По мотивам п'єси Михайла Старицького "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці"
Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці.
Котрая дівчина чорні брови має, |2
То тая дівчина усі чари знає.
У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок пополоскала,
Прийшов вівторок - зіллячко зварила, |2
А в середу рано Гриця отруїла.
Як прийшов четвер, та вже Гриць помер,
Прийшла п`ятниця - поховали Гриця,
А в суботу рано мати дочку била: |2
"Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?"
"Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,
Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
Нехай же не буде ні тій, ні мені, |2
Нехай достанеться Гриць сирій землі.
Оце ж тобі, Грицю, я так ізробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата - |2
Із чотирьох дощок дубовая хата!"