Уривок зі вступу...
"Україна, Мазепа! Два слова повні споминів для всіх, що задумуються над історією Східньої Європи. Багато менше промовляють вони до уяви загалу на Заході Європи. Україна для більшості — це мрячний, хоч і привабливий образ, мрійлива літня ніч, з низьким похмурим небом, де розсіяні великі, ясні зорі, якийсь невиразний малюнок, на який чужинцеві важко наложити рамки часу та простору.
У західноєвропейській літературі Мазепа, завдяки романтичній поезії, залишився легендовим героєм, такою самою нереальною появою, як і країна, що його видала — вродливий юнак, напівголий, прив'язаний до розгнузданого дикого коня, що мчить у божевільному розгоні, цькований маревом, через степову тирсу назустріч таємному призначенню. Чи Мазепа є тут плодом уяви, маревом? Навіть і цим ні, а тільки динамічним жестом.
А проте до якої легенди зростає така пригода!"