Євген Станкович - Панахида за померлими з голоду (2003) [FLAC] | Classic

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Останній раз роздавалося mukhomor (2017-09-20)
Автор Повідомлення
mukhomor 
Свій


З нами з: 07.10.09
Востаннє: 20.09.17
Повідомлень: 64

2017-09-04 15:08  
Євген Станкович - Панахида за померлими з голоду (2003) [FLAC] | Classic

Євген Станкович - Панахида за померлими з голоду (2003) [FLAC] | Classic


Стиль: Symphony, oration
Країна, місто: Україна, Київ
Видавець: Атлантик
Солістиі:
* Богдан Ступка (читає тексти Дмитра Павличка)
* Ніна Матвієнко (народний голос)
* Анатолій Глазирін (бас)
* Галина Зірката (сопрано)
* Анатолій Баженов (скрипка)
Виконавці:
* Національна заслужена академічна капела України «Думка».
— Художній керівник та головний диригент Євген Савчук.
* Національний заслужений академічний український хор ім. Г. Верьовки.
— Художній керівник та головний диригент Анатолій Авдієвський.
* Заслужений симфонічний оркестр державної телерадіокомпанії України
— Художній керівник та головний диригент Володимир Сіренко
Тривалість: 00:42:37
Мова: українська
Аудіо-кодек: FLAC
Бітрейт: 745 кб/с
Джерело: Ріп з власного CD (Додаток Audio CD до брошури «Засвіти свічку: панахида по жертвах голодомору в Україні» / Втілення В. Вовкун, Фото С. Марченко, А. Медзик. — Київ : Атлантик, 2005. — 20 с. : кол.іл)
Додаткова інформація:
Текст «Панахида за померлими з голоду (1921–1922, 1932–1933, 1946–1947 рр.)» написав Дмитро Павличко у 1990 році. На її слова Євген Станкович написав вокально-симфонічну композицію «Панахиду за померлими з голоду» для солістів, двох мішаних хорів, чтеця та симфонічного оркестру, у 1992 році. Твір вперше виконаний в Києві наступного року, в шістдесяту річницю Голодомору.
Рецензія
«І хоч назва твору говорить про літургійні інспірації, однак зв’язок із православною духовною музикою має він невеликий. Панахида, що триває понад сорок хвилин, задумана швидше як епічна фреска, музична розповідь про трагедію народу, а пов’язання з церковними співами, хоч і постійно присутнє, – це тільки один із засобів вираження.

Твір витриманий у неотональній стилістиці, майже неоромантичній, завдяки чому стає доступним також для слухачів, які слабо ознайомлені з сучасною музикою; однак Станкович не цурається теж і нових композиторських технік. Естетика Панахиди у деяких моментах приводить на думку твори таких митців, як Кшиштоф Пендерецький чи Софія Губайдуліна, однак композитор послідовно оперує власною, ориґінальною музичною мовою.

Чим передусім відрізняється Панахида від інших творів епітафійно траурного характеру – це надзвичайна дисципліна композитора у дозуванні експресії. Фраґментів, витриманих у голосній динаміці, тут небагато і, в кожному разі, не є вони кульмінаційними пунктами твору – таким треба визнати сповнену смутку і покори арію, заспівану напівголосом, при делікатному акомпанементі оркестру. Драматичне значення цієї арії збільшує те, що виконується вона т.зв. „народним голосом” (чудова і надзвичайно прониклива інтерпретація Ніни Матвієнко).

На увагу заслуговує і відмінна оркестрація, в якій широко використані ударні інструменти, особливо дзвони, чим підкреслюється траурний настрій твору. Однак Станкович рідко використовує ілюстративні ефекти безпосередньо, дослівно, радше обмежується до того, що передає за допомогою музики загальний характер тексту. Цьому служить і розбудована партія хору, який допомагає передати барву.

Вісім частин композиції, які не мають назв і виконуються без перерв, тісно пов’язані з черговими поетичними образами, які представляє декламатор, що дозволяє слухачеві сприймати текст безпосередньо. Деякі труднощі може тут справляти пристосування інтерпретації тексту до експресії музики. Богдан Ступка у записі робить це майстерно, Ришард Рончевський (який представляє поезію Павличка у польському перекладі) здавався мені дещо крикливим, однак це могло бути зумовлене вимогами акустики гданської святині.

