Тютюнник Ю. З поляками проти Вкраїни (1924) [pdf] | Оцифровано Гуртом

Нові коментарі

Нова тема   Цю тему закрито
Автор Повідомлення
Askold25 
Модератор літератури


З нами з: 18.06.09
Востаннє: 11.08.17
Повідомлень: 617

2011-11-19 11:51  
Тютюнник Ю. З поляками проти Вкраїни (1924) [pdf] | Оцифровано Гуртом


Мова: українська
Опис:
16 червня 1923 року внаслідок спеціальної операції «Тютюн» спецслужбою ДПУ УСРР був виведений із-за кордону і затриманий генерал-хорунжий і колишній повстанський отаман Ю.Тютюнник. Йому був запропонований вибір: або бути ліквідованим, або співпрацювати з ДПУ. Тютюнник обрав останнє. Через деякий час у пресі з’явилася сенсаційна новина про легендарного отамана, який добровільно перейшов на радянський бік, а у 1924 року в Харкові в офіційному державному видавництві публікується підписаний колишнім отаманом памфлет "З поляками проти Вкраїни", головна мета якого - дискредитація української політичної еміграції та тогочасного керівництва Польщі. Це була не перша книга Тютюнника - за рік перед затриманням він написав і опублікував цікаві спогади Революційна стихія" та "Зимовий похід 1919-1920 років", в яких описав свою завзяту антибільшовицьку боротьбу.
Незважаючи на явну ангажованість «З поляками проти Вкраїни», в цій праці також присутні й моменти, які не викликають сумніву щодо своєї правдивості, наприклад опис подій при переході української армії через Збруч в листопаді 1920 р. та перебування інтернованих українських вояків в польських таборах. Звісно, можна засуджувати Юрка Тютюнника за співпрацю з більшовиками, але, розуміючи в яких надзвичайних умовах він опинився, ми можемо його зрозуміти і поспівчувати його трагічній долі.

Автор: Тютюнник Ю.
Видавництво: Державне видавництво України
Формат: PDF
Кількість сторінок: 104
Джерело: Бібліотека ім. Вернадського

книга оцифрована у рамках проекту
"Оцифрування книг Гуртом"


Золотий реліз (завантажене не впливає на рейтинг)
 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати книгу українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2011-11-19 11:51
 Розмір:   909 KB 
 Оцінка літератури:   9.5/10 (Голосів: 20)
   
Sem 
Частий відвідувач


З нами з: 10.02.09
Востаннє: 06.08.17
Повідомлень: 30

2011-11-20 02:33  
Так гарно написано: "Звісно, можна засуджувати Юрка Тютюнника за співпрацю з більшовиками, але, розуміючи в яких надзвичайних умовах він опинився, ми можемо його зрозуміти і поспівчувати його трагічній долі".

Виходить, що ледь тільки йому було важко, а всі інші тоді мед лизали!?

Але не забувайте, що:
1) До більшовицької епопеї написав працю "Зимовий похід 1919-1920 років", публікував спогади в "Літературно-науковому віснику" й інших виданнях. От їх би варто читати й оцифровувати в першу чергу.

2) Тютюнник перебуваючи на посаді командувача Української повстанської армії у Другому Зимовому поході проти більшовиків втік з-під Базару кинувши на розправу Котовському підлеглих. Так, умови були складні і безнадійні, але факту то не змінює.

3) Після поразки визвольних змагань негативно оцінював майже всіх українських політиків. Всі погані - один він Дартан"ян.

4) Тютюнник не просто писав спогади у вигідному більшовикам світлі, але й у Харківській школі червоних старшин читав курс "Стратегія і тактика громадянської війни" - "лекції по бандитизму", за висловом самого Тютюнника. Консультував декого з радянських командирів, а також співпрацював із Всеукраїнським фотокіноуправлінням, писав для нього сценарії, публікувався в радянській пресі.

5) Знявся у більшовицькому фільмі „Пілсудський купив Петлюру", де грав себе ж. До речі, копії цього фільму в Україні немає. Вона є у Франції. От би перевести її на цифру та на Толоку...

