У програмі 14 листопада о 00:55 – фільм живого класика жанру горор американського режисера Джорджа А. Ромеро за романом іще одного живого класика того ж жанру, але в літературі – Стівена Кінґа, – «Темна половина»/ The Dark Half (1993, США).
Тед Бомонт – удатливий письменник. На його бестселерах стоїть ім’я Джорджа Старка. Але це не псевдонім, це – його таємничий двійник, що він із дитинства переслідує свою реальну половину із темних глибин підсвідомости. Саме він протягом років водить рукою Теда всупереч його волі…
Сюжет починає розгортатися в детективному ключі, щойно якась нишкавка розкриває таємницю Джорджа Старка і починає шантажувати Теда. Річ у тім, що під псевдо Старка Тед жене кривавий ширпотреб і заробляє на цьому великі гроші. Значно більші, аніж би він заробляв інтелектуальною літературою, з якої розпочинав. Тоді Тед вирішив поховати Старка, розкривши перед читачами усі карти. Поховання він обставляє в іронійному ключі: ставить надгробок з іменем «Джордж Старк» на цвинтарній ділянці Бомонтів. А вночі після цього дійства… Одне слово, Старк не захотів помирати. І це головне. Адже досі нікому не вдавалося позбавитися власної тіні.
В сюжеті «Темної половини», сказати б, вправно поєднано фантастику, філософію і психіатрію. Цікавою, наприклад, постає та ідея, що людина народжується доброю, бо ще до народження поглинає на біологічному рівні свою темну половину. Особливо ж цікаво, як у фільмі зображено споконвічне протистояння так званої високої літератури і непретензійної масової. Воно перенесене до внутрішнього світу героя а ля «доктор Джекіл і містер Гайд». Тед Бомонт постає, що той алхімік: виштовхуючи з себе «темну половину», він відправляє її до матеріального світу.
Парадоксальність цього твору в тому, що глядач, звісно, перебуває на боці Теда, котрий, як і доктор Джекіл, обстоює добро, розум та інтелектуальну літературу. Ну а фільм «Темна половина», яку дивиться цей самий глядач, своєю чергою, створений у жанрі так званому низькому. Ось така на всі боки дуалістична історія.
Фільм із таким роздвоєним героєм, як Бомонт-Старк не може, звісно, обійтися без відповідного виконавця. У цій подвійній ролі – Тімоті Гаттон. Його миттєві акторські перевтілення варті поцінування і порівняння із суголосними ролями і виконавцями. Та це вже на ваш особистий розгляд…
АРҐУМЕНТ-КІНО, 2010