Українська література XVII ст. [Cерія "Бібліотека української літератури"] (1987) [djvu] | Оцифровано Гуртом

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
taras1994 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 23.03.12
Востаннє: 30.11.16
Повідомлень: 5094

2012-07-02 06:58  
Українська література XVII ст. [Cерія "Бібліотека української літератури"] (1987) [djvu] | Оцифровано Гуртом

Українська література XVII ст. [Cерія "Бібліотека української літератури"] (1987) [djvu] | Оцифровано Гуртом


Мова: українська, старослов'янська
Опис:
В українській літературі 17 століття було часом формування та розквіту літературного стилю бароко. Його предтечею вважається ще Іван Вишенський, але розквітло бароко у творчості Мелетія Смотрицького, Кирила Транквіліона-Старовецького та з появою київської школи. На формування українського бароко найбільше вплинуло відновлення православної ієрархії у 1620 році, заснування київської школи 1615 року та її реформи, проведені митрополитом Петром (Могилою) (1644) і гетьманом Іваном Мазепою (1694). І нові православні ієрархи, і професори Академії були головними представниками бароко, яке іноді звуть «козацьким», що не зовсім вірно, оскільки козаки мають до нього досить віддалене відношення, як в літературі, так і в інших видах мистецтва. Головними митцями були духовні особи, ченці та ієрархи. Звідси і головна відмінність українського бароко від західноєвропейського — його переважно духовний характер.


Упорядник: В. І. Крекотня
Місце видання: Київ
Видавництво: Наукова Думка
Формат: djvu
Зміст:
Переглянути
ЗМІСТ
Українська література XVII ст,— В. І. Крекотень 5
СИНКРЕТИЧНА ПИСЕМНІСТЬ
АНОНІМ
Пересторога . . . 26
мелетій смотрицький
0PHNOS 67
ЗАХАРІЯ КОПИСТЕНСЬКИИ Палінодія. Фрагменти 93
ІОАНИКІИ ГАЛЯТОВСЬКИИ
Наука, альбо Способ зложення казання . 108
АНОНІМ
Слово во врем’я бездождія і глада 134
АНТОНІЙ РАДИВИЛОВСЬКИИ Слово 1-е часу войни 137
АНОНІМ
Казаннє руське ... 143
АНОНІМ
Густинський літопис. Фрагменти .146
АНОНІМ
Синопсіс 167
Літопис Самовидця. Фрагмент 184

ПОЕЗІЯ
МЕЛЕТІЯ СМОТРИЦЬКИЯ
Епіграма на герб [дому князів Огинських] 202
На старожитнії клейноти їх милостей княжат Огинських і їх милостей
панов Воловичов 202
На старожитний клейнот їх милостей княжат Соломирицьких .... 203
На старожитний клейнот їх милостей панов Ходкевичов 203
Лямент... на... жаласноє представленіє... Леонтія Карповича 203
КАСІ Я Н САКОВИЧ
Вірші на жалосний погреб... Петра Конашевича Сагайдачного .... 220 СОФРОН1Я ІІОЧАСЬКИЯ
EYXAPI2THPION 239
м. //.
Лямент о пригоді мещан острозьких 257
КИРИЛО ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЯ
Із книжки «Перло многоцінноє»
Предмова до чительника 269
Епіграма («Єсли ту що нестройного поета мудрий обачить...») .... 271 На старожитний герб ясне освецоних і вельможних їх милостей княжат
Корецьких 272
«Прироження грифа хто хоче познати...» 272
Похвала о премудрості троякой, во віці сем явленной . 272
... Лікарство... розкошником того світа правдивоє. Піснь вдячная при банькетах панських 274
АНОНІМНІ ВІРШІ ПРО ВИЗВОЛЬНУ ВІЙНУ 1648 1654 рр.
«Висипався хміль із міха...» ... 277
Пісня про Миколая Потоцького і козиці.м перемоги 278
«Которії прийшли, Хмельницького аби поймали...» 279
[На битву під Корсунем] («Зри убо, коль ест храбра і непобіжден-
на...») » 280
Дума козацькая о войні з ляхами над рікою Стиром («Ой, ріко Стиру,
що Хміль за віру зробив напроти миру...») 280.
Похвала віршами Хмельницькому од народа малоросійського («Богдан
Хмельницький се ізбраний...») 282
«Непереможний Богдан, Хмельницький, могутній володар...» .... 283 Епітафія Богдану Хмельницькому («Диво століття, Богдан Хмельницький, герой із героїв...») 283

