Поводир / The Guide (2014)

Вражає недолугість моментів, де сліпий (не від народження) кобзар Іван Кочерга починає виробляти такі речі, які й деяким зрячим не снились. Ну от хоча б сцена, де він побив (та ще й не просто, а як ніндзя (жартую)) усіх малих, які нападали на Пітера, чи сцена, де він стріху мостить, чи яму копає. Я розумію, що у людей, які втрачають зір, краще розвиваються інші чуття, але знімаючи скрізь треба знати міру.

Перша ознака розвитку українського кіно не в тому, що його почали більше знімати або випускати в прокат, а в тому, що його стали обговорювати. Срач між «Плем'ям» і «Поводирем» - двома самопроголошеними головними українськими фільмами року - триває й донині. «Плем'я» нагородили в Каннах в травні, «Поводиря» показали в Одесі в липні. Картини різних жанрів, для різних аудиторій, які на тверезу голову нікому б не захотілося порівнювати, якби доля не звела їх на голосуванні Українського оскарівського комітету. За кілька годин до офіційного оголошення кандидата в номінацію на «Оскар» від України, з'явилася фейкова новина про перемогу «Племені». Комісія ж вибрала «Поводиря».

На все це більшості українців, які не бачили ні того, ні іншого фільму, було глибоко плювати, але смертельна словесна битва почалася в Фейсбуці між критиками, працівниками кіноіндустрії та просто прихильниками вітчизняного кіно. Розвиток срачу йшов за тією ж схемою, що й із «Інтерстелларом»: «Плем'я» оголосили шедевром і витвором мистецтва, на відміну від кон'юнктурного і шароварного «Поводиря». У відповідь з'явилися ті, кому «Поводир» виявився не такий уже й поганий, а фільм «Плем'я», де роблять підпільний аборт і людей забивають тумбочками, навпаки, не сподобався як не дуже приємний для іміджу України у світі. Кількість людей, які точно знають, яке кіно відбирає Американська кіноакадемія, росло з одного і з іншого боку.

У суперечці брали участь і зацікавлені сторони - представники прокатників і творці фільмів, через що протистояння «Племені» і «Поводиря» звелося до звичайної конкуренції між двома бізнес-проектами, до якої чомусь приплели мистецтво, патріотизм і користь для глядача. Відсутність фрази в описі «претендент на" Оскар "» зіпсувало «Племені» промо на міжнародному ринку, що не завадило картині зібрати безліч середніх і дрібних кінонагород по всьому світу. «Поводир» ж виявився успішнішим в прокаті, заробивши не чувані для вітчизняного кіно $894 тис. (На момент публікації, 24 грудня 2014) проти близько $25 тис., що отримало від своїх же співгромадян «Плем'я».

Інтернет-срач на тему обох фільмів отримав новий розвиток минулого тижня, коли було оголошено лонгліст номінації на «Оскар» і «Поводиря» там не виявилося. При цьому обговорення не вийшло за межі Фейсбуку та авторських колонок у розділі культури. Опинилося б «Плем'я» на «Оскарі» чи ні - ми вже ніколи не дізнаємося, тому суперечка про обидва фільми потенційно вічна, як і безглузда. У підсумку Україна отримала перший по-справжньому успішний у глядача вітчизняний фільм і фестивального режисера-зірку, у якого зашкалююча зарозумілість.
Джерело