Гюго В. Знедолені [т. 2] (1940) [djvu] | Оцифровано Гуртом

Хай не буде несподіванкою, що з різних причин ми тут не обмірковуємо ґрунтовно теоретичних питань, що порушені соціалізмом. Ми обмежуємося лише зазначенням їх.
Всі проблеми, що їх поставили собі за мету розв’язати соціалісти, якщо лишити осторонь космогонічні дурниці, фантазії та містицизм, можна звести до двох основних проблем:
Перша проблема:
Створити багатство.
Друга проблема:
Розподілити його.
Перша проблема містить питання праці.
Друга проблема містить питання платні.
У першій йдеться про застосування робочої сили.
У другій – про розподіл радощів життя.
Добре застосування робочих сил призводить до зміцнення суспільства.
Добрий розподіл благ призводить до особистого щастя.
Під добрим розподілом слід розуміти не рівний, але розподіл справедливий. Справедливість – то і є найперша рівність.
Від узгодження цих двох речей – міці суспільства ззовні та щастя індивіда у внутрішньому просторі й виникає соціальне благополуччя.
Суспільне процвітання означає щасливу людину, вільного громадянина, велику націю.
Англія розв’язала першу з цих двох задач. Вона чудово створює багатство, але погано розподіляє його. Таке половинчасте рішення неминуче веде її до цих двох крайнощів: величезного багатства й жахливого бідування. Всі насолоди – одним, усі злидні – іншим, тобто народові; привілеї, винятки, монополії, феодалізм постають лише з самої тільки праці. Становище оманливе й небезпечне, що засновує міць суспільства на нестатках у приватному житті та укорінює велич держави на стражданнях особистості. Зле упорядкована велич, де сполучені всі матеріальні застановки і куди не входить жодне моральне поняття.
Комунізм та аграрний закон припускають вирішення другої проблеми. Це – помилка. Такий розподіл убиває виробіток. Рівний поділ знищує змагання, а отож і справу. Так чинить м’ясник – він убиває те, що ділить. Виходить, цими вдаваними вирішеннями неможливо поставити крапку. Вбити багатство – не те саме, що його розподілити.
Для доброго розв’язання дві проблеми потребують спільного вирішення. Обидва рішення потребують поєднання в одне цілісне.
Вирішивши тільки першу з двох проблем, ви станете Венецією, ви станете Англією. Подібно до Венеції матимете роблену міць, або ж як Англія матимете міць технічну, та багатій з вас стане кепський. Ви погинете або через насильницькі дії, чим все скінчилося для Венеції, або через банкрутство, як упаде Англія. І світ дозволить вам гинути й падати, бо світ не заважає повалитися й померти всьому тому, що є ніщо інше як марнославство, всьому тому, що не являє собою якусь чесноту або ідею для роду людського.
Звісно ж, позначеннями Венеція, Англія ми називаємо не народи, а суспільні структури, олігархічні нашарування націй, але не нації самі по собі. До народів ми завжди ставимося з повагою та симпатією. Венеція, народ, відродиться; Англія, аристократія, впаде, але Англія, нація – безсмертна. Виходячи з цього, продовжуємо.
Розв’яжіть обидві проблеми, сприяйте багатому та захистіть бідного; ліквідуйте злигодні, покладіть край неправедному визиску слабкого сильним; приборкайте несправедливі заздрощі того, хто ще торує шлях, до того, хто вже здолав путь; вивірте математично та по-братському врегулюйте заробітню платню; поєднайте безкоштовну обов’зкову освіту зі зростанням дитини та покладіть знання у підвалини змужнілості; розвивайте розум і за роботою руками; будьте водночас і могутнім народом, і родиною щасливих людей; демократизуйте власність не скасуванням її, а всеосяжністю – так, щоби кожен без винятку громадянин був власник – справа значно простіша, ніж вважають; словом, умійте створити багатство та умійте його розподілити, і всі разом ви набудете величі як матеріальної, так і моральної, і будете гідні того, щоб зватися Францією.
Ось що, підносячись поза межі кількох філософських вчень, що збилися з теми, висловлював соціалізм; ось чого шукав він у діях, ось що накреслював він в умах.
Прекрасні зусилля! Священні спроби!