В таких випадках варто давати більше інформації, бо й не зрозумієш, чому художня література, це виявляється поема.
У рукописі, що його П. Житецький одержав із Седлецької губернії від «збирача усних і писаних пам’яток української старовини Я. П. Андрієвського» (С. 10). Рукопис зберігається в ЛНБ, шифр: НТШ-85.
Публікація: Житецький П. Острозька трагедія // ЗНТШ. — 1903. — Т. 51. — Кн. 1 — 24. — Текст на с. 11 — 24.
Рукопис цей П. Житецький характеризує таким чином: усі три елементи твору (передмова, лямент і «придаток») «написані на однім зшитку, зложенім із десятьох чверток, одною рукою. На жаль, друга вірша не має кінця; зате вона в порівнянні з першою визначається більшою простотою та ясністю вислову, більшим реалізмом у малюванні деталей. Письмо не зовсім чітке, нагадує скоропись XVI в. Правопись видержана досить добре...» (Житецький П. — С. 10).
Про автора твору можна повторити тільки те, що сказав про нього П. Житецький: «Із передмови до вірш можна бачити, що вони написані тоготаки 1636 р., два місяці по самій кровавій Острозькій драмі. Автор заховав своє ім’я під ініціалами М. Н., але міркуючи по даті «з Ровного, з найубогшей школы», можна думати, що се був її учитель, один із репрезентантів українсько-руської просвіти, що в ній шукав дороги для відродження самостійного життя українського народу. Нема потреби розводитися тут про характер тої просвіти, чужої для католицької Польщі своїми цілями, а близької їй своїм методом і способами. Оця близькість і виявила себе поперед усього в багатьох місцях передмови.
В дусі того воєнного віку автор порівнює працю письменника з подвигом вояка, який «живот свой, яко бы на шанц выставляєт», аби заслужити «несмертелную славу», і думає, що обов’язок письменника лежить у присвяченні своїх праць, «ростропне и мудре написанных, княжатом и монархом» для збільшення й розповсюдження їх слави (і, додамо від себе, задля пробудження їхнього сумління. — Упор.). Хоча він і не вважає себе чоловіком визначним «в науцЂ и довтЂпЂ», та проте, «мудрых наслЂдуючи», присвячує «книжечку» свою київському митрополиту Петрові Могилі, аби виявити йому свою пошану за те, що він полюбив науку, «кохаючы ся в читаню книг потребных». Він згадує про недавній подвиг Петра Могили, який «коштом немалым» розширює в Києві науку. Не маючи іншого дарунку для свого патрона, він просить його прийняти «тыє вЂршики»» (Житецький П. — С. 4 — 5).
Додано через 2 хвилини 29 секунд:
Як класифікується мова, якою написано твір? |
![Житецький П. Острозька трагедія (1903) [pdf]](http://toloka.to/photos/160809120205788108_f0_0.png)
відео для новачків
