Сцена ж — мій кумир, театр — мій священний храм для мене! Тільки з театру, як з храму крамарів, треба гнать і фарс, і оперетику, вони — позор мистецтва, бо смак псують і тільки тішаться пороком!.. В театрі грать повинні тільки справжню літературну драму, де страждання душі людської тревожать кам'яні серця і, кору ледяну байдужості на них розбивши, проводить в духу слухача жадання правди, жадання правди, загального добра, а пролитими над чужим горем сльозами убіляють його душу паче снігу! Комедію нам дайте, комедію, що бичує сатирою всіх, і сміхом через сльози сміється над пороками, і заставля людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків!..Служить таким виоким ідеалам любо! Щоб тільки певність мать, що справді ти несеш нехибно цей стяг священний.
відео для новачків
оригінал(2 087 kbps)
результат обробки(1 178 kbps) 
