Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941 (2010)

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
SSS_2011 
Поважний учасник


З нами з: 09.02.11
Востаннє: 20.10.17
Повідомлень: 223

2012-03-04 14:22  
Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941 (2010)

Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941 (2010)


Жанр: документальний, історичний
Країна: Україна

Кіностудія: Invert Pictures
Режисер: Тарас Химич
Актори: Галина Далявська, Юрій Хвостенко, Лев Рега, Володимир Правосудов, Наталя Лісова

Сюжет:
Документальний ігровий фільм «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941» розповідає про події на Західній Україні перед початком Другої світової війни, прихід радянської влади, зміни кордонів і зникнення цілих держав з карти світу. Стрічку створено на основі архівних документів, матеріалів і спогадів свідків, представників українського, польського і єврейського народів довоєнної Галичини, які до 40-х років ХХ століття становили основний етнічний склад цього регіону. У фільмі використано кінохроніку та коментарі провідних науковців-істориків.

Фільм має повідомити про маловідомі події. Замовники проекту планують подарувати диски з фільмом усім школам, а також показати стрічку у вищих навчальних закладах Львова. «Фільм зареєстровано з авторським правом, є кінопрокатне посвідчення. Ідея зняти фільм з’явилася саме 17 вересня 2009 року, бо 17 вересня 1939 року радянська армія вступила в Західну Україну, почалася окупація. Саме історичний факт спонукав авторів до думки, що про цю подію потрібно зняти фільм. Люди дуже мало знають про ті часи. Інша причина зняти фільм – це люди, які ще сьогодні живуть і були очевидцями тих подій», – розповів продюсер фільму Тарас Чолій.

Фільм відрізняється від звичних зразків української документалістики завдяки формату «Discovery», що передбачає використання сучасних ракурсів та технічних засобів під час знімання, робить фільм близьким до художнього. Велику частину сюжетів грають професійні актори.

Замовником фільму є громадська організація «Західноукраїнський Центр історичних досліджень». «Фільм зроблено доступною мовою для молоді, з легким екшином, бо просто історію чи дикторський текст зараз ніхто не сприймає. Над створення стрічки працювали і професійні музиканти – Андріана, гурт «Піккардійська Терція».

За основу взяв фільм з роздачі: Золотий вересень (2010) DVD5

Тривалість: 00:49:58
Якість: (1/6)
Відео:
кодек:
розмір кадру: 720 х 320
бітрейт: 1 729 кб/с

Аудіо:
мова: українська
переклад: оригінал
кодек: 2.0
бітрейт: 320 кб/с

Світлини з фільму

УВАГА!

Цей торрент викладено лише для ознайомлення. Купуйте ліцензійну продукцію! Якщо Ви справді дбаєте про українське, якщо Ви хочете, щоб українські виконавці співали українською, щоб більше іноземних фільмів дублювали українською, щоб нарешті почали знімати українське кіно, щоб українські книгарні не зачинялися, купуйте українську ліцензійну продукцію! Підтримуйте українське не порожніми балачками, а ділом!
BUY original DVD / Купуйте оригінальний ДВД
Джерело:
Особиста оцінка: 10 - без зайвих вагань рекомендую всім!

Фільм відтворюється на побутових DVD-програвачах.

Для перегляду на комп'ютері рекомендую Media Player Classic - Home Cinema


 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати фільм українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2012-03-04 14:22
 Розмір:   736 MB 
 Оцінка фільму:   9.8/10 (Голосів: 41)
 Golden September (2010) [Ukr] DVDRip
   
SSS_2011 
Поважний учасник


З нами з: 09.02.11
Востаннє: 20.10.17
Повідомлень: 223

2012-03-04 16:48  

Фільм не рекомендується для перегляду людям із нестійкою психікою та дітям до 17 років.
Хоч це - історичні факти...
Офіційний трейлер фільму:
У продовження теми фільму:
"Мы их не стреляли, мы их убивали просто так, обушком..."
Як кати НКВД (НКВС) вбивали наших дівчат.

..."Сп'янілий кат, не роздягаючись, повалився на ліжко і захропів. А я поклявся, що дітям, внукам, усім розкажу про цю героїчну дівчину. І хоч без імені, а оживе Вона в історії нашої боротьби за волю"...

Історію загибелі цієї мужньої дівчини почув від одного з катів колишньої Станіславської (Івано-Франківської) тюрми. Час стер в пам'яті прізвище героїні, що знайшла смерть від його рук. Випадковість зустрічі з ним пов'язана з перебуванням в одному із желізноводських санаторіїв, де лікувався у 60-х роках.

Може, колись, коли розкриються ті страшні архіви КДБ, загиблій буде повернено ім'я, стане відомою історія її боротьби в рядах УПА. А сьогодні нехай буде так, як описую ту страшну правду, без імені героїні. Моя совість і честь примушує зробити це, хоч і надто пізно.

Щоденно, після обіду, мій сусід випивав припасену заздалегідь пляшку горілки, не роздягаючись і не роззуваючись, завалювався в ліжко і хропів. Років йому було не так багато, десь під сорок, виглядав знищеною алкоголем людиною.

Нав'язуючи компанію до пиття, з образою сприймав відмову, говорячи: "Что, пить со мной западло? Да ты знаешь, кто я такой? Со мной генералы считались, а ты пить со мной не хочешь?!"

Один раз, оп'янівши, сказав:

- Ты знаешь, почему я пью? Пью с тоски, что-то мучит меня, сосет, перед глазами постоянно люди, которых я лично убил.

- І що, не судили тебе за те? – запитую я.

- Не судили, ибо я был особым человеком.

- Чого ж ти людям не розкажеш про кривду, яку робив, – мовив я.

- Нельзя, подписку давал. Да и, вообще-то, делал, что приказывала партия, понял?

Але якось, добре випивши, він розповів про вбивство дівчини, яка постійно стоїть йому перед очима.

- Убивать научился еще в заградотряде под Сталинградом. Расстреливал разных. Солдат своих жалко было. А здесь, в Станиславе, убивали бандеровцев, этих не жалко было, – мовив далі.

- Однажды в тюрьму привезли молодую красивую девушку. Поймали стерво бандеровское, когда, отстреливаясь, уложила полвзвода наших солдат. Расстреляв все патроны с автомата, хотела взорваться гранатой, но граната не сработала. Взяли живой.

А далі з розповіді його стало відомо, що вона донька священика, віком до 22 років. В УПА виконувала обов'язки провідника, навіть назвав псевдо. Говорив, що дуже була гарною. У пам'яті цього ката збереглись її голубі ясні очі, красиве ніжне обличчя, довгі буйні чорні коси і струнка постать, одягнута в коротку шкірянку, в штани, на ногах – пасовані чобітки. Такою вона запам'яталась йому в той час, коли привели її до камери.

Сміливість дівчини на допитах дивувала катів, що мали з нею справу, її відвага не тільки вражала, а й викликала додаткову лють при допитах. Знущанням над нею не було меж. Вона знала, що її вб'ють, тому стійко переносила нестерпні муки, вперто нічого не виказувала.

- Как мы ее только не мучили: сначала били телефонными плетками, вся кожа на пальцах рук полопалась, когда прижимали дверью, били гвозди в пятки, за волосы подвешивали вверх и так держали, кололи грудь, подвешивали за ноги, несколько раз теряла сознание, отливали, но ничего так и не сказала. Отольем водой, станет на ноги и кровью плюет нам в лицо. Даже графином одного стукнула. Потом в наручниках допрашивали. Тройка осудила ее на смерть. Исполняли приговор я и еще несколько таких, как я. В день тогда мы убивали по десять и больше человек. Ту девку-бандеровку убить было поручено мне. Перед тем, как шел на дело, выпивал грамм двести водки и... Навеселе то неприятное дело было делать легче. Все же человека убивали.

- Ну і що, ніхто не просився? – спитав я.

- Нет. Побитые, порой поломанные, они шли, крестились, молились, пели гимн, кричали "Слава Украине", но не просились. Между тем, редко кто из них знал, куда мы их ведем. Просто чувствовали, что идут на смерть. Ведь мы их не ставили под стенку, а убивали так.

- Як це так? – перепитав я.

- Очень просто. В то время, когда вели по коридору, обушком били в потылычную часть головы. То получалось классно, почти без крови. Ударишь, подергается раз-два и – конец.

- Який же це обушок?

- А вот такой, как железнодорожники буксы в колесах обстукивают, – маленький, с длинной ручкой. Держишь в рукаве, не видно, когда надо – высунул, раз ударил – и готово...

Цинічності розповіді не було меж. Аби хоч десь якийсь нерв сіпнувся на обличчі у мого співрозмовника. Ні. З якоюсь особливою насолодою продовжував:

- А ее перед тем, как убить, втроем еще хотели изнасиловать. Рвалась, падло, кусалась, побили мы ее крепко, но не далась. Вылили на голову воды, очнулась. И я повел ее по коридору убивать. Она поняла, куда веду, ибо крикнула: "Прощайте, брати! "Дзвінка" іде на смерть!" Повернулась ко мне, с ненавистю что-то сказала, шла и пела.

Дивуючись силі духу цієї закатованої дівчини, кадебіст запитав мене: "Ты знаешь, что она пела? Пела бандеровский гимн "Еще не вмерла".

- І що ж було далі? – спитав знову я.

- А что дальше? Как только она ступила на канализационную решетку, с рукава я высунул обушок и сильно ударил ее. Ударил и не попал, куда надо, ведь пьянел уже, провозились с ней до этого долго.

Скрутилась сердешна на коліна від удару, опустилась на руки, але не впала. Тоді кат ногою притиснув її до бетону і став бити по голові обушком, поки не вискочив мозок.

- Ну, а далі що" – знову спитав я.

- Дальше ничего. Дернулась несколько раз – и все. Я вытер оббрызганные кровью и мозгами сапоги, нагнулся, перевернул, чтоб снять наручники, и увидел ее открытые глаза, что как-то особенно смотрели на меня. До сих пор вижу эти глаза. Снял наручники и пошел.

А далі розповідав, що після екзекуції приходив лікар, забирали тіло і подібна процедура повторювалась з іншим приреченим на смерть.

- Ну, а тоді срвість тебе не мучила? – запитав я.

- Какая там совесть? Что, я только один это делал? Пойдешь после этого, хорошо выпешь – и по совести. Думаешь, мне даром капитана дали, а премий сколько я получил! Сколько их там убил, счета нет. Совесть тогда не мучила, молодой был, а вот сейчас некоторые ночью снятся. Особенно эта девка.

Налив склянку горілки, випив і запитав:

- Скажи, как мне избавиться от нее. Преследует даже днем, бывает, иду – она идет за мной, оборачиваюсь – нет. Иду – опять она идет. Что мне делать, не знаю...

Сп'янілий кат, не роздягаючись, повалився на ліжко і захропів. А я поклявся, що дітям, внукам, усім розкажу про цю героїчну дівчину. І хоч без імені, а оживе вона в історії нашої боротьби за волю.

Слава Україні! Героям слава!

М_а_м_а_Й 
VIP


З нами з: 12.08.11
Востаннє: 22.10.17
Повідомлень: 379

2012-03-04 18:50  
Дайте золото будь ласка!
ivanokomp 
Свій


З нами з: 25.05.11
Востаннє: 22.10.17
Повідомлень: 75

2012-03-05 20:05  
А чому не золото????
SSS_2011 
Поважний учасник


З нами з: 09.02.11
Востаннє: 20.10.17
Повідомлень: 223

2012-03-29 22:15  
Цікаво почути відгуки (думки) тих хто переглянув цей фільм.
Дякую.

ihor72 
Свій


З нами з: 17.05.10
Востаннє: 23.10.17
Повідомлень: 103

2012-05-20 22:52  
Чудово знятий документальний фільм. Більше б таких.
М_а_м_а_Й 
VIP


З нами з: 12.08.11
Востаннє: 22.10.17
Повідомлень: 379

2012-05-21 10:24  
Фільм зроблено на високому професійному рівні. І вміст і форма реалізації заслуговують на увагу.
Wild_Tarik 
Новенький


З нами з: 11.09.11
Востаннє: 03.10.16
Повідомлень: 2

2012-07-30 23:52  
Позавчора вночі на Франко Фесті вночі його показували. Були автори фільму, прелюдія, питання-відповіді. Фільм вразив, захотілось подивитись ще раз, але вдома, на світлу голову. Також рекомендую переглянути "Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939"
tokar121 
Новенький


З нами з: 23.03.12
Востаннє: 23.10.17
Повідомлень: 7

2012-11-09 23:20  
ого-го-го такого рівня не очікував.
ANDRIY100WMZ 
Новенький


З нами з: 12.12.10
Востаннє: 19.10.17
Повідомлень: 6

2013-03-31 13:49  
Гарно зняли
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти