Міцкевич А. Вибрані твори в двох томах [У 2т.] (1955) [djvu] | Оцифровано Гуртом

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
taras1994 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 23.03.12
Востаннє: 30.11.16
Повідомлень: 5096

2014-12-30 12:47  
Міцкевич А. Вибрані твори в двох томах [У 2т.] (1955) [djvu] | Оцифровано Гуртом

Міцкевич А. Вибрані твори в двох томах [У 2т.] (1955) [djvu] | Оцифровано Гуртом


Мова: українська
Опис:
А дам Міцкєвич увійшов в історію польської і світової літератури як геніальний поет, як мислитель виняткового значення. Виступивши в літературі в той час, коли польський народ вів боротьбу за своє соціальне і національне визволення, він у численних своїх творах оспівував героїчне минуле і сучасне свого народу, закликав його до революційної боротьби, засуджував і викривав реакційну роль аристократії і шляхти в суспільному житті. Поет-революціонер, щирий друг декабристів і Пушкіна, натхненний співець братерства народів, Адам Міцкєвич був для польського народу світочем найпередовіших Ідей свого часу, совістю нації, гаслом, що піднімало на боротьбу за єдність вітчизни поляків Познані й Кракова, Гданська й Варшави. О. М. Горький ставив ім’я Адама Міцкєвича, як письменника, що відтворив думи і прагнення свого народу з найбільшою «красою, силою і повнотою», поряд з іменами Пушкіна і Шевченка,

Автор: Міцкевич А.
Місце видання: Київ
Видавництво: Художньої літератури
Формат: djvu
Кількість сторінок: 433 + 291

Джерело: Скани для обробки надав користувач Nik111111
книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом"

Особиста оцінка: 0 - не читав


Золотий реліз (завантажене не впливає на рейтинг)
 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати книгу українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2014-12-30 12:47
 Розмір:   21 MB 
 Оцінка літератури:   10/10 (Голосів: 6)
   
Nik111111 
Модератор літератури


З нами з: 10.01.12
Востаннє: 09.05.17
Повідомлень: 1968

2014-12-30 21:12  
Для мене цей вірш - джерело позитивного настрою

ПАНИЧ І ДІВЧИНА

І
Дівчина вродлива
Ягоди збирає,
З хащі, мов на диво;
Панич виринає.

Із коня, вклонившись,
Скочив він уміло,
Дівча, зашарівшись,
Очі опустило.

«Дівчино кохана!
Нині в ці діброви
Я приїхав рано
З друзями на лови.

З шляху збився свого.
Вечір недалечко.
Як найти дорогу
З лісу до містечка?

О, пастушко красна,
Зарадь горю цьому»...
— Доб’єтесь ви вчасно
До свойого дому:

Їдьте по стежині,
Як почнеться нива,
При стрункій ялині
Звернете наліво.

Потім у гайочок,
За селом, скраєчку,
Буде млин, місточок,
А за ним — містечко».

Красень ніжно ручку
Дівчині потиснув,
Поцілував рвучко,
На коня присвиснув,

Сів — і в ліс майнула
Постать молодого...
Дівчина зітхнула..,
хто зна від чого!

II
Дівчина вродлива
Ягоди збирає,
З хащі, мов на диво,
Панич виринає.-

І здаля гукає:
«Ой, твій шлях негожий!
За селом ріка є,
Перейти не можу.

Ні моста, ні броду
Я не запримітив.
Ти хотіла, вродо,
— Хлопця потопити ? »

— То зверніть в долину
Вправо від кургану.
«В щасті будь, дівчино!»
— Дякую вацьпану.

Сів — і вниз майнула
Постать молодого...
Дівчина зітхнула...
Знаю я від чого!

III
Дівчина вродлива
Ягоди збирає,
З хащі і мов на диво,
Панич виринає

І гукає знову:
«Дівчино, їй-богу,
Втрапив я до рову.
Що ж то за дорога?
Вік цими шляхами
Вже не їздять, видко,
Може, за дровами
Хто проб’ється зрідка.

Я уже блукаю
В ловах цілу днину.
Сам втомивсь до краю,
Змучив конячину.

З джерела прудкого
Спрагу затамую,
Тут і вороного
Трохи підгодую».

І з коня, вклонившись.
Скочив він уміло;
Дівча, зашарівшись,
і Очі опустило.

Він стоїть мовчазно,
Дівчина зітхає,
Потім він люб’язно
З нею розмовляє.

Саме вітер дмухав
В сторону діброви
Я і не дослухав
Панича розмови.

Та збагнув із міни,
З жестів молодого:
Більш він у дівчини
Не питав дороги.



Першу частину цього вірша написав Антоній Одинець, а дві наступні — Адам Міцкєвич.
Залицяння

ЗАЛИЦЯННЯ

Доки оспівував доченьку любу,—
Слухає мама, а дядько читає.
Тільки зітхнув про привабливість шлюбу,—
Слухаю я, вся родина питає.

Мама про села й про душі бурмоче,
Дядько — про грошики, ранги, доходи,
А покоївка в прислужника хоче
Звідать, чи мав я любовні пригоди.

Дядечку, мамо,— одну маю душу
I на Парнасі — мої володіння;
Гроші пером заробляти я мушу,
Ранги — майбутнє надасть покоління!..

Чи я любив? Це питать не до діла!
Вмію любити? Ладен доказати:
Кинь служника, покоївочко мила,
Стукни вночі до моєї кімнати.

1825

Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти