Бушаков В.А. Лексичний склад історичної топонімії Криму (2003) [pdf]

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Останній раз роздавалося кокошнік (2017-08-19)
Автор Повідомлення
PaBLo.Che 
VIP


З нами з: 20.04.09
Востаннє: 17.08.17
Повідомлень: 251

2012-07-03 20:13  
Бушаков В.А. Лексичний склад історичної топонімії Криму (2003) [pdf]

Бушаков В.А. Лексичний склад історичної топонімії Криму (2003) [pdf]


Мова: українська (резюме: рос., англ.)
Опис:
У монографії досліджено в історико-етимологічному та граматичному аспектах іранську, грецьку, тюркську, італійську, кавказьку та біблійну лексику, відбиту в історичній топонімії Кримського півострова.

Автор: Бушаков В.А.
Місце видання: Київ
Видавництво: Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАНУ
Формат: pdf
Кількість сторінок: 321

Джерело: medeniye.org
Особиста оцінка: 10 - без сумнівів рекомендую всім


 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати книгу українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2012-07-03 20:13
 Розмір:   6 MB 
 Оцінка літератури:   9.9/10 (Голосів: 12)
   
Vladymyr1989 
Новенький


З нами з: 25.02.13
Востаннє: 05.03.13
Повідомлень: 3

2013-02-25 23:31  
Історія Криму - моя слабкість. Дуже дякую
Gothic1979 
Новенький


З нами з: 04.10.11
Востаннє: 08.07.17
Повідомлень: 14

2013-02-26 16:04  
Хочу застерегти читачів від цієї сумбурної праці, що є ганьбою української модерної науки.
Валерій Анатолійович Бушаков (справжнє ім"я - Валерій Костянтинович Різе), стоячи на позиціях агресивного пантюркізму, наполегливо просуває думку, що в Таврії з палеоліту (!) мешкали самі лише тюркомовні народи, а всі етнічні процеси нічим (!) не відрізнялися від Малої Азії, тобто Туреччини. У книзі простежується настійне прагнення звести етногенез кримських татар суто до тюркських народів, утвердити своєрідну расову чистоту „тюркомовного мусульманського населення". Так, зокрема, з’ясовується, що „в гірській частині Криму з доісторичних часів і до виселення християн наприкінці XVIII ст. та депортації 18 травня 1944 року кримськотатарського народу не було різкої зміни населення”.
Джерелами слугує переважно науково-популярна література, а за методологічну основу книги взято праці турецьких, казахських, карачаєво-балкарських фолк-хісториків. У повній відповідності з кемалістськими доктринами доводиться, що „автохтонне населення як Малої Азії, так і Тавріки було стабільним на протязі століть і зрештою увійшло до складу тюркомовних етносів – турків і татар”. Наполегливо проводиться паралель між Таврійським півостровом та Туреччиною, де, на думку автора, відбувалися абсолютно ідентичні (!) етнолінгвістичні процеси.
На догоду своїм пантюркським шовіністичним ідеям автор бездоказово відкидає наявність у Криму й на Тамані сіндського індоарійського населення (див. праці Трубачова й Шапошникова), записує в підробки визнане в усьому світі хозарське листування (див. видання Голба й Пріцака) і, нарешті, що взагалі є повним кінцем науковости, заявляє, що в Киму ніколи не жили готи. Ніколи, ніколи ніякі там германці не псували чистокровности кримських тюрків. Відсилаю читачів до доступних в Інтернеті праць Томашека, Діфенбаха, Льове, Муха, Грінбергера, Уленбека, Бруна, Грушевського, Тершаковця, Артамонова, Васильєва, Кьостлєра, Скардільї, Гемпа, Стірнза, Леманна, Грьонвіка, Вольфрама, Піоро, Руссо, Магометова, Байера, Ганіної та багатьох інших. Світова наука кілька століть досліджує кримських готів - велет думки Бушаков їх не визнає. Ігнорує він і звістки про слов"ян і русів у Криму (див. Грушевського й інших).
Книга перейнята перебудовним репатріаційним пафосом, тому в ній надто багато місця відводиться описам різноманітних переселень таврійських народів, які всі визнаються невиправданими, жорстокими й насильницькими, „відновленню національних прав народів, що перебували в складі колишнього Радянського Союзу, відродженню їхніх культур і мов”. „Щоби знищити навіть згадку про те, що в Криму жили споконвіку греки, татари, вірмени та інші депортовані народи, в далекому Кремлі вирішують стерти з карти півострова його історичні топоніми, для чого приймають низку указів” (!). Оскільки автор сприймає дозаселення й освоєння Кримського півострова українцями та представниками інших слов’янських народів як окупацію, то він відкидає навіть думку про те, що привнесення ними власних топонімів та гідронімів, перейменування населених пунктів, важливих географічних об’єктів є закономірним процесом, виявом процесу закорінення українців у Таврійську землю. Насправді завжди і всюди, в усьому світі переселенці, приходячи на нові місця, називають їх по-своєму, часто на згадку про батьківщину або відзначаючи якісь характерні особливості природи, рельєфу, що їх вразили, перекладають або ж переінакшують місцеві назви, які нічого для них не означають, є незручними для вимови, негарно в їхньому сприйнятті звучать. Проте автор гадає, що українські люди мали б звати села, в яких вони мешкають, – Карасубазар, Таракташ, Дуванкой чи Озенбаш (!). Читачам пропонують повірити, що такі назви, як Баштанівка, Журавлівка, Підгірне, Прохолодне, Рибацьке, Селезнівка, Сонячногірське, Сінокісне, Тополі, Хмельове, Шафранне виникли під впливом комунізму (!) До числа „осіб минулого, котрі були канонізовані партійною ідеологією”, та „абстрактних символів партійної ідеології” (!) потрапив навіть Тарас Шевченко.
У більшості випадків, як от у справі перепису 1897 року, слід говорити не про „росіян”, а про росіян та українців, адже в офіційній термінології Російської імперії етнонім „русский” поглинав собою власне росіян („великоросов”), білорусів („белорусов”) та українців („малороссов”). Виразно негативно оцінюється автором переселення до Криму греків, що воювали на боці Росії проти Туреччини, слов’ян. „Крим пережив Жовтневу революцію та Громадянську війну” - вся термінологія суто совєтська.
Насамкінець автор книги не є фахівцем зі східних мов, не має для цього належної наукової підготовки. Він учитель англійської мови, що був перекладачем при заповіднику Асканія-Нова, яка там була практика, можна тільки уявити - якщо Даррелл приїздив раз на десять років - то й добре. Англомовної літератури про тюрків автор не читав і не використовує, що свідчить про його рівень знання англійської. На тюрколога він вихрестився в хвацькі 90-ті за дуже темних обставин.
Бушакова не раз фахівці ловили на нерозумінні процесів історичної трансформації фонем, на незнанні фонетики пізньоантичної й середньовічної грецької мови тощо. Автор некритично сприймає всі народно-етимологічні побудови османського мандрівника XVII століття Евлії Челебі, очевидно, тому, що правовірний турок помилятися не може. Його опус - це бридятина на кшталт твору карачаєвця Байрамкулова, котрий проголосив карачаєвцями скитів, сарматів і аланів. На такому ж рівні написані й статті автора. Ця книга не гідна друкуватися під грифом Академії наук.

Wakula 
Свій


З нами з: 31.03.11
Востаннє: 13.08.17
Повідомлень: 135

2014-11-02 22:51  
Дякую, Gothic1979! Чудова критика!
Kuro 
Новенький


З нами з: 22.05.14
Востаннє: 23.12.16
Повідомлень: 2

2015-02-04 00:39  
Є також рецензія на цю працю відчизняним тюркологом Олександром Галенком. Також, доволі негативна.
-видалено-

virtus8hur 
Попереджень: 1
Попереджень: 1 


З нами з: 06.02.10
Востаннє: 20.08.17
Повідомлень: 3218

2015-02-04 02:33  
Kuro
Всім без винятку заборонено:
2.10 Публікувати відкриті і приховані посилання в дописі і підписі на:
- файлообмінники, варезники, фтп та сторонні торрент-трекери, онлайн-бібліотеки, соціальні мережі,

Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти