Филипович П. Поезії (1957) [pdf, djvu]

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
lhaw 
Поважний учасник


З нами з: 11.03.09
Востаннє: 23.08.19
Повідомлень: 232

2011-05-20 21:53  
Филипович П. Поезії (1957) [pdf, djvu]



Мова: українська
Опис:
Павло́ Петро́вич Филипо́вич (*2 вересня 1891, Кайтанівка — †3 листопада 1937, ур. Сандармох, Карелія) — український поет і літературознавець.
Біографія
Народився у с. Кайтанівці Звенигородського повіту Київської губернії. (тепер Катеринопільського району Черкаської області) у родині священика. Середню освіту здобув у Златопільській гімназії та у Колегії Павла Галагана у Києві. У 1910-15 навчався на правознавчому та історико-філологічному факультеті Київського університету.
Середню освіту закінчив Филипович у відомій Колегії Павла Галагана в Києві і потім студіював слов'яно-російську філологію на історично-філологічному факультеті Київського унінерситету св. Володимира, як учень акад. В. М. Перетца. Після студій залишився працювати в університеті як стипендіат (його тогочасна праця про життя і творчість російського поета Е. Баратинського була нагороджена золотою медалею і в 1917 вийшла окремим виданням), приват- доцент і згодом як професор до 1935 р. В цьому університеті, що в 1920 р. був перейменований на ІНО (Інституг Народної Освіти), разом із проф. М. К. Зеровим Л. Филипоиич вів семінар з історії української літератури, керуючи працею над темами, що стосувалися кінця 19-го ст. і початку 20-го ст. Свою поетичну діяльність почав російською мовою в 1910 під псевдонімом Павел 3орев, але від 1917 перейшов виключно на українську мову. Як літературний критик виступив уперше в редагованому В. Старим і М. Зеровим журналі «Книгар». Широку літературознавчу працю розгорнув як співробітник ВУАН, публікуючи низку праць з історії української літератури і редагуючи ряд літературознавчих збірників. У cвoїх працях дотримувався порівняльно-історичного методу і був одним із найвидатніших представників цієї школи в українському літературознавстві. За редакцією П. Филиповича був виданий ряд збірників — «Т. Шевченко» в 1921 р. (ДВУ, разом з Є.Григоруком), «Шевченківський збірник» 1924 (вид. «Сорабкоп»), два томи «Шевченко та його доба». В 1925 і в 1926 (разом з акад. С.Єфремовим і М. Новицьким), «Іван Франко» 1926 (з І. Лакизою та П. Кияницею), «Література» 3б. І., 1928 (спільно з акад. С. Єфремовим і М. Зеровим). Крім того, він брав участь у складанні коментаря до акад. видання Шевченкового «Щоденника» (К., 1927), в 10-томовому виданні творів Лесі Українки та в інших виданнях. Важливіші літературознавчі і критичні праці Филиповича: «Шевченко і романтизм» (ЗІФВ, IV,1924), «До історії українського романтизму» (Укр., 1924, Кн. 3), "Генеза Франкової легенди «Смертъ Каїна» (вступна стаття до твору «Смерть Каїна», К., 1924), «О.Олесь» (вст. ст. до вид.: О. Олесь. Вибрані твори, К., 1925), «Шевченко і Гребінка» (Укр., 1925, кн. 1-2), «До студіювання Шевченка та його доби» (у зб. «Шевченко та його доба», І, К., 1925), «Рилеєв і Державін» (У зб. «Декабристи на Україні», К., 1926), «Шляхи Франкової поезії» (у зб. «Іван Франко», К., 1926), «Шевченко і декабристи» (окр. вид., К., 1926), «Спустошена ідилія» (вст. ст. до вид.: О. Кобилянська. Земля, К., 1926), «Європейські письменники в Шевченковій лектурі» (Прол. Правда, 1926, № 56), «Переклад Котляревського із Сапфо» (ЗІФВ, XII — XIV, К., 1927), «Історія одного сюжету» (вст. ст. до вид.: О. Кобилянська. «У неділю рано зілля копала», К., 1927), «Ольга Кобилянська в літературному оточенні» (Ж.. і Р., 1928, № 2), «Нові праці про І. Котляревського» (Ж.. і Р., 1928, кн. ХІІ), «Перший переказ з Шевченка російською мовою» (З6. Шевченко, І, К., 1928), «Аналіз образу Прометея в творах Лесі Українки» (Ж.. і Р., 1928, кн. IX), "Українське літературознавство за 10 років революції (у зб. «Література», І, К., 1928 і окр.), «З новітнього українського письменства». Історично-літературні статті (1929). Науковець європейської міри, задивлений в щонайкращі зразки класичних і західноєвропейських й українських традицій, поет-неокласик Павло П. Филипович був чужий і далекий до настанов і директив комуністичного режиму в літературі і тому теж цілком несприйнятний і ворожий для нього. Незважаючи на те, що Филипович ніколи не належав до будь-якої політичної партії і не брав надто активної участі в громадському житгі, його заарештовано в cepпні 1935 року і суджено разом із Зеровим з початком 1936 року за приналежність до …шпигунсько-терористичної організації, що нею мав бути нібито семінар української літератури в Київському ІНО. 3асуджений на 10 років заслання в концентраційні табори, перебував спочатку на Ведмежій Горі (на північ від Ленінграда) і потім на Соловецьких Островах, де після виконання норми примусової праці намагався працювати літературно й науково. Із Соловок був вивезений в 1937 р. до інших канцтаборів, де йому додано ще 10 років ув'язнення. Там він і загинув за невідомих обставин. Була засуджена і заслана в 1938 р. на 5 років в Караганду також дружина П. Филиповича, Марія Андріївна, хвора психічно від переживань, пов'язаних із засудом і засланням чоловіка. Після XX з'їзду КПРС Павло Филипович був реабілітований. Найповніше видання поетичної спадщини Ф.: «Поезії», Мюнхен 1957.

Автор: Павло Филипович
Видавництво: Інститут Літературознавства при Українському Вільному Університеті
Формат: pdf, djvu
Кількість сторінок: 151
Джерело: Олег Богуславський, проект зі сбереження спадщини української еміграції


 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати книгу українською



відео для новачків



 Зареєстрований:   2011-05-20 21:54
 Розмір:   3 MB 
 Оцінка літератури:   10/10 (Голосів: 15)
   
fduch29 
Свій


З нами з: 22.03.11
Востаннє: 25.08.19
Повідомлень: 57

2012-02-10 18:42  
Зміст:

О.Ф.: П. Филипович. Біографічний нарис.
В. Державин Великий поет-мислитель.
Земля і вітер.
Дивись, дивись.
Єдина воля.
Він тікав.
Ніч, як циганка стара.
Тремтіла тінь.
На поталу камінним кригам.
Знов увечорі.
Гризи залізо.
Тіні людей і камінь.
Коли затихнуть двері.
А я живу.
Не сонце - п'яна шинкарка.
Заклинаю вітер і хмари.
Шануй гніздо.
Не злато, ливан і смирну.
Колосом стигне слово.
Не хижі заклики пожеж.
Я - робітник.
Слава весняній траві.
Уже давно розвиднялося.
Нехай архангел.
Не смуги золотосизі.
Гроза.
Сонце.
Вже чекають поблідлі дні.
Пісня.
Коли почую твій співучий голос.
Коли злетять, як сиві зграї.
Ніч.
Розпорошивши снігову примару.
Білявий день втомився і притих.
Надхмарний вітер повелів.
Хай на небі зовсім змарнілий.
Синіє сніг.
Я ждав: промине тоска.
Саломея.
Снігова королева.
Простір.
Нема словам лічби.
Різьбарі.
На стінах вечірня тінь.
Місяця срібний дзюб.
Весь день на дротах.
Тих комашин на убогі стіни.
Лезами слів.
Спартак.
А там, на Заході.
Хилиться сумно і гнівно.
Мономах.
Київ.
З античних барельефів.
Людина і море (з Бодлера).
Чому невільниками (з Боратинського).
Візьмеш у жменю.
Залізний заклик чорних димарів.
Не вино, не сон і не отруту.
Нехай знаходить золоті піщини.
Кому не мріялось.
Минула ніч.
Ти поглянь - у темній чаші.
Скоро серпень надійде ясний.
Жовтих плям тривожне коло.
Немов оту з пожовклими листами.
Вмовляє ніч вогні біляві.
Це призначив тоскний, невблаганний.
Небо осіннє, мов квітка, марніє.
І десь надійшло наостанку.
Смеркає знов.
Затверднула земля.
Мов сірі дні.
Вітри і розталь.
Не тане день.
Знов небо в озерах синіє.
Здивуй увагою своєю.
М.К. Заньковецькій.
Закликав червень чарівну теплінь.
Поза збірками.
Червоний ранок догорів.
А коли вставали люди.
Десь хмарки од сонця.
Розіта.
Ямби.
Напівосінній дощ.
Сонна ніч.
Як листя торішнє.
Гете.
Епітафія неоклясикові.
Семенко.
На Косинку.
Переклади.
Ш. Бодлер Авель і Каїн.
А. Пушкін Село.
А. Пушкін Анчар.
А. Пушкін Знов я відвідав.
В. Брюсов До города.
М. Орест Післямова.
Примітки.

Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти