Фройд (Фрейд) З. Вступ до психоаналізу (1998) [djvu, pdf] | Оцифровано Гуртом

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 07.08.17
Повідомлень: 3234

2012-10-19 19:30  
Фройд (Фрейд) З. Вступ до психоаналізу (1998) [djvu, pdf] | Оцифровано Гуртом

Фройд (Фрейд) З. Вступ до психоаналізу (1998) [djvu, pdf] | Оцифровано Гуртом


Мова: українська
Опис:
Зіґмунд Фройд — один з тих велетнів духу, що навчили людину сміливо, не ховаючись від правди, придивлятись до власного єства. За­пропонований читачевій увазі твір — узагаль­нення й підсумок усього доробку вченого, популярний, та аж ніяк не спрощений виклад психоаналітичної теорії вустами її автора.

В XIX ст. у Європі з'явився незвичайний тип автора, не схожий ні на видатного письменника, ні на автора релігійних текстів, ні на засновника науки... Він унікальний тим, що не тільки пише власні праці, а й продукує ще дещо: можливості і правила для створення інших текстів... Фройд є не тільки автором "Тлумачення снів"... він заклав нескінченні можливості дискурсу (Мішель Фуко).

Зіґмунд Фройд народився 1856 р. в Моравії. З чотирилітнього віку й до глибокої старості проживав у Відні. Лише гітлерівське вторгнення в Австрію 1938 р. змусило його шукати притулку в Лондоні, де він і помер наступного року. Перші наукові праці Фройда стосувалися анатомії та неврології, але в тридцятилітньому віці він захопився психологією. Наступне десятиліття стало роками народження його дітища — психоаналізу, де він розкрив механізм розвитку
сексуального інстинкту та його вплив на мислення й поведінку людини. Фройдове життя не було багате на події, але його ідеї спричинилися не тільки до появи численних спеціальних дисциплін, а й породили нову інтелектуальну атмосферу в другій половині нашого сторіччя.

Перекладено за виданням: Sigmund Freud, Studienausgabe, Band I, “Vorlesungen zur Einführung in die Psychoanalyse” und “Neue Folge”, S. Fischer Verlag GmbH, Frankfurt am Main, 1989.
Зразки сторінок для ознайомлення (у тому числі й зміст)














Автор: Зіґмунд Фройд
Переклад з німецької Петра Таращука
Місце видання: Київ
Видавництво: Основи
Формат: djvu та pdf (обидва містять невичитаний текстовий шар та зміст)
Кількість сторінок: 709 с.
    ISВN 966-500-013-6
    ББК 88
    УДК
    Ф 91 (авторський знак)
Офіційний сайт: http://osnovy.org.ua/
Джерело: власні сканування та опрацювання
(кому треба TIFF’и або пакети FR'11 для створення книги в інших форматах — пишіть в темі або в приват)

книга оцифрована у рамках проекту
"Оцифрування книг Гуртом"



Золотий реліз (завантажене не впливає на рейтинг)
 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати книгу українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2012-10-19 19:30
 Розмір:   74 MB 
 Оцінка літератури:   9.9/10 (Голосів: 35)
   
pasanoid 
Частий відвідувач


З нами з: 21.08.12
Востаннє: 12.04.17
Повідомлень: 48

2012-10-21 10:10  
"...один з тих велетнів духу..." - трохи смішно звучить. Але, взагалі кажучи, то був доволі розумний жид і місцями вкрай толкові речі говорив. Дуже добре, що тепер я маю змогу дочитати "Введення..." українською. Спасибі.

Зі: я б іще дуже зрадів, якби додали формату fb2 абощо на кшталт, для телефонних рідерів.

jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 07.08.17
Повідомлень: 3234

2012-10-21 10:45  
pasanoid написано:
"...один з тих велетнів духу..." - трохи смішно звучить
Це — до Фуко Wink (2)

pasanoid написано:
Але, взагалі кажучи, то був доволі розумний жид і місцями вкрай толкові речі говорив.
Якщо його читати років так у 15-16, то це взагалі одкровення. Ну, на першому курсі ще також можна вірити Фрейду в усьому. Але потім, на старших курсах (ну, звісно, якщо студіювати психологію), цей міф розвіюється. Він заклав основи, дав старт психолгічним дослідженням, вказав напрямок. Але чомусь дуже не хотів, аби його учні та послідовники пішли далі за нього — це й погубило його та його теорію. Також розвіяти ідеал Фройда можна, довідавшись про його біографію. Свого часу прочитав книгу про нього "Я зол на человечество", і навіть якщо не все в ній правда, та все ж вона зайвий раз підтверджує: єдиний, хто цілком і повністю вписується в рамки теорії Фройда, це — сам Фройд Happy З себе ж, власне, він її і писав.

pasanoid написано:
я б іще дуже зрадів, якби додали формату fb2 абощо на кшталт, для телефонних рідерів.
Вибачайте, вичитувати я не маю часу, а створювати невичитаний фб2 — це вар’ятство, гадаю. Можливо, хтось за то візьметься, або можете самі скопіювати з пдф текстовий шар і загнати його у зручний для вас формат, але будьте готові до того, що траплятимуться помилки.
pasanoid 
Частий відвідувач


З нами з: 21.08.12
Востаннє: 12.04.17
Повідомлень: 48

2012-10-26 17:59  
jinotot написано:
Якщо його читати років так у 15-16, то це взагалі одкровення.

Десь тоді я і вперше наткнувся на нього. Happy
І як б те смішно не звучало, а "Введення..." читаю вже чи не третій рік - і дочитати не можу. Закинув на середині, та й відтоді не брався до тієї речі.

jinotot написано:
Вибачайте, вичитувати я не маю часу, а створювати невичитаний фб2 — це вар’ятство, гадаю.

Я сподівався, раптом на моє повідомлення наткнеться хтось, у кого є уже створений.

jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 07.08.17
Повідомлень: 3234

2012-10-26 22:48  
pasanoid написано:
І як б те смішно не звучало, а "Введення..." читаю вже чи не третій рік - і дочитати не можу. Закинув на середині, та й відтоді не брався до тієї речі.
Я прочитав десь за місяць, але перед тим вона в мене лежала щось із місяць також, а то й довше, то була з бібліотеки книга. Непрочитану якось не хотілося віддавати, тож прочитав. А до того ще читав у "Всесвіті" "По той бік принципу задоволення" і вже щось чув про основні постулати психоаналізу, тож читати було нескладно й досить цікаво.
pasanoid написано:
Я сподівався, раптом на моє повідомлення наткнеться хтось, у кого є уже створений.
Не думаю, що так швидко хтось створить і вичитає фб2. Та й взагалі не факт, що хтось візьметься.
Mister V 
Свій


З нами з: 24.06.09
Востаннє: 18.08.17
Повідомлень: 141

2013-04-09 16:52  
Фрейд був наркомано і пропагував наркотики для широкого вжитку. Крім того він був сіоністом-расистом...
jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 07.08.17
Повідомлень: 3234

2013-04-09 18:27  
Mister V написано:
Фрейд був наркомано і пропагував наркотики для широкого вжитку
Угу, от тільки кокаїном в той час лікували нежить, а героїном — кашель, тож немає нічого дивного в тому, що лікар вживав цілком легальні на той час медичні препарати.
Mister V написано:
Крім того він був сіоністом-расистом...
Він був атеїстом і намагався усіляко відгородитися від свого єврейського походження. Здається, сіонізм — то, коли трохи навпаки.
А ще він ходив у туалет і длубався в носі...
Давайте судити мислителів за їхніми думками, а не за їхніми вчинками. Теорія Фройда — це велетенський крок вперед у галузі досліджень людської психіки. Навіть сучасні більш прогресивні і радикальні психологічні теорії побудовані якщо не на догмах психоаналізу, то на їх запереченні. Тож, так чи інакше, а це точка опори, від якої можна відштовхнутися для здійснення чергового перевороту або відкриття, пов'язаного з таємницями людської психіки.

ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 19.08.17
Повідомлень: 11782

2017-06-21 19:40  
Казус Фрœйд: задоволення потойбіч принципу
Тарас Лютий
Казус Фрœйд: задоволення потойбіч принципу
Коли в Україні розпочалась кампанія з декомунізації, я пожартував у себе на сторінці Facebook приблизно так: «Тільки в нашій країні “Фройд” і “Фрейд” — це умовно тотожні імена на позначення тієї самої людини, а “Дніпропетровськ” і “Дніпропетровськ” — це імітовано різні назви одного міста».
Йшлося про таке: «винахідливі», тоді ще дніпропетровські, можновладці вирішили, що назву міста треба залишити незмінною, але вдавати, що вона змінилася, бо в ній фігурує, хоч би, святий Петро, й аж ніяк не радянський політичний діяч Петровський. Але чи можемо ми з легкістю забути смисли, що виникають у певних контекстах і втілюються у відповідні символи? Оберненою можна вважати ситуацію, що склалася в нас зі способом передачі імені засновника психоаналізу. Немає остаточної згоди як транслітерувати його ім’я: «Фройд» або «Фрейд». Саме цей момент я і пропоную фіксувати графічно незвичним поєднанням літер «о» і «е» й називати «казус Фрœйд».

Ситуація в українській гуманітаристиці непроста: брак перекладних текстів тривалий час змушував, а почасти й досі «силує», дослідників удаватися до російських перекладів. Власне, саме в російській традиції й усталилася транслітерація «Фрейд». Послуговуючись цими текстами, ми й надалі втрачаємо шанс отримати свої переклади й творити власну термінологію. Зрозуміло, для того, хто подовгу звикав до подібного написання непросто сприйняти написання «Фройд». Для такої людини цілком слушним є питання: чому ми маємо щось міняти; це знову якісь безпідставні забаганки тих, хто знічев’я переробляє назви? Проте, уявімо, що нам потрібно поїхати на міжнародну конференцію, яка відбувається десь там, де зовсім не знають російської мови. Якщо ми в доповіді використаємо фонетичне ім’я «Фрейд», нам потрібно буде довго пояснювати кого саме ми маємо на увазі.

Щоправда, це тільки один бік порушеного питання. Багатьма дослідниками біографії Фройда з’ясовано, що його єврейське родинне коріння сягає теренів сучасної України. Попри те, що відомий своєю методою психоаналітик мало не все своє життя жив і працював у Відні, його батько Якоб Фрейд народився й якийсь час прожив у галицькій Тисмениці, в теперішній Івано-Франківській області. Цього разу я недарма написав це ім’я як «Фрейд». Знавці стверджують, що південно-східному, зокрема українському, діалектові їдиш властива саме така вимова. На додачу, в тому містечку було укладено перший шлюб Якоба й народилися двоє його синів, старші зведені брати Зиґмунда — Емануель і Філіп. Другою дружиною Якоба, матір’ю Зиґмунда, стала Амалія Натансон. Вона теж народилася в Україні — в Бродах, що на Львівщині, але виростала в Одесі.

В якийсь момент батьки Фройда ухвалили перебратися зі східних теренів Австро-Угорської імперії далі на захід. Якоб, хоча й отримав релігійну освіту й умів читати на івриті, в праці послуговувався німецькою. Мати на щодень вживала їдиш, але говорила й ламаною німецькою. Євреям з Галичини судилося спізнати що означає вислів «високі податки». Треба було платити навіть за те, що маєш «нестандартне» ім’я. В 1787 році галицьким євреям наказували брати німецькі прізвища, або доводилося «викручуватися» й давати хабаря австрійським чинушам. Прізвище «Фрœйд» звучить по-різному на їдиш і німецькою, але означає «радість». Той, хто його обирав, вірогідно, прагнув собі щасливого життя.

Загалом, євреям випало довго призвичаюватися до життя в християнській Європі: їх утискали й схиляли жити самодостатньо. Успішність у сфері торгівлі, а це було чи не єдиним заняттям, яке їм не заборонялося, дозволяла вигострювати розум як гнучкий і досконалий інструмент. Але галицькі євреї продовжували викликати найбільшу неприязнь в імперії, бо сприймалися за «інших» і не завжди говорили правдивою німецькою. Подібні переконання не могли не зачепити Зиґмунда Фройда, позаяк йому вряди-годи теж приходилося принизливо висловлюватися про євреїв зі сходу.

У біографічній розвідці Пола Фериса згадується, що Зиґмунд Фройд мав неабиякі амбіції змінити світ. Він уявляв себе заледве не Едипом, спроможним дати відповіді на найпотаємніші питання з приводу людської психіки. Така унікальність мала проявлятися в усьому. Бодай і в імені. При народженні Фройд їх отримав два: Соломон і Сиґізмунд. Мати звала його Зіґі. Але в шістнадцять років він зупинився на одному — Зиґмунд, адже воно видавалося йому більш звичним. Одначе сам психоаналітик уважав, що забування/уникання імен є ознакою внутрішнього конфлікту. Обираючи собі професію, він часто наслідував тих австрійців, які намагалися бути ближчими до Німеччини. Чому? Бо в його родині часом траплялися деякі неприємні історії. Приміром, один із родичів, теж із галицьких євреїв, потрапив у газети тільки через те, що був помічений у збуті підроблених грошей. Фройд не хотів подібної слави. Саме тому чимало східних євреїв, переїжджаючи на захід, воліли адаптуватися до місцевої культури. Крім того, Фройд не вважав себе прихильником юдаїзму, а радше атеїстом. Натомість його батьки ставилися до своєї національності з певною сентиментальністю, віддаючи данину традиціям. Однак віденське оточення великою мірою залишалося антисемітським. І це було відчутно навіть у студентській аудиторії.

Можливо тому Зиґмунд іще в дитинстві героїзував Німеччину, спостерігаючи як Австрія звільна втрачала свій політичний вплив. У часи франко-пруської війни він відмічав прапорцями просування німецьких військ, захоплюючись їхніми перемогами. Згодом вступив у студентське товариство, яке ратувало за союз із Німеччиною. Разом із тим, це не завадило йому отримати кілька стипендій від приватних єврейських фондів. Ферис говорить, що віденські емансиповані євреї часто пов’язували своє майбутнє з Німеччиною. Знали б вони, що трапиться після аншлюсу.

В кожному разі, Фройд свідомо прагнув називатися саме «Фройд», а не «Фрейд». Це, до слова, підтверджується аудіо-записом, здійсненим ВВС у 1938 році, де він уже під кінець життя начитує англійською мовою свій коротенький життєпис, який закінчується висловом «Мене звати Зиґмунд Фройд».



Відтак, чи маємо ми надалі писати й говорити виключно «Фрейд», тільки через те, що можемо вважати його жертвою несприятливих обставин або ж інших чинників, під тиском яких він германізував своє ім’я? Цікаво, що подібні речі траплялися з багатьма видатними мислителями світового рівня, котрі також мали єврейське походження. Пригадаймо Баруха де Еспінозу, якого тепер називаємо не інакше як Бенедикт Спіноза. Його особисті погляди допровадили до конфлікту й виключення з єврейської спільноти, через що він був змушений змінити ім’я. Так само, чи одразу ми розпізнаємо хто такий Аврум Ліпшиц, який після нацистського переслідування став Імре Молнаром, а вже потім став відомий як Імре Лакатош? Але й з представниками інших національностей таке траплялося нерідко. Врешті-решт, філософ Алєксандр Кожевніков після більшовицького перевороту перебрався з Росії до Франції, де почав називатися на французький лад Александр Кожéв. Насамкінець, напевно хтось так і не розпізнає особу, котру при народженні записали Ендрю Вархола, і яка згодом перетворилася на знаменитого художника на ім’я Енді Воргол.

Отже, чи можемо ми забороняти людям змінювати їхні імена? А в нашому випадку: які підстави в нас говорити, що «Фройд» вживати недоречно й необхідно відновити старе-добре ім’я «Фрейд»? Що ж, можна схилитися до думки Мао, сказавши: «нехай розквітають сотні квітів». Але тоді нам доведеться й надалі якось вирішувати цей курйозний казус «Фрœйд»?

Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти