Мудрість народна (видавнича серія)

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
ludens 
VIP


З нами з: 14.01.10
Востаннє: 20.10.17
Повідомлень: 412

2014-03-11 15:39  
Мудрість народна
(видавнича серія)


«Мудрість народна» – видавнича серія книг зменшеного формату, здійснена видавництвом «Дніпро». Протягом 1969–1991 років видані 52 випуски.

Перелік + Наявні посилання на книги, які є на толоці



Прислів’я і приказки народів Югославії / упоряд. І. Ющук [Серія:"Мудрість народна", кн. 1] (1969)
Це найперша збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що започаткувала собою унікальну роботу українців, котра тривала протягом двадцяти двох років і наслідком якої стало видання п’ятдесяти двох томів! Признаюся, що знайти цей екземпляр було нелегко.
Матеріалом для цього видання послужили збірки: македонських прислів’їв та приказок за редакцією Харлампія Поленаковича й Кирила Пенушлинського (Македонски народнії умотворби, т. IV, кн. І, Скоп’є, 1954), словенських — Франа Коцбека й Івана Шашеля (Slovenski pregovori, reki in prilike, Целе, 1934) та збірка Вука Караджича (Сабрана дела, кн. IX, Белград, 1965). Треба зазначити, що в останній із названих книг зібрані прислів’я не тільки із суто сербського, а й з усього сербсько-хорватськомовного терену. Тому у збірці відповідний розділ зветься «Сербські, хорватські, чорногорські, боснійські та герцеговінські прислів’я й приказки» — здебільше вони в цих народів спільні. У двох інших розділах наведені зразки словенських та македонських прислів’їв і приказок. У середині кожного розділу матеріал умовно розбито за тематичною ознакою. В цій книжечці представлено лише невелику кількість найхарактерніших зразків прислів’їв та приказок. Проте сподіваємося, що і в такому вигляді вона сприятиме ознайомленню українського читача з фольклорною спадщиною братніх народів Югославії.



Молдавські прислів`я та приказки / упоряд. І. Ільєнко [Серія:"Мудрість народна", кн. 2] (1969)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки молдавського народу. Народ кодринського краю створив невичерпні скарби — дойни, казки, пісні. Вони ввібрали в себе і щедрість душі, і солод винограду, і, безперечно, віковий досвід праці і боротьби. Це чи не найбільш відчутно саме у прислів’ях і приказках. І хоч вони часто перегукуються з прислів’ями інших народів, але несуть у собі, так би мовити, національний заряд — в них відчуваємо вдачу палкого, сонцеокого, невгамовного в праці і в пісні народу. Особливо близько споріднені молдавські прислів’я із слов’янськими. Та це й зрозуміло, якщо взяти до уваги історичні умови формування і розвитку молдавської нації. Адже вона ввібрала в себе значний слов’янський елемент на півдні Трансільванії та по Дністру й Дунаю. Взаємопроникненню сприяли тісні культурні зв’язки молдаван із сусідніми слов’янськими державами. З XVI століття, наприклад, зав’язуються дружні стосунки з Запорозькою Січчю, чимало молдаван разом з козаками ходили в грізні походи.


Польські прислів`я та приказки / упоряд. І. Дзюба [Серія:"Мудрість народна", кн. 3] (1970)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки польського народу. Збирати прислів’я та приказки в Польщі почали ще в XVI столітті, а перша збірка, Соломона Рисіпського, вийшла 1618 року і невдовзі кілька разів перевидавалася. 1632 року вийшла збірка Гжегожа Кнапського (Кнапіуша), який зробив уже й спробу пояснення польських прислів’їв та приказок, навівши до них латинські й грецькі відповідники. Наукове вивчення фольклору в Польщі розгорнулося в XIX столітті (К. Вуйціцький, Ст. Яхович, Т. Ліпінський, Ю. Крашевський та ін.). Чимало зробив тут Оскар Кольберг (1814—1890), відомий композитор, видатний етнограф і фольклорист. З огляду на обсяг видання, тут видано лиш незначну частинку з багатств польської народної мудрості. По змозі оминалися ті прислів’я й приказки, що до них маємо в українській мові дослівні відповідники чи близькі аналогії (як правило, це прислів’я та приказки, спільні для всіх слов’янських, а то й усіх європейських народів); перевагу віддано тим, які є специфічно польськими або ж набрали в польському побутуванні своєрідної форми виразу.


Білоруські прислів`я та приказки / упоряд. О. Жолдак [Серія:"Мудрість народна", кн. 4] (1970)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки білоруського народу. Багата, щедра, дзвінкоголоса мова сябрів-білорусів, співуча й щира їх пісня, чарівний і дивний світ їхніх казок та легенд! А ще й незглибима їх мудрість народна, вигранувана віками у коштовнім слові, — приказці, прислів’ї, примовці... На усе знойдзецца прыказка,— кажуть вони. Так, на все, бо ж розум людський бачить глибше за око, бо устами народу глаголить тільки правда. Білоруські приказки й прислів’я — то ціла енциклопедія життя волелюбного й працьовитого народу, його суспільна свідомість і національна самобутність, житейський досвід і людські відносини, побут, звичаї, віра в світле майбутнє. Вони виграють зблиском бистрого розуму, іскристим гумором, яскравою поетичною метафоричністю, всім розмаїттям багатства народного слова. Читач легко помітить близькість, ба навіть схожість білоруських приказок та прислів’їв з нашими, українськими, зумовлену спільністю історичної долі двох братніх народів, взаємодією двох народно-поетичних стихій. Але в доборі цих коштовних перлин перевага надавалась передусім тим, які мають суто білоруський елемент, прив’язані більше до рідного грунту.


Латиські прислів`я та приказки / упоряд. В. Канівець [Серія:"Мудрість народна", кн. 5] (1972)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки латиського народу. Спроквола, добираючи слова, ніби золоті зерна, веде свою розповідь латиський селянин чи рибалка. І раз у раз в гурті вибухає веселий сміх. Та її як не сміятися, почувши отаку дотепну характеристику: «Парубок — як дуб, а розум — дупло в дубі». І хоч це давно відоме, багато разів вживане прислів'я, але воно завжди захоплює своїм глибоким змістом, тонким гумором, образністю. Латиські прислів’я та приказки склалися протягом багатьох віків. Вони ввібрали в себе величезний досвід з багатьох галузей суспільного виробництва, матеріальної та духовної культури латиського народу, його історію, ідеали, побут, звичаї, все багатство народної мудрості.


Естонські прислів`я та приказки / упоряд. О. Завгородній [Серія:"Мудрість народна", кн. 6] (1973)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки естонського народу. Естонські прислів’я та приказки, як і в інших народів, дуже поліфонічні. Здається, немає жодної грані життя, яка не засяяла б од влучного, мудрого слова. Народ відображав у прислів’ях та приказках своє життя: тут і праця, і звичаї, і кохання, і подолання суворої стихії. Слід зауважити, що естонські прислів’я та приказки дуже споріднені з народною піснею. Часом здається, що пісня - їхня колиска, такі вони милозвучні. В їхню художню тканину органічно вплелися найрізноманітніші художні засоби, використано багатющі можливості ритмомелодики, алітерації. Тут усе так первозданно, просто і глибоко, як у житті і вдачі їхнього носія — народу.


Болгарські прислів'я та приказки / упоряд. Д. Білоус [Серія:"Мудрість народна", кн. 7] (1973)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки болгарського народу. Як безцінний набуток береже болгарський народ злитки своєї мудрості, як найбільші скарби передає їх з покоління в покоління, бо вони заповідають любити свій край, свою вітчизну. Ці народні скарби Болгарії близькі і нам. Вони викликають у нас інтерес до життя і побуту такої близької нам своєю історією і культурою країни. Яку треба було пронести крізь віки волелюбність, який треба було мати гордий дух, яку гідність, щоб вистояти протягом п’яти століть темної османської ночі, що панувала над цією невеликою балканською країною! «...Тяжка була доля болгарського народу й болгарської освіти під турками, - писав Іван Франко,— тим тяжча, що власне самі болгари ніколи не забували своєї славної минувшини і народної самостійності, ніколи не переставали заявляти сяк чи так своїх прав на свобідне життя і людську гідність» Як непохитні приписи вікового кодексу народної моралі звучать прислів’я та приказки болгарські: «Не заклинав тебе батько бути рабом», «Сильне військо воєводою, а земля [народ] свободою», «Поки є Стара планина [гора], перед турком голову не схилю», «Ми не камінь на могилі, щоб усяк сидів на нас».


Азербайджанські прислів`я та приказки / упоряд. В. Ціпко [Серія:"Мудрість народна", кн. 8] (1974)
Народна творчість Азербайджану, яка сягає в глибину віків, багата й різноманітна, і чільне місце в ній посідають прислів'я та приказки. В Азербайджані прислів'я й приказки ще називають «аталар созу», що буквально означає «повчання батьків». І справді, в них відображено віру народу в торжество справедливості, його любов до рідної землі, ставлення до праці, мужності й доблесті, до добра і зла, до правди і кривди. Книжечка ознайомить читачів з мудрістю азербайджанського народу, його іскрометним гумором, яскравим метафоричним словом.


Російські прислів`я та приказки / упоряд. Н. Бєлєнькова [Серія:"Мудрість народна", кн. 9] (1975)
Російські народні прислів’я та приказки публікувалися багато разів у виданнях різного типу. Найзначнішою із усіх збірок цього виду російської народної поетичної творчості вважається фундаментальне видання В. І. Даля «Пословицы русского народа. Сборник пословиц, поговорок, речений, присловий, чистоговорок, прибауток, загадок, поверий и пр. Чтения Общества истории и древностей российских при Московском университете», М., 1861—1862.


Прислів`я та приказки народів РРФСР / упоряд. В. Бойко [Серія:"Мудрість народна", кн. 10] (1974)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки народів тодішньої РРФСР. У збірці представлені прислів'я та приказки народів РРФСР, що населяють 16 автономних радянських соціалістичних республік (Башкирську, Бурятську, Дагестанську, Кабардино-Балкарську, Калмицьку, Карельську, Комі, Марійську, Мордовську, Північно-Осетинську, Татарську, Тувинську, Удмуртську, Чечено-Інгушську, Чуваську, Якутську), національні округи (Ненецький, Ямалоненецький, Таймирський (Долгано-ненецькнй). Евенкійський, Чукотський, Ханти-Мансійський, Комі-Перм’яцькнй, Усть-Ординський Бурятський, Агінський Бурятський), а також окремі автономні області (Горно-Алтайську, Хакаську, Адигейську), подаються зразки прислів’їв і приказок, народностей шорців, що населяють Гірську Шорію в Кемеровській області, та нівхів, які проживають по нижній течії р. Амуру (Хабаровський край) та на Півночі і в Середній частині острова Сахаліну.


Узбецькі прислів`я та приказки / упоряд. В. Муха [Серія:"Мудрість народна", кн. 11] (1975)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, котра містить кращі прислів’я та приказки узбецького народу. Фольклор завжди був гордістю узбецького народу. Важко перелічити усе створене ним за його багатовікову історію. Ще в першій половині першого тисячоліття до нашої ери на території нинішнього Узбекистану народ складав пісні-плачі про загиблих героїв. Відголоски цих пісень-плачів дійшли і до наших днів, бо народ передавав їх із покоління в покоління, із уст в уста. А про те, що вони були створені саме в той час, свідчать окремі написи на старовинних могильниках, уривки з пісень-плачів, окремі прислів’я і приповідки, вирізьблені невідомими майстрами на кам’яних плитах. Це перший збірник узбецьких прислів’їв та приказок вийшов українською мовою. До нього увійшли найкращі зразки цього жанру, які в яскравій, образній формі відтворюють життя, трудовий досвід та побут узбецького народу, його спостереження над природою, над стосунками між людьми, погляди на мораль, етику тощо.


Чеські і словацькі прислів`я та приказки / упоряд. Ю. Лісняк, М. Гайдай [Серія:"Мудрість народна", кн. 12] (1975)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки народів Чехії та Словакії. Фольклор чехів і словаків багатий і різноманітний. Його скарби привертали увагу дослідників слов’янської народної словесності. Сентенції, подібні до прислів’їв, знаходимо в найдавніших писемних пам’ятках чехів. Так, автор чеської «Александрейди», що жив за королів Пржемисла II Отакара і Вацлава II, писав тривіршові повчання. У хроніці Даліміла є чимало крилатих слів, які побудовані, за свідченням самого Даліміла, на прислів’ях і приказках. Найстаріша відома збірка чеських прислів’їв належить Смілу Флашку з Пардубіц, авторові алегоричних віршів. У цій збірці, знайденій Ф. Палацьким в Тшебонському архіві і виданій 1827 р., було 238 прислів’їв і приказок. Різноманітні сентенції знаходимо у Цтібора Товачовського, Цімбурка, у Гавліка з Варважова, в «Книзі, німецькою і чеською мовами складеній» Онджея Клатовського з Далмапгорста (1540р.), у Шімона Ломницького з Будчі. Ці прислів’я і приказки виражають оптимізм і життєрадісність, повагу до праці, до трудящої людини, від імені якої мовиться мудре слово. Мудрість і досвід поколінь, що їх вони щедро передають нащадкам, поетична і художня досконалість, пізнавальне і виховне значення роблять прислів’я чудовим джерелом для дослідження.


Грузинські прислів`я та приказки / упоряд. Р. Чілачава [Серія:"Мудрість народна", кн. 13] (1975)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, котра містить кращі прислів’я та приказки грузинського народу. Перші грузинські прислів’я та приказки народилися, мабуть, одночасно з першою грузинською державою Колхідою, яка ще до нашої ери серед країн античного світу була відома своїм високим розвитком культури та народної творчості. Хлібороб чи воїн, філософ чи ремісник узагальнювали набутий століттями досвід, спостереження над явища ми природи, погляди на життя, на людські взаємини, надавали їм образної форми виразу. Так формувалися прислів'я та приказки — багатовікова мудрість народна. До скарбниці народної мудрості охоче зверталися і звертаються в розмові, в суперечках, в літературних творах. Прислів’я і приказки складаються переважно з одного речення. Навіть тоді, коли вони мають форму діалогу, синтаксична цілісність не порушується. Образність, лаконічність, глибина думки — ось головні художні риси прислів’їв та приказок, завдяки яким вони легко запам’ятовуються.


Литовські прислів`я та приказки / упоряд. Н. Непорожня [Серія:"Мудрість народна", кн. 14] (1975)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, котра містить кращі прислів’я та приказки литовського народу. Хоч давні литовські прислів’я та приказки найтісніше пов’язані із світоглядом та звичаями селянства, за своєю тематикою вони надзвичайно різноманітні. У них народ виявляв своє ставлення до праці, узагальнював життєвий досвід, спостереження над людьми, природою тощо. З повагою і любов’ю говорять литовці про чесну трудящу людину, для якої праця не лише джерело достатків, суспільного добробуту, але й духовного багатства людини.


Угорські прислів`я та приказки / упоряд. Ю. Шкробинець [Серія:"Мудрість народна", кн. 15] (1975)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, котра містить кращі прислів’я та приказки угорського народу. Відомий угорський поет і фольклорист Янош Ердеї зібрав і видав дев’ять тисяч народних прислів’їв та приказок, що склали три солідні томи. Довгі роки кропіткої праці віддав збиранню прислів’їв і приказок відомий лексикограф, літературознавець і фразеолог Габор О. Надь. Зібраний матеріал ввійшов до збірника «Угорські прислів’я та приказки» (1966). У ньому вміщено близько 20 тисяч фразеологічних одиниць, що подаються з поясненням їх значень і стилістичних функцій. Збірник Габора О. Надя став джерелом і для цього видання.


Німецькі прислів’я та приказки / упоряд.Ю. Лісняк [Серія:"Мудрість народна", кн. 16] (1976)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату містить кращі прислів'я німецького народу. Збирати свої прислів’я та приказки в Німеччині почали дуже давно. Ще в рукописах X—XI сторіч можна знайти поряд із латинськими сентенціями німецькі народні прислів’я, перекладені латиною — мовою тодішньої науки й письменства. Збірочки таких латинізованих, але походженням безперечно німецьких прислів’їв лишились і з пізнішого часу.


Казахські прислів`я та приказки / упоряд. Ф. Моргун [Серія:"Мудрість народна", кн. 17] (1976)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки казахського народу. Відомий письменник і вчений Мухтар Ауезов, говорячи про тематичне багатство і розмаїття казахського фольклору, зазначав, що Казахстан — це справжній океан поезії. Серед благодатних течій цього океану — лірико-героїчного епосу та пісень — не тільки не губляться, а, навпаки, яскраво виблискують ручаї малих форм усної народної творчості: прислів’я, приказки, загадки, приповідки, скоромовки. Вони, мов джерело, невичерпні, бо живить їх народ, який зберіг у своїй пам’яті неоціненний поетичний скарб, поповнював його день у день, проніс із сивої давнини через століття, через пам’ять багатьох поколінь аж до нашого часу, не втрачаючи при цьому ані зернини із своєї скарбниці. У казахів надзвичайно розвинене мистецтво імпровізації. Воно живе й нині як один з видів художньої самодіяльності, підтримується і заохочується шляхом проведення творчих змагань акинів імпровізаторів, які в Казахстані називають айтисами.


Вірменські прислів`я та приказки / упоряд. Л. Задорожна [Серія:"Мудрість народна", кн. 18] (1976)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, котра містить кращі прислів’я та приказки вірменського народу. Прислів’я та приказки — один з найдавніших жанрів вірменського фольклору. Деякі з них відомі ще з V століття, інші (як от «Немає весілля без ослячої голови») сягають корінням в епоху тотемізму, хоча точно визначити період створення того чи іншого прислів’я або приказки,— особливо тих, в яких не відбита епоха і які позначені безсюжетністю та алегоричністю, — інколи дуже важко. Значна роль у художньому оформленні прислів’їв та приказок відводиться ритміці, римуванню, різноманітним засобам звукопису, особливо коли зустрічаються власні імена, які часто використовуються при римуванні: «Ягня з’їв Карапет, винуватий Гайрапет», гра слів: «Лисий Хасан чи Хасан лисий — хіба не однаково?» Афористичність, стислість форми обумовлює в прислів’ях та приказках безсполучниковість. Думка при цьому ще більше лаконізується і водночас спрощується («У воду не ввійдеш — плавати не навчишся»). Щедрі порівняння, епітети, метафори прислів’їв та приказок служать засобом вияву словникового багатства вірменської мови.


Українські прислів`я та приказки / упоряд. В. Бойко [Серія:"Мудрість народна", кн. 19] (1978)
Український фольклор — це невичерпна скарбниця духовної спадщини українського народу, свідчення його високої та самобутньої культури, яка своїм корінням сягає у глибину століть. Багатство різновидів усної народної творчості увібрало в себе соціально-історичний досвід, національну своєрідність образного мислення, мораль та високе естетичне чуття.


Прислів’я та приказки Куби / упоряд. М. Москаленко [Серія:"Мудрість народна", кн. 20] (1977)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату. Прислів’я та приказки Куби – один із багатьох видів усної творчості братнього народу. Популярні пісні, чотирирядкові куплети («куартетас») і десятирядкові співанки («десімас»), які є витвором колективної поезії і просто-таки на очах, щохвилини наповнюються новим, актуальним змістом, співзвучним запитам нового дня, дотепні загадки, скоромовки та «слівця» («дічарачос») - така далеко не повна картина живої, буйно розквітлої народної творчості на Кубі. Особливе ж місце належить тут саме прислів'ям і приказкам, в яких кристалізується історичний досвід кубинського народу, мудрість його життя, його мораль, ідеали.


Киргизькі прислів`я та приказки / упоряд. М. Гайдай [Серія:"Мудрість народна", кн. 21] (1977)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки киргизького народу. Якщо узбеки, таджики й туркмени мали плідні й міцні контакти з класичними літературними традиціями Сходу, то у киргизів їх порівняно мало, хоч зв’язки з арабською, монгольською, уйгурською та іншими культурами і простежуються. Тому, наприклад, знаходимо у них небагато загальновідомих, загальнолюдських крилатих висловів з давньої класичної літератури Сходу. Зате у фонді приказок і прислів’їв багато зразків, тотожних з узбецькими, туркменськими, башкирськими і казахськими або дуже подібних до них, що можна пояснити спільністю походження, мовною близькістю, давніми і тривалими культурними контактами цих народів. Коли порівняємо також деякі українські та киргизькі прислів’я, то переконаємось, що окремі з них на диво подібні, і це свідчить про мовні, історичні зв’язки слов’янських і тюркських народів, їхнє культурне взаємозбагачення. Таких прислів’їв чимало: «Куй залізо, поки гаряче», «Не май сто рублів, а май сто друзів», «Ситий голодного не розуміє», «За дурною головою і ногам нема спокою», «Хата з дітьми — базар, без дітей — кладовище» та ін. Така типологічна схожість пояснюється подібністю деяких умов життя та побуту слов’ян і тюркських народів.


В’єтнамські прислів’я та приказки / упоряд. М. Кашель [Серія:"Мудрість народна", кн. 22] (1977)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату. Любителям пропоную звернути на неї особливу увагу – тут Ви знайдете вкрай цікаві і незвичні для нашого слов’янського менталітету думки. «За сто років стирається навіть камінь, а слово народне й через тисячу років не зітреться», - так сказав в'єтнамський народ про свою любов до влучного образного слова, про віру в його дієву силу, в безсмертя народної мудрості. До появи писемності, та й після того, як вона виникла, але залишалась майже недоступною для простого люду, народна мудрість передавалась від покоління до покоління у вигляді усного, влучно складеного вислову чи образного звороту мови, що добре запам'ятовувався. Так, в ужиток ввійшли, по-перше, усні афоризми, тобто прислів'я, і, по-друге, - образні характеристики й вислови, тобто приказки.


Таджицькі прислів’я та приказки / упоряд. О. Шокало [Серія:"Мудрість народна", кн. 23] (1977)
Визначні творці класичної персько-таджицької літератури зверталися до усної народної творчості, запозичували її досвід, творчо використовували її засоби, образи, черпали в ній натхнення. Так суто народний жанр рубаї, який увійшов у писемну літературу ще в IX столітті, набув дальшого розвитку у творчості ряду поетів, а рубаї Хайяма, Бобо Taxiра, газелі Хафіза і Хілолі, афоризми Сааді, переходячи з вуст в уста, набувають варіантності і починають жити за законами усної народної творчості. Народні сказання «Шірін і Фархад», «Тахір і Зухра», дастанн «Шахнаме» і «Гурзод» («Гуругли» — пізніший варіант), казки «Тисячі і однієї ночі», зазнавши літературної обробки, повернулися до народу. Одним з найпоширеніших і найдавніших жанрів таджицького фольклору є прислів’я та приказка. Вони відіграють важливу роль у художньому осмисленні дійсності, відзначаються глибиною думки, лаконізмом, образністю. Чимало таджицьких прислів'їв та приказок з’явилося в далекому минулому. В них зустрічаються образи, пов’язані з давніми домусульманськими віруваннями. Найдавніші прислів’я записані Сактрійською мовою ще за часів Александра Македонського (IV століття до н. е.). Вони здебільшого філософічні й мають метафоричний характер: «Глибока річка тихо тече», «Полохливий собака гавкає голосно». Переважна більшість таджицьких прислів’їв та приказок виникла в часи єдиної іранської культури і створювалася на спільноіранській мові — дарі. Ось прислів’я, які зустрічаються в літературі X ст.: «Пшеницю посієш — пшеницю збереш, ячмінь посієш — ячмінь збереш», «Сонця полою не закриєш».


Монгольські прислів’я та приказки / упоряд. З. Шевердіна [Серія:"Мудрість народна", кн. 24] (1977)
До збірника ввійшли найкращі монгольські прислів’я та приказки, створювані народом протягом століть, які відображають його історію, побут, героїзм, любов до рідної вітчизни. Монголія... Високі гори з білими шапками вічних снігів і випалена сонцем пустеля Гобі, дрімучі ліси і степове безмежжя, незліченні отари овець, череди корів, табуни коней і каравани верблюдів, розкидані в степу стійбища скотарів-кочівників - країна велично-суворої краси, розташована в самісінькому серці Центральної Азії. Монгольським прислів’ям властиві такі композиційно-стилістичні прийоми, які при мінімумі слів сприяють образності висловлювання, доступності сприймання і запам’ятовування. Так, прислів’ям, що складаються з двох чи трьох суджень, властивий граматичний і смисловий паралелізм, що створює певний ритм, наприклад: Зірки з’являться — небо прикрасять, знання з’являться — розум прикрасять. Інколи судження висловлюються в гранично стислій формі. Наприклад, прислів’я, що в перекладі звучить так: «Коня беруть ургою, людину — привітністю»,— в оригіналі має лише чотири слова: «Коня — ургою, людину — привітністю». Здебільшого ж прислів’я являють собою одне речення-судження, висловлене в стислій відточеній формі: «Дурна голова — ворог ногам».


Туркменські прислів`я та приказки / упоряд. М. Михайлов [Серія:"Мудрість народна", кн. 25] (1978)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки туркменського народу. У туркменській мові прислів'я та приказки («аталар сози», «бабалар сози») означають «слово батьків», «повчання дідів» і красномовно свідчать про значення мудрих настанов предків для наступних поколінь. У культурі туркменів виразно помітні дві хвилі: тюркська та іранська. Цим обумовлено й те, що деякі твори фольклору і старі пам’ятки літератури на фарсі й тюркських мовах спільні і для туркменів, і для інших народів — персів, таджиків, узбеків, азербайджанців. Тісний зв’язок туркменської літератури з усною народною творчістю відзначав ще академік А. Кримський. Поряд з визначними поетами, авторами епічних творів, у туркменів було багато народних співців-шаїрів, переважно неписьменних імпровізаторів, які збагачували фольклор власними афоризмами. Поетична форма й побудова туркменських прислів’їв та приказок надзвичайно різноманітна. Вони не лише багатий фонд народної фразеології, але й взірець образного художнього мислення. Деякі з них складаються з дворядкової поетичної строфи, хоча багато й трирядкових та однорядкових. Широко вживані такі прийоми, як градація, паралелізм, співставлення і метафора, алегорія й символи. Ритміка багатьох прислів’їв наближає їх до віршованої метрики, хоча віршована форма зустрічається рідко. Як дійовий жанр усної поетичної творчості туркменські прислів’я повсякчас шліфуються, варіюються і художньо вдосконалюються.


Румунські прислів’я та приказки / упоряд. С. Семчинський [Серія:"Мудрість народна", кн. 26] (1978)
Перші збірки румунських приказок і прислів’їв з’являються в XIX сторіччі. Їх збирали видатні діячі румунської культури Тімотей Ціпарю, Петре Іспіреску та інші. Одне з найпомітніших місць серед збирачів румунської народної мудрості належить Антону Панну. Його «Збірка прислів’їв, або Історія слова» (перше видання 1847 р.) — це три томи тематично дібраних віршованих прислів’їв, що інколи складаються в справжні мініатюрні новели. Прислів’я і приказки застерігають людей від помилок, викривають і висміюють їхні слабості й вади, засуджують хвалькуватих і підлабузників («Корова корову лиже, а свиня свиню чеше»), лицемірів («Комар перед тим, як цілувати, ще й пісню заспіває»), зажерливих («П’явка, поки не відпаде, не скаже: досить!»), скупих («Хоче, щоб пшениця була дорога, а борошно дешеве»), брехливих («Тому, хто раз збрехав, не вірять і тоді, коли він каже правду»), п’яниць («Від вина і хороша людина здуріє»), ледачих («Лінощі з’їдають людину, як іржа — залізо»).


Англійські прислів’я та приказки / упоряд. Р. Доценко [Серія:"Мудрість народна", кн. 27] (1980)
«Прислів’я втілюють плин часу, і той, хто хоче чинити добре, може побачити себе в них, як у дзеркалі»,— свідчив упорядник однієї з давніх — 1707 року — збірок англійських прислів’їв Джон Мейплтофт. Англія доби Відродження вважає прислів’я окрасою стилю. Поети й драматурги від Крістофера Марло до Шекспіра з допомогою фольклорних афоризмів втілювали найвишуканіші філософські думки, а іноді дошкульні дотепи. Все це Ви маєте змогу оцінити у воістину класичній збірці.


Французькі прислів’я та приказки / упоряд. К. Шпак [Серія:"Мудрість народна", кн. 28] (1980)
Французькі вчені присвятили чимало праць дослідженню прислів’їв та приказок. Ще в XVI столітті цим фольклорним жанром зацікавилися Анрі Естьєіі і Етьєн Паск’е. В наступному столітті прислів’я вивчали Антуан Уден і Флері де Беленген. З наукових видань XIX століття найгрунтовнішою є робота Леру де Ленсі. відрізняються. Такі прислів'я, як «Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі», є чи не в кожного народу. Вони подібні за змістом, але відмінні за звучанням. Французи, наприклад, кажуть: «Краще горобець у клітці, ніж тетерук на гілці» або «Краще ягня близенько, ніж баран далеченько». У багатьох слов’янських народів говорять: «Держи язик за зубами», а французи твердять: «Добрі ті зуби, що язика придержують». В якій країні не побутує прислів’я «Тихіше їдеш — далі будеш»? У французького народу ця мудрість набула такого звучання: «Хто поволі йде, той напевне дійде».


Корейські прислів’я та приказки / упоряд. В. Іванова [Серія:"Мудрість народна", кн. 29] (1978)
Навіть при побіжному знайомстві з корейськими прислів’ями та приказками впадає в око, що образна система, яка творить прямий план їхнього змісту, близька до селянського побуту, мови, звичаїв. У них представлено все, що пов’язане насамперед з селянським життям: і годувальниця — земля, і живлюще джерело — вода, і селянські знаряддя праці, предмети домашнього вжитку, свійські тварини і птахи тощо. І це зрозуміло, бо Корея споконвіку була країною землеробською і переважну більшість її населення складали селяни. Тільки селянин міг так висловити свою любов і ніжну прихильність до батьківщини, до рідного краю: «Всякій пташці любе своє гніздо»; тільки селянин міг сказати так про жіночу вроду: «У вродливої шкіра зі снігу, а обличчя з квітки».


Іспанські прислів’я та приказки / упоряд. М. Жердинівська [Серія:"Мудрість народна", кн. 30] (1980)
Прислів’я та приказки — це невичерпне джерело мудрості іспанського народу, досвід якого століттями сконденсовувався у влучних, дотепних, барвистих висловах. До джерел народної мудрості зверталися, використовуючи їх у своїй творчості, такі видатні іспанські письменники, як Сервантес, Лопе де Вега, Кальдерон, Перес Гальдос, Бласко Ібаньєс, Томас де Іріарте та багато інших. Багато віків іспанський народ відвойовував свої землі від чужоземців-маврів. Визвольній боротьбі, яка дістала назву «реконкіста», перешкоджали чвари, що точилися між окремими іспанськими графствами й князівствами. Саме через це завойовники нерідко перемагали роздрібнені сили іспанських військ. Але ще за часів реконкісти, що почалася у VIII ст., коли маври вдерлися на Піренейський півострів, народ плекав надію на визволення, утверджував необхідність єдності, без якої повернення споконвічних іспанських земель було не можливе. Прагнення й мрії іспанського народу відбилися в численних прислів’ях та приказках про єдність, вірність і дружбу: «Нещастя й дороги великі здружують людей навіки», «Добре серце і в лихій біді допоможе».


Арабські прислів’я та приказки / упоряд. Т. Лебединська [Серія:"Мудрість народна", кн. 31] (1981)
Перші збірники арабського фольклору з’явились у середньовіччя, понад тисячу років тому. Започаткував цю справу філолог та літературознавець Хамза аль- Ісфагані (помер між 961—970 pp.), зібравши тисячу вісімсот відомих тоді прислів'їв та приказок. Послідовниками Хамзи стали аль-Хасан аль-Аскарі (пом. у 1005 р.) та найвидатніший фахівець у цій галузі аль-Майдані (пом. у 1124 p.). Праці цього фольклориста, зокрема, зі­брання арабських прислів'їв та приказок, широко відомі й сьогодні — їх вивчають, ними користуються. До скарбниці світового фольклору араби додали в образному відображенні дещо таке, чого інші народи не зафіксували у своїй творчості. Часті міжусобиці, чвари, інтриги, чудернацькі форми рабства в минулому та непостійність у теперішньому, сучасному, сприяли виникненню, наприклад, таких приказок: «Вільній людині на землі просторо», «Краще згуртувати народ, аніж армію збільшувати», «Краще смерть, ніж втеча» та ін.


Фінські прислів’я та приказки / упоряд. О. Завгородній [Серія:"Мудрість народна", кн. 32] (1981)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату містить кращі прислів'я та приказки фінського народу. Для прислів’їв і приказок характерна надзвичайно стисла форма, яка диктує і відповідні художні засоби. Алегорія, метафора, паралелізми, порівняння, багата синоніміка, своєрідна ритміка – ось далеко не повний їх перелік. У власне фінських словах немає шиплячих звуків, що сприяє особливій мелодійності народнопоетичних висловів; при цьому часто вживаються алітерації, особливо на початку складів, рими-співзвуччя тощо. Крилаті вислови фінського народу ніби змагаються один з одним у звуковій витонченості: «Рагге hiukka kun niukka» («Краще бідацтво, ніж жебрацтво»), «Puhuttu puhu, ammutu nuoli» («Сказане слово, як стріла»).


Ірландські прислів’я та приказки / упоряд. Р. Доценко [Серія:"Мудрість народна", кн. 33] (1982)
Народ Ірландії з давніх-давен славиться красномовством, хистом до жвавої розповіді, дотепного жарту, влучної репліки. Не випадково саме ірландська земля породила таких незрівнянних майстрів парадоксу й афоризму, як Оскар Уайльд чи Джордж Бернард Шоу. Жителі Країни тисячі привітань (така одна з поетичних назв Ірландії) вважають, що не годиться «тримати свого язика у себе за поясом», дарма що «часто за свій язик розбитим носом платимо». Найкраще цю національну рису підсумовує ірландський же таки афоризм: «Якби розмова була сукном, його б кожному ірландцеві на одежу вистачило», ба навіть більше того: «Якби війни велися словами, Ірландія правила б світом» ,— хоча, звісно, і те правда, що «чим менше сказано, тим легше виправиться» . Щедра гра уяви, фейерверк образів і порівнянь, уміння обіграти комізм ситуації і моменту, легкість переходу від буденного до піднесеного, від прозаїчного до фантастичного великою мірою притаманні різним жанрам ірландського фольклору: легендам і пісням, казкам і прислів’ям.


Португальські прислів’я та приказки / упоряд. М. Жердинівська [Серія:"Мудрість народна", кн. 34] (1982)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату містить кращі прислів'я та приказки португальського народу. Незважаючи на довгі виснажливі війни, які вів португальський королівський двір під час колоніальної експансії, португальський народ понад усе прагнув миру. Колоніальним загарбницьким зазіханням правлячих кіл народ протиставляв свою життєву мораль, що узагальнювалась у таких висловах: «Хто живе в мирі, той спить спокійно», «Війну перемагає проста мужність, а не добра зброя», «Краще погана згода, ніж добра гризота».


Афганські прислів`я та приказки / упоряд. Г. Алієв та О. Петькун [Серія:"Мудрість народна", кн. 35] (1983)
В збірнику представлено кращі зразки афганських приказок та прислів’їв, які оповідають про багатовіковий досвід народу, про його сподівання і волелюбність.


Індійські прислів`я та приказки / упоряд. В. Балін [Серія:"Мудрість народна", кн. 36] (1985)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки індійського народу. В індійців здавна проявилося прагнення виражати думку в якомога коротшому і зручнішому для запам’ятовування вигляді. Вдалі дотепні висловлювання, створені безвісними авторами, переходили з вуст у вуста, ставали загальним надбанням. Чимало індійських прислів’їв та приказок склалося на основі легенд, казкових історій, житейських анекдотів, повчальних байок та інших усних творів, що побутували в народі. Здобували популярність і ставали прислів’ями також образні афористичні висловлювання багатьох відомих поетів, які творили в різний час і різними мовами Індії. Афоризми та повчальні висловлювання здавна відомі в Індії під назвою «субгашіта» (досл. «гарно мовлене»). Досить часто їх об'єднували в окремі збірники, а деякі автори самі створювали цикли коротких віршів аналогічного змісту. Доволі цікаві веселі, дотепні прислів’я, в яких іскриться нев’янучий оптимізм, висловлюється віра в краще майбутнє: «Поки живеш, надії не втрачай», «Ото дали: і манго поїли, і кісточки продали!», «Зламалося ліжко — на землі вкладуся», «Хто й не присяде — тому померти ніколи, а хто сиднем сидить, тому недовго жить», «Поки твого віку — радій життю», «На людях вмирати, як на весіллі гуляти», «Богу молися, але й лікарю поклонися», «Найбільше щастя — недовге нещастя».


Китайські прислів’я та приказки / упоряд. В. Мясников [Серія:"Мудрість народна", кн. 37] (1984)
Відгороджений з давніх-давен від усього людства високим кам’яним муром, Китай завжди був овіяний романтичним серпанком і незмінно привертав до себе увагу чужоземців. Це — одна з найстародавніших країн світу. Відомо, що в басейні річки Хуанхе первісні люди жили ще 600 тисяч років тому. За багатовікову історію свого існування працьовитий, талановитий китайський народ зробив великий внесок у скарбницю світової культури, науки й техніки. Філософія, література, мистецтво, астрономія, математика та медицина були тут розвинуті ще в стародавні часи. За кілька сторіч до нашої ери китайці вже вміли виплавляти мідь та чавун, добувати вугілля й мармур. Ще в VII ст. до н. е. вони винайшли компас та вимірювач пройденої відстані. Було також винайдено порох і сейсмограф. Понад дві тисячі років тому в Китаї з’явився папір, розпочалося книгодрукування. Ще раніше, приблизно в XVII ст. до її. е., виникло ієрогліфічне письмо, яке стало основною писемною мовою народів Далекого Сходу та Південно-Східної Азії й збереглося в Китаї до наших днів. У Китаї з часів сивої давнини чай най кращих сортів парував у чашках з найвитонченішої порцеляни, і його аромат супроводжував китайців із покоління в покоління. Медицина також досягла значних успіхів у Китаї ще в ті часи, коли в багатьох інших народів світу панувало знахарство.


Перські прислів’я та приказки / упоряд. О. Шокало [Серія:"Мудрість народна", кн. 38] (1984)
Майже всі перські прислів’я та приказки мають паралелі в таджицькій мові. Дослідник X. Корогли пояснює це тим, що переважна більшість перських і таджицьких прислів’їв та приказок виникла в далекому минулому, коли іще існувала єдина іранська культура. Справді, це свідчить про дуже давню спільну традицію двох народів. Коріння їхньої етнічної спорідненості сягає III тисячоліття до н. е., коли на території Ірану почали виникати перші державні утворення. То був єдиний народ із самоназвою арії, що належав до індоєвропейської, насамперед індоіранської, мовної спільності. Духовна, культурна, зрештою і мовна спільність іранців яскраво виявила себе в І тисячолітті до н. е., коли на території сучасного Таджикистану були створені перші гімни, присвячені Сонцю, що ввійшли до давньоіранської релігійної пам’ятки — Авести. Цс зібрання священних книг зороастризму, написаних авестійською мовою. У цілому Авеста була укладена близько VII століття до н. є. Величезний духовний досвід, зібраний у цих книгах, і нині передається з уст в уста. З Авести взяті, наприклад, такі прислів’я: «Сонця полою не затулиш», «Лиходій сам собі лихо заподіяв», а від цієї моделі й похідне: «Хто комусь яму копав, сам у неї впав».


Турецькі прислів’я та приказки / упоряд. Г. Халимоненко [Серія:"Мудрість народна", кн. 39] (1985)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату містить кращі прислів'я та приказки турецького народу. «Маєш розум, слухайся його — не маєш, слухайся приказки!» - так високо оцінює авторитет приказки турецький народ. Прислів'я та приказки люди пронесли як найдорожчий скарб через віки, адже в цих згустках народної мудрості втілено набутий життєвий досвід, який передається новим поколінням. Тому й не дивно, що турецькою мовою термін «прислів'я та приказки» звучить АТА СЬОЗЛЕРГ, тобто СЛОВА ПРАБАТЬКІВ.


Грецькі прислів`я та приказки / упоряд. В. Соколюк [Серія:"Мудрість народна", кн. 40] (1985)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки грецького народу. У золотій скарбниці мудрості народів Європи грецькі прислів'я та приказки займають почесне місце. Це яскраве розмаїття коштовностей — спадщина трьох цивілізацій: античної, візантійської та новогрецької. До сучасного грецького паремістичного фонду (пареміа — по-грецьки прислів'я) входять навіть сентенції, записані ще в IV сторіччі до н. е. Арістотелем. Завдяки народній пам’яті та спадкоємності грецької мови в Греції та на Кіпрі й досі побутують у старогрецькій формі такі прислів'я, як «Початок — половина діла», «Нема лиха без добра», «Про смаки жодного слова» та ін. Чимало старогрецьких прислів'їв традиція приписує семи грецьким мудрецям — Фалесу, Біанту, Солону, Піттаку, Клеобулу, Періандру та Хілону,— що жили у VII—VI ст. до н. е. Деякі з цих прислів'їв («Пізнай самого себе», «Міра над усе») вживаються й досі. Невичерпним джерелом влучних словесних формул слугували байки Езопа, що в усі часи на грецькій землі були надзвичайно популярними. У прислів'я перейшла мораль багатьох байок: «Не дістала лисиця винограду та й каже, що зелений» («Лисиця й виноград»), «На одне віслюк сподівався, а іншого діждався» («Віслюк, нав'ючений сіллю»), «Доручили вовкові стерегти овець» («Вовк та пастух»), «Хто полює двох зайців, жодного не мас» («Собака та м’ясо»). Деякі сюжети та алегорії Езопа дали життя цілій серії прислів'їв та приказок з багатим змістом. Словом, - КЛАСИКА.


Колумбійські прислів’я та приказки / упоряд. Е. Муньйос [Серія:"Мудрість народна", кн. 41] (1986)
Прислів'я та приказки, що ввійшли до цього збірника, є складовою частиною багатющого колумбійського фольклору. Відбиваючи традиції, побут, звичаї та світосприйняття корінних жителів країни, вони вливаються в єдине річище національної культури. За межами Латинської Америки дуже поширене уявлення, ніби то ця величезна територія однорідна завдяки географічному положенню, спільним традиціям, фольклору й політиці. А проте культура кожного латиноамериканського народу — з його умовами життя та етнічним складом — має свої неповторні особливості. Навіть у самій Колумбії за характерними рисами можна виділити кілька місцевостей. Тутешні індіанці зберігають свої давні вірування: плем'я тікунів, наприклад, має власну міфологічну концепцію виникнення світу, походження Місяця й Сонця. Взагалі ж індіанці становлять лише два відсотки населення Колумбії, тоді як у Мексиці, Перу та Болівії корінного населення значно більше. Колумбійські прислів’я та приказки відтворюють колективне світосприйняття народу, його здатність оцінювати життєві явища з допомогою легкої іронії. Щоб краще зрозуміти атмосферу, в якій народжуються крилаті народні вислови, необхідно згадати про коплу — найпростішу і найпоширенішу в Латинській Америці пісенну форму. В Колумбії копла має більше усні, ніж писемні традиції. Так, наприклад, серед жителів східних рівнин надзвичайно популярні змагання імпровізаторів. Хтось із музикантів, акомпануючи собі на одному з національних музичних інструментів — найчастіше це маленька чотириструнна гітара куатро,— кидає виклик комусь із друзів, а той відповідає йому також імпровізованим чотиривіршем. Такі змагання відбуваються під час місцевих свят і в будні: імпровізації передаються потім з уст в уста, але часто-густо безслідно губляться, якщо не були одразу записані кимось із присутніх… Словом – дуже специфічна збірка!


Прислів’я та приказки народів Африки / упоряд. В. Кухалашвілі [Серія:"Мудрість народна", кн. 42] (1986)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки народів Африки. «Слово наче птах — народжується з крилами»,— каже одне з африканських прислів’їв. Але, на жаль, порівняно мало народних крилатих висловів змогли подолати опір часу і «пролетіти» крізь довгі століття. Адже в більшості країн Чорного континенту писемність з’явилася лише в першій половині XX століття. Проте навіть та незначна частка фольклору, що дійшла до нас, могла б скласти величезну бібліотеку. Міфи, легенди, казки, пісні, прислів'я та приказки передавалися з уст в уста, від покоління до покоління, величезною кількістю мов, яких і зараз в Африці існує понад сімсот. У світі існують добpi та злі духи, що постійно впливають на людину, нерідко борючись один проти одного. Африканець танцює, щоб задобрити духів, виконує найрізноманітніші анімістичні обряди, музика супроводжує ритуальні танці та обряди, пов’язані із сільськогосподарськими роботами. Африканець вважає, що пісня робить чоловіка безстрашним, а маски допомагають побороти сили зла. Слову в Африці надають магічного значення, зокрема його властивості впливати на людину, тварину, річ. З допомогою слова людина намагається змінювати світ, перетворювати його, надавати його розвиткові потрібного спрямування. Завдяки магічному слову чаклун або пророк спілкується з духами, з потойбічними силами, керує природою, відвертає хвороби. Те саме можна сказати і про прислів’я та приказки африканських народів: вони водночас були і витвором народно-поетичної творчості, і засобом впливу на думку вождя, ради старійшин тощо. «Є прислів’я, приказки, вислови, зміст яких зрозумілий тільки небагатьом утаємниченим, зокрема традиційним вождям, посередникам, старійшинам... У традиційному суді прислів’я та приказки —невід’ємна частина процесуального кодексу. Будь-який вирок, рішення або ухвала можуть бути висловлені у формі прислів’я або інших усталених виразів і часто залежать від них…


Латинські прислів`я та приказки / упоряд. Ю. Цимбалюк [Серія:"Мудрість народна", кн. 43] (1987)
До збірника ввійшли кращі прислів’я та приказки стародавніх римлян і латиномовні прислів’я та приказки епохи середньовіччя.


Італійські прислів`я та приказки / упоряд. М. Литвинець [Серія:"Мудрість народна", кн. 44] (1987)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки італійського народу. Омиту з трьох сторін теплим морем, відгороджену з півночі сніжносяйннми списами Альп і оповиту блакитним небом Італію називають Всесвітнім садом. І називають так не лише за красу апельсинових гаїв Сіцілії, виноградників Тоскани й Лаціо та обвитих вічнозеленим плющем античних руїн, розкиданих по всій країні. За цією романтичною метафорою стоїть тисячолітній розвій науки, літератури, музики, живопису, архітектури, той розквіт людського духу, що з часів Данте, Петрарки й Боккаччо, Леонардо да Вінчі та Мікеланджело, і далі — Галілея й Кампанелли, Леопарді й Мандзоні, Россіні та Верді — приніс і приносить живлющі плоди, які збагатили й збагачують всесвітню культуру. І якщо вже Італія — Всесвітній сад, то її прислів’я — запахущі яблука цього саду, якими вона щедро ділиться зі своїми сусідами, близькими й далекими.


Мексіканські прислів’я та приказки / упоряд. Л. Олевський [Серія:"Мудрість народна", кн. 45] (1988)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату містить кращі прислів'я та приказки, в яких відбито багатовіковий досвід мексіканського народу. Мексіка - одна з найбільших і найрозвиненіших країн Латинської Америки, батьківщина стародавніх індіанських культур. На її території простягаються широчезні пустелі, здіймаються гірські пасма, розкинулись непрохідні тропічні ліси. Іспанські конкістадори на початку XVI століття дісталися до узбережжя Мексіки, де виявили три великі індіанські цивілізації: ацтекську - наймогутнішу з усіх (це державне утворення обіймало долину Мехіко, сучасні мексіканські штати Морелос, Ідальго і частину Пуебли), міштекську (Південна Мексіка) і юкатанських майя. На той час тамтешні індіанці досягли високої культури не тільки в рільництві та ремеслах, а й у галузі астрономії, архітектури, образотворчого мистецтва; народ майя, зокрема, вже користувався власним ієрогліфічним письмом.


Серболужицькі прислів’я та приказки / упоряд. К. Трофимович [Серія:"Мудрість народна", кн. 46] (1988)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату містить кращі прислів'я сербського народу. Поневолені германцями в X столітті західнослов'янські племена, які згодом консолідувалися в народність, що називає себе сербами, на протязі довгих століть не мали своєї писемності. Проте мистецтво слова на схід і на захід від річки Спреви (по-німецькому Шпрее) цвіло рясною квіткою. Різноманітні жанри і форми народної творчості в художній формі відбивали реальне життя-буття в слов’янській Лужиці, що стала фортецею слов’янської культури, обложеною чужомовною стихією. Писемність з’явилася в лужицьких сербів у XVI, але високохудожні твори оригінальної літератури походять тільки з початку XIX сторіччя. До того часу серед неписьменних або малописьменних селян (у містах кількість серболукичан була незначною) мистецтво художнього слова жило у формі фольклорних творів. Тут фольклор, як вид мистецтва, відігравав, можливо, набагато важливішу роль, ніж у інших слов’ян.


Японські прислів`я та приказки/ упоряд. І. Чирко [Серія:"Мудрість народна", кн. 47] (1989)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки японського народу. В японській народній традиції, як і в фольклорі кожного іншого народу, сама назва «прислів’я» має дуже широке значення, що об’єднує вислови різних жанрів: прикмети, практичні рекомендації, приповідки-пустоговірки тощо. В епоху первісної словесної магії («котодама») найбільше значення, очевидно, мала магічна функція стійких словесних формул, тому одна з найдавніших назв прислів’я, «котовадзе», етимологічно тлумачиться як «сакральний словесний акт», а тексти, що були зафіксовані під цією назвою в ранньосередньовічній літературі, близькі до заклять, заговорів та інших обрядових текстів, які узагальнено називають в сучасній фольклористиці речитативами «тонаегото». Одним з перших таких «прислів’їв» вважають інакомовну фразу миші а підземної країни в одному з сюжетів міфологічного зводу «Кодзікі», записаного у VIII ст. Миша з’явилась перед богом Оокунінусі під час згубної степової пожежі й промовила загадкові слова: «Уті ва хорахора, то ва субусубу». Здогадавшись, що мова йде про мишачу нору, бог тупнув ногою і, спустившись у землю, що осіла під ним, спокійно переждав там пожежу. Приблизне значення фрази — «Всередині просторо, зовні тісно», і різні її варіанти пізніше справді вживалися як приказка із значенням: «Дома герой, а на людях — нікчема». Однак у міфі перед нами скоріше стародавня загадка тих, що правили колись за своєрідний текст на знання мови магічного інакомовлення в межах обряду ініціації. Цікаво, що і в сучасному японському «Етнографічному словнику» за редакцією відомого фольклориста Янагіти Куніо (1875—1962) загадка визначена як «важкий для розуміння вислів ,,котовадза“ з запитанням ,,що це?“ в кінці». Словом, на Вас чекають несподівані загадкові відкриття.


Баскські прислів`я та приказки / упоряд. М. Литвинець [Серія:"Мудрість народна", кн. 48] (1989)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки баскського народу. Баски, яких вчені називають дуже стародавнім, загадковим і самобутнім народом, живуть на своїй предковічній землі ще з часів палеоліту. Ця земля обіймає півколом затоку, що дістала від їхнього імені свою назву,— Біскайська. Адміністративно, в Іспанії, це глибинна провінція Наварра, а також три узбережні провінції — Біскайя, Гінускоа та Алава, які складають історичну область Країни Басків із головним містом Більбао; у Франції — райони Байонни і Молеона. Баски,— до такої думки схиляється багато сучасних дослідників,— походять від найдавніших племен васконів. На відміну від інших народів, що населяли Піренейський півострів, баски не піддалися романізації під час римського панування, а пізніше, в епоху арабських завоювань, зуміли відстояти свою незалежність і таким чином зберегти мову й культуру. Захищена від ворожих нападів самою природою, високогірна Країна Басків була осереддям багатовікової Реконкісти — відвоювання корінними християнами своїх земель, що їх на початку VIII століття захопили мусульмани.


Єврейські прислів`я та приказки / упоряд. Г. Полянкер [Серія:"Мудрість народна", кн. 49] (1990)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки єврейського народу. Єврейський народ зберігся як нація насамперед завдяки своїй мові чи, точніше, двом мовам — ідиш та іврит, які віками передавалися з покоління в покоління. Іврит («лошн-койдеш» — «священна мова») налічує понад три тисячі років свого існування. Хоча наприкінці II століття н. е. іврит перестав бути розмовною мовою, однак не був забутий: на цій мові продовжують молитися, читати священні книги, писати. Якщо іврит, який є нині державною мовою Ізраїлю, треба було відроджувати великими зусиллями ентузіастів, то друга мова євреїв Європи й Америки — ідиш («маме-лошн» — «материнська мова») — такого відродження не потребувала. Ідиш своїм корінням сягає в глибину сторіч і є мовою широких народних мас євреїв різних континентів. Серед щедрих розсипів єврейських прислів’їв та приказок можна виділити два потужних струмені. Перший — афоризми, зафіксовані в Біблії, Талмуді та інших давніх писемних джерелах. Що стосується біблійних висловів, то вони давно стали інтернаціональними. Цей збірник єврейських прислів’їв та приказок у перекладі українською мовою — перша спроба якоюсь мірою познайомити читача з невеликою частиною багатющого фольклору древнього і мудрого народу. Афоризми — своєрідний літературний жанр. Те, що міститься іноді в довжелезному оповіданні, новелі, можна знайти в лапідарному виразі, в крилатому слові... Тому книжку цю слід читати неквапливо, вдумуючись у кожне слово, вловлюючи всі тонкощі.


Шведські прислів`я та приказки / упоряд. О. Сенюк [Серія:"Мудрість народна", кн. 50] (1990)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки шведського народу. Шведські прислів’я та приказки віддзеркалюють історію племен, що віддавна заселяли Скандинавський півострів, а насамперед його середню частину. Це ті германські племена, що найкраще зберегли своє власне обличчя, оскільки до них не досяг безпосередній римський вплив перших сторіч нашої ери, коли Римська імперія посіла цілу Західну Європу та Британські острови, спинившись перед Скандінавією. Перші писемні відомості про мешканців Скандінавії знаходимо в того ж таки всеосяжного римського історика Таціта (І сторіччя нашої ери), грецького географа Птолемея (II сторіччя нашої ери) та готського історика Йордана (VI сторіччя нашої ери). Вже вони вирізняють племена середньої частини півострова, єтів, а особливо свеїв, які раніше зa своїх сусідів об’єдналися в міцні громади, що далі розвинулись у шведську державу.


Тамільські прислів`я та приказки/упоряд. В.Фурніка, Б.Хоменко [Серія:"Мудрість народна", кн.51] (1991)
Чергова книжка із серії «Мудрість народна» подарункового формату, що містить найкращі прислів’я та приказки тамільського народу, народу, який населяє штат Тамілнад у Південній Індії. Таміли живуть також у Шрі Ланці та ряді країн Південно-Східної Азії. Разом з каннада, андрха, малаялі та іншими вони становлять дравідійську групу народів. Тамільська культура - одна з найстародавніших в Індії, а література цього народу виникла одночасно з санскритською, тобто в І — III ст. до н. е. Важливим її джерелом стала багата й самобутня уснопоетична творчість мешканців Тамілиаду, в золотому фонді якої особливе місце займають прислів'я та приказки. Тут ви знайдете чимало цікавого, навіть дивного з життя далекого територіально, але близького духовно тамільського народу. Так, в Індії прання білизни — це споконвіку суто чоловіча робота. До сьогодні зберігся звичай, за яким батьки вибирають синові наречену. Народження ж сина, як вважають таміли, приносить родині більше щастя, ніж поява дочки, бо при одруженні батьки молодої повинні виплатити нареченому велику суму грошей. Це відображено в народному прислів'ї: «Навіть раджа, маючи шість дочок, стане жебраком». До книжки увійшла лише невелика частина величезного фонду тамільських прислів'їв і приказок, збирання й дослідження яких в Індії далеко не завершено.


Норвезькі прислів’я та приказки / упоряд. О. Сенюк [Серія:"Мудрість народна", кн. 52] (1991)
Чергова збірка із серії «Мудрість народна» подарункового формату містить кращі прислів'я та приказки норвезького народу. Перші прислів'я були своєрідним моральним і правовим кодексом народу, їх завчали й передавали з покоління в покоління, виходячи з чисто практичної потреби. Вони були прості, лаконічні й мали за мету тільки передати слухачам певну настанову. Зразком таких стародавніх прислів'їв може бути ось це, що його ви знайдете в книжці, яку берете до рук: «Поводься так, як звичай велить».





***

Перша повністю оцифрована на "Гуртом" видавнича серія. Величезна подяка і вітання viter07!

***

Будь ласка, не залишайте повідомлень. Тема створена для ознайомлення з серією.

***

Усі доповнення, зауваження, пропозиції залишайте на сторінці для обговорення.
Сторінка для обговорення
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти