Агатангел Кримський. Історія Туреччини (1924) [djvu, pdf] | Оцифровано Гуртом

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
Ярпен 
Оцифрування книг Гуртом
Оцифрування книг Гуртом


З нами з: 09.10.13
Востаннє: 17.08.17
Повідомлень: 1871

2017-03-08 00:27  
Агатангел Кримський. Історія Туреччини (1924) [djvu, pdf] | Оцифровано Гуртом

Агатангел Кримський. Історія Туреччини (1924) [djvu, pdf] | Оцифровано Гуртом


Мова: українська
Опис:
Всесвітнього інтересу набірае історія Туреччини а того періоду, як турки-османи розповсюднилися по цілому Балканському півострові і тяжко побили з’єднане європейське лицарство під Нікополем 1396 р., а далі, протягом XV та XVI в. в., запанували і над Царгородом (Мехеммед II), і над Середземним морем (Сулейман І Пишний), і над чималою частиною католицько-європейських володіннів, та й сталися безпосередніми сусідами мало не для всіх народів.
Де що є:

Переднє слово Y-VI
І. Перед-османська турецька держава в Малій Азії 1-9
Про турецькі племена (ст. 1-2). — Найдавніша історія турецького плім'я. Потяг до Европи крізь українські степи (ст. 2). — Турецьке посування крізь Персію. Турки Уїв. побіля середнеазійських границь сасанідського Ірану й їхні зносини з візантійцями (ст. 8-4). ,
Мусулманська сельджуцька імперія з XI в. (ст. 4).—
Румська (іконійська) вітка сельджуцьких турків, 1077-1800.
Іранізм культури ідонійськогц султанату (ст. 5-6). Приязні стосунки з христіянами (ст. 6-7). — Монгольська навала ХІП в. підрізає іконійське султанство (ст. 7-8).
Про термін «Туреччина» (ст. 8-9).
Приблизна хронологія іконійських сельджуцьких султанів (ст. 9).
II. Історія Туреччини од заснування держави до початку царгородської доби: а> XIV вік. Як витворилася османська держава, і як вона скасувала дев'ять инших князівств, і як прийшов Тімур 10-29
Загальний характер початків османської історії (ст.
10/. — Як османи появилися, в 1230-их р. р., і закріпилися в Малій Айії (ст. 11-12).
«Збірання землі турецької» за чотирьох перших османських володарів ХІУ в. (ст. 12-13). — Завойовуються в ХІУ в. землі греко-візантійські (Бруса 1326 і ин., ст. 13) та слов’янські; Мюрад І в Адріянрполі 1361 та Філіпополі 1368; серби і Косове поле 1389 (ст. 14); Баєзід І Блискавичний бере столицю болгарського дарства Тирново 1393 (ст.
15). Доля підбитого болгарського царства (ст. 15-16) і давнішої Великої Сербії; рештки сербської самостійности (ет.
16-18); перші слов'янські впливи* на Туреччину (ст. 18). Османська держава значно цівілізується (ст. 18-20). — Османське постійне військо «йені чері» (яничари; його ’норови (ст. 20-21).
Блискуча військова перемога Баєзіда І Блискавичного над європейськими дицарями під Нікополем 1396 (ст. 21-25).
Тімурове нашестя. Ангорське побоїще 1402—і занепад османської держави (ст. 25-27). — Байка про Тімурове хри- отіянство (ст. 28-29).
б) XV-й вікх перша половина. Туреччина після Тімурового нашестя, аж доки запанував Мехеммед II Завойовник (1451) 29-56
Нове «збіраннє землі турецької», Мехеммед І Челебій 1402-1421. Боротьба проти братів (Сулейман в Адріянополі до 1411, Муса 1410-1418) та проти малоазійських сельджуцьких емірів (ст. 29-31). — Релігійно-соціяльні дервішські заколоти 1415-1418; Сімавна-оглу та його апостоли (ст. 31-33). Намагання миритися з франками та приятелювання з Візантією (ст. 34-35). — Культурне піднесення Туреччини за Мехеммеда І Челебія (ст. 35-36).
Мюрад II, 1421-1451. Внутрішнє об’єднання Туреччини (ст. 36). — Благородна натура Мюрада II та його терпимість супроти чужовірців. Турецький двір слов'янщиться (ст. 36-37). — Невдатна облога Царгороду 1422; новий імператор Іван VIII Палеолог шукав приязні Мюрада II (ст.
38). — Загально-європейські зусилля дати туркам одсіч; луцький з‘їзд 1429 (ст. 38-39). — Турки одвойовують Со- лунь од венеціянцівт 1430 (ст. 39-40). — Флорентійська унія 1439 (ст. 40-42). Політичні її з‘обов‘язання перед сходом; кардинал Джульяно Чезаріні підготовлює Европу до хрестового походу проти турків (ст. 42).
Військові дії Мюрада II проти Угорщини 1438-1442, як привід до хрестового походу. Король Угорщини Воло- дислав III Ягайлович 1439-1444 та герой ГуньяДь-Янош, «білий лицар Волощини» (ст. 42-44) —Хрестовий похід 1443- 1444 з Угорщини крізь Болгарію; Мюрад II у клопоті; невигідний для нього сегединський мир 1444 (ст. 44-46).— Хрестоносці заразісінько ламають свою присягу підо вплй- вом легата Чезаріні і знову йдуть походом на Туреччину крізь Болгарію (ст. 46-47). — Розгром хрестоносців під Вірною, 10 падол. 1444, і загибель короля «Володислава Вар- неньчика» (ст. 48-56). — Яку загальну політичну вагу мала варнинська перемога османів? (ст. 56).
Мехеммед II Завойовник, 1451-1481: 57-107
а) Завоювання Царгороду (1453), Пелопонеса (1460) і Трапезунтської імперії (1461) 57-98
У якому стані перебували недобитки візантійської імперії к половині XV віку; латинський гніт над візантійцями (ст. 57-58). — Турки XV в. для греків симпатичніші од латинників; турецька терпимість за часів Мюрада II (ст. 58-61).
Запанування Мехеммеда II в столиці-Адріянополі 1451, грецька спроба наладнати добрі стосунки проміж новими самодержцями Костянтином XI Палеологом та Мехемме- дом II не дає доброго висліду (ст. 61*62). —1 Імператор удається по допомогу на захід, обов‘язуючися запровадити церковну унію, 1452-1453, ненависть православних греків проти цієї видумки свого володаря (ст. 62-63).
Турки облягають Царгород, квіт -май 1453 (ст. 63-65). — Царгород падає, 29 мая 1453; страшні подробиці (ст. 66-68) — Джерела й помічні праці для історії, остатніх часів візантійської столиці (ст. 68-73) —Пророкування, що русе плім’я знов завоює Царгород (ст 73).
Modus vivendi різних релігій у новоздобутій турецькій столиці 1453. Сприятлива організація для грецької церкви (ст. 73-76). — Доля латинників в османському Царгороді після 1453 р.; венеціяни та ґалатські Ґенуезці (ст. 76-80). —
Прещаслива доля для жидівства в Царгороді під османським володінням; різкий контраст з переслідуваннями проти жидів у католицькій Европі (ст. 80-86). — Вражіння на заході з того, що османи здобули Царгород; початок для ідеалізування турецьких порядків (ст. 86-88).
Мехеммед II звойовує візантійські деспотії в Пелопо- несі, 1460 (ст. 8S-92). — Кінець Трапезунтської імперії, 1461 (ст. 93-98).
<б) Ще инші завоювання Мехеммеда II 98-107
Остаточне закріплення за турками півночі Балкансь- кого півострова (ст. 98-100). — Боротьба Мехеммеда II проти володіннів латинських (ст. 101-104). — Останні роки Завойовника Похід на о. Родос 1480, і, крізь південну Італію, на Рим (ст. 104-105). — Султанова смерть — і радість Европи (ст. 105-106).
Грецький погляд ХУ в. на султана Мехеммеда II, як на законного наступника візантійських імператорів (ст. 106-107).
Мирна перерва в історії Туреччини 108
Баєзід II Святий, 1481-1512 108-114
Миролюбний, лагідний Баєзід II — контраст до Мехеммеда Завойовника (ст. 108). — Нечасті військові дії за Бає- зіда II. Цовстання його брата Джема (ст. 108-109).—Боротьба з Венецією; пам‘ятна морська перемога османських кораблів коло Сапієнци, 1499 (ст. 109-110). — Відносини з Угорщиною та Польщею; хижі забіги турецького війська до Галичини 1497-1498 р. р. (ст. 110-111).
Зразки Баєзідової лагідности. Як він ставивсь до перського шіТтського шаха Ісмаїла-сефевіда {et. 112). — Перший московський посол у Царгороді 1497 і його поведінка (ст. 112-113) — Макіявеллієва гадка про султана Баєзіда II (ст. 113;. — Культурна діяльність Баєзіда II (ст. 113-114).
Незадоволення войовників-яничарів, Замість Баєзіда вони дають султанський престіл його синові Селімові Грізному 1512 (ст. 114).
Апогей турецької військової могутности: Селім І Грізний, 1512-1520, та Сулейман Пишний, 1520-1566 114-225
а) Селім І Грізний, 1512-1520 (народ. 1467) . . * . 114-132
Грізна вдача в султана Селіма І (ст. 115). — Сумний кінець його батька й инших родичів (ст. 116). — Трагічне становище везірів (ст. 116-117). — Прихильна думка гуманіста Паола Джовія про Селімову грізність (ст. 117). - На"
хил у Селіма І Грізного до масових» розправ над чужовір- цями та єретиками. Католицькі, й православні тодішні паралелі (ст. 117-118).—Невдатна султанова спроба винищити всіх своїх підданих-христіян (ст. 118-119). — Дужб вдатне винищення всіх єретиків-шіїтів, 1513 (ст. 119-120).
Війна проти перського шаха-шіїта Ісмаїла-сефевія, гарячого ворога сонніуам (ст. 120-122); Чалдиранський бій 1514. Османські територіяльні придбання од розбитого шаха (сг. 122-125). — Селім І Грізний завойовує державу си- рійсько-египецькиі мамлюків1 1516-1517 (ст. 125-127) —Байка про те, що аббаеидський халіф Мютаваккиль Ш урочисто передав османським султанам свої халіфські права (ст. 127-130). . '
«. Селім* І Грізний ладнається до війни проти європейців та й турбується, щоб у османів був добрий флот (ст. 130- 182).—Його смерть, 1520 (ст. 132).
*>) Сулейман Пишний, 1520-1566
Думка європейців про нового султана Сулеймана Пишного (ст. 132-133) і правдива 'його характеристика (ст. 184- 135j. — Прозвання Сулейманове у європейців ij в турків ’ (ст. 135).
Завоювання Сулеймана Пишного в Азії. — Од персів одібрано Багдад і шіїтські святині (ст, 135-140).
* Політичне становище Европи в>епоху реформації. Імперія КарлаАV (ст. 140-142). — Східня 'Европа* з Кримом, у XVI в. (ст. 142-145). — Похід турків на Угорщину (ст. 145-146); бій під Мухачем 1526 (ст. 147).— Похід Сулеймана Пишного на Відень 1529 і дальша доля угорських земель (ст. 147-149). — Османи, спорудивши флот ^ (ст. 149), виганяють хрестоносців-лицаріВ“3 о-ва Родоса, 1522 (ст. 150- 151); імператор надає вигнанцям о. Мальту (ст. 151). — Що чинили мальтійці та османський пірат Барбароса в Магрибі, магрибські стосунки (ст. 151-152). — Військова спілка султана Сулеймана Цишного та французького короля Франциска І, 1536 (ст. 152-153). — Культурні й політичні наслідки їхнього договору (ст. 154). — Морська перемога турків над європейцями коло Превези 1538. Щаслива дальша війна турецько-французької спілки проти габсбургської ліги (ст.
155) . — Магриб, окрім Марокка, стає" османський: 1551 Три- піль, 1568 Тунис (ст. 155-156).
Межі велетенської імперії Сулеймана І Пишного (от
156) . — Державні його прибутки (ст. 156-158) — Казна в башті на Сім веж, і міт про її невичерпаність (ст. 158-161).
Нещасливе воювання старезного султана проти о-ва Мальти 1565 (ст. 161-162) та проти Сиготу в Угорській Русі 1566 (ст. 162-163). — Його смерть (ст. 163).—Оцінка, яку дала Сулейманові Пишному'Европа (ст. 163).
Слов’янський характер Туреччини XVI в. (ст. 163-166).
Українські невільники в Туреччині, що привозилися з кримської Кафи (ст. 167-168).'—Кримські
132-2ZS)
татари-людолови — з кінця XV в. бич для України (ст. 168- 170).—Козаки в XVI в. стають плотом проти хижацьких татарських наскоків (ст. 170-171); кн. Дмитро Байда-Виш- невецький — і первопочаток запорозької Січи, в 1550-их р.р (ст. 172-173); малохристіянський характер козацтва в XVI в. (ст. 173-174). — Картина татарського нашестя на Вкраїну (за Оржельським XVI в., ст. 174-175); як одганяли полонених українців дб Криму і продавали в Кафі (за Михайлом Литвином XVI в., ст. 175-177). — Тяжка доля українських невільників у Туреччині; «каторги» (ст. 177-179). — Нащо кастрували гарненьких хлопців? (ст. 179-180). — Не лихе становище невільниць-українок (ст. 181-182); кобзарський епічний тип Марусі Богуславки (ст. 182-183). Слова Михайла Литвина про українських бранок, одружених із значними турками (ст. 183).
Українська бранка, попівна-Роксо лана, або Хуррем-султанша, f 1558, турецька цариця (от. 183-185). — Її величенна сила над могутнім падішахом Сулейманом Пишним, (ст. 186-188); через неї йа смерть скарано путящого везіра Ібрагіма 1523-1536 (ст. 188-189). — Довга, але для Роксолани щаслива, її боротьба проти головної султанші-черкесинки; роля везіра Ростема (ст. 189- 191). — Трагічна загибель 1553 черкещиного сина, царевича Мустафи (ст. 192-193). Престолонаступником проголошено Се- ліма П‘яного, сина українки-Роксолани, на нещастя для Туреччини (193-194). — Мусулманська побожність султанші Роксолани та Сулеймана Пишного; оподаткування хри- стіянських єрусалимських святинь заДля мусулманських мечетів (ст. 194-195)., Аналогічні паралелі в инших краях (у Польщі ст. 195). — Тільки-ж ані в Роксолані, ані в Су- леймані Пишному* не можна добачити справжнього фанатизму (ст. 195-196).
Культурний розцвіт Туреччинив епоху Сулеймана Пишного. Законодавство; видатні правники (ст. 197-198). — Історичне письменство в XVI в. (ст 198-200). — Архитектура (ст. 200).
Туркофільство в Еврцпі в XVI в. Турецькі симпатії як. у православних греків, так і в католицькій Европі ще з XV в. (ст. 200-202). — Розенблютова пієса «Турок» 1454 р. (ст. 202)4, Макіявеллі (ст. 203). — Свідоцтво Лютера про туркофільські настрої в німецьких масах (ст. 204- 206); Ульрих фон-Гуттен ставить успіхи німецької реформації у звязок з бажаним приходом турецького війська (ст. 206-207).—Французькі політичні письменники XVI в. ідеалізують турецький абсолютизм, як джерело фінансового добробуту; Боден 1530-1596 (ст. 207-210). — Думки комуніста Кампанеллі/ (ст. 211). — Поляки в XVI в. про Туреччину; Zwierciadio Рея 1567 (сг. 212-213).— Православні в Польщі мріють про турецьку терпимість; «Палінодія» 1621
і инші українські писання (ст. 218-215). — І до Москви XVI в., не вважаючи на виявничі протимусульманські проповіді Максима Грека (ст. 215-217), доноситься хвиля туркофільства; епістоли Івана Пересветова до царя Івана IV про ідеальну грізну справедливість «Турскаго царя Маг- мета» (ст. 217-220). — Московське видання «Книги о в’Ьр’Ь»'
1648 р. з її похвалами турецькій релігійній терпимості (ст. 220-221).
Бібліографічні додатки і завважені друкарські помилки 222-226

Автор: Агатангел Кримський
Місце видання: Київ
Видавництво: Друкарня Української Академії Наук
Формати: djvu, pdf
Кількість сторінок: 226 сторінок
Джерело: Оцифровано Гуртом: balik2
книга оцифрована у рамках проекту
"Оцифрування книг Гуртом"



Золотий реліз (завантажене не впливає на рейтинг)
 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати книгу українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2017-03-08 00:27
 Розмір:   56 MB 
 Оцінка літератури:   8.5/10 (Голосів: 6)
   
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти