Завантажити та скачати торренти українською


Andruchowycz (Андрухович) + Karbido - Cynamon (z dodatkiem Indii) (2009) [MP3] | Avantgarde Jazz, Post-rock

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Сторінка:  1, 2  наступна
Автор Повідомлення
Pedrra 
Свій


З нами з: 17.07.09
Востаннє: 08.12.16
Повідомлень: 118

2009-12-16 14:22  
Andruchowycz (Андрухович) + Karbido - Cynamon (z dodatkiem Indii) (2009) [MP3] | Avantgarde Jazz, Post-rock



Стиль: Avantgarde Jazz, Post-rock
Країна, місто: Україна, Івано-Франківськ/Польща, Вроцлав
Сайти: | Офіційний сайт "Karbido" |
Видавець: Hermetyczny Garaż
Виконавці:
- Юрій Андрухович (тексти та голос);
- Гурт "Karbido":
    Paweł Czepułkowski (Павєл Чепулковскі) - dr/perc (барабани/перкусії);
    Igor Gawlikowski (Ігор Гавліковскі) - guit (гітара);
    maot (Marek Otwinowski/Марек Отвіновскі) - bg/guit/vox/txt (бас/гітара/голос/текст).
- JACEK PODSIADŁO (Яцек Подсядло) - переклад текстів з української на польську мову.

Пісні:
    01 - Wolf Messing
    02 - Pani Kapitanowa
    03 - Stary Olejnik
    04 - Doktor Dutka
    05 - Tango 'Biała Róża'
    06 - Delikatność
    07 - Hazard
    08 - Mafia
    09 - Wystrzał
    10 - Podziemne Zoo
    11 - Zmiana dekoracji
    12 - Swój ślad wiosna kładła, gdzie tylko się da
    13 - Indie
Бонусне відео в роздачі відсутнє

Тривалість: 01:10:49
Мова: українська (5), польська (1-4, 6-13)
Аудіо-кодек: MP3
Бітрейт: 256 кб/с VBR
Джерело: інтернет
Додаткова інформація:
З початку вересня чекали на вихід польської версії другого диску в трилогії "Самогон_Цинамон_Абсент", що втілюють спільно Юрій Андрухович та гурт Karbido, і ось - нарешті дочекалися! Їхні диски однозначно мега-зачотні і є авангардом експериментальної європейської музики.
Один з треків традиційно - цілком українською.
Хто не розуміє добре польську, раджу запастися українськими оригіналами віршів Андруховича.
Тексти українською мовою
Вольф Мессінг. Вигнання голубів
Вольф Мессінг. Вигнання голубів

Мав я прегарну здатність (чи то хворобу):
двійко голуб'ят у череповій коробці.
В ротову мою порожнину, від крику аж пурпурову,
зазирали медики, ворожбити та інші знаючі хлопці.

Як я вами пишався, мої крилаті кристали,
пернаті мої мучителі з давніх полотен!..
Ціле літо об мене крилами терли і туркотали,
заснувавши в моїм черепі містечко Туркотин.

А восени упав з неба миршавий ілюзіоніста.
Слухав мене стетоскопом – як вони там шурхочуть.
Збіглося на це подивитись ледь не півміста.
І тоді прояснів я: “Летіти хочуть".

Вилітали мені з голови крізь отвір у рані,
або крізь моє третє око (ніяк його не заплющиш).
А той миршавий пес мав у кишені браунінг
та й одною кулею двох голубів розлущив...

Став я цілком сумирний, загнавсь у схови,
поводжусь без відхилень – чемно і ґречно.
Не тому, що вбиті колишні мої птахове,
а тому, що ношу в черепі тепле їхнє яєчко...
Пані капітанова
ПАНІ КАПІТАНОВА

Капітанська вдова мала білих мишей
в закапелку дірявої кухні,
а ще із неї був канарок Мішель
і носовички трикутні.

Втім, ніхто не знав, де ночує вона,
по яких катакомбах приносить офіру?
Шльома Фішер подеколи давав їй банан,
або інший овоч, або фігу.
(А найстарший з-поміж Андруховичів
ще й хліба давав до овочів).

Королева завулків у веретті одінь,
капустина в лататті хустин.
А той капітан — що він був за один,
певно, вмер молодим і пустим?

І тому вклякала пречиста вдова
перед вівтарем зимної студні,
щоб глибинна летюча священна вода
змила з неї ці свята й будні.

А тоді розгортала полотна хустин
на рослинних ребрах решіток
і привселюдно сушила ці герби самоти,
недоречна, як пережиток.

А не стало її — та й Ринок зачах,
лиш піски аравійські слід її замітали.
Відлетіла, кажуть, на білих носовичках.
А ще кажуть, поховали її санітари.
Старий Олійник
СТАРИЙ ОЛІЙНИК

Ремонт парасольок — це водночас і розвага:
розпустиш її, мов дерево якесь кістяне чи бамбукове
і тішишся, і не бачиш нічого довкіл, роззява,
читаєш дощів колишніх вицвілі букви.

Майстерня його — капличка в ніші замшілого муру,
туди несе парасольки все місто меланхолійне.
Засвічуються в шовках амури або лемури,
як тільки вимовлять люде його наймення олійне.

Злітають хінські дракони, всілякі інші екзоти:
магнолії, орхідеї (таке все пишне, скоромне!).
А є парасольки чорні, як провінційні гризоти,
як діри на дні галактик або ворони.

Тому він любить під кайфом читати нотацію,
таку якусь несусвітну — не склеїти, не зрозуміти,
коли з недопитим кухлем обходить усю автостанцію,
де з вікон на нього витріщились прозектори та єзуїти.

Чи ж варто на світі жити заради старих парасольок?
Питання надто дражливе для мандрівних філософів.
Та, дозволу не спитавши, з діагнозом «параноїк»
він три війни пережив і царювання трьох йосифів.

Так само колись без дозволу покине замшілу нішу
і з недопитим кухлем повз нас, твердих і сумлінних,
пройде і кане за рогом у споконвічну тишу,
коли його з неба закличуть: — Пане Олійник!..
Доктор Дутка
ДОКТОР ДУТКА

Доктор Дутка, що знав дев'ятнадцять мов
(а якщо з діалектами, то двадцять чотири),
відбивав цілий світ, ніби давнє трюмо,
і судився з онуками за площу квартири.

Доктор Лутка, що мав п'ять казкових кімнат
у сусідстві з власником промислу шевського,
в тіло дому вмурований був, мов атлант,
з бородою білою, як у Грушевського.

Доктор Лутка, що жив по пахких словниках,
із балконом у сад, у бузковість і вогкість,
і солодку траву, всю в живих слимаках,
доктор Дутка, мов жінку, кохав Одинокість.

Трохи згодом, на схилі розтрачених літ,
опинився в мішку з безпорадністю птаха.
Це тоді він світіння почув на чолі
і за ширмою спав, наче ангел на цвяхах.

І тріщали креденси, крісла. І горіх
стародавніх епох усихався найдовше.
Скільки чорних панчіх, капелюшків і бліх!
Попіл сипався з книг, налипав на підошви,

вилітали в непам'ять за вітром слова,
у колодязях мови робилось діряво,
та світила, мов люстра, стара голова,
і шумів амариліс — кімнатний диявол.

Врешті судді сказали, що справа пуста.
По лікарні ще й досі літають обрізки
слів, що він вимовляв і на волю пускав —
рятівні суголосся, либонь, асирійські…
Танґо "Біла троянда"
ТАНГО «БІЛА ТРОЯНДА»

Десь поміж двадцятими, поміж тридцятими,
поміж дахами, балконами й вивісками,
в надвечірнім затемненні сніжного міста,
снується танго безпритульне,
вигадане студентом консерваторії на узбіччі хідника
з допомогою акордеона, романтичних уявлень і голоду.
Акордеон виливає таку арґентинську пристрасть,
аж у серцях перехожих попівен спиняється кров,
і мандрівні папіросниці гостроплечі
чорну фарбу виплакують з тихих очей,
і газетні хлопчиська в картузиках
тупочуть у такт босоногими черевиками,
і нетанучі профілі хутряних пасажирок
напівобертаються з авт і фіакрів,
а меланхолійний добряк поліцейський
відпускає, зворушений, з Богом дільничного прошака —
перші ніжні поривання
поцілунки і зітхання
і твоя тремтяча рука

І кожен музичний мідяк — це визнання,
це шанс не померти з голоду, стати ґенієм,
перепустка до ювілейного залу,
десь поміж п'ятдесятими й шістдесятими,
де статурне сопрано і тенор з широким ротом
(і коли він його роззявляє —
на люстру летять солов'ї),
де вишивана публіка так достигає оваціями,
ніби чорна хмара гнівним дощем,
де медалі, і лаври, і сльози на бюстах хористок,
де немає зимового танґо, забутого ще у тридцяті,
а колючі, мов терня, красуні тобі несуть квіти,
і шукаєш у пустці невидимий акордеон,
але профіль тінистий напівобертається в ложі,
щоб тобі посміхнутись прихильно,
щоб закликати поночі, ніби в утрачений сад,
у прожиті міста, у стемнілий, віддалений рай —
перші неспокійні ночі
перші муки снів дівочі
і найперше слово — кохай

Наче в мушлю сповзав ти по сходах додолу,
обіймаючи акордеон, мов талію прачки,
і невже це був ти, і невже ти до танцю їм грав,
цим невмитим гостям опівнічних прокурених кнайп,
цим укладачам бруку і швачкам,
вуглярам, ковалям, копачам, сажотрусам, повіям,
і невже це вони, проштовхавшись до твого плеча,
все горланили: «Білу троянду-у!»
І за першими тактами більшали очі
недорослих танечниць, що, вену вколовши,
вилітали попарно на світло, немов на поміст,
і здіймалися білі ключиці в поривній задусі…
І тоді в цьому димі, в цих випарах, там,
поміж двадцятими, поміж тридцятими,
так розмито й непевно напівобертається профіль,
і ти ладен померти, і знову це танґо, і знов —
перші клятви і моління
перші стогони й боління
і таємна перша любов…
Ніжність
НІЖНІСТЬ

По той бік пристрасті народжується ніж.
Лахмітник Місьо о четвертій ранку
зарізав панну Касю, лесбіянку
(як він гадав, а втім, йому видніш).

Він пописав ій черево й горлянку,
аж весь шалів, аж весь упав у дріж.
Вона ж одно твердила: «Хоч заріж,
я присягла навіки свойму Янку».

(Той саме відбував за зґвалтування).
Вона була любов його остання —
і так пішла, небога, ні за гріш.

Кохання — то велика дивовижність:

там, де лише народжувалась ніжність,
за хвильку може виникнути ніж.
Азарт
АЗАРТ

У карти, так обшмульгані, що аж,
засіли пан різник і пан музика.
Була спокуса виграшу велика,
а за вікном був гомін і пейзаж.

І все зійшло б гаразд, якби не піка.
Вона не йшла — музика впав у раж,
сказав собі: «Ти в пику його вмаж!
Дивись, яка паскедна в нього пика!»

І різнику в чоло зацідив прасом.
Той більш не буде торгувати м'ясом,
він горілиць лежить і ні мур-мур.

У супроводі ґречних поліцаїв
музика йде навік, мов у Почаїв,
кудись далеко, певно, у тюрму.
Мафія
МАФІЯ

На розі Кармелітської та Духа
Святого двометровий зимний хлоп
Лежав, Зацвівши оком, як циклом
(античний). Потекла на брук з-під вух.

його червона юха, мов сироп і
(малиновий), а р, центрі капелюха
прострелено діру. Літала муха
над ним, і плач дівочий із утроб

летів до неба, де злодійський рай,
де кожен сутенер або шахрай
знайде в кущах навік собі малину.

В присутності лягавих та собак
старенька мати думала: «Ось так
ти гідно шлях життя завершив, сину».
Постріл
ПОСТРІЛ

Ти заповзеш,нечутний, ніби вуж,
у золоті дзеркала установи,
поправиш ружу й посміх Казанови
і сам собі накажеш: кроком руш

до кабінету, де — вершина змови.
Тебе чекає мрець — очей не мруж,
а, вихопивши револьвер із руж,
спрямуй на нього дуло тридюймове.

