Флудильня №3

— Чи вважаєте ви, що італійський суд ухвалив несправедливе рішення щодо українця, колишнього нацгвардійця Віталія Марківа, що воно було не правовим, а політичним?

— Я вважаю, що бракує результатів слідства щодо вбивства італійського журналіста Ракеллі. Де? В Україні. Я не хочу йти шляхом, яким нині йдуть усі, включно з нашим послом в Італії, і розповідати, що це "політичне замовлення", "слід Росії" тощо. Оскільки я вважаю, що є серйозні недопрацювання з боку українського слідства. І якщо в адвокатів не було змоги надати інформацію про розслідування вбивства Ракеллі в Україні, то кидатися звинуваченнями лише в тому, що це "політична розправа", не можна.

— Хто вів розслідування цієї справи в Україні — Генпрокуратура, військові прокурори?

— Так.

— У ситуації, що склалася, Україна може ще щось зробити сьогодні, перед поданням апеляції, для звільнення Марківа?

— Ситуація сформувалася не сьогодні. Вона сформувалася ще 2015 року, коли італійці хотіли отримати інформацію, коли під час кожного візиту в Україну, кожного контакту пропонували разом працювати над слідством, а їх, як і родичів загиблого журналіста, просто ігнорували. Ще раз наголошую: якби в нас були результати розслідування вбивства італійського журналіста й українське слідство співпрацювало з італійським, то ймовірність переслідування й такого результату, який ми сьогодні отримали, була б набагато нижчою або навіть мінімальною. У кожнім разі, не було б такого відчуття політичного переслідування. Політичні ризики існують завжди, але у нас є протилежний приклад — щодо МН17, де наша співпраця відбувається в геть іншій атмосфері, де питання недовіри в разі їх виникнення знімаються завдяки тісній співпраці.

— А ви не вважаєте, що росіяни теж доклали до цієї історії свою руку?

— Я вважаю, що тут є багато різних чинників. Можливо, російський там теж присутній. Але говорити, що це основний чинник, я не можу. Оскільки вважаю, що з нашого боку є великий провал.

— На початку цього тижня активно ходили чутки про те, що ще до українських парламентських виборів 21 липня в Кремлі планують передати Україні наших моряків.

— З кожним днем дедалі менше шансів, що це станеться до парламентських виборів...

— Але якщо моряків все-таки віддадуть, то це видаватиметься не як заслуга Медведчука і Бойка. Не як заслуга МЗС. І не заслуга Європи. Чому Путін збирається зробити подарунок Зеленському?

— А чому ви не думаєте, що питання українських моряків є для Росії дуже токсичним? Найтоксичнішим з усіх.

— Якщо воно є настільки токсичним, то, напевно, Росія могла б уже й випустити моряків?

— Але тоді Володимир Володимирович не був би Володимиром Володимировичем, який не піддається тиску. І він має власне бачення ситуації, яке нещодавно озвучив у Осаці.

— Але до 21-го числа все-таки є шанси зустріти наших моряків в Україні?

— Я не можу передбачити дії Путіна.

— Чому виникла ця прив'язка до виборів 21-го числа?

— Тому що всім здається, що він має зробити подарунок.

— Зеленському?

— Чому лише Зеленському? З кількості джерел чуток, кому призначається цей подарунок, і з кількості тих, хто намагається перехопити ініціативу, випливає, що у нас у цьому пулі щонайменше три партії — топ-три у виборчих рейтингах. Якщо це подарунок Зеленському, то, відповідно, це вигідно "Слузі народу". Порошенко першим вийшов в ефір і заявив, що моряків відпустять з імовірністю 90%, натякаючи на те, що він тут головний. Ну, й, звісно, Медведчук з братією. Ось вам три партії, що йдуть у парламент і зацікавлені в тому, щоб це питання було розв'язане до виборів.

Але знаєте, як на мене, головне — звільнити моряків. І я не переслідую жодних політичних цілей. Моя мета — повернути їх додому. І я використовуватиму будь-які інструменти, які можуть спрацювати. Хто в результаті повісить собі медальки, це для мене — справа десята.