Скрябін Кузьма — «Я, „Побєда” і Берлін» (2008) [MP3]

Кузьма Скрябін (aka Андрій Кузьменко) вже неодноразово доводив багатогранність своїх талантів.
Окрім музиканта і телезірки, Андрій нещодавно виявив себе і як літератор. З під його пера вийшла книжка - «Я, Победа і Берлін». Однак на цьому митець не спинився. І має намір порадувати українських читачів і слухачив принципово новим звершенням. «Я, Победа і Берлін» виходить у форматі аудіокниги. Кузьма сам начитує власний текст, то ж словозвороти, пунктуація і інтонація автора повністю збережені.

Увімкнувши плеер і почавши слухати «Я, «Победа» і Берлін», чи не з перших фраз починаєш посміюватись, а далі відверто реготати. Книжка заборонена до прослуховання надто сором'язливим: обережно, можна вибухнути сміхом просто в метро чи в маршрутці, на диво статечним пассажирам. Фішка і в особливому львівському сленгу, і в словозворотах та метафорах, котрими розсипається автор, і, головне, в тому, що текст читає сам Кузьма. Чи то пак – не читає, а просто розповідає оповідку про коммерційно-пригодницьку подорож, на концептуальному, як на такий маршрут, автомобілі марки «Победа», до славного міста Берлін. В купі з товаришем Бардом (aka Віталій Бардецький) і шістьма дітьми-манекенами. Історія є лише прикладом, частковою компіляцією з безлічі справжніх, насичених приколами поїздок, котрі здійснив Кузьма з компанією в українсько-берлінському напрямку і назад. Водночас, оповідання описує вже дещо затерті реалії того часу, коли подібні поїздки буле не в дивовиж, а звичним ділом, і приносили який-неякий, але заробіток, коли все населення міста вважало за необхідне і гламурне ходити в однакових турецьких светрах і коли за двісті баксів можна було придбати тепер вже раритетне авто. Власне, не так вже багато змінилося, і, певно, по Берліну так само ходять дивакуваті німці, подібні до героїв книжки. Розповідь коротка, місцями трохи збивчаста, але досить правдива і сповнена блискучого гумору.
Перегорнувши сторінку, тобто перескочивши у вінампі на наступну розповідь, потрапляєш у зовсім інший світ. Дівчині Алісі пощастило набагато меньше, ніж героїні Льюіса Керролла, чи дівчинці у срібних черевичках. Не випадковий потяг, а нещадний рок, закинув її в місто, де ніхто вже не пам'ятає про людяність чи чуйність, де править жорстокість і створені всі умови для зрощування ненависті і взаємного приниження. Проблема відсутності, наприклад, грошей, що такою знайомою постає на початку розповіді, виявляє себе несуттєвою, примарною і відверто хибною. Натомість з кожним рядком все більше важать прості, неконвертовані цінності, глибинні емоції. Сюрний, сірий, жорсткий світ, в описі якого поволі проявляються знайомі картини, впізнавані місцевості. Зі слів Скрябіна, саме це оповідання було першим літературним твором. Наснилося йому десь в присередземноморських широтах дивне але дуже реалістичне марення, котре просто неможливо було не записати. Деталі, натяки, особливості вийшли дуже конкретними, адже Кузьмі довелося самовласно відвідати існуючий прототип цього міста.
На контарст з «Я, «Победа» і Берлін», оповідання «Місто, в якому не ходять гроші» видається важким, пригнічуючим, навіть незавершеним. Але саме на цьому контрасті грунтується цілісність збірки.

Оленка Дяченко для rock.kiev.ua

Нещодавно соліст групи Скрябін 39-річний Андрій Кузьменко презентував аудіокнигу за своїм романом ”Я, ”Побєда” і Берлін”, який 2006-го надрукувало харківське видавництво ”Фоліо”. До збірника ввійшли дві повісті й тексти найвідоміших пісень гурту.
— Першою я написав повість ”Місто, в якому не ходять гроші”. Її сюжет мені наснився, — розповідає Кузьма. — Якось відпочивав у Єгипті. Напився там жахливого місцевого рому, після якого мені привидівся жахливий сон про місто, у якому немає грошей. Там за все доводиться розплачуватися послугами. За ночівлю у готелі — мити волоссям підлогу в туалеті, а за проїзд у таксі — їсти декілька ложок хрону. Сон був, як кіно. Наприкінці навіть титри показували. Вранці прокинувся і занотував те сновидіння.
Андрієвим приятелям повість не сподобалася.
— Вона вийшла надто похмура, тому друзі її забракували. Сказали, що краще написав би щось веселе. Тоді й узявся за ”Побєду”. Там є купа дурнуватих історій про мої подорожі Німеччиною на роздовбаній блакитній ”Побєді”. Їздив туди в молодості, щоб заробити грошей.
Кузьма не планував публікувати в книжці тексти пісень гурту.
— У видавництві захотіли, щоб книжка була якомога товстішою, — пояснює. — Тому й напихали віршів. Коли написав ці повісті, то не знав, де їх можна опублікувати. Допомогла Наталка Могилевська — замовила за мене слівце у ”Фоліо”.
Начитувати текст аудіокниги самостійно Кузьма не хотів:
— У мене взагалі проблеми з дикцією, — зізнається. — Але видавництво захотіло, щоб це зробив я, бо так книга краще продаватиметься. Іноді начитував текст нетверезим, іноді після бодуна. Книжку повністю ще не слухав, лише уривками. Аудіокнига вийшла накладом 5 тис. примірників. Ціна 25 грн.
Лєра ЛАУДА, ГПУ