Кристі А. Карибська таємниця (2011) [djvu] | Оцифровано Гуртом

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
Bookinist_ua 
Оцифрування книг Гуртом
Оцифрування книг Гуртом


З нами з: 18.07.11
Востаннє: 17.04.12
Повідомлень: 51

2012-02-05 00:03  
Аґата Кристі. Карибська таємниця (2011) [djvu] | Оцифровано Гуртом

Кристі А. Карибська таємниця (2011) [djvu] | Оцифровано Гуртом


Мова: українська
Опис:
Невже начебто природна смерть докучливого старого на екзотичному курорті - лише репетиція наступних убивств? Міс Марпл упевнена, що так! "Скелет у шафі" є в кожного, тож леді-детективу знадобиться неабияка сміливість, щоб вистежити злочинця, яким може виявитися будь-хто.

Автор: Аґата Кристі
Переклад: Віктор Шовкун
Місце видання: Харків
Видавництво: Клуб сімейного дозвілля
Формат: djvu
Кількість сторінок: 242
Наклад: 6 000 прим.
ISBN: 978-966-14-1022-9
Аґата Кристі

Ага́та Ме́рі Клари́сса Крі́сті (англ. Agatha Mary Clarissa Christie), при народженні Міллер (англ. Miller); * 15 вересня 1890, Торкі —†12 січня 1976, Воллінгфорд) — англійська письменниця.

Належить до найвідоміших у світі авторів детективної прози і є одним із найбільш публікованих письменників за всю історію людства (після Біблії та Шекспіра). Книги Агати Крісті видані тиражем понад 2 мільярди екземплярів і перекладені більш ніж на 100 мов світу. Їй також належить рекорд за максимальним числом театральних постановок. П'єса Агати Крісті «Мишоловка» (англ. Mousetrap) вперше була поставлена в 1952 році й дотепер безупинно демонструється на підмостках Лондона.

Біографія

Агата Міллер народилася 15 вересня 1890 році у місті Торкі (англ. Torquay), графство Девон. Її батьки були заможними переселенцями з США. Вона була молодшою дочкою в сім'ї Міллер. У сім'ї Міллерів було ще двоє дітей: Маргарет Фрері (1879—1950) і син Луїс Монтан «Монті» (1880—1929). Агата отримала гарну домашню освіту, зокрема, музичну і тільки страх перед сценою завадив їй стати музикантом.

Під час Першої світової війни Агата працювала медсестрою в госпіталі; їй подобалася ця професія і вона відгукувалася про неї, як про «одну з найбільш корисних професій, якою може займатися людина». Вона також працювала фармацевтом в аптеці, що відбилося згодом на її творчості: всього 83 злочини в її творах були здійснені за допомогою отруєння.

У перший раз Агата Крісті вийшла заміж на Різдво в 1914 році за полковника Арчибальда Крісті, в якого була закохана вже кілька років, — ще коли він був лейтенантом. У них народилася дочка — Розалінда. Цей період став початком творчого шляху Агати Крісті. У 1920 році був опублікований перший роман Крісті, «Таємнича пригода в Стайлзі». Є припущення, що причиною звернення Крісті до детектива була суперечка зі старшою сестрою Мадж (яка вже проявила себе як літератор), що вона теж зможе створити щось гідне публікації. Тільки у сьомому за рахунком видавництві рукопис надрукували тиражем 2000 примірників. Письменниця-початківець отримала 25 фунтів стерлінгів гонорару.

У 1926 році померла мати Агати. Наприкінці того ж року чоловік Агати Крісті, Арчибальд зізнався у невірності і попросив розлучення, оскільки закохався у свою колегу з гольфу Ненсі Ніл. Після сварки на початку грудня 1926 року, Агата зникла зі свого будинку, залишивши лист своєму секретарю, в якому стверджувала, що попрямувала в Йоркшир. Її зникнення викликало гучний суспільний резонанс, оскільки в письменниці вже з'явилися шанувальники її творчості. Протягом 11 днів про місцезнаходження Крісті нічого не було відомо. Був знайдений автомобіль Агати, в салоні якого була виявлена її шубка. Через кілька днів була виявлена і сама письменниця. Як виявилося, Агата Крісті зареєструвалася під іменем Тереза Ніл у невеликому СПА-готелі Swan Hydropathic Hotel (тепер Old Swan Hotel). Крісті ніяк не пояснила своє зникнення, а двоє лікарів діагностували у неї амнезію, викликану травмою голови. Причини зникнення Агати Крісті проаналізовано британським психологом Ендрю Норманом в його книзі «Готовий портрет» (англ. The Finished Portrait), де він зокрема, стверджує, що гіпотеза травматичної амнезії не витримує ніякої критики, оскільки поведінка Агати Крісті свідчила про зворотне: вона зареєструвалася в готелі під прізвищем коханки чоловіка, час проводила за грою на фортепіано, спа-процедурами, відвідуванням бібліотеки. Тим не менше, вивчивши всі свідчення, Норман прийшов до висновку, що мала місце дисоціативна фуга, викликана тяжким психічним розладом.

