Андрощук М. Записки повстанця (2011) [pdf, djvu] | Оцифровано Гуртом

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
Гамалія3 
Оцифрування книг Гуртом


З нами з: 01.06.09
Востаннє: 29.07.17
Повідомлень: 902

2013-10-31 19:06  
Андрощук М. Записки повстанця (2011) [pdf, djvu] | Оцифровано Гуртом

Андрощук М. Записки повстанця (2011) [pdf, djvu] | Оцифровано Гуртом


Мова: українська
Опис:
Книга спогадів Миколи Андрощука-«Вороного» охоплює період з весни 1943 р. по весну 1944 р. і подає широку картину дій українських повстанців на південній Волині. Автор приймав безпосередню участь у тих подіях і зустрічався з багатьма повстанськими командирами - Д. Клячківським - «Климом Савуром», П. Олійником - «Енеєм», М. Свистуном-«Ясеном». Про славних повстанських командирів та про чисельні бої з німецькими підрозділами, найбільший бій загонів УПА та військ НКВС на Гурбах і важкий Північний рейд міститься інформація на сторінках цього видання.
...
Mykola Androschuk «Voronyi». NOTES OF THE INSURGENT
The memoirs of Mykola Androschuk — «Voronyi» encompass the one-year period of spring 1943 to spring 1944 and shed light on the broad spectrum of activities of the Ukrainian insurgents in southern Volyn’. The author participated in these actions and over the course of his service met with a number of insurgent commanders, namely D. Kliachkivskyi - «Klym Savur», P. Oliinyk - «Епеі», and M. Svystun - «Yasen». The publication also features information on the renowned insurgent commanders, the numerous battles with German detachments, the largest battle between the UPA units and NKVD forces, and the difficult Northern Raid.
Передмова
Опрацьовуючи матеріали з історії ОУН та УПА на Волині, які зберігаються у Галузевому Державному архіві Служби Безпеки України (м. Київ), вдалося виявити понад 30-сторінковий машинопис спогадів під назвою «Записки повстанця». Під текстом стояв підпис «Леонід» та дата — зима 1948 р. При уважному вивченні спогадів стало зрозуміло, що їхнім автором є повстанський командир, один з перших організаторів УПА на Південній Волині Микола Андрощук, який користувався у той час псевдонімом «Вороний».
Про життєвий шлях автора споминів не одразу вдалося зібрати достатньо інформації. Виявилося, що Андрощук Микола Артемович народився 8 грудня 1913 у селі Дермань-1 Здолбунівського району Рівненської області. Навчався у Дерманській школі, де закінчив 7 класів. Вже у 30-их рр. ХХ-го століття його родина замешкала на хуторі Озера села Розваж сусіднього Острозького району. Від 1934 року Микола вливається в ряди ОУН. Активно працює в Українському доброчинному товаристві, яке діяло у 1933-36 рр. в Острозі. Його зверхники по ОУН пропонували Миколі у 1936 р. очолити осередок українських націоналістів у Острозі. Та він відмовився, сказавши, що ще замало вишколений для такої відповідальної посади. 7 грудня 1938 року польська поліція заарештувала Миколу Андрощука за приналежність до ОУН і ув’язнила в Острозькій в’язниці. 20.03.1939 року вироком Рівненського окружного суду молодий чоловік був засуджений на 2 роки з відстрочкою виконання вироку на 5 років і сплатою штрафу 80 злотих. Від більш суворішого покарання врятував його дивний факт, як зазначено в його кримінальній справі — весною 1938 року змінив православне віросповідання на римо-католицьке.
На початку 1940 року, після масових арештів НКВС учасників ОУН на Волині, М. Андрощук переходить таємно радянсько-німецький кордон і опиняється на території окупованої німцями Польщі, де активно працює в ОУН та проходить спеціальний розвідувальний вишкіл.
У липні 1941 р. М. Андрощук повертається разом з похідними групами ОУН і включається у налагодження роботи місцевої української адміністрації. Він був призначений комендантом української народної міліції в Мізоцькому районі. Коли німці у жовтні 1941 р. всюди ліквідовують станиці української міліції і перетворюють її на поліцію, Микола отримує завдання від ОУН працювати у цій ділянці надалі і таємно вишколювати хлопців для подальшої збройної боротьби. У квітні 1942 р. він був заарештований німцями, потім звільнений і повернутий на попередню посаду. У березні 1943 р. разом із підлеглими йому поліцейськими (близько 50 осіб) втікає зі зброєю і створює один з перших відділів УПА на Мізоччині, який очолюють «Залізняк» та «Сталевий». М. Андрощук під псевдонімом «Вороний» організовує розвідувальну мережу в цьому регіоні. З червня створює окремий відділ польової жандармерії при штабі південної групи УПА під командуванням «Енея», який вже восени 1943 р. нараховував понад 100 вояків. Десь восени того ж року «Вороний» проходить шеститижневі курси слідчих Служби безпеки (СБ), які проводив керівник СБ проводу ОУН М. Арсенич-«Михайло». З цього періоду його діяльності збереглося кілька оригінальних звітів, які опубліковані «Літописом УПА»: «Звіт з діяльности ПЖ за час від 10.12. до 20.1943 р.», «Звіт з діяльности ПЖ за час від 1.12. до 31.12.1943 р.» та «Звіт з діяльности ПЖ від 1.1.1944 р. до 1.10.1944 р.» за підписом КПЖВО (Комендант польової жандармерії воєнної округи) «Вороний»4.
Весною 1944 р. польова жандармерія розформовується, а всі старшини та рядовики переходять працювати у військову СБ (ВСБ), яка підпорядковується керівнику СБ ВО «Богун» Миколі Козаку-«Смоку».
Як свідчать документи радянських карально-репресивних органів, «Вороний» згодом працює у підпіллі ОУН під керівництвом референта СБ, а згодом і керівника всього підпілля ОУН на Волині та Поліссі М. Козака-«Смока». Протягом літа-осені 1944 р. він часто разом зі своєю охороною з’являється у селах Дермань-1 та Дермань-2. Одна з доповідних записок про проведення оперативних заходів НКГБ у с. Дермань Мізоцького району Рівненської області протягом 10-15 листопада 1944 р. містить інформацію про те, що на той час у зазначеному селі перебували референт СБ крайового проводу М. Козак-«Смок» та його заступник, колишній керівник польової жандармерії південної групи УПА М. Андрощук-«Вороний», керівник центрального зв’язкового пункту ОУН «Славко», окружний провідник ОУН «Свирид» та багато інших. Зі слів агентури НКГБ, згадані вище керівники за день до операції помітили рух військ НКВС у напрямку с. Дермань і тому швидко залишили цей населений пункт, відійшовши у невідомому напрямку. У подальшому М. Андрощук займає посаду старшого слідчого референтури СБ крайового проводу ОУН на ПЗУЗ і користується псевдонімом «Петро». За іншими даними з 1945 р. по 1948 рр. він був заступником керівника СБ крайового проводу ОУН на ПЗУЗ.
Перебування у вогких криївках та постійна напружена атмосфера підпілля спричиняють у М. Андрощука захворювання на туберкульоз. Тому його переводять на більш легшу ділянку праці — орієнтовно з 1948 р. він очолює друкарню Волинського крайового проводу ім. Клима Савура, яка була виявлена співробітниками МГБ у лютому 1949 р поблизу с. Пітушків Млинівського району Рівненської області. Але персоналу друкарні вдалося залишити викритий бункер і врятуватися. «Петро» повертається на Південну Рівненщину і переховується у селах Мізоцького та Острозького районів, займає посаду керівника технічної ланки, а за іншими даними референта СБ Рівненського окружного проводу ОУН. Станом на травень 1952 р. Рівненське обласне управління МГБ проводило розшук «Вороного» як одного з керівників Рівненського окружного проводу ОУН. Зі свідчень окремих підпільників, які були захоплені у 1952-53 рр. на Рівненщині, відомо, що Микола Андрощук-«Петро» помер від туберкульозу, ймовірно, весною 1951 р. і був таємно похований. Зокрема, бойовик керівника Рівненського окружного проводу «Ульяна» Й. Бобрецький-«Славко» розповів, що весною 1950 р. до них долучився хворий на туберкульоз повстанець з Дерманя «Петро», якого вони привели до Василя Яковича Матвійчука у село Коршів Здолбунівськоґо району, де з ним перебувала певний час друкарка «Ганя». Він там переховувався і взимку чи навесні наступного року помер. Повстанець «Тарас» разом з В. Матвійчуком його тіло десь таємно поховали. Заарештований 11 червня 1953 р. Василь Матвійчук зізнався, що восени 1950 р. у криївці, облаштованій під його хатою, почали переховуватись повстанці «Тарас» (називав себе «Дядя»), «Петро» (називав себе «Старий») і невідома дівчина. Весною 1951 р. Матвійчук на прохання «Старого» купував у Здолбунові продукти та 10 ампул препарату від туберкульозу. Коли вже зійшов сніг, підпільники залишили криївку, але «Петро» з ними не пішов, бо був дуже хворий і не міг ходити. Через чотири дні прийшов «Тарас» і десь поніс його на собі. Василь Якович не підтвердив інформації «Славка», що брав участь у захороненні тіла М. Андрощука. Він тільки розповів слідчому, що влітку 1951 р. під час одного з візитів, «Тарас» йому розповів, що «Старий» вже помер.
Микола Андрощук, за свідченнями тих же підпільників, мав друкарську машинку і постійно щось друкував. Поява його спогадів зумовлена рішенням керівництва ОУН на Волині друкувати місцевий підпільний журнал з мемуарами про діяльність ОУН та УПА під назвою «За волю нації». Перше число цього журналу з’явилося у 1947 році. У самих спогадах «Вороний» зазначив, що перша частина про події 1943 року була написана влітку 1947, а друга частина, яка охоплює січень-травень 1944 року, завершена взимку з 1947 на 1948 рік. Спогади М. Андрощука охоплюють тільки період його перебування у лавах УПА і подають яскраву картину боротьби місцевих повстанців за незалежність власної держави. Автор неодноразово брав участь у боях з німцями, був учасником найбільшого бою між загонами УПА та військами НКВС під Гурбами (квітень 1944 р.). «Вороний» мав можливість спілкуватися з багатьма командирами УПА і залишив їхні своєрідні словесні портрети та влучні характеристики.
Під час підготовки спогадів до друку довелось виправити чисельні граматичні та окремі стилістичні помилки, які зустрічаються у тексті, а незрозумілі місця прокоментувати. Зокрема, в таких словах як «ґестапо», «ґебітскомісар», «штатсґут» авторська літера «г» замінена на «ґ». Окремі, характерні слова та вислови автора збережено без змін. Там, де розшифровано авторські скорочення, такі як «к-р», «р-н» чи інші скорочені слова — це зазначено квадратними дужками («к[оманди]р», р[айо]н»). Пропущені слова теж подано у квадратних дужках і зазначено відповідними примітками. Окрім того, у примітках подано коротку інформацію про згаданих у спогадах повстанських командирів чи провідників ОУН.

Ігор Марчук.
Автор: Микола Андрощук - «Вороний».
Місце видання: Львів
Видавництво: "Літопис УПА"
Формат: pdf (OCR), djvu (OCR)
Кількість сторінок: 128 с.: іл.

Джерело:
книга оцифрована у рамках проекту
"Оцифрування книг Гуртом"



Любите читати спогади?
Особливо, періоду Другої світової?

Придбайте книгу!


Офіційний сайт: Літопис УПА Online
Особиста оцінка: 10 - рекомендую поціновувачам мемуарної літератури...


Золотий реліз (завантажене не впливає на рейтинг)
 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати книгу українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2013-10-31 19:06
 Розмір:   10 MB 
 Оцінка літератури:   10/10 (Голосів: 10)
   
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти