Флудильня №3

Yuriy Sytnyk

Альтернативний погляд.

Не бачу жодного сенсу порівнювати Об’єднані Арабські Емірати 28 років тому і сьогодні – ми порівнюємо лише зовнішні прояви змін на короткому відтинку історії.
Внутрішні процеси та протиріччя, поза модерними хмародерами посеред пустелі, там є певно глибшими за українські. Розніжене місцеве населення, 80% мігрантів, залежність від видобутку нафти, банальна відсутність каналізаційної мережі - роблять ОАЕ значно вразливішими до наслідків фінансового чи кліматичного апокаліпсису.
Не дивіться на ВВП Сингапуру чи заповнені прилавки у Польщі - ВВП навіть Римський клуб визнав нікчемним показником, а генномодифікованого лайна і в нас на прилавках до біса. Немає стабільності в нинішньому світі, а матеріальні переваги - це пісочні замки на березі океану.

28 наших років - це не лише 5 президентів, 8 парламентів і 16 урядів. Це щоразу вибори без виборів, коли зомбована засобами масової ідіотизації більшість, обирає нікчемність в інтересах хитрожопої меншості. Це чорна діра олігархічно-охлократичної системи, яка висмоктує з держави всі ресурси, починаючи з людських. І ця система не є випадковістю - це тренд на знищення Українського народу як явища.

Справді, прутня з пальцем порівнювати не можна, та ще й не ясно - де саме яка частина тіла знаходиться, бо незважаючи на все, ми залишаємося самодостатньою державою, на відміну від багатьох інших, і кліматичний апокаліпсис нас ще не так сильно мордує. А чи можемо ми дорікати затурканому й обдуреному народові, за те, що не спромоглися достукатися до його свідомості? Ми - це ті, хто вважає, що вміє самодостатньо мислити…

Чи маємо ми право дорікати людям, котрі голосують за кума Путіна, якщо той є не лише українським олігархом, а ще й переговорником у мінському процесі та бізнес-партнером екс-президента Порошенка? А про яку можна говорити війну з Росією, коли російський олігарх Фрідман, на 5 році політично й законодавчо не визначеного конфлікту, продовжує володіти усіма (!) засобами мобільного зв‘язку в Україні?!
Чи можна засуджувати тих зомбованих «русскім міром», які вважають галичан фашистами, коли у нас фальшують історію на очах, називаючи заміну одних олігархічних кланів при владі на інших - «Революцією Гідності»? Хто всі ці люди, які ненавидячи на публіку все російське, не обурюються спільною з Московією пострадянською системою органів місцевого самоврядування, захоплюються усім «західним» та рефлексують на «мовні проблеми» лише в контексті заполітизованого мовного закону? Хто всі ці люди, які казнокрада й мародера продовжують вважати мало не Гетьманом України, та ще й дивуються, чому більшусть українців обрали президентом голограму вчителя Голобородька?

Чи можна називати плебеями тих, хто вірить в інші, проте ж у такі самі деструктивні міфи, як і ті, хто б‘ють тобі браво у прямому етері? Чи можна вважати вільними людей, котрі порятунок України вбачають чи то в «русскам мірє», з його справедливим царем, чи то в агонізуючім ЄС, чи у світлому образі вже мало не святого Трампа, за здоров‘я якого українці читають «живе слово»? Ні, воля людини починається з її власного вільнодумства, а не пережовування інформаційного лайна від зомбоящика. Зомбований ЗМІ постсовок не лише не читає книжок. Він не подорожує рідною землею, не займається самоосвітою, не переосмислює міфи, які йому нав‘язують ЗМІ, на догоду своїм власникам, живуть у зомбоящику… Так, але це не вільні люди. Більшість із них є цілком непоганими, проте перебувають у рабстві ілюзій…

Не варто «гнати» на Зеленського. Поки що, принаймні. А тим паче вважати його гіршим за того, хто заробляв мільярди на війні та на крові. Це Порошенко породив Зеленського. Справедливий протест проти пафосної брехні та спекуляції національними символами хитрі писки підмінили симулякром змін. При цьому сам Зеленський може цілком щиро хотіти щось змінити на краще, та, як і його попередники, сподіватися виграти у чорта в карти. Проте він не пафосний, не погарний актор і медійник - це подобається людям, яких задовбали статусні хруні, котрі поначіпляли вишиванки на свої чорні душі. Не слід звинувачувати в плебействі тих, хто не поділяє твою хибну систему цінностей - це продовження ворожої політики розділяй і володарюй. Неосвічене плебейство не залежить від геополітичних симпатій. Насправді скриньку Пандори відкрили на Майдані, каналізувавши справедливий народний протест проти влади донецьких гопників у нікчемність цілей «евроінтеграції» та принесши в ритуальну жертву Мамоні «Небесну сотню».

Драма пограбованої та ментально збещещеної 28-ми річної України полягає не в запитанні: зомбі якого вектору симпатій переважають? Зомбованого населення не 25%, і не 73%. Елементарна математика: 25 + 73 дає реальну картину кількості вражених патерналізмом і обдурених засобами масової ідіотизації населення українців. Немає жодної креативної свідомості як у підтримці пафосного злодія, так і підтримці віртуального Голобородька. 28 років мізки людей розривали полярною міфологією та нікчемним дискурсом. 28 років людям не розповіли правду, що Голодомор відбувся, зокрема, й через те, що «Європа мовчала». 28 років нам розповідали про блага «вільного ринку» та скеровували увагу на чужі цінності, намагаючись розірвати Україну між Европою та Росією. Через 28 років облуди та брехні, українські націоналісти стали носити квіти до пам‘ятника Степану Бандері вкупі з катами свого народу, бо ж як інакше назвати тих, хто грабує державу в часі неоголошеної війни? 28 років українські цінності нам намагаються підмінити або псевдо-православними цінностями «русскава міра» або лже-демократичними враженої содомією Европи.

Матриця - це коли 25 + 73% відвертають очі від очевидних фактів, натомість вимушені щоразу давати відповідь «так» чи «ні» на маніпулятивні запитання, не наважуючись послати нах#уй творців псевдодискурсу. Лише в матриці, агонізуючий народ продовжує шукати скалку в очі зомбованого іншою міфологією сусіда, не помічаючи белька такої ж якості ворожих міфів у своєму. Не повинен в Одесі ставати мером воїн АТО, бо немає жодного АТО! Згідно чинного законодавства України на Донбасі є не терористи, а «учасники подій», а здоровий глузд підказує, що посібники ворожого війська - це колаборанти, а не сепаратисти. Вихід з Матриці якраз і починається з того, що речі починають називати своїми іменами, а не поіменовувати перетворення держави у сировинно-ресурсний придаток корпорацій «модерним проектом Європейської України».

Є сотні маркерів псевдодискурсу, коли в народу вимагають відповісти «так» чи «ні». Насправді, як стверджував геніальний Пєлєвін, на подібні запитання завжди є три відповіді:

«У китайських даосів ... була подібна думка... В боротьбі за серця та свідомість працівники дискурсу постійно вимагають від людини відповідати "так" чи "ні". Всі людські думки повинні як електричний струм пробігати між цими двома полюсами. Але в реальності можливих відповідей завжди три: "так", "ні" і "пішов ти на х...й". Коли це починає розуміти занадто багато людей, це є ознакою, що в черепах з'явився люфт».

Насєлєніє з одного боку, та галицькі хруні з іншого, зав‘язли у тих безконечних «так-ні», а українцями вони можуть стати лише тоді, коли в затампованих псевдоальтернативами мізках з‘явиться люфт. І тоді, накінець, «дискурсмонгери» будуть післані в пішохідну екскурсію з еротичним ухилом, а населення між Сяном і Доном віднайде спільні цінності, затамповані ліберальним псевоевропейським мультикультуризмом з обного боку, й агресивним московським православієм - з іншого. Доки цього не відбудеться - «насєлєніє» та «свідомі» ненавидитимуть одні одних і продовжуватимуть шукати меду в сраці, рефлексуючи на інфо-подразники як песики Павлова. Не потрібно нам «ліпити» Сян і Дон до їдної купи - таке насильство є протиприродним. Але віднайти то спільне, що скерує енергію населення, яке поки що ще проживає на цих територіях, на спільний порятунок, а не на взаємознищення - таки варто. Принаймні спробувати, щоби на старості не ховати очей від онуків і дітей.

Ми ніколи й нікого насильно не приведемо до своєї віри. У «кращому» випадку - отримаємо потенційну «п‘яту колону», котра в кінцевому результаті знищить нас або ми її. Немає модерного европейського світогляду чи ретро-азійського. Є природовідповіний, а є матричний. Зовнішні ж прояви - це лишень елементи спекуляцій. Порівняйте українського гетьмана з московським царем, а козацьку демократію з европейською - «єдиноначаліє» може поєднуватися з прямою демократією вільних людей, проте Мамона спотворює всі цінності та перетворює речі у свої протилежності: лідера - в деспота, пряму демократію - в потаємно керовану анархію…

Звертаючись до щопти тверезомислячих: як будете святкувати 24 серпня? І хочу почути зворотнє запитання: що саме святкувати? Позичену Незалежність, яку хитрі писки за спинами політичних партій використали для свого власного збагачення, а сьогодні спільними зусиллями хочуть позбавити Український народ практично останнього ресурсу - його землі? Чи вже кінець цієї незалежності, а відтак і проекту Україна? Нас прирекли на безконечний вибір псевдоальтернатив безконечного жаху чи жахливого кінця. Нам протиставляють пафосного клоуна та цинічного коміка - один смішив народ псевдо-томосом, інший, на жаль небезпідставно, порівнював Україну з «проституткою з німецького порно». Тому не зважайте на ці симулякри державної влади. Зміниться світогляд - зміниться і світ навколо. Відроджуйте свої гаївки, щедрівки, культуру та традиції - саме це є концептуальною владою, а не дегенеративні царі та брехливі попи. Шукайте спільного в корінні, аналізуйте минуле та живіть сьогоденням. Світ змінюється, проте коріння наших проблем сягає тисячолітньої давнини, тих часів коли слуги Мамони розпочали тиху окупацію благословенної землі та знищення могутнього але довірливого народу.

Поставте 24 серпня свічку за всіх невинно убієнних і принесених у жертву ненаситній Мамоні. Згадайте, як потиснули один одному руки ветеран УПА і РККА, чиї внуки нині гинуть убиваючи одні одних за інтереси «справедливих» московських царів і «демократичних» західних президентів. Не мастурбуйте на Смерть розганяючи хвилі ненависті у пейсбуках. Війна є війна - ворога слід убивати без ненависті, будучи мечом у руках Долі, а не випукувати свої внутрішні комплекси та невдачі клацаючи по клавіатурі комп‘ютера й обслуговуючи інтересів одних олігархів у боротьбі з іншими за переділ належних народу ресурсів. Пам‘ятайте - війна ведеться на кількох рівнях, і щоби перемогти ми повинні піднятися на найвищий, туди, де земне протистояння втрачає сенс…

Отаке вийшло недільне казанє, широко розтиражованим дописом одного мною шанованого журналіста навіяне…

Цитата:

- Якщо підбивати підсумки, як ви оцінюєте правління Порошенко? - Ну, з основним завданням він впорався - врятував країну від вас. Він прийшов, Криму вже не було, Донбас вже був захоплений де-факто. Він зупинив агресію. Я можу критикувати його як хочете, але не перед вами. Ми всередині розберемося самі. ... - Чи можливі якісь угоди або спільні проекти з російськими бізнесменами в майбутньому? - У Росії - ніяких бізнесів. Це з принципових міркувань. - І не буде ніколи? - Якщо до кінця мого життя Крим не повернуть, то 100 відсотків Росія для мене закрита. - А ви думаєте, повернуть? - Хотілося б, щоб повернули, але надії мало. - А на території України? - Я думаю, що росіяни самі не захочуть тут чимось займатися, поки ця ситуація триватиме. Тому що їх інвестиції завжди будуть під ударом. Ви ж розумієте, що це все не хиханьки-хаханьки. За різними оцінками, до 30 тис. з двох сторін убитих тільки. ... - Ви пом'якшили риторику по Донбасу. В останній раз називали це громадянським конфліктом. - Я і зараз називаю громадянським конфліктом. Але це наша внутрішня справа, і він переріс в гарячу форму тільки завдяки Російської Федерації. Вона є одним з основних спонсорів і джерелом цього громадянського конфлікту. Якби не було Росії і вона прибрала геть, то ми б закінчили всі ці питання мирним шляхом до загального задоволення максимум за два тижні.