За іншою версією зникнення було задумано нею спеціально, щоб помститися чоловікові, якого поліція неминуче запідозрила б у вбивстві письменниці.

Незважаючи на взаємну прихильність на початку, шлюб Арчибальда та Агати Крісті закінчився розлученням в 1928 році. У своєму романі «Незавершений портрет», опублікованому в 1934 році під псевдонімом Мері Вестмакотт, Агата Крісті описує події, схожі на її власне зникнення.

У 1930 році, подорожуючи по Іраку, на розкопках в Урі вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — археологом Максом Маллоуеном. Він був молодшим від неї на 15 років. Агата Крісті говорила про свій шлюб, що для археолога жінка повинна бути якомога старшою, адже тоді її цінність значно зростає. З тих пір вона періодично проводила кілька місяців на рік в Сирії та Іраку в експедиціях разом з чоловіком, цей період її життя знайшов відображення в автобіографічному романі «Розкажи, як ти живеш». У цьому шлюбі Агата Крісті прожила все життя, до своєї смерті в 1976 році.

Завдяки поїздкам Крісті разом з чоловіком на Близький Схід, події декількох її творів сталися саме там. Місцем дії інших романів (наприклад, «І нікого не стало») було місто ТОРК або його околиці, місце, де народилася Крісті. Роман «Вбивство у «Східному експресі»» 1934 року був написаний у Готелі Пера Палас (англ. Hotel Pera Palace) у Стамбулі (Туреччина). У номері 411 готелю, де проживала Агата Крісті, тепер її меморіальний музей . Маєток The Greenway Estate в Девоні, який пара купила в 1938 році, знаходиться під захистом Товариства Охорони Пам'яток (англ. National Trust).

Крісті часто зупинялася в особняку Ебні Хол (англ. Abney Hall) в Чеширі, який належав її швагрові Джеймсу Воттсу (англ. James Watts). Дія принаймні двох творів Крісті відбувалося саме в цьому маєтку: «Пригоди різдвяного пудингу», оповідання також включено до однойменної збірки, і роман «Після похорону». «Ебні став джерелом натхнення для Агати; звідси були взяті описи таких місць, як Стайлз, Чімніз, Стоунгейтс і інших будинків, які в тій чи іншій мірі представляють собою Ебні».

У 1956 році Агата Крісті була нагороджена орденом Британської Імперії, а в 1971 році за досягнення в галузі літератури Агата Крісті була визнана гідною звання Кавалердама (англ. Dame Commander) ордена Британської Імперії, власниці якого також здобувають дворянський титул «дама», що вживається перед іменем. Трьома роками раніше, в 1968 титулу Лицаря ордена Британської Імперії був удостоєний і чоловік Агати Крісті, Макс Маллоуен за досягнення в галузі археології.

Письменниця померла 12 січня 1976 р. у місті Воллінгфорд (англ. Wallingford), Оксфордшир.

У період з 1971 по 1974 роки здоров'я Крісті стало погіршуватися, але незважаючи на це вона продовжувала писати. Фахівці Університету в Торонто дослідили манеру письма Крісті в ці роки і висунули припущення, що Агата Крісті страждала хворобою Альцгеймера.

У 1975 році, коли вона стала немічною, Крісті передала всі права на свою найуспішнішу п'єсу «Мишоловка» своєму онукові.

Письменниця померла 12 січня 1976 у себе вдома в місті Воллінгфорд (Wallingford), Оксфордшир після короткої застуди і була похована в селі Чолсі.

Автобіографія Агати Крісті, яку письменниця закінчила в 1965 році, закінчується словами: «Спасибі тобі, Господи, за моє хороше життя і за всю ту любов, яка була мені дарована».

Єдина дочка Крісті, Розалінда Маргарет Хікс (англ. Rosalind Margaret Hicks) також прожила 85 років і померла 28 жовтня 2004 року в Девоні. Онук Агати Крісті, Метью Прічард (англ. Mathew Prichard), успадкував права на деякі літературні твори Агати Крісті, і до цих пір його ім'я асоціюється з фондом «Agatha Christie Limited».

Творчість

Одна індійська кореспондентка, яка брала у мене інтерв'ю (і, треба визнати, задавала маси дурних питань), запитала: «Чи опублікували ви коли-небудь книгу, яку вважаєте відверто поганою?» Я з обуренням відповіла: «Ні!» Жодна книга не вийшла точно такою, як була задумана, була моя відповідь, і я ніколи не була задоволена, але якщо б моя книга виявилася дійсно поганою, я б ніколи її не опублікувала. Агата Крісті «Автобіографія»

У своєму інтерв'ю британській телекомпанії BBC у 1955 Агата Крісті розповіла, що проводила вечори за в'язанням у товаристві друзів чи сім'ї, а в цей час в голові у неї йшла робота з обдумування нової сюжетної лінії, до моменту, коли вона сідала писати роман, сюжет був готовий від початку до кінця . За її власним визнанням, ідея нового роману могла прийти де завгодно. Ідеї вносилися в спеціальну записну книжку, повну різних позначок про отрути, газетних заміток про злочини. Те саме відбувалося і з персонажами. В одного із створених Агатою персонажів був реально живий прототип — Майор Ернст Белчер (англ. Major Ernest Belcher), який свого часу був начальником першого чоловіка Агати Крісті, Арчибальда Крісті. Саме він став прототипом Педлера в романі 1924 «Людина в коричневому костюмі» про полковника Рейсі.

Агата Крісті не боялася порушувати у своїх творах соціальну проблематику. Наприклад, як мінімум у двох романах Крісті («П'ять поросят» і «Випробування невинністю») описувалися випадки судових помилок, пов'язаних зі смертною карою. Взагалі в багатьох книгах Крісті описуються різні негативні сторони англійського правосуддя того часу.

Письменниця жодного разу не зробила темою своїх романів злочини сексуального характеру. На відміну від сучасних детективів, в її творах практично немає сцен насильства, калюж крові і брутальності. „Детектив був розповіддю з мораллю. Як і всі, хто писав і читав ці книги, я була проти злочинця і за безневинну жертву. Нікому в голову прийти не могло, що настане час, коли детективи будуть читатися через те, що описуються в них сцени насильства, заради отримання садистського задоволення від жорстокості заради жорстокості … «- так писала вона в автобіографії. На її думку, такі сцени притупляють почуття жалю і не дозволяють читачеві зосередитися на головній темі роману.

Кращим своїм твором Агата Крісті вважала роман »Десять негренят“. Скелястий острівець, на якому відбувається дія роману, списаний з натури — це острів Бург в Південній Британії. Читачі також оцінили книгу — у неї найбільші продажі в магазинах, однак для дотримання політкоректності зараз вона продається під назвою «І нікого не стало».

Інформація з Вікіпедії
Міс Марпл

Джейн Марпл (англ. Jane Marple), більш відома як міс Марпл (англ. Miss Marple) — персонаж детективних творів Агати Крісті, яка вперше з'явилася в збірці оповідань "Тринадцять загадкових випадків" (англ. "The thirteen problems"). Міс Марпл — літня пані, детектив-аматор, що мешкає в невеличкому англійському селищі Сент-Мері-Мід.
Історія персонажа

Вперше міс Марпл з'являється в короткій історії під назвою "Вечірній клуб по вівторках" (англ. "The Tuesday Night Club "), яка була опублікована в журналі «The Royal Magazine» (грудень 1927 рік) і в подальшому стала першим розділом збірки оповідань "Тринадцять загадкових випадків". Два роки по тому міс Марпл стає вже головною героїнею роману "Вбивство в будинку вікарія"(англ. "The Murder at the Vicarage ").

Існує дві версії походження призвіща міс Марпл. За однією з них воно було "позичено" у будинку сім'ї Марплів, Марпл Хол (англ. Marple Hall), що знаходився поблизу будинку сестри Агати Крісті. Інша твердить, що призвіще походить від великого селища Марпл, графство Великий Манчестер, Англія, повз залізничну станцію якого проїжджала сама письменниця.

У 1940 році Агата Крісті написала роман "Забуте вбивство" (англ. "Sleeping Murder "), останнє із серії про міс Марпл, проте не стала його публікувати, щоб не засмучувати читачів, які очікували на нові пригоди старенької. Даний роман був опублікований лише в 1976 році, через деякий час після смерті самої Крісті. В період з 1942 по 1971 роки вийшло ще десять романів, в яких головною героїнею була міс Марпл.

Оточення міс Марпл

Селище, в якому проживає міс Марпл, розташоване в графстві Редфордшир (англ. Radfordshire , згадується в романі "Тіло в бібліотеці", однак в більш ранньому романі "Убивство в домі вікарія" - селище розташовувалося в графстві Девоншир (англ. Downshire)) і знаходиться в 25 милях на південь від Лондона та приблизно в 12 милях від узбережжя.

Незважаючи на те, що міс Марпл здебільшого мешкає сама, вона має багато родичів та давніх друзів, які часто запрошують її на гостини. Набільш близькими її родичами є племінник Реймонд Уест, знаменитий письменник і поет та його дружина Джоана, художниця та мати двох хлопчиків. Вона також є двоюрідною сестрою Джайлза Ріда, який разом зі своєю дружиною Гвендою з'являються в романі "Забуте вбивство".

Досить близькими знайомими міс Марпл є: полковник Артур та Доллі Бантрі, Джейсон Рейфаєл, інспектор Слак, полковник Мелчет, сер Генрі Клетерінг...

Образ міс Марпл

Джейн Марпл — старенька пані, яка полюбляє доглядати за рослинами, що ростуть на її невеличкій грядці. Час від часу вона навідується до своїх знойомих чи родочів. Добре знається на квітах, інших рослинах та садівництві загалом.

Якщо в Сент-Мері-Мід або там, де міс Марпл перебуває в даний момент, трапляється вбивство, вона одразу ж розпочинає власне розслідування (із-за чого поліція ставиться до її присутності несхвально, хоча деякі поліцейскі чини, що зустрічалися зі старенькою раніше, ставляться до неї з повагою та радяться стосовно справи, яку розслідують) і завжди знаходить розгадку таємниці. Її сила, як детектива-аматора — гострий розум, широка поінформованість та досконоле знання людської натури. Один з її «професійних методів» — знайти в мунулому рідного селища певний випадок, який би нагадував справу, що рослідується, та провести паралель між обставинами минулого і сучасними подіями.

Характерною рисою міс Марпл є те, що вона підозрює всіх, незалежно від репутації, суспільного статусу та особистих симпатій. Вона переконана, що будь-яка людина може скоїти злочин — справа лише за обставинами, які підбурюють її до цього. Вона оцінює факти такими, якими їх бачить. Багатий життєвий досвід дозволяє їй звертати увагу на деталі, які часто не помічає професійний детектив. Нарешті, зовнішність та приємні манери у спілкування дають їй можливість, не викликаючи підозри, розмоляти з людьми на різні теми, цікавитися їх приватним та сімейним життям, ставити різні нескромні питання та отримувати на їх відповідь.

Інформація з Вікіпедії
Романи та збірки оповідань з міс Марпл, які є на Гуртом

    Вбивство в будинку вікарія (1930)
    Тіло в бібліотеці (1942)
    Перст провидіння (1943)
    Оголошено вбивство (1950)
    Гра дзеркал (1952)
    Повний карман жита (1953)
    В 4:50 із Паддінгтона (1957)
    Дзеркало тріснуло (1962)
    Карибська таємниця (1964)
    Готель «Бертрам» (1965)
    Немезида (1971)
    Забуте вбивство (написаний в 1940, опублікований в 1976)
    Тринадцять загадкових випадків (опубліковано в 1932)
    Останні справи місс Марпл (опубліковано в 1979)
Джерело: Домашня бібліотека
Особиста оцінка: 8 - мені сподобалося

книга оцифрована у рамках проекту
"Оцифрування книг Гуртом"


Золотий реліз (завантажене не впливає на рейтинг)
 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати книгу українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2012-02-05 00:04
 Розмір:   6 MB 
 Оцінка літератури:   9.6/10 (Голосів: 16)
   
sweto4ka 
Новенький


З нами з: 05.02.12
Востаннє: 20.06.13
Повідомлень: 1

2012-02-05 15:31  
привіт, станьте хтось на роздачу файлу, велике спасибі!!!!

Додано через 14 хвилин 48 секунд:

дякую!!!!!

Едм 
VIP


З нами з: 18.05.08
Востаннє: 21.08.17
Повідомлень: 1219

2012-11-08 12:32  
Шукав і в принципі щось не зустрічаю. Цікаво, чи є роман «Вбивство у «Східному експресі» українською?
taras1994 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 23.03.12
Востаннє: 30.11.16
Повідомлень: 5096

2013-04-22 01:09  
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти