Іздрик Ю. Флешка. Дефрагментація (2009) [PDF]

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
piligrym 
Частий відвідувач


З нами з: 24.01.11
Востаннє: 02.06.15
Повідомлень: 48

2011-06-09 18:43  
Іздрик Ю. Флешка. Дефрагментація (2009) [PDF]




Мова: Українська

Опис: Перечитуючи писані в різні роки й зібрані під однією обкладинкою тексти, бачиш клаптиковість чи, радше, фрагментованість думок, цілість яких розкидана уламками недорікуватостей по різних сторінках. Комп’ютер вміє дефрагментувати файли, щоб пришвидшити доступ до них.
Мені важливо дефрагментувати кілька здогадок та інтонацій, які в цій книжці, сподіваюсь, є. Склеїти піщинки в цеглинки.
Зібрати порох в первинний камінь. Для цього я відмовився від оригінальних назв творів; в певний спосіб розбив сукупний текст на фрагменти й перемонтував їх; спробував зменшити кількість прикмет-ників, а ще поцупив у когось «ексклюзив-ний», як нині кажуть, тобто призначений лише для цього видання спосіб верстки, власне той, який бачите.

(з передмови)

Автор: Юрій Іздрик
Видавництво: Калуш. Таке
Кількість сторінок: 150
Формат файлу: PDF
Якість: Хороша
Джерело: Чтиво.Електронна бібліотека
інтерв`ю з Юрієм Іздриком


Юрій Іздрик: Здатність писати – це радість в собі

Юлія Поліковська ZAXID.NET

- Я навчився виходити в простори, де мешкає моє справжнє і кілька уявних “я”, виявив, що в тих просторах є не лише темні печери й затхлі пивниці, — як видавалося раніше, — а й полуничні галявини форева. Вчуся додумувати думки до кінця — презабавна штука, яку чомусь рідко хто практикує. І мені набридло торгувати лайном — цим і так займаються всі довкола.

Пропонуємо увазі читачів ZAXID.NET інтерв’ю з Юрієм Іздриком, письменником, митцем, чиї тексти і творчі експерименти чим раз стають усе витонченішими й місткішими, допомагають гостріше відчувати життя і виходити за межі тривіальної дійсності.

- Ваше «ТАКЕ» зовсім інше, ніж книги давнішого періоду. Власне у «ТАКЕ» дуже багато енергії світла, вона заряджає, книга променить. Пригадую собі «АМ ТМ», книжку, яка просто довбить мозок. Ну так вона для того й призначена. І можна змагати себе через ваш текст до третьої сторінки, в окремому кавалку, чи взагалі не попуститися й після неї, це вже кому як відміряно. А все-таки, чи перейшов Юрій Іздрик справжній, Юрій Іздрик уявний, певну ріку, вимір чи час, що зробив «ТАКЕ»? Ви врешті вийшли у інший вимір?

- Я вийшов — (далі пафосно й метафорично) — на інший рівень керування хімією власного мозку. Навчився виходити в простори, де мешкає моє справжнє і кілька уявних “я”, виявив, що в тих просторах є не лише темні печери й затхлі пивниці, — як видавалося раніше, — а й полуничні галявини форева. Вчуся додумувати думки до кінця — презабавна штука, яку чомусь рідко хто практикує. І мені набридло торгувати лайном — цим і так займаються всі довкола. Якось так.

- Чи маєте/-ли ви страхи, і як ви їх поборюєте? Уявою, дією, письмом?

- Страхи, сподіваюся, залишилися в минулому. Поборюю невротичні звички. А здатність писати, яка трапляється не так часто, як хотілося б, — це не інструмент для чогось, це — радість в собі. Ну, як дар Божий, яким вона насправді і є.

- Чи є для Юрія Іздрика допінг, з яким він не розлучиться? Який?

- Час від часу мені потрібна людська увага, любов, захоплення. Я марнославний — вай нот? — тоді я виповзаю на публіку: на сцену, в блогосферу, в галерею — куди ближче, пожинаю плоди уваги, пожираю любов і захоплення, — і знову надовго заповзаю в нору.

- У сучасній українській літературі уваги Людині достатньо? Чи достатньо місця в найновішій українській літературі Любові (не маю на увазі 100-відсоткові жіночі романи)?

- І Людині, і Любові — всюди достатньо місця, адже і та, і та трапляється вкрай рідко. Зате краса підстерігає нас на кожному кроці. Навіть у стовідсотково жіночих романах.

- Якими б категоріями ви охарактеризували розвиток української літератури (процесу) в останнє десятиллітя? Чи є це заповнення білих плям, революційні еволюції в terra incognita, виписування, вишколювання? Чи маєте відчуття, що після творення письменниками тепер, у майбутньому за ними можливі «течії», «школи»?

- Не знаю. Давно не цікавився літературою, понадто українською. Не знаю. Що мене обходить література? Я от шукаю рецепти ненапряжного життя.

- Якось чи то жартома, чи всерйоз Ви зізналися, що страшенно заздрите Андруховичу (за його успіхи, пошанівок, притягальну силу тощо). Чи це почуття ще присутнє у Вашому серці, і чи спонукає вас до змагання з Андруховичем?

- Мабуть, оте “якось” було давненько. Ні, я не заздрю Юркові. Я маю шалений респект до нього, до його творчості, до того, як він вибудував своє життя кар’єру, як він береже свою репутацію. Все це є. Але заздрості — ані децла. Мені взагалі здається, що можна заздрити моєму способу життя. Себто, можна, але не варто.

- Ви живете у Калуші, а не Львові, чи Франківську, чи Києві, чому: маленькі міста мають іншу композицію часопростору? Які міста/місця сприяють творенню?

- Я живу в Калуші, бо тут мій дім. Але я вмію будувати собі тимчасові доми там, де перебуваю. Та кожен із нас в чужому місті створює довкола себе приватний, інтимний простір — просто більшість робить це інтуїтивно, а я намагаюся робити це усвідомлено, конструювати максимально комфортний і захищений кокон.

- Ви молодієте від молоді, яка з вами працює, спілкується? (Був тривалий період «Четверга», за який вам, мабуть, довелося прочитати тисячі текстів юних, у «Drumт иатрі» є Юрій Іздрик і Грицько Семенчук).

- Я не молодію. Я просто не старію. Сам по собі. Молодь тут ні до чого.

- Теперішня молодь на позір дуже самобутня, чи бачити достатній потенціал, щоб самобутність реалізувалася. Маю на увазі, чи витворюються добре самоідентифіковані індивіди, які крім Духу Часу, несуть у майбутнє і нерозмінні цінності, дають нагоду тяглості культури?

- Завернуте запитання. Я бачу довкола серед молодих купу людей з хворим “его”. І загрозлива кількість просто хворих на голову. Такі спостереження.

- Перехід до нових технологій, наприклад від друкованого журналу до ЖЖ, і etc-etc-etc, був легким? От знаю кілька музик (широко відомих у доволі вузьких колах), які дуже довго довишукували у всяких post- і new- інструментальних течіях, похідних року, і створювали ще довкола цього мотиваційний дискурс, а потім дуже стрімким карколомним вибриком перекинулися в електронну експериментальну музику. А у Вас як було?

- Я консервативний і лінивий. Мені все нове дається непросто. І від старого відмовляюся важко.

- Ваш «Четвер» користувався неабиякою популярністю, хоч і видавався нерегулярно. Чи є сенс видавати такий часопис нині? Можливо якусь інтерактивну Інтернет-версію?


- Є сенс видавати. Нема драйву робити. От зараз роблю свою ілюстровану книжку. За принципом “Четверга”. Відриваюся.

- «Drumтиатр» - справді атракцій сучасна штука. Що це для вас: розвага, можливість бути з людьми, які самовільно легко включаються у такі дійства, чи, можливо, й акти безпосереднього творення?


- «Drumтиатр» — це джаз. Це кайф. Це суцільний джем.

- Із виступів «Drumтиатру» який найбільш вдалий, у сенсі, що публіка не кліпала здивовано очима від початку до аплодисментів, а дивувала й вас?


- Останній, у франківській “Мармуляді”. Публіка відірвалася грамотно, і ми, як то кажуть, “качали нехіло”. От 2-го червня збираємось підкорити Київ. Граємо в Салліван-рум.

- Чи можете назвати гурт, проект, формацію, з якими би «Drumтиатр» міг/хотів би влаштувати своєрідні змагання?

- “Портісхед”, “Мессів аттак”, “Молоко”.

- Чи були виступи «Drumтиатру» за кордоном, чи запрошують, чи плануєте таке?

- Запрошують, але позаяк я вже третій рік принципово не приймаю закордонних запрошень, то не їздимо.

- Чи може «Drumтиатр» еволюціонувати у театр?

- Дайте грошей — еволюціонуємо хоч у цирк.

- В Україні зароджується фестивальний рух, звісно можна сперечатися, чи вперше, але чи бачите певні риси, які справді тішать, надихають. Фестивалів треба більше чи кращих?


- Треба більше різних. Чим більше буде різних, тим більше буде хороших.