5) Як не вилизував чоботи комісарам, а 20 жовтня 1930-го був розстріляний... Хоча його ж підлеглі мали на багато більше мужності. Люди стрілялися чи підривалися бомбами: "Щоб не потрапити в полон, деякі учасники походу вкорочували собі віку. Зокрема, колишній український міністр морських справ Михайло Білинський, хорунжий Дем'ян Сікорський, начальник постачання Михайло Хоха."

Про самого Тютюнника тут: http://kobzar.at.ua/news/jurko_tjutjunnik_pokajannja_pered_bilshovikami_ne_spaslo_vid_rozstrilu/2011-04-29-637

Про трагедію ІІ-го зимового походу та розправу під Базаром тут: http://kobzar.at.ua/news/strata_pid_bazarom_koli_voni_vidpovidali_kotovskomu_ukrajinskoju_movoju_to_vin_vidpravljav_na_rozstril/2011-11-19-1019

А про справжнього героя бою під Базаром Івана Ремболовича - підполковника Армії УНР, що потрапивши в бою у полон зміг втекти з нього, а не дременути під час бою, можна прочитати тут: http://www.istpravda.com.ua/articles/2010/11/23/5599/

shrewd 
Свій


З нами з: 25.10.08
Востаннє: 02.07.17
Повідомлень: 53

2011-11-20 06:45  
Sem, красава. Respect!
Чітко і агрументовано.
Гарний лікбез.

Askold25 
Модератор літератури


З нами з: 18.06.09
Востаннє: 11.08.17
Повідомлень: 617

2011-11-20 11:45  
1. "Виходить, що ледь тільки йому було важко" - виходить, що в Польщі в нього залишалися беззахисні дружина і дві доньки, про яких ніхто з емігрантських кіл навіть не думав попіклуватися.
2. "До більшовицької епопеї написав працю "Зимовий похід 1919-1920 років", публікував спогади в "Літературно-науковому віснику" й інших виданнях. От їх би варто читати й оцифровувати в першу чергу" - вже давно мною оцифровані і в посилання є в описі.
3. "Так, умови були складні і безнадійні" - якби він теж там загинув, кому від цього було легше? Якби його хтось із вояків дійсно серйозно засуджував за це, то той же Ремболович, який вирвався з полону, його б розстріляв власноручно. Ан-ні, Ремболович продовжує співпрацювати з Тютюнником.
4. "негативно оцінював майже всіх українських політиків" - абсолютно згоден з його оцінкою, хоча не згоден, що сам Тютюнник хороший. Але аналізуючи дії Петлюри і Ко, Скоропадського і Ко, моя оцінка їх діям теж негативна. А Винниченко, який у своїй праці поливав всіх брудом, особливо військових, і який дійсно свідомо, а не внаслідок спецоперацій, приїхав до УСРР, взагалі зробив для України більше шкоди, ніж добра. А от про І.Мазепу, одного з небагатьох толкових політиків часів УНР, який не раз ризикував своїм життям на відміну від Петлюри, чогось поганого від Тютюнника я не пригадую.
5. "лекції по бандитизму", за висловом самого Тютюнника" - явня неприхована іронія Тютюнника, яка вказує на його душевну кризу. Цікаво, а як би ти повівся на його місці, так би "геройствував" і "палав би праведним гнівом", як зараз тут із-за компа?
6. "Знявся у більшовицькому фільмі „Пілсудський купив Петлюру", де грав себе ж" - фільму цього не бачив, але ті, хто його бачили, мають думку, що в цьому фільмі він спеціально зіграв не себе, а лиш пародію на себе.
7. "Як не вилизував чоботи комісарам, а 20 жовтня 1930-го був розстріляний" - розумна людина писала б не свої примітивні емоції, а копала б в глиб. А заарештували його у 1929-му за його висловлювання проти радянської влади, які він не міг утримати в собі. Про його не стримані висловлювання писали в своїх спогадах його сучасники. До речі, під час арешту в 1923-му нікого він не здав, жодних документів про виказану ним агентуру немає.
Почитай про інших отаманів у Р.Коваля: Гулий-Гуленко, спійманий на Півдні України. написав "покаяння", А.Волинець, заарештований у 1940-му, теж на суді "визнавав себе виннним перед радянським народом". і це лише самі відомі імена заслужених борців за волю України в ті часи.
Бачу, що твої емоції не дозволяють тобі бачити далі свого носа і аналізувати приведені факти. Я ж кажу, що легко геройствувати, сидячи в теплому місці за компом, ніж в лебетах ГПУ, особливо, коли твої рідні залишаються без жодних засобів для прожиття за тисячу кілометрів від тебе.
Я не ідеалізую Тютюнника, але в мене вистачає розуму об'єктивно оцінити ті умови, в яких він потрапив, а не піддаватися емоціям. Для України в 1917-1923 рр. він зробив добра значно більше, ніж шкоди після арешту і до 1929 р.

Додано через 32 хвилини 32 секунди:

shrewd - лікбез, це "ліквідація безграмотності".
Щодо своєї безграмотності, я готовий посперечатися, бо перш ніж зробити свій висновок про тютюнника, я прочитав чимало літератури про нього, а не інтернет-статтей.
І приведу тобі пару прикладів соєї "безграмотності":
1. У 1932 р. у Каліші вийшов збірник "За Державність" (є на толоці), присвячений спогадам про Другий Зимовий похід. Спогади написані безпосередніми учасниками походу. Писалось там і про Ю.Тютюнника, але ніхто, абсолютно ніхто, не засуджує його за дії після його арешту в 1923-му. Про погано організований похід і інші промахи писалось, але не про те, що сталося після арешту ( а могли ж).
2. "Спогади Командарма" М. Омеляновича-Павленка, написані в 1929-1930 рр. (теж є на толоці): він критично підходить до постаті Ю.Тютюнника, вказує його негативні сторони. як "бонапартизм" і "присутність рефлектора", але й одночасно пише - "його поведінка на нараді була без компромісів по боці жовто-блакитного прапору", "отаман Юрко Тютюнник скоро заняв видатне місце між партизанами України, бо якраз належав до тієї категорії войовників, що на війні пізнали військовий фах, на полі ж здобули довіря підлеглих і право на заступлення значних військових становиськ".
В своїй праці Омелянович-Павленко згадує і про твір "З поляками проти Вкраїни", але ви там не знайдете жодних осудів за дії Тютюнника після арешту в 1923 р.
Отже, командири і бійці армії УНР, сучасники тих подій, не осуджують його за вимушену співпрацю з большевиками (особливо треба враховувати той факт, що рдянські спецслужби робили все, щоб це виглядало як "добровільний перехід". Чіткі відомості, що це була спецоперація ГПУ з'явилися тільки в роки незалежності України). І це люди, які дійсно боролися за незалежність України, проливаючи свою кров і кров ворогів України. Вони розуміють. А пан Sem, начитавшись статтей з інтернет-ресурсів, 90 років потому після цих подій, нічого розуміти не хоче і пише "Як не вилизував чоботи комісарам". Ну щож, Бог Вам суддя, пане Sem. Дай вам Бог зробити хоч соту долю того добра, що зробив для України у свій час Тютюнник, і повестися "по-геройски", опинившись хоч трохи в тій патовій ситуації, в якій опинився Тютюнник в 1923-му.

Tempus1984 
Оцифрування книг Гуртом
Оцифрування книг Гуртом


З нами з: 21.02.11
Востаннє: 19.08.17
Повідомлень: 118

2011-11-20 14:39  
Сьогодні, доречі, в Києві біля пам'ятника старшинам Дієвої Армії УНР відбулася панихида за загиблими підчас Другого Зимового Походу бійцями...
Askold25 
Модератор літератури


З нами з: 18.06.09
Востаннє: 11.08.17
Повідомлень: 617

2011-11-20 15:07  
Цікаво, що в інтернеті часто можна натрапити на статті про "Битву під Базаром", після якої і розстріляли полонених учасників Листопадового рейду. Але насправді ж битва відбувалася під Малими Миньками, які знаходяться на чималій відстані від Базару. Доречі, на форум.мілітарі.юа я читав, що на місці битви й досі стоїть пам'ятник "на честь славных воинов бригады Котовского, разгромивших сдесь банду пелюровцев". Що ж, хоч цей пам'ятник точно вказує місце бою(((
Риф 
VIP


З нами з: 26.04.09
Востаннє: 21.08.17
Повідомлень: 462

2011-11-20 16:15  
Повністю підтримую Askold25
Всю верхівку польського підпілля у 1946 р. захопили більшовики. І на Московських процесах вони поливали своїх підлеглих багном куди активніше, ніж Тютюнник. Проте поляки розуміють і виправдовують їх. Тож може й ми порозумнішаєм. Вчинок Тютюнника не заслуговує схвалення, але його треба зрозуміти. Й оцінювати все те, що він зробив.

shrewd 
Свій


З нами з: 25.10.08
Востаннє: 02.07.17
Повідомлень: 53

2011-11-21 03:28  
2 Askold25:
Лікбез для мене і будь-кого іншого, хто мало знайомий із цією темою.

Sem 
Частий відвідувач


З нами з: 10.02.09
Востаннє: 06.08.17
Повідомлень: 30

2011-11-24 04:04  
Askold25 написано:
1. "Виходить, що ледь тільки йому було важко" - виходить, що в Польщі в нього залишалися беззахисні дружина і дві доньки, про яких ніхто з емігрантських кіл навіть не думав попіклуватися.

А-а-а, це він, тіпа, на заробітки поїхав... Як зараз на Москву їздять?
Askold25 написано:
2. "До більшовицької епопеї написав працю "Зимовий похід 1919-1920 років"... - вже давно мною оцифровані і в посилання є в описі.

Каюся і приношу вибачення за зауваження та подяку за працю!
Askold25 написано:
3. "Так, умови були складні і безнадійні" - якби він теж там загинув, кому від цього було легше? Якби його хтось із вояків дійсно серйозно засуджував за це, то той же Ремболович, який вирвався з полону, його б розстріляв власноручно. Ан-ні, Ремболович продовжує співпрацювати з Тютюнником.

Йому б було легше!
Та цей вчинок можна обговорювати. Він далеко не найгірший з поміж інших. Але якби він зустрів би там смерть, то це позбавило б його подальшого сорому. Тим більше, якщо чоловік психологічно не готовий попрощатися з життям, то йому мабуть краще сидіти біля бабської спідниці, а не очолювати походи.
Askold25 написано:
4. "негативно оцінював майже всіх українських політиків" - абсолютно згоден з його оцінкою, хоча не згоден, що сам Тютюнник хороший. Але аналізуючи дії Петлюри і Ко, Скоропадського і Ко, моя оцінка їх діям теж негативна. А Винниченко ...

Як на мою думку, то Тютюннику в цій ситуації варто було б бути більш самокритичним. Ось що я мав на увазі. А особливо у світлі майбутніх його вчинків.
Та за Вінниченка і говорити не хочеться - паскуда-соціаліст, але на літературній ниві все ж слід лишив.
Інші ж найбільшим недоліком мали власну НЕПРОФЕСІЙНІСТЬ. Не було тоді в Україні власної еліти, так, збіговисько однодумців. В той час народ наш лиш тільки почав пробуджуватися. Звідти тоді лиш паростки пішли.
Askold25 написано:
5. "лекції по бандитизму", за висловом самого Тютюнника" - явня неприхована іронія Тютюнника, яка вказує на його душевну кризу. Цікаво, а як би ти повівся на його місці, так би "геройствував" і "палав би праведним гнівом", як зараз тут із-за компа?

Дуже сподіваюся, що мені б вистачило мужності пустити собі кулю, аніж вчити ворога як воювати з моїми побратимами.
Askold25 написано:
6. "Знявся у більшовицькому фільмі „Пілсудський купив Петлюру", де грав себе ж" - фільму цього не бачив, але ті, хто його бачили, мають думку, що в цьому фільмі він спеціально зіграв не себе, а лиш пародію на себе.

Слабенька відмазка. Виставити одного з провідних діячів армії УНР клоуном в очах власного народу тепер можна вважати "глибоким задумом"?
Askold25 написано:

7. "Як не вилизував чоботи комісарам, а 20 жовтня 1930-го був розстріляний" - розумна людина писала б не свої примітивні емоції, а копала б в глиб. А заарештували його у 1929-му за його висловлювання проти радянської влади, які він не міг утримати в собі. Про його не стримані висловлювання писали в своїх спогадах його сучасники. До речі, під час арешту в 1923-му нікого він не здав, жодних документів про виказану ним агентуру немає.
Почитай про інших отаманів у Р.Коваля: Гулий-Гуленко, спійманий на Півдні України. написав "покаяння", А.Волинець, заарештований у 1940-му, теж на суді "визнавав себе виннним перед радянським народом". і це лише самі відомі імена заслужених борців за волю України в ті часи.

Давайте не будемо обговорювати розумові здібності один-одного!?

Так, тримали його видно під якусь справу резонансну, але щось не склеїлось й розстріляли так. Маю сумніви, що цей рік був для нього курортом. А якби помер як чоловік раніше, коли мав таку нагоду, то й не довелося б пройти через цю нелюдську машину.
Ну, вислови це звичайно дуже героїчно ... Зранку лекції для більшовиків про те як краще знищувати повсталих селян, а вечором вислови?

Знаю, розумію, але чому ж тоді були й такі що підривали себе чи стрілялися? Чому ж тоді той самий Шухевич не здався, а пустив собі кулю в скроню? Прожив би ще пару років й показували б його як мавпочку на весь світ... може й в кіно б себе зіграв би ... але ж ні, знайшов у собі сили!

Askold25 написано:
Бачу, що твої емоції не дозволяють тобі бачити далі свого носа і аналізувати приведені факти. Я ж кажу, що легко геройствувати, сидячи в теплому місці за компом, ніж в лебетах ГПУ, особливо, коли твої рідні залишаються без жодних засобів для прожиття за тисячу кілометрів від тебе.
Я не ідеалізую Тютюнника, але в мене вистачає розуму об'єктивно оцінити ті умови, в яких він потрапив, а не піддаватися емоціям. Для України в 1917-1923 рр. він зробив добра значно більше, ніж шкоди після арешту і до 1929 р.

Якщо вже ви завдаєте собі праці читати книги, то може ще й навчитеся відповідним чином вести дискусію!? Бо тикати маловідомій людині (вік якої ви не знаєте, до речі), натякати на обмежені розумові здібності інших та розписувати власну геніальність вважається дурним тоном в адекватній компанії.

А щодо внеску Тютюнника, то погоджуся, були варіанти й набагато гірші. Цей принаймні проти "своїх" власноручно не воював.

Askold25 написано:
А пан Sem, начитавшись статтей з інтернет-ресурсів...

Маю не електронну версію спогадів Павленка тому не варто так однозначно про когось судити. Читати вмієте не лише ви.

Підсумую вище сказане мною про Тютюнника - Маєш мужність жити як чоловік, знайди в собі сили чоловіком і померти.
Щось схоже на цю тему писав Густав Водічка: http://http//barvinok.ucoz.net/publ/antropologia/selekcija_zagrozoju/1-1-0-44

Askold25 
Модератор літератури


З нами з: 18.06.09
Востаннє: 11.08.17
Повідомлень: 617

2011-11-24 10:09  
Цитата:
А-а-а, це він, тіпа, на заробітки поїхав... Як зараз на Москву їздять?

На такий, вибачте за грубість, маразм навіть не знаю, що відповісти.
Цитата:
то може ще й навчитеся відповідним чином вести дискусію!?

Я просто перейшов трохи на Ваш рівень, тому що, на мою скромну думку, людина, яка вміє вести дискусію, ніколи б не написала таку фразу - "Як не вилизував чоботи комісарам, а 20 жовтня 1930-го був розстріляний... " Р.Коваль написав про Тютюнника свій нарис у кількох книгах, де вкрай критично відзивається про постать Тютюнника, і це його право. Але він ніколи не опускався до таких фразочок.
Цитата:
Виставити одного з провідних діячів армії УНР клоуном

Ви взагалі розумієте різницю між "пародією" і "клоуном"? А потім ображаєтесь на мої висновки щодо Вас? Де ви набрались таких фразочок?
Викладав він, здається у 1926-27 рр., коли повстанського руху на Україні вже не було (кілька залишенців у лісах це вже не рух).
Приводили ви статті з інтернет ресурсів, а не з конкретних книжок, тому й звідси такий мій висновок. Може не зовсім об'єктивний, а може в саму ціль)))
Про решту повторюсь:
1. Його зрозуміли сучасники, які розуміли тодішню ситуацію значно краще, аніж я чи Ви по книжках. А це багато що значить.
2. Самурайське самознищення у нас не прийнято. Можливо, Ви б і покинули свою сім'ю напризволяще, самознищивщи себе (хоча, особисто я в цьому сумніваюсь). Наведені вами люди стрілялись і підривались, бо скоріше за все боялись тортур в полоні (хоча, визнаю, що у деяких були й інші мотиви). Не факт, що якби їх узяли живими, то їщо червоним не удалось би їх перевербувати, далеко не факт. Кожну людину можна зламати. І взагалі, коли я чую фразу "Маєш мужність жити як чоловік, знайди в собі сили чоловіком і померти" не вд досвідченого борця-ветерана, а від мого сверсника, то в мене це викликає лише поблажливу посмішку)))
До речі, покінчити життя самогубством у розпал бою і після того, як тебе обезброїли, арештували і протримали тривалий час, зовсім різні речі, і щоб це зрозуміти не треба бути психологом.
Взагалі Ваша ідеологія, на мою думку, має деякі паралелі з ідеологією НКВД відносно населення на окупованих територіях і полонених: "Пачему не умєрлі смєртью гєроєв? Пачєму памагалі гітлєровцам?" Моя бабуся теж допомагала гітлерівцям, коли їх усім селом виганяли під автоматами копати траншеї, а потім за це село хотіли виселити до Сибіру, але обійшлось, забагато односельчан було в лавах ЧА.

І на останок, ще один штрих до характеристики Тютюнника:
У своїй книжці споминів про двадцяті й тридцяті роки в українському
побуті «Розповідь про неспокій» Юрій Смолич пригадав обставини появи
І926 року на диспуті з приводу виходу в світ його роману «Фальшива
Мельпомена» колишнього члена Центральної Ради, колишнього отамана,
колишнього заступника командувача військ УНР генерал-хорунжого Юрка
Тютюнника:
«З глибини залу, від вхідних дверей, попрямував до трибуни якийсь не
відомий мені чоловік невисокий не зріст, але кремезний, з широкими
плечима й чіткою, військової муштри ходою. Його чисто виголене підборіддя
було майже квадратове, на лоба спадав русявий чубчик, сірі глибокі очі
поглядали якимсь холодним сталевим блиском — пильно й пронизливо.
– Хто це? Хто це? – питали всі один в одного: ніхто цієї людини не
знав.
– Ваше прізвище? – поцікавився й голова, коли оратор став на трибуиі.
– Мене звуть Юрко Тютюнник.
– Що за ідіотські жарти! – гукнув хтось із першого ряду.
– Ніяких жартів, – відказав чоловік на трибуні, — я той самий
Тютюнник, про якого ви й подумали. Отаман Юрко Тютюнник.
У залі враз запанувала тиша. (...)
– Тут розійшлися думки з приводу визначення ідейного сенсу роману:
частина промовців вважає, що автор картає, ганьбить та засуджує
націоналістів, інші навпаки – доводять, що автор націоналістів ідеалізує,
ошляхетнює, отже, й наче виправдовує. Можливо, аудиторії буде цікаво
почути й мою думку? Вважаю себе дещо компетентним у цьому питанні (…)
Я був не тільки лідером націоналізму, а й командиром армії націоналістів та
7
керівником націоналістичного підпілля. Отже маю певний досвід у цій
справі. (…). Заявляю, коли б отакою, як описано в романі, виявилася у своїй
підпільній діяльності лоївка націоналістів, яких я посилав у підпілля на
Україну (…), то я б наказав тих нікчем розстріляти.
І пішов із трибуни геть. Натовп у проході розступився перед ним, сотні
очей зорили йому вслід, у залі була абсолютна тиша».
Тому не зважаючи на ваші фразочки, Ю.Тютюнника я все ж поважаю.

grafalf 
Оцифрування книг Гуртом
Оцифрування книг Гуртом


З нами з: 23.01.10
Востаннє: 21.08.17
Повідомлень: 508

2011-11-24 13:51  
Askold25 і Sem ваша дискусія мене зацікавила. Якщо дистанціюватися від деяких "особистих випадів" ваші аргументи є досить науковими. Звичайно кожне судження позначується тим чи іншим рівнем субєктивізму (обєктивізм був у позитивізмі, зараз це вже не "котирується" в наукових колах), але кожен із нас має сформовані власні погляди, і мета дискусії - не схилити свого супротивника до своєї точки зору, а осягнути істину.

Якщо продовжувати дискусію потрібно дати відповідь на декілька питань:
1) Що відбулося під Базаром, і як вирвався з оточення Тютюнник.
2) Як Тютюнник потрапив в УСРР.
3) Співпраця з ДПУ.

Відповідаючи на перше запитання окреслю приблизну військово-тактичну ситуацію на Правобережній Україні в 1921 р.:
1) ця територія була майже повністю окупована радянськими військами, опір зберігався лише в лісових і важкодоступних районах, наприклад Холодний Яр (але це була Черкаська область - сучасна)- туди ще було потрібно прорватися через заслони Будьонного, Котовського та ін).
2) офіційне керівництво повстанського руху, яке було залишено в підпіллі під час відступу армії Директорії майже поголовно співпрацювали з органами радянської влади (особливо з ЧК), хто ж не хотів, був розстріляний.
3) Похід був спланованим заздалегідь, а провідником була людина, яка вела співпрацю з ЧК, - відповідно ВСІ, підкреслю, кому було потрібно знали куди направляється похід і була влаштована засідка.

Щодо того як виравався Тютюнник, коли потрапили в оточення: було прийнято рішення розділитися на декілька частин і спробувати прорватися. Відділ Тютюнника прорвався з боями і вони відступили на польську територію, де були інтерновані, іншим не так пощастило, вони були розстріляні під Базаром. Це до того, що Тютюнник не сам "втік" з-під Базару, а вивів з собою частину війська - чи не це обовязок командира?

Щодо того як потрапив Юрій Тютюнник в УСРР. Тут вже згадувалася операція ДПУ "Тютюн".
В цій ситуації відбулося майже така ж операція як з Другим Зимовим походом. ДПУ створили фіктивну "Вищу військову Раду", яка ніби-то очолювала повстанський рух на Україні. Але їм був потрібен керівник тому голова Вищої Військової Ради Михайло Дорошенко попросив Тютюнника очолити повстання. Тютюнник погодився, і коли переходив кордон його заарештовано.

Йому запропоновано співпрацю з органами, або ж ліквідацію. Ми знаємо що він обрав, але не забуваймо що його родина в той час була під ковпаком ДПУ, думаю в той час це був вагомий аргумент.

А щодо співпраці з радянською владою, то Тютюнник нічого нового їм не повідомив. так як вони вже мали багато своїх агентів у повстанському керівництві не лише в Україні, але й на еміграції. Згадати хоча б таких одіозних керівників як Добротворський Йосип (полковник армії УНР - співпраця з ДПУ з 1921 р.), Заярний Григорій (в більшовицькій партії з 1913 р. - спеціальний агент в штабі УНР), Очеретько Митрофан (підполковник Армії УНР), Пирогів Юрій (співпраця з ДПУ з 1923 р).

Якщо підсумовувати то радянським органам вистарчило б лише одного Заярного Григорія, аналізуючи скільки і яку інформацію він постачав ДПУ.

П.С. Не забуваймо також що 1923-1927 рр. в Україні це часткова лібералізація, а також українізація. Багато хто повірив, що більшовики відмовилися від політики "воєнного комунізму", взяти хоча б повернення в УСРР Михайла Грушевського у 1924 році (добровільно)

ШОЛ 
Новенький


З нами з: 04.06.11
Востаннє: 03.03.16
Повідомлень: 1

2011-11-24 15:33  
Шановні учасники дискусії цілком поділяю твердження Askold25, хоча особисто не знайомий. Хочу сказати, що Тютюнник ніколи не уявляв себе еміґрантом - весь час поривався продовжити боротьбу в Україні, тому його вдалося виманути чекістам. За твердженням його сучасника, О.Варави, який посилаючись на Заярного,писав:Тютюнник хотів покінчити із життям та чекісти сказали, що розстріляють дружину і доньок. Менша, до речі, 1923 року народження. Це зупинило б будь-яку нормальну людину. І ще одне, шановні панове не повторюйте чужих бріхонь про те, що Тютюнник викладав у школі червоних старшин. Це вигадка Бєсєдовського, розкручена Романчуком і Ковалем. Документальних підтверджень цьому нема!!! Невже ви думаєте, що комуністи, чекісти і т.д. такі дурні, що доручили б зброю тому, хто 100 % прийшов очолити повстання в Україні? Не згадує про це і сам Тютюнник ні в спогадах, ні під час допитів. Хоча про службу в Армії УНР і червоних є.
Askold25 
Модератор літератури


З нами з: 18.06.09
Востаннє: 11.08.17
Повідомлень: 617

2011-11-24 16:06  
grafalf і ШОЛ
дякую за підтримку. Певно Вам потрапляла до рук книга "Ю.Тютюнник. Від Двійки до ГПУ"? Якщо ні, то раджу почитати, там є кілька цікавих фактів, потім напишу.
ШОЛ
Щодо праці в школі червоних старшин, то здається про неї згадував у своїх спогадах і Ю.Смолич. Я схиляюсь до думки, що вона таки могла бути, бо є цікавий приклад з білим генералом Слащовим, який цілком добровільно (на відміну від Тютюнника) повернувся з еміграції і викладав тактику у школі старшин. А його радянська преса перед цим називала "кримскім вєшатілєм" і вважала за найбільш непримиренного ворога червоних.
Доречі відхилюсь тохи від теми: про Слащова і його викладання існує цікава історична байка: під час на одній з лекцій, в якій Слащов розглядав Радянсько-польську війну 1920 р., був присутній чи то Жлоба (Ком.кор. кінного корпусу) або Будьоний (ходять різні версії). Слащов безжалісно пройшовся по тактичним і стратегічним помилкам червоних (а спец він був добрий, як не крути. Поразка Армії УНР в жовтні-листопаді 1919 р. багато в чому його заслуга). Розлючений Жлоба (чи Будьоний) вихопив револьвер і вистрілив у Слащова, але не влучив. На що Слащов сказав: "От так як ви стріляєте, так ви і воювали".
Загинув Слащов у 1929 р. (паралелі з Тютюнником, на мою думку, простежуються). Його убив дехто Лазар Коленберг, ніби із помсти за повішеного брата (паралелі з Петлюрою і Шварбардом).
Про службу комуністам можна ще згадати Павла Тичину, Остапа Вишню та інших видатних укр. поетів і письменників, які спочатку були в армії УНР або служили чиновниками, а потім хто через полон, а хто піддавшись на певну лібералізацію життя радянського устрою, почали співпрацювати з червоними.

Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Цю тему закрито