Тарас Петриненко народився 10 березня 1953 року. Свою музичну діяльність розпочав у 1969 році з виступу на танцмайданчику з гуртом «Еней», що складався з учнів музичної школи імені Миколи Віталійовича Лисенка. У 1970 році цей гурт дебютував на телебаченні і майже два роки був безперечним лідером української рок-музики.
У 1971 році Тарас Петриненко створює новий гурт «Дзвони», який проте у 1974 році об'єднався з «Енеєм». Новостворений ВІА "Візерунки шляхів", довантаживши лірику "Дзвонів" (вірніше Петриненка) та фолк-рок "Енея", патріотикою членів спілки композиторів, на початку 1975 року записали на "Мелодії" платівку-гігант. Відразу ж гурт запросили до Укрконцерту, де під вивіскою "Гроно" він проіснував майже рік.
Після служби в армії Петриненко недовго керував знаменитою «Мрією», та після того як їм заборонили виконувати власні пісні (зокрема «Пісня про пісню»), він з гуртом «Чарівні гітари» емігрував до Росії.
З 1982 року Петриненко в тульському ансамблі «Красные маки», який на той час складався виключно з українських музикантів. Тут він записав свої перші російськомовні хіти — «Погасшие звезды», «Перелетная птица», «Я скоро вернусь», та згодом повертається в Україну.
В 1986 році Петриненко разом з гітаристом Ігорем Шабловським (екс-"Еней", "Гроно", "Синяя птица", "Аеробус") та співачкою Тетяною Горобець (екс-Театр естради) відроджує "Гроно". Спочатку репертуар дублював "Маки", та з'явилися пісні "Україна", "Пісня про пісню" і досить швидко Петриненко став лідером української пісні. Дещо політизований і розтиражований лейблом "Кобза", альбом 1989 року "Я професійний раб", здається зовсім не мав вад. Цікаво, що всі вважали "Гроно" поп-гуртом, хоч весь альбом аранжовано в стилі прогресив-рок.
В 1991 році Петриненко почав запис для «Аудіо України» альбому «Господи, помилуй нас», який був завершений лише через два роки. Причиною тому розвал гурту «Гроно» — одного разу акомпануючі музиканти просто не повернулися із зарубіжних гастролей. Та це не відбилося на якості альбому — за підсумками 1993 року він визнаний найкращим в Україні.
В 1995 році Петриненко деякий час вів на центральному телебаченні програму «Колискова для дорослих». Влітку 1997 року на «Таврійських іграх — VI» Петриненко отримав Всеукраїнську премію в галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» в номінації «Жива легенда».
В кінці року фірма «Нова Рекордс» випустила третій сольний альбом Петриненка «Любов моя», планується нарешті розтиражувати і попередній. В 1999 році за особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва та вагомі творчі здобутки, солісту-вокалісту концертно-творчої організації «Київщина» Тарасу Петриненку присвоєне звання Народного артиста України.
В 2003 році лейбл Атлантик причислив Тараса Петриненка до когорти рок-музикантів і видав збірник його пісень в серіїї «Рок Легенди України».
Восени 2004 року Тарас Петриненко брав активну участь у Помаранчевій революції, де на Майдані Незалежності неодноразово виконував свої пісні.
відео для новачків