- Чи збираєтеся потішити ближчим часом новим текстом? Спершу в мережі?

- Завжди збираюсь, нє всєгда гатоу. Про тексти і їхні приходи я вже говорив. Див. вище.

Довідка ZAXID. NET

Юрій Романович Іздрик (16 серпня 1962, Калуш) — прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер», активний учасник DrumТиатру, проекту - симбіозу музики, літератури, театру і відео. Живе і працює у Калуші.

Проза: «Острів Крк» (1993), «Воццек» (1997), «Подвійний Леон» (2000), «Інший формат: Юрко Іздрик» (2003), «AMTM» (Львів: Кальварія, 2004), «3:1» — це «Острів Крк», «Воццек» і «Подвійний Леон» (2009), «ТАКЕ» (2009).

Есеїстика : Флешка (2007) , Флешка — 2gb (2009) .

Переклади : Чеслав Мілош «Родинна Європа», разом із Лідією Стефановською (Літопис, 2007)

Редагування : Анджей Стасюк «Дорогою на Бабадаг» (Критика, 2006).


Джерело: Zahid.Net
Ще одне чотке інтерв`ю з Юрієм Іздриком
знаходиться осьо тут


 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати книгу українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2011-06-09 18:43
 Розмір:   2 MB 
 Оцінка літератури:   10/10 (Голосів: 24)
   
jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 21.09.19
Повідомлень: 3234

2011-06-09 19:45  
piligrym написано:
Видавництво: Калуш. Таке
Такого видавницва немає.
Видавець — Лілея-НВ.

piligrym 
Частий відвідувач


З нами з: 24.01.11
Востаннє: 02.06.15
Повідомлень: 48

2011-06-09 19:50  
jinotot написано:

Такого видавницва немає.
Видавець — Лілея-НВ.

Лілея НВ видала "Флешку", а це інший текст. Назву видавництва списав з титульних сторінок в пдф файлі

ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 19.10.19
Повідомлень: 15495

2011-06-09 21:10  
jinotot
тиць
Додано через 4 хвилини 13 секунд:

і якось завше сприймав його Юрком, а не Юрієм))
але то таке
назва має бути так
Іздрик Ю. Флешка. Дефрагментація (2009) [PDF]

piligrym 
Частий відвідувач


З нами з: 24.01.11
Востаннє: 02.06.15
Повідомлень: 48

2011-06-09 21:27  
ssTAss

Дякую!

jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 21.09.19
Повідомлень: 3234

2011-06-09 23:05  
ssTAss написано:
jinotot-е
тиць
А за моїм посиланням хтось ходив?
Не завжди видавці дотримуються вимог чинних ДСТУ і чесно вказують інформацію про свою назву (та й багато іншої інформації, ті ж тиражі, про які ми вже не раз говорили). Наприклад, видавництво Братів Капранових офіційно зареєстроване як ТОВ "Гамазин", а на книжках вказано, що "Зелений пес". Також в одому виданні може бути вказано декілька різних варіантів назви видавця, або ж в кожній новій книзі — якась чергова премудрість у назві, особливо тим грішать всякі ФОПи.

Коротше, пишіть, шо хочете, але не вірте видавцям Wink (1)
За Іздрика — ореме спасибі!

piligrym 
Частий відвідувач


З нами з: 24.01.11
Востаннє: 02.06.15
Повідомлень: 48

2011-06-09 23:46  
jinotot написано:
За Іздрика — ореме спасибі!


На здоров`я!

ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 19.10.19
Повідомлень: 15495

2011-06-09 23:52  
jinotot написано:
А за моїм посиланням хтось ходив?

ходив Rolleyes (2)
і подумав жи то два різні видавництва Wide grin
як кажете жи то їдне і то само, то можу змінити))
*мені, як солов'ю* Tongue out (1)

jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 21.09.19
Повідомлень: 3234

2011-06-10 16:05  
А "Флешки 2 Gb" від "Грані-Т" -- в тирнеті ше ніде нема?
Бо я маю. Якось можу відсканити.

piligrym 
Частий відвідувач


З нами з: 24.01.11
Востаннє: 02.06.15
Повідомлень: 48

2011-06-10 16:27  
jinotot написано:

А "Флешки 2 Gb" від "Грані-Т" -- в тирнеті ше ніде нема?
Бо я маю. Якось можу відсканити.


Не видів Happy

tortee 
Новенький


З нами з: 12.09.11
Востаннє: 29.06.18
Повідомлень: 2

2012-12-13 02:51  
на вихідних даних теж видавництво Калуш, ТАКЕ?
титульна сторінка непоказник

Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти