прочитаного. Френк Герберт справді вигадав гарний, самобутній світ, напхав туди купу меседжів і провів кілька паралелей. У його Дюни справді є свій особливий "шарм" і стиль. Але, на мою особисту і нескромну думку, ця книга до болю кепсько написана. У Дюні є кілька класний ідей, від яких на початку книжки ти подумки кажеш собі: "Ух ти! Ух ти! Зараз почнеться!". Ідеї типу тих же ментатів і лоцманів Гілдії. Але на жаль по факту ці ідеї провалені. Будучи махровим гуманітарієм Герберт не зміг не те щоб їх розкрити, а навіть схоже що не знав з якого боку на них зайти (А може просто був надто заклопотаний роздаванням меседжів).

На жаль "Дюна" це саме та "справжня фантастика" якою полюблять розмахувати різні олдові фани НФ із синдромом каченяти. На жаль Герберт це не Стівенсон, що здатен на колоді гральних карт пояснити читачеві, що таке криптографія, паралельно розповівши кілька байок з історії та науки, вплітаючи це все у шикарний, немов вибух напалму, твір. На жаль Герберт це не Лем і не Шеклі. Навіть не Бредбері, що умів писати гарну, живу гуманістичну фантастику не опускаючись до політично-релігійного дна. Дюна Герберта це 600 сторінок із опущеним забралом по відношенню до читача. Це намагання писати класичну літературу у жанрі наукової фантастики, і снобізм як наслідок. Дешева космоопера, що була нафарширована меседжами та підтекстами і розіграна на розкішному тлі. Автор справді вимучив цю книгу, і це відчувається. Звичайно ніяких претензій до нього бути не може. Він зробив краще що міг, і те що хотів. Але особисто мені, репутація та внесок цієї книги здаються надто сильно переоціненими. Герберт як інтелектуал? Мабуть. Як візіонер? Можливо. Як автор ідей. Так. Як письменник фантаст? Ні, дякую!

І останнє. У Майкла Свонвіка є ессе, що перекладено на російську під назвою "Постмодернизм в фантастике: руководство пользователя". У якому він описує протистояння фантастів 80х (і не тільки), яких він умовно ділить на "гуманістів" і "постмодерністів. Саме читаючи Дюну розумієш чому насправді виникли всі ці прекрасно навіжені Гібсони, Стерлінги, Свонвіки, Стівенсони, Воттси, і безліч інших, хто в чергове махнув рукою на рамки і демонстративно, об коліно зламав кілька стереотипів, намагаючись писати цікаво і сучасно, замість писати "як треба". Маятник просто не міг не відхилитись у інший бік, і він продовжить свій рух, доки будуть ті хто пише і ті хто читають.

capitoshko 
Поважний учасник


З нами з: 27.11.08
Востаннє: 20.03.19
Повідомлень: 174

2018-05-12 23:39  
я прочитав 150 сторінок і не зміг далі. занудила мене книга
tin-tina 
Оцифрування книг Гуртом
Оцифрування книг Гуртом


З нами з: 12.10.11
Востаннє: 23.03.19
Повідомлень: 935

2018-05-17 14:21  
Га-ха-ха, мої стосунки з Дюною були ще кумедніші. Коли я щойно починала працювати, то до числа моїх виробничих обов"язків входило щотижня чистити комп"ютери, до яких мали доступ студенти, від вірусів, ігор і всякої іншої єресі. А тоді саме модна була гра Дюна - і так вона мені остобісіла, що я ті 4 літери Dune не могла бачити без огиди. Само собою, що потім я ні фільму не дивилася, ні книги не читала - взагалі жодної з цієї серії.
Потім дорога світобудова знайшла шанс відомстити, але то вже інша історія :-)

yoj 
Новенький


З нами з: 08.07.17
Востаннє: 16.03.19
Повідомлень: 2

2018-06-18 21:15  
tin-tina
я її пройшов до кінця кілька разів))

Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти