Основне з біографії...
Кетрін Еліс Бланшетт (англ. Catherine Elise Blanchett; *14 травня 1969 року, Мельбурн, Австралія) — австралійська кіно- та театральна актриса. Відома завдяки ролям у фільмах «Єлизавета» (1998, премії BAFTA та «Золотий ґлобус» за найкращу жіночу роль), «Авіатор» (2004, премії «Оскар» та BAFTA за кращу жіночу роль другого плану), кінотрилогії «Володар Перснів» (2001—2003)
Юність
Кейт Бланшетт народилась у передмісті Мельбурна у родині Роберта і Джун Бланшетт.
Відвідувала початкову школу Ivanhoe East Primary School, потом пішла в Ivanhoe Girls' Grammar School, а потім у Жіночий методистський коледж Мельбурна. Там відбулася її перша поява на сцені — вона брала участь у кількох постановках шкільного театру. Кейт продовжила навчання в Мельбурнському університеті, де вивчала мистецтво та економіку. Але незабаром вона окинула університет та поїхала подорожувати Англією. Коли закінчилася віза, Кейт практично без грошей відправилася в Єгипет, де у готелі познайомилась з постояльцем, який запропонував їй знятися в масовці. Вона погодилась. Ця випадкова роль стала початком її творчого шляху.
Перші ролі в театрі
Повернувшись в Австралію, Кейт вступила до Національного інституту драматичного мистецтва Мельбурна, який з відзнакою закінчила 1992 року. Перші ж ролі Бланшетт на театральній сцені принесли їй захоплені відгуки критиків. 1993 року Бланшетт отримала премію «Спілки театральних критиків Сіднея» за кращий дебют. Далі вона взяла участь у провокаційній постановці «Олеанна», яка принесла Бланшетт другу нагороду — її назвали кращою новою театральною актрисою 1993 року.
Перші ролі в кіно
Її дебют на телебаченні відбувся ще 1989 року, коли вона зіграла епізодичну роль в серіалі «Джи Пі». У 1993—1995 роках вона брала участь у кількох телевізійних фільмах та серіалах («Поліцейські сили», «Родина», «Місто біля кордону»), але не припиняла грати в театрі. Джеффрі Раш, який ще з інститутських часів захоплювався талантом актриси, запросив її на роль Офелії в своїй постановці «Гамлета», і критики знову високо оцінили її гру.
1996 року була перша помітна робота в кіно — короткометражна драма «Парклендс», де Бланшетт виконала головну роль. З того часу актриса в значній мірі перемкнулась на кіно. 1997 року вона з’явилась лише в одній театральній постановці, зігравши Ніну в «Чайці» за п’єсою Чехова, але в той же час на екрани вийшло відразу три фільми за її участю: «Дорога в рай» , комедія «Слава богу, він зустрів Ліззі», мелодрама «Оскар і Люсінда» за однойменним романом Пітера Кері.
Визнання
1998 року Бланшетт зіграла роль королеви Англії Єлизавети I в історичній драмі індійського режисера Шекхара Капура «Єлизавета». Завдяки цій ролі Кейт Бланшетт здобула світове визнання. Вона була номінована на «Оскар» та премію Гильдії кіноакторів США, завоювала нагороди «Золотий глобус» і BAFTA. Преса також захоплено відгукнулася про її гру.
1999 року Бланшетт поєднувала гру на сцені зі зйомками в кіно. Вона була задіяна у двох театральних проектах у Лондоні — спектаклі «Достаток» та постановці театру Олд-Вік «Монологи вагіни», де окрім неї зіграли Кейт Вінслет, Джуліанн Мур, Мелані Ґріффіт та Джилліан Андерсон). Також на екрани вийшло чотири фільми за її участю — короткометражна картина «Історії загублених душ», мелодрама «Ідеальний чоловік» по п’єсі Оскара Вайльда, комедія «Керуючи польотами» та психологічний трилер «Талановитий містер Ріплі» по однойменному роману Патриції Гайсміт. За роль у «Талановитому містері Ріплі» Бланшетт була номінована на премію BAFTA як краща актриса другого плану.
1999 року журнал People включив Бланшетт у список 50-ти найкрасивіших людей світу.
2000 року Бланшетт з’явилась у двох картинах: драмі Саллі Поттер «Чоловік, що плакав» та трилері Сема Реймі «Дар».
Так, всього через два роки після фільму «Єлизавета», Бланшетт стала одною з найпопулярніших актрис Голлівуда, але через напружений графік зйомок їй довелося надовго покинути театр.
2001 року вона знялася з Брюсом Віллісом і Біллі Бобом Торнтоном у кримінальній комедії Баррі Левінсона «Бандити». Далі Кейт взяла участь у кінотрилогії Пітера Джексона «Володар Перснів» по роману Дж. Р. Р. Толкіна в ролі Ґаладріель.
У 2001 року Бланшетт знялась ще в двох картинах — воєнній драмі «Шарлотта Ґрей» (екранізації бестселера Себастьяна Фолкса) та мелодрамі «Корабельні новини». Обидва фільми не мали успіху.
2002 року Бланшетт прийняла пропозицію режисера Тома Тиквера знятися в його новій картині «Рай» за сценарієм Кшиштофа Кесьловського по «Божественній комедії» Данте. Фільм увійшов у конкурсну програму Берлінського кінофестивалю, завоював кілька престижних кіно-нагород у Німеччині, але не окупився в прокаті.
2003 року Бланшетт знялася в кримінальній драмі Джоеля Шумахера «Вероніка Герін». Гра Бланшетт знову не розчарувала критиків: вони визнали бездоганною її майстерність. Того ж року Бланшетт з’явилась в одному з епізодів чорно-білого кіно-альманаху Джима Джармуша «Кава і сигарети». Далі Кейт знялася в парі з Томмі Лі Джонсом у драматичному вестерні Рона Говарда «Останній рейд».
2004 року Бланшетт зіграла другорядну роль в ексцентричній комедії «Водне життя зі Стівом Зіссу», а потім прийняла участь у біографічній драмі Мартіна Скорсезе «Авіатор» про долю мільйонера Говарда Г’юза. Роль Кетрін Гепберн у цій стрічці принесла Бланшетт приголомшуючий успіх. За кращу жіночу роль другого плану вона була удостоєна премії «Оскар», отримала нагороди Британської кіноакадемії та Гільдії кіноакторів, була номінована на ряд престижних кіно-нагород, зокрема на «Золотий глобус». Також 2004 року Бланшетт після п’ятирічної перерви з’явилась на сцені театру, виконавши головну роль у постановці «Гедда Габлер» по однойменному твору норвезького драматурга Генріка Ібсена.
2005 року Бланшетт зробила невелику паузу і взяла участь у єдиній стрічці у себе на Батьківщині — в парі з Г’юґо Вівінґом вона знялася у кримінальному трилері «Маленька рибка». За цю роль вона отримала премію Австралійського інституту кіно.
У травні 2006 року на Каннському кінофестивалі було представлено нову стрічку за участю Кейт Бланшетт — драму Алехандро Гонсалеса Іньярріту «Вавилон». Фільм високо оцінили критики. Він отримав премію фестивалю за кращу режисуру. Крім того, Бланшетт знялася в романтичному трилері «Добрий німець» Стівена Содерберга про післявоєнний Берлін, та драмі «Записки про скандал». За роль у останньому актриса була номінована на «Золотий глобус».
2007 року Бланшетт знову знялася у Шекхара Капура в фільмі «Золотий вік» — історичній драмі про королеву Англії Єлизаветі I.
2007 року на Венеційському кінофестивалі картина Тодда Гейнса «Мене там немає» отримала спеціальний приз журі, а Кейт Бланшетт, яка зіграла там одну з семи іпостасей знаменитого співака Боба Ділана, була названа кращою актрисою. А 2008 року Кейт виграла ще й черговий «Золотий глобус» в номінації Краща актриса другого плану за цю роль і була номінована на «Оскар» в аналогічній категорії.
2008 року вийшов фільм Стівена Спілберґа «Індіана Джонс та Королівство Кришталевого Черепа», де Кейт Бланшетт дісталася роль радянського агента Ірини Спалько.
У тому ж 2008 році Кейт Бланшетт у парі з Бредом Піттом з’явилась у кінокартині Дейвіда Фінчера «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» за оповіданням Френсіса Скотта Фіцджеральда. Критики дещо неприродну гру Бланшетт на початку фільму, але загалом вона отримала схвальні відгуки. За цю роль 2009 року вона була номінована як краща актриса на премію «Сатурн» та «Broadcast Film Critics Association Awards».
5 грудня 2008 року Кейт Бланшет отримала власну Зірку на Голлівудській «Алеї слави».
2009 року вийшов в американський прокат японський аніме «Поньо на скелі», де Кейт в англомовній версій мультфільму дала голос Морській богині, матері Поньо.
Поточні проекти
2010 року глядачі змогли побачити Кейт у новому фільмі Рідлі Скотта «Робін Гуд», який відкривав Каннський кінофестиваль 12 травня 2010 року.
Зараз Кейт Бланшет знімається у трьох нових фільмах — комедії Стівена Содерберґа «The Last Time I Saw Michael Gregg» разом зі своїм чоловіком, пригодницькому трилері «Ганна» та драмі «Indian Summer» Джо Райта. Також існують припущення, що Кейт повторить роль Ґаладріель у фільмі «Гобіт» Пітера Джексона.