Для українського слухача Панахида – це передусім вшанування жертв Голодомору, зворушливе свідоцтво про трагічну долю народу. Однак композиція Станковича гідно витримує конфронтацію з найвидатнішими творами ораторійної музики останніх років. Добре, що вибрано твір з такими високохудожніми якостями для того, щоб пригадати світові про трагедію, яка сталася 75 років тому. Станкович створив видатну композицію і хоч може дещо перебільшеною була оцінка ізраїльських рецензентів, які після виконання твору у їхній країні порівняли його з Реквіємами Моцарта і Верді, то напевно слід зарахувати „Панахиду за померлими з голоду” до найістотніших у світовому масштабі композицій ХХ століття.»

„Наше слово” №47, 23 листопада 2008 року
Текст Дмитра Павличка (1990)
Дмитро Павличко
ПАНАХИДА ЗА ПОМЕРЛИМИ З ГОЛОДУ
(1921–1922, 1932–1933, 1946–1947 рр.)

1
Відкрийтесь, небеса!
Зійдіть на землю
Всі українські села, присілки та хутори,
Повстаньте всі, кому сказали: вмри!
Засяйте над планетою, невинні душі!
Зійдіть на води й суші,
Збудуйте пам’яті невигасний собор!
Це двадцять другий рік.
Це тридцять другий рік.
Це тридцять третій рік.
Це сорок сьомий рік.
Голодомор. Голодомор. Голодомор.

2
Благословенний труд
Для щастя і добра —
Хліботворящий люд
На берегах Дніпра.
Це ми, о Господи,
Твої плугатарі,
Орали, сіяли,
Молились на зорі.
Немов своє дитя,
Ми пестили ріллю,
Кохали ми життя,
Вклонялись мозолю.
Вдихали чорнозем,
Вгорталися в лани,
Не знали, що помрем
З наказу Сатани.

З
Котилась Україною скривавлена зоря.
Як вовки, шугали селами сатрапи – найманці червоного царя.
Свободу, правду, людяність вони загнали в гріб.
Були ми небезпечними, бо мали власний хліб.
Цвіли сади, мов савани, – на всю небесну твердь,
Ми знали, що приймаємо за Україну смерть.

4
Ідуть, їдуть людомори
При червоних прапорах,
Забирають із комори
Порох, зниділий на прах.
Вимітають пил зі скрині,
Зерен запашні сліди.
Залишають Україні
Хліб з кропиви й лободи.
Світ виносять із халупи,
Що віками там горів,
І складають поміж трупи
Недовмерлих матерів.
Ідуть, їдуть без осмути,
Борошно везуть вочу
І співають, щоб не чути
З ями стогону й плачу.

5
Не забудемо ніколи, не забудьте й ви,
Як ми тяжко помирали з веління Москви.
Як опухлі та болящі ми повзли в міста,
Як благали – ради Бога та ради Христа,
Як штиками завертали нас у бур’яни,
Як нас потайки ховали без мольби й труни,
Як з могили видихали ми життя своє
З непочутною клятьбою, що тирана вб’є.

6
Мамо, мамо, я скоро помру,
Не рятуйте мене, не треба.
Не ріжте ні брата мого, ні сестру,
Бо не впустить нас Бозя до неба.
А як серце моє навіки засне,
Не вбивайтеся з горя, нене.
Покладіть біля вишні в садочку мене
І лягайте самі коло мене.
Забринить понад нами бджола золота,
А та вишня весняної ночі
Накриватиме цвітом наші чола й уста,
І росою вмиватиме очі.

7
Тихо, як свіча,
Догорів народ,
Бо не мав меча
На чужих заброд.
Бо Господь йому
Скинув з неба плуг,
На ганьбу й страму
Дав покірний дух.
О, народе, встань,
Сам собі порадь,
Бо з чужих старань
Будеш помирать,
Буде знов душа
Йти на смертну креш,
Доки з лемеша
Зброї не скуєш.
Оберни сто суш
В золоті хліба,
Вийми з наших душ
Страх і плач раба.
Господи, прийди
В нашу непроглядь,
Дзвони розбуди,
Що в землі лежать!
Господи, прийми
Наші голоси,
Ми були людьми
В нелюдські часи.

8
Боже великий, всевладний,
Яви нам Свою могуть,
Дай розпізнати правду,
Праведників не забудь.
Дивляться в Твої очі
Мільйони скатованих душ.
Пригорни їх, посели на спочинок,
Та їхнього сну не поруш.
Заступи нас і нашу державу
Од кривавих, лютих негод.
Всі ми – сущі, усопші, прийдешні —
Твій пшеничний, безсмертний народ.

1990
MP3 версія тут.


Срібний реліз (на рейтинг впливає 50% завантаженого)
 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати українську музику



відео для новачків



 Зареєстрований:   2017-09-04 15:08
 Розмір:   227 MB 
 Оцінка музики:   -/10 (Голосів: 0)
   
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти