VA - Шануймось, панове... (Валерій Марченко) (2006) [MP3] | Pop
Стиль: Pop
Країна, місто: Україна, Рівне
Видавець: Студія Павла Завади
Автори:
Валерій Марченко - музика
Пісні:
01.Павло Зібров-Шануймось, панове...
02.Тріо Живиця-Пісня козачки
03.Мар'ян Шуневич-Побратими УПА
04.Катерина Качановська-Лелека
05.Володимир Петрів-Сповідь актора
06.Наталія Марія Фарина-Я чекаю тебе
07.Мар'ян Шуневич-Калина
08.Гурт Осінній дощ-Доля
09.Жанна Марченко-Скажи мені
10.Олександр Дидич-Чорні троянди
11.Валерій Марченко-Осінній дощ
12.Олена Марченко-За літом
13.Олена Сінчук-Там
14.Гурт Вояж-Не бути разом нам з тобою
15.Гурт Лісова пісня-Він чекає мене
16.Олена Марченко-Твоє серце належить не мені
17.Наталія Марія Фарина-Многая літа
Тривалість: 01:02:46
Мова: українська
Аудіо-кодек: MP3
Бітрейт: 256 кб/с
Джерело: net
Додаткова інформація:
Валерій Марченко: “Музика — це та ж математика. Свої закони. Свої стандарти та винятки” У ті — радянські — часи більшість з нас знали, як складатиметься наше життя. Я знав, що закінчу музшколу, вступлю до музичного училища, потім вивчусь у музичній консерваторії (закінчив Львівську державну консерваторію ім.М.Лисенка — авт.). Так усе й сталося.У Рівному я оселився у 1987 році. Мене запросив Колопай Борис Сергійович, на той час ректор Рівненського педінституту. І я почав займатися ансамблем пісні і танцю “Веснянка”, з яким об'їздили півсвіту. До речі, ми стали першими з України, хто дав інтерв'ю на американський радіостанції “Голос України”. Ось і грамота американського президента Клінтона лишилася з тих часів (показує на стіну кабінету, обвішану численними рамочками — авт.). У той час, коли всі тільки розказували і боялися підняти голову, крім дисидентів, звісно, ми вже співали і “Червону калину”, і “Ще не вмерла Україна”. Насправді ж це не так просто було поїхати у США. Ми там працювали практично місяць. Мали 45 концертів, і в той же час нам знайшли можливість попасти на радіопрограму. Прийшли тільки я і шестеро студентів, тому що, самі розумієте, більшість боялися... Питання в тому, що в часи становлення української держави не було такої комерціалізації музичних проектів. Колись можна було спокійно приїхати до Києва на радіо і домовитися про ротацію. В свій час, вибачте мене, “Осінній дощ” продав більше дисків, ніж Таїсія Повалій. І за рейтингом був вищий, ніж Таїсії Повалій. У той час це не потребувало грошей. А тепер я все це кинув. Адже зараз для розкрутки не потрібна творчість. Достатньо мати гарного продюсера, приємну зовнішність і вміти “розказувати” — у студії все оброблять, як треба...
Якщо Ви справді бажаєте підтримати українське - після прослуховування, якщо музика вам сподобалась, придбайте ліцензійний диск. Підтримаймо вітчизняних виконавців!