Флудильня №3

Не всі політики та штабісти вміють програвати. Не всім вдається стримати емоції. Але чому частина журналістів в Україні у виборі між стандартами професії та власними політичними симпатіями демонстративно обирають саме політику? При цьому публічно принижують «не таких» виборців, «не таких» журналістів, атакують громадянські права інших та практикують риторику ненависті.

Шановні колеги! Професія журналіста має певні стандарти, згадайте про це. Об’єктивність та незаангажованість, робота в інтересах аудиторії, чесний пошук правди – серед базових правил. Звичайно, публіцистика і блогерство передбачають право на власну точку зору, але грубе нав’язування власних політичних поглядів чи симпатій до конкретного кандидата – це антижурналістика.

Не можу зрозуміти журналістів, які у Фейсбуці роблять спеціальні пости про підтримку Петра Порошенка і закликають голосувати за нього. (Це стосується і кожного з інших 38 учасників нинішніх перегонів). Я поважаю право громадян голосувати за Петра Порошенка. Так само, як я поважаю право громадян підтримувати Володимира Зеленського. Але. Специфіка журналістської професії накладає на нас обмеження – або нам аудиторія довіряє як професійним журналістам, або сприймає як ангажованих прихильників того чи іншого політика.
До всього, частина журналістів, визначившись зі своїм кандидатом, починають цькувати прихильників іншого.

Для таких колег десь в теорії залишився термін «мова ворожнечі» або кейс про радіо Руанди, в ефірі якого противників влади називали тарганами, не таких громадян позбавляли людських рис. Пізніше Міжнародний трибунал назвав цю радіостанцію "Радіо Геноциду".

Звичайно, стримати емоції в українських політичних реаліях складно. Але журналіст має визначитися. Або професія, або пропаганда.

Нижче – цитати українських журналістів та медіаекспертів, які за останню добу не стримували своїх емоцій. І в найгірших традиціях великої частини нинішнього політикуму чіпляли ярлики на більшість українців, яких не переконала практикована цими авторами «журналістика».

«Избиратели Зеленского, безусловно, не очень склонны к глубокомыслию. Ну это чисто технический факт, легко доказывается… Простой урок - если тебе нужна не крепкая небольшая группка, а количественное большинство, не пренебрегай дураками…» (ВТ, головний редактор, щоденна відвідуваність сайту – 35 тисяч читачів)

«Під половину, якщо не більше, дорослого населення країни, виявилось саме населенням території, а не громадянами» (ВГ, ведучий національного телеканалу)

«Окрім емоцій з приводу дегенеративного вибору критичних 30% відсотків українців часто зустрічається згадка про слабку інформаційну політику…» (ТЧ, колишній журналіст, політолог)
«Третина країни зомбі?» (СЄ, медіаекспертка)

«Эти люди предали свою армию, которая их защищает. Фактически дезавуировали Майдан, жизни героев Небесной Сотни. Эти люди живут с нами рядом, и их критично много» (АМ, заступник гендиректора телеканалу)

«Ми стаємо мавпою з гранатою» (ОЖ, медаекспертка)

«Для двух третей жителей страны выборы во время войны - это только для того, чтобы поднас*ать шоколадному барыге?
Ну, что сказать. Поднас*али, спору нет.
Лет сто еще икаться будет.
Назло Порошенко прое* страну…» (Аркадій Бабченко)

«Шалений результат Зеленського – вирок нинішній системі. І вирок цей, на превеликий жаль, виносять люди з пам’яттю рибки гуппі» (ЗК, журналістка, блогерка)…