АНОНІМНІ ВІРШІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII ст.
Глаголет Польща о бившой храбрості і плененії своєм і о покоренії ко благочестивійшому царю і великому князю Алексію Михайловичу
(«В жалості днесь зіло обомираю...») 284
О гордих і гнівливих ляхах, како гордостію хотіша Росією обладати і православіє в єресь иизложити («Кто хощет, прийди і узри...») . . . 285 О велицій Росії і о сопротивії с ляхи і о граді Києві («Слишіте, люди,
і внушіте...») . 287
[Плач Малої Росії] («О, боже мой милостивий! Возри на плач мой
ревнивий!..») - 289
Лямент людей побожних, що ся стало в Литовськой землі 291
«Ах, Українонько, бідна годинонька тепер твоя...» 293
ЛАЗАР БАРАНОВИЧ
Читачу ласкавий, пильно зваж сі справи 294
Про те ж - • • 294
«Русин до поляка щось по-польську балака...» 295
Автор жалкує і апелює 295
Простаку мудрець не в лад, мудрецю простак не рад 296
Лисому мудрецеві 296
Веселка ясніє — кожен радіє 296
Один багатий, на іншому — лати 297
Про час до всього — доброго, злого 297
Про місяць і. зорі 298
В полі робота, до неї охота 298
Меч землю рубнув, у крові потонув 299
Світ збурили грози на людськії сльози 299
Монастир наш Марс доймає, люті біди учиняє 300
Скрізь на Україні видно лиш руїни 301
Як в краю не тихо, з воєн людям лихо 301
У миру нема мйру 301
У світі так ведеться, що лихо сміється 302
Якими бували русь і поляки 302
Епітафіон гетьманові Івану Брюховецькому («Не маш в світі статку...» 303 Епітафіон гетьманові Івану Брюховецькому («Іван в сем зложен Брюховецький гробі...») 303
ОЛЕКСАНДР БУЧИНСЬКИИ-ЯСКОЛЬД
Чигирин 304
ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЯ
Епіграми
Не жити, єже ясти. но ясти єже жити 312
Не жити, єже пити, но пити, єже жити 312
Пишучому стихи 312

На ' хміль Величковського стихи 312
«Лятвий, трудний, приємний, острий єст-єсь з себе...» 312
На образ юноші красящагося, ему же смерть тайно вослідуєт. . . . . 313
На образ старця, держащего клепсидру 313
«Тяжкая рана тому єст без міри...» 313
Не кождий свят і святоша 313
Шевцю убогому стихи 313
О сивизні 313
Сонце, врем’я 313
Трохи, нічого, назбить, досить 314
«Земля, аки темниця чоловіку, се бо...» 314
«Гди пливуть, нсровні суть в смаку рікам ріки...» 314
Ліствиця Іаковля . . . . ■ 314
Пиворізові 314
Епіграми із Джона Овена 314
«Смерть, яко тать, ба, єще і горшая татя...» 314
«Ошукати, плакати, лгати, носить вісті...» . 315
На скупого 315
На слугу, двом услугуючому 315
«Поп за люди молить...» 315
До друга 315
Стан царський 315
Смерть 315
На лисого 315
Уж, Єва 315
О богу і світі 316
«Магнас» — «великий пан» по-лацині, «магнес» — желізо тягнучий
камень 316
До чительника («Мних ли єси?..») . . 316
На скупого отця 316
До жонатих 316
До добродія 316
До чительника («Чтивий сія...») 316
«Од коль жона іменем тим ся називаєт? 316
Невіста 316
Тіло, душа 317
О жоноцькім розумі 317
Адамова вимовка 317
Смерть. Натура 317
До чоловіка, нехотячого умирати 317
До когось 317
Мудрий, добрий 317
День страшного суда 317
[Вірші до Івана Самойловича] 318
Із книжечки «З егар з полузегарком...»
Автор ко читателю 320

Минути 320
Минути всіх общії 320
Минути злих 320
Минути добрих 321
Дві страшнії минути 322
Із книжечки «Млеко...»
Предмова до чительника 322
Ехо . . 323
Рак літеральний 324
Рак словний 324
Рак прекословний 325
Чворогранистий ест вірш 325
Згожаючійся ест вірш 325
Порядний непорядок єст вірш 325
Єдиногласний єст вірш 326
Єдинопадежиий єст вірш 326
Азбучний єст вірш 326
Акростихіс єст вірш 327
Акростихіс вторий 327
Акростихіс третій 327
Многопремінйтельний єст вірш 328
Стовп 328
Пресікаємий єст вірш 329
Остатняя штучка 329
Автор до чительника 329
АНОНІМ
[Пасквіль на гетьмана Івана Самойловича] («Ей, Іване, поповичу,
гетьмане...») 330
ч
ПЕТРО ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ
Вірші нищенськії, успішнії («Завше-м я в школі того по вас потребував...») 332
Вїрш нищенський («А що, панове, либой єстс мя познали, дворака...») 333
Вірш другий нищенський («От юж і я з далекой землі привандру-
вав...») 334
Вірш нищенський, хороший і смішний («О чи чули-сьте, панове, о
нашой пригоді..?») 334
Вірш нищенський («Ось і я з Кобиволок триста миль з-за світа...») . . 336 Вірші нищенськії а смішнії («Грицю, брате мой милий, час і нам на
влови...») 337
«Повім я вам, панове, красную приповість» 338

ДАНИЛО БРАТКОВСЬКИЯ
Диспут убогого з паном («Пан з паном здуру вели диспут довгий...») 340
Про хміль («Бува, що сп’яну хтось комусь нашкодить...» 340
З чого зроблено жінку («Жінку із кістки сотворив ти, боже...») . . . 340
Бенкет на сеймику («Не ті вже пани, що були раніше...») 341
Мінливість світу—не зрозуміти («Ой, що за диво діється на світі...») . 341
Порада («Треба за мужа біднішого мати...») 341
Покірна жінка («Покірна жінка все мужу прощає...») 341
Світ («Хто добрий лицар? — Лицарем мостивий...») 342
Добра жінка («У всьому добру жінку, любий брате...») 342
Підступне сватання («О, не одного ж вітця обдурили...») 342
Несталість світу («Мав лату на латі, тепер в красній шаті») 342
Усьому приходить кінець («Агей, і мури зазнають руїни...») 343
Смерть («Ой, смерте безжальна, тягнеш нас до себе...») 343
Змовини старого з молодою («Як за старого молоду ладнають...») . . 343
Життя у місті («Той крам вірменський продає на шати...») 343
Фортель («Фортелем стіни фортець розбивають...») 344
Нові палаци («З одних палаців вже самі руїни...») 344
Ліпше з левом в пущі, ніж із жінкою злою («Ой, біль сей серце може розірвати...») 344
Про багату жінку («Хто собі жінку із грішми бажає...») 345
Варшава — мати («Впевнився сам я — вельможна Варшава...») . . . 345 Люблин — сестрою («Як маєш в калитці — немов сестра, Люб-
лин...») 345
Чим є жінка («В гарнім сімействі голова — мужчина...») 346
Посполите рушення («Немає грошей найнять жовніри?..») 346
До художника («Із тебе художник — ніякий, мій пане...») 346
Сусіди («Скаргу подав раз сусід на сусіда...») 347
Піють півні («В хлопа питає жовнір, чи світало...» 347
КЛИМЕНТІЙ 31НОВПВ
О людєх правдивих і хотящих правди научитися наука («Хоч то мовять:
правдою не поживитися...») 348
О смерті («О смерте, смерте, чому ти так єстесь страшна...») 348
О волочащихся чернцях по містах, по школах і по корчемних дворах . . 349 О друзіх зичливих («З давніх часов приповість тая то пробуваєт...») . . 351
О убогих людєх («О горе бідним людєм убогим на світі...») 351
О багатстві і о нищеті («Кождий би хотів собі також багатим
бити...») 352
О убогих і о багатих («Що далій на світі горш біда наставаєт...») . . . 352
О урядових людєх, слухаючих ябедников («Що то, панове, у вас єст такії за звичаї...» 353

О жонах сварливих і злоязичних («Рік Соломон: «Лучш со львом у пустині жити...») 353
О не вміющих і о не хотящих дітей своїх учити на добрії діла («Которії
родичі дітей не научають...») 354
О ратаях, або теж о пашущих хліб людєх («Над всі ремесла потребпій-
шое подобно...») 354
О музиках, меновите о цимбалістах і о скрипниках («Веселоє ремесло
музицтво, повідають...») 355
О друкарях, що книги друкують («Пишу вірші друкарям, ремісникам
славним...») 355
О сніцарях і о слюсарях («Немаш труднійших в світі ремесл над спі-
царства...») . . ... 356
О стрільниках, що стріли козацькії робить, і о козаках похвальноє («І
стрільники козакам потребні бивають...») 357
О временах літніх і о зимніх («Бог-господь сотворив нам Бремена
і літа...») 357
О часах погодних і о непогодних («Єжели прилучиться в котрий час
погода...») 358
О школярах, дрова крадущих, і о школі («Школа — церковний угол,
так ся називаєт...») 358
О соборном тружданії («Не дармо повідають, где, мовять, людей
купа...») 359
О упадаючих християнєх в неволі басурманській («Чтущи мні книги, в
єдин час так начитав-єм...») 359
Вірш, прощенія просящий, до всякого чина ласкавих чительников
(«Кому вподобаєт та книга, благословіть...») 360
Се же паки вірши вмісто предмови до ласкавих і благоразумних читель- ником, особливе до віршописов («До чтущих написав-єм сіє проше-
ніє...») 360
«Грішний автор, або теж викладач віршов сих...» • 361
«Тому же подобноє автор докладаєт...» 361
«Сколько змоглем, в сей книзі віршов положив-єм...» 362
«Богу ж даю і о сем благодареніє...» . 362
«Тот же, що і в предмові вишшей пудписався...» 362
«Сим концем сія книга уже ся кончаєт...» 362
ДРАМАТУРГІЯ
АНОНІМ
Слово о збуренії пекла 364
Я КУБ ГАВАТОВИЧ
[Інтермедія про Климка і Стецька] 375
[Інтермедія про Максима, Рицька і Дениса} .... 383

АНОНІМ
[Інтермедія на дві персони: син з татом]
390
БЕЛЕТРИСТИКА КНЯЖІ ЖИТІЯ
[Житіє княгині Ольги] . .
[Житіє князя Володимира] . . . .
[Житіє князів Бориса і Гліба]
ІЗ ЛЕГЕНД У ЗАПИСАХ ПЕТРА МОГИЛИ
[Про урядиика-злодія]
[Про роздавання милостині]
[Про Леонтія Карповича] .
[Про робітника, засипаного землею]
[Утаєні гроші] . .
[Про пустельника]
[Про орача і його господаря]
і'
ІЗ ЛЕГЕНД «ПАТЕРИКА,
АБО ОТЕЧНИКА ПЕЧЕРСЬКОГО»
1661 РОКУ
Житіє Антонія Печерського. Фрагмент
Із «Похвали Антонію Печерському»
Житіє преподобнаго отца нашего Стефана, игумена бьівшаго печер-
скаго по преподобном Феодосіи
Житіє преподобнаго отца нашего Нікона, игумена печерскаго .... Житіє преподобнаго отца нашего Нестора, літописца россійскаго . . . Житіє преподобнаго отца нашего Сімона, єпископа владьімерскаго і суждальскаго
ПОВІСТІ ТА ОПОВІДАННЯ НА МАНДРІВНІ СЮЖЕТИ
Повість про Трою
Гісторія о цесару римськом Отоні
Гісторія правдивая о грабиней Альтдорськой, котрая одним порожен-
ням дванадцять синов породила
Слово к правовірним христіаном [про царя Сонхоса], єже не важитися всякому правовірному христіанину присягати ні направо, ні наліво . Приповість о трьох млоденцях, како ошукала їх_одна вдова своїми фортелями барзо штучне . . .
Повість о єдином королі, которий ходив со злодієм вночі красти. Єсли би бив красти не пошов, то би бив ізгинув злою смертію
394
403
414
420
421 423 4-25 426 429
431
432
436 441
443
447
456
460
462
467
469

Слово од патерика о покуті, як она чоловікові грішному єсть пожи- течна, хто єя по правді видержить, хоч і не навіки час, аби по правді . 473 Сказаніє о єдном рицері славном, которий надіявся на силу свою і про- баловав щастя свойого воєвати із каждом, а на остаток із смертію . 477 Сказаніє о єдном цесарі Іовіані, котрий бив подніс пиху противко богу,
которого бог карав . 481
Гісторії, списанії вкротцєдля ліпшої пам’яті, о Понціані, цесару римсь- ком, яко сина свойого Діоклеціана дав бив в науку седьмом мудрцєм,
і яко син смерті мало не зажив од отця през мачоху, а вибавлен бив през учнев своїх од того чудними приповістями таким способом . . 489
Історичнії вірші [про Зігізмупду і Звіздарда] 497
Примітки 511
Пояснення слів .... ...... 587
Кількість сторінок: 609

Джерело:
книга оцифрована у рамках проекту "Оцифрування книг Гуртом"

Особиста оцінка: 8 - мені сподобалося


Золотий реліз (завантажене не впливає на рейтинг)
 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати книгу українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2013-12-27 22:57
 Розмір:   10 MB 
 Оцінка літератури:   9.6/10 (Голосів: 27)
   
taras1994 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 23.03.12
Востаннє: 30.11.16
Повідомлень: 5094

2012-07-02 07:06  
Якщо хтось розбирається в діалектах української, поясніть ,будь ласка, якою мовою написана книжка, не враховуючи української?
ar4ibald 
Новенький


З нами з: 22.05.10
Востаннє: 11.02.19
Повідомлень: 13

2012-07-02 16:02  
Цитата:
якою мовою написана книжка, не враховуючи української?

Староукраїнською

balik2 
Оцифрування книг Гуртом
Оцифрування книг Гуртом


З нами з: 19.01.11
Востаннє: 19.02.19
Повідомлень: 1353

2012-07-02 16:34  
ar4ibald написано:
Староукраїнською

з великою примішкою польських слів

lpershyi 
Попереджень: 2
Попереджень: 2 


З нами з: 04.01.11
Востаннє: 23.09.18
Повідомлень: 2732

2012-07-02 21:12  
taras1994 написано:
якою мовою написана книжка,
українською, бо мова це живий організм - хворіє, змінюється й помирає. Зараз на превеликий жаль офіційною вважається мова, яку "вдосконалили" й обрубали в першій половині 20 століття.
an_onlooker 
Частий відвідувач


З нами з: 08.11.10
Востаннє: 09.02.19
Повідомлень: 26

2012-07-02 22:27  
Це в мене з очима негаразд, чи назва роздачі відрізняється від назви на палітурці? Happy
ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 19.02.19
Повідомлень: 14677

2012-07-02 22:48  
an_onlooker написано:
Це в мене з очима негаразд

з очима у Вас все добре
описка, напевно (Ви ж про м'який знак, нє?)
taras1994 написано:
Українска література

Max_Linder 
Новенький


З нами з: 12.09.11
Востаннє: 11.05.17
Повідомлень: 14

2012-11-20 17:52  
насправді мова - оригінал, саме так писали українці ХУІІ ст. А якщо врахувати що будь-яка мова це в принципі діалект, то звісно що там буде багато домішків, діалектологізмів, жаргонізмів(узагальнено). Читайте, вчіть, цікавтеся, річ незамінна для осягнення української культури, історії імови.
Без вагань раджу всім!

taras1994 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 23.03.12
Востаннє: 30.11.16
Повідомлень: 5094

2013-12-27 22:58  
Увага файл оновлено
Гидролиз 
Забанено
Забанено


З нами з: 17.03.14
Востаннє: 19.03.14
Повідомлень: 7

2014-03-18 23:23  
ar4ibald
Староукраїнською та не сміши це сучасна Українська АзБука 1987 року, а в 17 столітті зовсім книжки не
писались Староукраїнською , а Староруською мовою тому ще була Русь детальніші книжки Києво-Печерської лаври ось приклад 16-17 століття

Додано через 4 хвилини 24 секунди:

змарнував свій час думав що це орігінал а це лиш переклад сучасної Українською

Михайло З 
VIP


З нами з: 10.04.09
Востаннє: 17.04.18
Повідомлень: 389

2014-03-18 23:40  
Книжки писалися СТАРОУКРАЇНСЬКОЮ мовою, що ТОТОЖНА поняттю т.зв."староруська". Просто кацапи і цю назву "уворовали", як і Крим...
Гидролиз 
Забанено
Забанено


З нами з: 17.03.14
Востаннє: 19.03.14
Повідомлень: 7

2014-03-19 15:36  
Михайло З
та ти сам як той цапок таку несемітницю несеш , який Крим уворували, а хто відвоював Крим у Турків?
тай хто такі кацапи поясни?

Михайло З 
VIP


З нами з: 10.04.09
Востаннє: 17.04.18
Повідомлень: 389

2014-03-19 19:05  
Попередній шедевр від забаненого "писаки" переконує нас в одному: агенти ФСБ- натхненніше вчіть українську мову!!! Бо "несемітниці" на "старорусском" і на "кацапському" однаково пишуться)))
Смерть бендерівцям 
Забанено
Забанено


З нами з: 19.03.14
Востаннє: 19.03.14
Повідомлень: 3

2014-03-19 21:19  
Михайло З
для мене була би велика честь бути агентом ФСБ

та що ти кажеш тоді візьми тай почитай літописи Києво-Печерської лаври сумніваюсь що в тебе получиться прочитати так як в той письменності багато лишніх букв ніж в сучасній мові або навіть почитай Острозьку Біблію 1581 року без перекладу

ти тільки володієш сучасною Українською Мовою повторюю сучасною яка за 100 років змінилася
ти найди хоч одну Українську літературу XVII ст не раніше 17 століття без сучасного перекладу

Михайло З 
VIP


З нами з: 10.04.09
Востаннє: 17.04.18
Повідомлень: 389

2014-03-19 22:14  
Не хочу нікого ображати, але хотів би подивитися на ту "особистість", яка володіє на даний час мовою літописів 11 ст. Може анонім з кровожерливою назвою і є тим унікумом))) До речі, будь-яка мова проходить шляхи змін і ні один сучасний німець не зрозуміє без пояснень та коментарів старі німецькі (германські) літописи. Це ж саме стосується і староукраїнської мови. Єдине, що можливе до дискусій- то це назва "староукраїнська" чи "староруська". Але у зв'язку з тим, що кацапи (жителі Московії) вкрали собі в часи Пітера 1-го назву "Русь-Россия", то для ідентифікації нашої національної мови найкраще напевно вживати подвійну назву: "староукраїнська-руська мова" (мова предків українців- русичів), яка суттєво вирізняється від мови чуді-вєсі-монголо-татарських москвинів та іншого зброду із східних степів.
І ще одне. У ФСБ вас не візьмуть, бо для цього треба більше вчитися і читати. А не дискутувати на дивні теми, які зрозумілі навіть успішним школярам: ВСІ мови світу змінюються в діахронії (в часовому просторі) і нащадки не можуть володіти досконало тою мовою, яка була 100-200 років назад.

virtus8hur 
Попереджень: 1
Попереджень: 1 


З нами з: 06.02.10
Востаннє: 19.02.19
Повідомлень: 3557

2014-03-19 22:35  
Михайло З написано:
нащадки не можуть володіти досконало тою мовою, яка була 100-200 років назад.

Про досконале володіння можна дискутувати, але про 100-200 років, то Ви дещо перебільшуєте.
Наприклад Котляревський почав писати більш як 200 років тому і писав він сучасною українською мовою, яку всі ми чудово розуміємо без перекладу.

Михайло З 
VIP


З нами з: 10.04.09
Востаннє: 17.04.18
Повідомлень: 389

2014-03-19 23:57  
Добре, а прочитайте твори Сковороди в оригіналі або навіть часопис "Діло" за 1880-і роки. І зрозумієте, чому саме пишу про ДОСКОНАЛЕ. Тут справа в змінених морфологічних, фонетичних, синтаксичних нормах мовах. Навіть основні граматичні поняття-терміни на початку 20 ст. були інші. Ніхто не згадував, для прикладу, про синтаксис, бо використовувався український термін складня і т.д.
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти