Колін Ендрю Ферт (Colin Andrew Firth) народився 10 вересня 1960 року в родині вчителів. Його батько - Девід Норман Луїс Ферт - викладав історію в коледжі короля Альфреда у Вінчестері, а мати – Ширлі Джен Роллес – релігієзнавство у місцевому університеті. Батьки Коліна народилися і виросли в Індії, оскільки бабусі й дідусі майбутнього актора були місіонерами Конгрегаціоналістської протестантської церкви. У Коліна є сестра – Кейт, а також молодший брат – нині теж актор Джонатан.
Перші роки свого життя Колін провів з батьками у Ніґерії, але згодом вони вирішили осісти у цивілізованому світі: переїхали спершу до Америки, в місто Сент-Луїс, штат Міссурі, але згодом перебралися у Великобританію і оселилися у Вінчестері, Гемпшир. Там Колін пішов до школи "Montgomery of Alamein Secondary School" де зажди почувався чужим серед однокласників, оскільки мав надто відмінні інтереси. До того ж його батьки забороняли дітям дивитися популярний тоді телеканал ITV, тим самим ще більше віддаляючи хлопця від однолітків.
Сам же Колін ненавидів шкільні манери з усілякими стандартними костюмами та краватками, а мріяв про рок-н-ролл, набриолінене волосся та блискучий одяг. В ті часи існувала дуже популярна програма "Top Of The Pops", один з виконавців пісень в якій, Марк Болан, став першим кумиром Ферта. Він навіть придбав гітару і спробував вчитися на ній грати, але на уроках, які купили йому батьки, вчили грати нудні старі пісні на зразок "Lord of the Dance" - гімну британських шкіл, тож це заняття швидко набридло молодому мрійнику. Замість цього хлопець вирішив виступити в ролі Джека Фроста в дитячій театральній постановці - і йому справді сподобалося виступати на сцені. Відтоді Колін розпочав щосуботи відвідувати уроки драматичного гуртка, а закінчивши школу вступив до коледжу "Barton Peveril College", де у 14-річного хлопця і народилася ідея стати справжнім актором.
Кар’єра
У 18-річному віці Колін остаточно вирішив покинути навчання у коледжі і приєднатися до молодіжного лондонського театру "National Youth Theatre". Але тоді йому, хлопцю без будь-якої закінченої освіти й досвіду, змогли запропонувати лише ролі на кшталт "третьої феї у другому ряду". Проте Колін вирішив, що краще залишитися в театрі не як актор з массовки, а як працівник театру - він відповідав на дзвінки багатих і знаменитих, готував їм чай тощо - і таким чином завжди мав свіжу інформацію про всіх і все, до того ж це був шанс завести корисні знайомства, а згодом настав час і вступити до Лондонського Центру Драми. Цей учбовий заклад мав досить високий рівень викладання - навчання базувалося на теоріях Станіславського і поєднувало російську емоційну свободу та єврейський самоаналіз. Колін знав, що така наука даватиметься дуже складно, але саме через те й обрав Центр Драми.
Там, вивчаючи "внутрішні світи" Ферт дуже швидко зумів привернути до себе увагу. Впродовж трьох років навчання він отримував ведучі ролі у таких відомих постановках, як "Тартюф", "Король Лір" та "Кішка на розпеченому даху", не кажучи вже про постійний потяг грати яскраві ролі - то параноїків, то психопатів, а його Гамлет взагалі став "місцевою легендою". Тоді-то директор Школи Крістофер Феттерс і сказав, що Ферт міг би стати другим Полом Шофілдом, але йому варто остерігатися сили створюваних ним ідеальних образів, оскільки можна потрапити в полон їх враження.
Така розквітаюча репутація Ферта зрештою привела його на професійну театральну сцену - чутки про його Гамлета дійшли до шукачів талантів, яким саме потрібен був актор на роль Гая Беннета в постановці "Інша країна" (Another Country) для заміни Деніела Дей Льюіса, який в свою чергу замінив Руперта Еверетта. Але так склалося, що в цьому спектаклі на сцені Вест-Енду в кінцевому підсумку виступив Ферт - в компанії з Кеннетом Брана. Так у червні 1983 року Колін піднявся на сцену Королівського Театру в ролі молодого гомосексуаліста, який бореться з пуританським суспільством і нарешті знаходить визнання в шпигунському світі.
Сам же Руперт Еверетт одного разу прийшов на спектакль, від ролі в якому відмовився, і був дуже вражений роботою Ферта - він порекомендував його творцям однойменного фільму-екранізації, але окільки контракт на виконання головної ролі вже було укладено з самим Евереттом, то Ферту дісталася роль Томмі Джадда - не така звична, якою вже стала головна роль, але теж дуже цікава - цей другорядний персонаж мав відверті комуністичні переконання і був противником шпигунства. І знову Колін був на висоті - він гідно дебютував на великому екрані, хоч Еверетт стверджував, що роль буде затісна для "учня Станіславського".
Після дебюту в кіно Колін Ферт повернувся було на сцену Королівського Театру в ролі Гая Беннета, де б і грав надалі в спектаклях, якби не трапилася можливість знову потрапити у кіно - постановку для телеканалу CBS. Саме тоді розпочиналися зйомки фільму "Камілль" (Camille), де колегами Ферта стали вже відомі зірки - Бен Кінґслі, Джон Ґілґуд, Ґрета Скаачі. Коліну дісталася роль багатого і знаменитого Армана Дюваля, якого він зіграв дуже непогано. Проте молодий актор завжди був дуже самокритичним і розумів що йому все ще потрібно багато вчитися, тому продовжував працювати на театральній сцені, виступаючи в різноманітних ролях.
Через рік Колін знов з’явився в телефільмі - цього разу в ролі члена шкільної хокейної команди у картині "Голандські дівчата" (Dutch Girls). Персонаж Ферта, на відміну від інших спортсменів, які старанно готувалися до турніру, більше цікавився місцевими дівчатами. Того ж року вийшов ще один фільм - психологічна драма "1919" - картина більш цікава психологічною складністю ролі Ферта, який грав одного з двох пацієнтів Зіґмунда Фрейда, котрі зустрічаються через 50 років після лікування.
Наступний рік Колін Ферт витратив на зйомки семи частин серіалу за романом Дж. Б. Прістлі - "Втрачені імперії" (Lost Empires) - про початок Першої світової війни і втрату політичних позицій Великобританією. Тут Колін виступив в головній ролі хлопця з Йоркширу, Річарда Гернкестла, який отримує роботу асистента у свого дядька-фокусника. Його герою впродовж фільму доводиться дізнатися про те, що таке політичні інтриги та небезпечні пригоди. Під час зйомок серіалу Колін отримав нагоду познайомитися з відомим майстом акторської справи Лоуренсом Олів’є і працювати разом з ним впродовж всіх семи епізодів, що додало молодому таланту ще дещицю знань про своє покликання.
Наступні фільми продовжували військову "фільмокар’єру" Коліна - у фільмі "Місяць в провінції" (A Month in the Country), який вийшов 1987 року, він створив глибокий образ ветерана Першої світової війни, який поступово долає важкі душевні і фізичні травми, нанесені даремною війною, а в "Зруйнованому" (Tumbledown) 1988 року Ферт постав перед глядачами у ролі молодого офіцера Шотландської гвардії Роберта Лоуренса, який навпаки любив своє заняття, поки аргентинська куля не потрапила йому в голову, позбавивши частини мізків, але наділивши відсутнім доти інтелектом, який відкрив йому очі на жахливу сторону військової справи.
Останній фільм спричинив жваві дискусії у британському суспільстві - нації, яка вміє вшановувати своїх загиблих співвітчизників, але ігнорує травмованих. Газети зарясніли яскравими осудливими заголовками, а Колін опинився в центрі скандалу. Втім він ні про що не шкодував - йому сподобалося "грати війну". Як актор зазначив в одному з інтерв’ю: "це був досвід зустрічі з примарами - психологічними і емоційними, це була робота з вивчення себе, коли довкола війна, але ж все це не мій досвід, не мій характер, не я!". За роль Роберта Лоуренса він отримав звання Кращого актора від Королівської телевізійної спільноти і номінувався в тій же категорії на здобуття престижної британської премії BAFTA у 1989 році, а пропозиція оскароносного Мілоша Форман зіграти у його мелодрамі "Вальмон" (Valmont) роль великосвітського ловеласа допомогла вирватися з політичного виру. До того ж історія любові, суперництва і помсти у витонченій екранізації знаменитого роману Шодерло де Лакло "Небезпечні зв’язки" отримала номінацію на Оскар, після чого для Коліна остаточно відкрилися двері Голлівуду.
Колін продовжував зніматися у телепостановках і кінофільмах, але особливого успіху вони не мали, аж поки не прийшла справжня слава після випуску у 1995 році телеканалом BBC серіалу "Гордість і упередженість" (Pride and Prejudice). Колін Ферт спричинив національну сенсацію, зігравши містера Фіцвільяма Дарсі поруч з Дженніфер Ель в ролі Елізабет Беннет і отримавши номінацію на британську премію BAFTA в категорії "Найкращий актор" в 1996 році, а також Національну телевізійну винагороду Великобританії в номінації "Найпопулярніший актор".
Так, зігравши Дарсі, Ферт став в очах публіки носієм повного набору традиційних переваг чоловіка-англійця, але в той же час сам актор скаржився, що він неначебто позбувся власного "я" - для всіх він став живим втіленням обожнюваного жінками Дарсі. Після всіх вихвалянь і лестощів, що випали на його долю з виходом цього міні-серіалу йому навіть привласнили негласно титул секс-символу британського кіно, а за самим актором відтоді невідступно слідує амплуа "ідеальний британський аристократ".
Та попри всі незручності слава дозволила актору отримати роботу в більш гучних проектах вже світового рівня - роль Джеффрі Кліфтона у фільмі Ентоні Мінгелли "Англійський пацієнт" (The English Patient) була дуже схвально сприйнята публікою, а сам фільм отримав Оскара. Після зйомок в кількох голівудських фільмах Коліну запропонували роль у фільмі "Закоханий Шекспір" (Shakespeare in Love) англійського режисера Джона Меддена - Ферту дістався персонаж одіозного лорда Вессекса, який прагне взяти шлюб з Віолою (у виконанні актриси Ґвінет Пелтров), щоб отримати в своє розпорядження гроші її батька. Цього разу успіх був взагалі приголомшливий - 1999 року картина "Закоханий Шекспір" зібрала аж 7 "Оскарів".
Відтоді почався найплідніший період роботи Коліна - вже наступного року він знявся у п’яти фільмах і надалі підтримував досить високі темпи роботи, беручи участь в 3-4 фільмах щороку. Проте тут доля викинула з ним жарт, наздогнавши його славою старих успіхів навіть за океаном - найуспішнішою з доброго десятка ролей знову стала роль містера Дарсі, тільки вже іншого героя іншого роману - Марка Дарсі у екранізації відомого бестселлера Гелен Філдінґ "Щоденник Бріджет Джонс" (Bridget Jones's Diary) 2001 року. Образ Марка у Філдінґ базувався на осучасненому характері містера Дарсі, героя роману Джейн Остін, тож коли справа дійшла до екранізації "Щоденника" авторка не могла уявити в ролі Марка Дарсі нікого іншого, крім улюбленця мільйонів британок Коліна Ферта. Фільм дуже сподобався глядачам і критикам-професіоналам, які присудили йому 8 нагород і майже три десятки номінацій.
Того ж 2001 року Ферт знявся у телефільмі про другу світову війну - "Змова" (Conspiracy). За роль блискучого бюрократа - доктора Вільгельма Стакерта, який впродовж фільма переконував глядачів у корисності масової стерилізації актор отримав телевізійну премію Еммі, а сам фільм здобув ще декілька престижних нагород. Наступні комічні ролі в "Лондініум" (Londinium) і "Як важливо бути серйозним" (The Importance of Being Earnest) закріпили за актором репутацію одного з найталановитіших коміків Англії. Ще одним підтвердженням тому стала роль батька Аманди Байнс в картині "Чого хоче дівчина" (What a Girl Wants). Завдяки цій ролі у актора з’явилося дуже багато прихильниць серед підлітків.
Подальші ролі лише закріплювали зірковий статус, проте всі вони були досить одноманітними - жодного разу Ферт не вибився з амплува "британського джентльмена" - ввічливого, розсудливого і чепурного. В "Дівчині з перловою сережкою" (Girl with а Pearl Earring), знятому за мотивами роману Трейсі Шевальє, що став свого часу бестселером, Ферт зіграв роль відомого художника 17 сторіччя Йоганнеса Верміра, який захоплюється 16-річною дівчиною, служницею в його домі, на ім’я Грієт у виконанні Скарлетт Йоганссон. В іншому фільмі цього ж року - "Справжнє кохання" (Love Actually) - Ферт перевтілився в письменника, який застає свою дружину в ліжку з коханцем і тікає на південь Франції лікувати розбите серце, де зрештою закохується в прибиральницю-португалку, при цьому особливої пікантності ситуації додає те, що вона не розмовляє англійською, а герой Ферта не знає португальської. У картині "Моя жахлива няня" (Nanny McPhee) Ферт зіграв бідного аристократа, якому доводиться самотужки тягнути важкий возик сім’ї з купи дітей. У мюзиклі "Mamma Mia!" 2008 року, де Ферт став одним з трьох претендентів на роль батька нареченої, йому довелося згадати свої заняття музикою в дитинстві і виконати кілька вокальних партій. В цілому цей рік став для актора досить плідним - окрім вже згаданих вийшли на екрани ще й фільми "Випадковий чоловік" (The Accidental Husband), "Ґенуя" (Genova) і багатообіцяюча картина "Розпутна поведінка" (Easy Virtue) з Джессікою Біл у головній ролі.
Особисте життя
Під час зйомок у Мілоша Формана Колін зблизився з Меґ Тіллі, з якою і взяв шлюб у 1989 році, а через рік у них народився син - Вільям Ферт. Втім, стосунки молодят не склалися і проживши у шлюбі всього лише п’ять років вони розлучилися. Лише через сім років Колін знову знайшов своє щастя - в 1996-му році під час набору акторів для зйомок серіалу "Ностромо" (Nostromo) Ферт познайомився з італійською красунею Лівією Ґуджиолі - продюсером документальних фільмів, яка завоювала його серце. Переслідувана папараці пара одружилася в Тоскані 1997 року, а невдовзі на світ з’явилися двоє їхніх синів - Люка і Матео. Втім, Лівії доводиться ділитися увагою чоловіка - в 2006 році в інтерв’ю з французьким журналом "Мадам Фіґаро" Коліну поставили цікаве питання: "Хто такі жінки у вашому житті?", на що Ферт відповів: "Моя мати, моя дружина і Джейн Остін".
Окрім акторської роботи Ферт традиційно для популярних людей займається доброчинністю - кошти від продажу його дебютної книжки "Департамент нічого", збірки новел під редакцією Ніка Горнбі, надійшли у фонд допомоги дітям, хворим на аутизм, а нещодавно Ферт брав участь у кампанії проти депортації біженців з Конго, які шукають притулок в цивілізованих країнах, оскільки вважає, що вони можуть бути вбиті після повернення в додому.
Джерело
http://www.vj.net.ua 