Ти станеш в цю хвилину шестикрилим,
а він повільно зсунеться на килим,
потягне канделябр і паламар.

Ти скинеш рукавички (щойно з пральні)
і, розпізнавши натяки астральні,
почуєш, як видзенькує комар.
Підземне зоо
ПІДЗЕМНЕ ЗОО

"Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони…"
Б.-І. Антонич

Живуть кити під містом. І тритони.
А ще — дельфіни. В сумерку глибин,
в западинах, де чорний місяць тоне,
де вибрано породу з порожнин,
вони живуть — міноги і мурени,
сирени, восьминоги. І смиренне
сліпе суцвіття губок та медуз —
у вирвах шахт, у ямах наших душ.

Живуть під містом леви, жовті й сонні.
Сховала їх розпечена трава.
Летючі зебри, антилопи й коні
цвітуть на дні пасовищ і савани.
Живуть також під містом крокодили.
Заплутані в ліан солодкі жили,
тріпочуть тіні мавп або папуг.
І сотні сотень мух, мурах, ропух.

Живуть під містом зебри і буйтури, —
ревуть їх сурми в ніч, мов мерзла мідь.
Сайгаки й сарни, пасерби натури,
пасуться на межі нічних угідь.
І мамонти, сумирні, мов корови,
і мастодонти. Кам'яні діброви
двигтять від них, тремтять, як тепла твань,
вони сюди втекли від полювань.

Живуть під містом люди. І прочани,
і міщухи. І крила в рукавах.
Розкручується знову копійчане
порочне коло вицвілих розваг, —
усе так само. Пиво ярмаркове,
скрипки весільні, ліхтарі, підкови,
цілунки, плач, кохання і пітьма…
Під містом. Тільки міста вже нема.
Зміна декорацій
ЗМІНА ДЕКОРАЦІЙ

У приміщенні церкви відкрито вокзал:
почекальні, лампади, ікони, кабіни.
Перелюднені хори гудуть, мов казан,
a в касирок вуста, як фальшиві рубіни.
Туалети і фрески. Колишня зоря
закотилась у тлін, мов Марія у чорнім.
Відчиняєш, як двері, врата вівтаря —
і виходиш, і ходиш по першій платформі.

А на ній — протяги, паротяги. Свічок
пересохлі світла, як пісні на бенкеті.
Облягаєм вагон. І свистить у сюрчок
пролетарський пророк у червонім кашкеті.

У приміщенні школи відкрито готель:
там завжди хтось із кимсь укладається спати.
Сталактити волого пульсують зі стель,
старшокласниці прагнуть солодкої вати
і, сплітаючи русла заламаних рук,
опановують суть природничих наук.

У приміщенні замку відкрито шпиталь:
там гуляє лицарство в потертих піжамах,
мов побите вогнем чи познімане з паль,
і діагноз готують на них, ніби замах.
Адже в кожній з нічних півосвітлених веж
їх лікують від стиду. І цвяхами теж.

У приміщенні цирку відкрито завод:
там летить над верстатами гордий народ
у блискучому гримі — від вуха до вуха.

У приміщенні неба відкрита тюрма.
У приміщенні тіла відкрита пітьма.
У приміщенні духа відкрита розруха.
"Весна виникала, де тільки могла..."
* * *

Весна виникала, де тільки могла:
трава на фронтонах, дощі і сухоти,
і тепла бруківка. Весна була зла.
Блукаючі танки і рештки піхоти
вертались nach Osten. Черешня цвіла,
і груди, сповиті в паси портупей,
зітхали в жаданні нових епопей.

Костел описали — від нефів до веж,
а все ж залишили стояти на площі,
забивши дошками всі двері, а все ж
виносили мармур і крила, і мощі —
все золото чаш і шовковість одеж,
всю темінь вина і кривавість корон,
і мумію графа у шапці з пером,
серця пілігримів, сідниці блудниць,
правиці рубак і синиць із очниць,
мечі, дароносиці, книги і фіги
листок з антикварного лона Ядвіґи,
покривлені м'язи і німби святих, —
уче це призахідне тління Європи
виносили геть. Мов у піч, мов на допит -
жбурляли в машини. Ти вчасно затих,
а потім озвався, хрипучий органе,
тебе розкрутили на тисячу труб,
тебе прикладали до вуст, як до рани,
ці душі найменші, ці діти з халуп,
з підвальних яскинь, де каміння і плющ,
з низів, de profundis, ти виник пискляво.
тебе на свистки і гудки розпиляли,
і ти засурмив з-над катуш і калюж,
з міського підпілля, де ніч і сухоти,
де квола весна зеленіла зі стін.
Ці губи, ці труби, ці дотики. Доти,
аж поки ця розкіш, ці мури, цей тлін…
Індія
ІНДІЯ

1.

Індія починається з того, що сняться
сни про виправу на схід. І вони сюжетні, вони —
наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом.
Просто чуєш сурму або ґонґ, або дзвін води,
або голос, який шепоче: “Устань і йди!”,
але ти не певен, чи серцем почув чи вухом.

Індія — це не зовсім півострів. Це материк,
що межує з Нічим. Ані атлас, ані словник
не враховують факту, що світ оповитий Нілом.
Що зірки на небі — це, власне, одна з вистав
у театрі Бога. І, видно, час не настав —
площину нам легше вважати кулею. Тілом.

Ми вважаємо кулею те, що лежить, мов корж.
Але ти, почувши різке й наказове “марш!”,
добуваєш меча і рушаєш на схід, аби вмерти.
І лаштуєш загін веселих та злих зарізяк,
і вони в поході співають приблизно так,
як ангели в небі нічні херувимські концерти.

Площина — це пустелі й царства, хребти, міста,
над якими лишень атмосферна густа висота
в сім ворожих небес, — і яка з них розрада чи манна!
Тільки втративши коней і друзів, увесь обоз,
виноградною впертістю кручених, битих лоз
ти проб’єшся туди, де доречне слово “рахманна”.

2.

Марко Поло казав неправду, коли
запевняв, нібито мули, воли, осли
над проваллям пітьми і тібетом імли
привели його далі на схід — до Китаю.
Шлях його, безперечно, — то блуд петлі.
Марко Поло, певно, спав у сідлі.
Адже далі на схід немає землі,
адже Індія — це межа, це те, що скраю.

Про який там схід можна казати, якщо
є стіна, за якою велике й німе Ніщо,
і Воно не любить нас не знати за що,
як здається нам, бо насправді Воно ніяке.
Так що тут зупинка для прощ і пущ,
і останній камінь, і дощ, і кущ,
і тому гординю в собі розплющ —
ця стіна не з тих, які беруть зарізяки.

Ця стіна — це примара така, об яку
розсипається Азія з її масивом піску,
розбиваються валки всі об неї, стрімку,
а над нею вже інший вимір: там Бог, світила.
Але ти приблуда, і доля твоя така:
мандрувати вниз, поки тече ріка,
поки віриш: на світло, немов з мішка,
можна все-таки вийти. Ціною дурного тіла.

3.

Увійшовши в хащі, де повно птиць,
уяви: природа — майстерня Бога,
по якій блукає твоя знемога.
Все, що можеш ти, — це упасти ниць.

Невблаганна зелень зійшла, як мор,
як потоп, як піна, слизька на дотик.
Ці рослини горді. Вони наркотик.
Ці рослини схожі на хор потвор.

“Але що там зелень! Вона — це тло
для рептилій, гемонів. Я вбираю
це гниття, цю розкіш — праобраз раю,
де не все збулося й повсюди зло”.

Ти, що маєш меч і до нього дух
у спасеннім тілі, рубай, мов Юрій,
розпанахуй гемонів, гарпій, фурій,
розтинай пітонів, немов ропух!

Бо якщо вже тут збожеволів Бог
і вінцем творіння цей бестіарій,
де яріє регіт чортячих арій, —
ти повинен цим падлом встелити мох!

Ти повинен вийти з хащів, поки
над тобою Пані Ясна пробуде.
Ти, що світло маєш в очах приблуди,
мусиш вийти на срібло — на плин ріки.

4.

Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз,
повільна і в’язка, немов рослинний слиз,
коли твоя рука багром тримає спис.

І дивишся в ріку, і бачиш не рибин,
не мушлі на піску, що світяться з глибин,
не лілію тяжку і ясну, мов ясмин.

А бачиш, мов у сні, своє лице в ріці —
самотність у човні, з жердиною в руці,
своє лице на дні і рану на щоці.

На берегах цих вод живе химерний люд:
покручений народ впав на рівнину тут.
Ти зажадав — і от поглянь на цих паскуд!

В них тисячі принад: копитця, мов у кіз,
кохання через зад, а їжа через ніс,
у них немає “над”, у них темніє ліс.

В них черева, мов льох, а їхня кров — узвар,
в них дух, як мова, всох, в них мова, як в татар,
в них шестирукий бог і довгорукий цар.

Хто розв’язав цей міх і випустив на світ
знічев’я, мов на сміх, цих власників копит,
хто дав їм для утіх жадання бути “під”?

Захищений плащем, тримаючись багра,
пливеш крізь рев сурем з-під серця і ребра
туди, де вхід в Едем. І в пекло теж діра.

5.

Повсюдна присутність у хащах тритонів, драконів,
ґрифонів, піфонів і те, як шаліють коти,
обернуті в духів, поява комет і циклонів —
ознаки, що дихає пекло десь поруч. І ти
знаходиш цей отвір, ступаєш у сморід і морок
і йдеш над вогнем. І хитаються ветхі мости,
і хто його знає — чорти і хорти, і хвости.
Хрести себе, знай, ненастанно — сто сорок по сорок
разів. Ця виправа для тебе воєнна,
за поли плаща і за плечі хапає геєнна,
за піхви меча і за лікті, і чуєш: “Плати!”
Гей, ви, там на небі, поглухли?!

Святі з висоти
втручаються рідко в перебіг подій, але вчасно.
Ангели женуть, як воскреслі пілоти — по три,
а то і по п’ять, і по сім, і цвітуть непогасно
мечі в них і крила, й тебе визволяють з діри,
і сад задля тебе розгорнуто вздовж вертикалі:
дерева все вищі, птахове все ближчі й дари
щоразу солодші, вагоміші. Це прапори,
тимпани, тюльпани й так далі, і книги в перкалі,
і кисень, і мед, і так далі. І ти, над земною
поверхнею піднятий все-таки, над площиною,
і вже не вернешся, хоч кров’ю зійди, хоч згори!
Тобі залишається рівно світити згори.
Також на Торрент-Толоці Ви Можете знайти:
Якщо Ви справді бажаєте підтримати українське - після прослуховування, якщо музика вам сподобалась, придбайте ліцензійний диск.
Підтримаймо вітчизняних виконавців!


Бронзовий реліз (на рейтинг впливає 75% завантаженого)
 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати українську музику



відео для новачків



 Зареєстрований:   2009-12-16 14:22
 Розмір:   130 MB 
 Оцінка музики:   9.3/10 (Голосів: 15)
   
jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 04.12.16
Повідомлень: 3235

2009-12-16 14:40  
о! Довго я збирався робити цей реліз і от маю -- мене випередили Happy
Що ж, трохи поможу з оформленням, ок?

Додано через 9 хвилин 31 секунду:

Гадаю, назву краще зробити Andruchowycz (Андрухович) + Karbido - Cynamon z dodatkiem Indii (2009) [MP3] | Jazz/Blues
Імена учасників гурту Карбідо слід продублювати українською мовою, так само вказати українські назви інструментів.
"Вокал" із виконанням Патріарха щось у мене не асоціюється Happy Може, ліпше написати "голос"? Ну, або "спів та голос". І варто зазначити, мабуть, що перекладав поезії польською не сам Андрухович, а... зараз пошукаю ім'я Happy
Також слід написати, що в роздачі відсутнє бонусне відео.
Ну, і зараз дам лінки на подібні роздачі на Толоці.

Так, тут же іще дилема -- в якому розділі має бути цей реліз (іноземна музика чи українська??) і чи має він право на "бронзу", як українська музика?

ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 09.12.16
Повідомлень: 10948

2009-12-16 14:45  
Pedrra написано:
Мова: українська, польська

треба вказати в яких треках яка
в назву дописати (z dodatkiem Indii)

Додано через 1 хвилину 54 секунди:

jinotot написано:
Так, тут же іще дилема -- в якому розділі має бути цей реліз (іноземна музика чи українська??)

немає дилеми
Pedrra написано:
Один з треків традиційно - цілком українською.

та й один з "виконавців" - українець)

jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 04.12.16
Повідомлень: 3235

2009-12-16 14:48  
Так, знайшов: переклад текстів - JACEK PODSIADŁO. Хто транслітерує українською? Бо в мене з польською не дуже, а тих моїх друзів, у кого "дуже", зараз он-лайн нема Wide grin
Щодо мови. Має бути:
Мова: українська (5), польська (1-4, 6-13)

Додано через 1 хвилину 24 секунди:

ssTAss написано:
немає дилеми

ssTAss написано:
та й один з "виконавців" - українець)

Дякую за підримку, колего! Я, в принципі, теж так думав, але, як завжди, сумнівався... Rolleyes (3)

ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 09.12.16
Повідомлень: 10948

2009-12-16 14:50  
мене он більше хвилює стиль
точно jazz / blues?
Цитата:
Tym razem, po rockowo-folkowym Samogonie przyszedł czas na penetracje elektroniczne, post-rockowe i halucynujące eksperymenty psychoakustyczne.

Pedrra 
Свій


З нами з: 17.07.09
Востаннє: 08.12.16
Повідомлень: 118

2009-12-16 14:53  
Дякую, зараз повношу зміни.

Додано через 48 секунд:

точно jazz / blues. По звучанню на рок не схоже.

ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 09.12.16
Повідомлень: 10948

2009-12-16 14:55  
jinotot написано:
Хто транслітерує українською? Бо в мене з польською не дуже, а тих моїх друзів, у кого "дуже", зараз он-лайн нема

знаю польську дуже добре, але проти транслітерування))
інструменти - так, мають бути українською, а прізвища виконавців - ні
так як і назви треків
але то моя думка)
в правилах пункт "виконавці" взагалі є необов'язковий

jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 04.12.16
Повідомлень: 3235

2009-12-16 15:02  
Ну, щодо стилю, то це те, що сусіди-поляки називають Yass. Але у першій частині даної музичної трилогії, яка є на Толоці, зазначено Avantgarde Jazz -- певно, це оптимальний варіант. Блюзу, до речі, я тут не почув, а от психоделічність звучання місцями спостерігається Happy Особливо, звісно, в Індії, яка, як відомо, "...починається з того, що сняться сни..." Rolleyes (2)
ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 09.12.16
Повідомлень: 10948

2009-12-16 15:03  
Pedrra написано:
Станіславів

оу, тільки побачив))
все таки має бути Івано-Франківськ
Pedrra написано:
точно jazz / blues. По звучанню на рок не схоже.

хмм.. в польському магазині (посилання з оф сайту Karbido), де той диск продається пишуть postrock
http://wsm.serpent.pl/sklep/albumik.php,alb_id,19653,CYNAMON-(z-dodatkiem-Indii),Jurij-Andruchowycz-Karbid

jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 04.12.16
Повідомлень: 3235

2009-12-16 15:12  
ssTAss написано:
знаю польську дуже добре, але проти транслітерування))
То зробіть два варіанти -- польський і в дужках український. Бо не всі ж знають польську і не всі знають правила прочитання і вимови, а так люди матимуть змогу знати, як то читається-вимовляється. Гадаю, це може виявитись багато для кого корисним. А то я ж можу зробити в іноземній музиці реліз якого-небудь китайського гурту напишу там імена виконавців ієрогліфами і скажу, що транслітерувати не варто Wide grin
І я ж не про переклад прошу, а про транслітерацію поруч із оригінальним написанням... Ну, зробіть для старого нудного Їнота таку послугу, ну будь лааасочкаааа!!! Happy Rolleyes (1)

Додано через 4 хвилини 7 секунд:

ssTAss написано:
оу, тільки побачив))
все таки має бути Івано-Франківськ
Пан Юрій образиться Happy Як компромісний варіант може бути Станіславо-Франківськ Wide grin

ssTAss написано:
хмм.. в польському магазині (посилання з оф сайту Karbido), де той диск продається пишуть postrock
ssTAss'е, дуже раджу послухати -- цей альбом, справді, неймовірна річ, яка заслуговує на увагу! Ну, і можливо, тоді ми зійдемось таки на думці, що тут немає ні року, ні пост-року)))
Pedrra 
Свій


З нами з: 17.07.09
Востаннє: 08.12.16
Повідомлень: 118

2009-12-16 15:29  
Чи тепер всі Єноти задоволені?
ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 09.12.16
Повідомлень: 10948

2009-12-16 15:53  
jinotot написано:
Пан Юрій образиться Happy Як компромісний варіант може бути Станіславо-Франківськ Wide grin

трошки історії
до 1939 року місто носило назву Станіславів (Станиславів), а ше правильніше - Stanisławów (Станіславув)
З 1939 - 1962 - Станіслав
а з 1962 - Івано-Франківськ
тому вибираємо або Станіслав (бо Андрухович родився в 1960), або Івано-Франківськ (бо все-таки творчість його припала)) на той час, коли місто мало (має) таку назву)
jinotot написано:
ssTAss'е, дуже раджу послухати -- цей альбом

вже слухаю.... цікавий альбом, але блюзом тут і не пахне... все-таки це построк, хоч і має багато джазових елементів... навіть не знаю, це якийсь електронноджазпострок))), але не джаз то точно. (і не сперечайтесь зі старим прихильником джазу і року Wide grin )

Pedrra 
Свій


З нами з: 17.07.09
Востаннє: 08.12.16
Повідомлень: 118

2009-12-16 16:10  
Оновив стиль...
Тепер поки викладу наступне завантаження - 100 разів наперед подумаю чи варто його розміщувати...

ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 09.12.16
Повідомлень: 10948

2009-12-16 16:14  
Pedrra написано:
Тепер поки викладу наступне завантаження - 100 разів наперед подумаю чи варто його розміщувати...

опа.. а це чого? здається просто мило бесіду вели, а Ви одразу *всьо, не буду*))
ніхто ж не забороняв завантаження
отож, чекаємо нових релізів... і побільше))) і хутко)))

Pedrra 
Свій


З нами з: 17.07.09
Востаннє: 08.12.16
Повідомлень: 118

2009-12-16 16:16  
Домовились Happy
jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 04.12.16
Повідомлень: 3235

2009-12-16 22:02  
Додав посилання на роздачі, які теж стосуються Андруховича та його багатогранної творчості Happy

Ще раз дуже дякую за класний реліз!
Pedrra написано:
Чи тепер всі Єноти задоволені?
І за це окрема дяка! Happy
hupalo 
VIP


З нами з: 03.07.09
Востаннє: 05.01.16
Повідомлень: 519

2009-12-16 22:28  
Дуже дякую!
Реліз - цяця!

Dobroslaw 
VIP


З нами з: 27.12.08
Востаннє: 05.12.16
Повідомлень: 262

2010-01-05 11:16  
Все супер!!!Якби я ще польську мову повністю розумів...

А Біла троянда взагалі щось!!!

jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 04.12.16
Повідомлень: 3235

2010-01-05 18:29  
Dobroslaw, можу викласти українські тексти Happy Wink (2)
Dobroslaw 
VIP


З нами з: 27.12.08
Востаннє: 05.12.16
Повідомлень: 262

2010-01-05 21:15  
О,виклади,будь ласка!!!

Взагалі,надіюсь,що вийде колись і український варіант.Було вже ж так з самогоном. Rolleyes (2)

jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 04.12.16
Повідомлень: 3235

2010-01-05 23:09  
Dobroslaw, гаразд! Спробую відсканувати всю збірку поезій, з якої було взято вибрані тексти для цього альбому. В принципі, вірші ці можна знайти і в неті в електронному вигляді, але збірка також має цікаві ілюстрації, тож зроблю реліз.
Щодо виходу україномовної версії альбому -- звісно, що вона буде, але, напевно, ще не в цьому році. Хоча -- хто зна. Ну, і ще планується третій альбом (адже це трилогія) -- "Абсент".
Dobroslaw написано:
А Біла троянда взагалі щось!!!
Так -- просто прекрасне втілення! Я раніше на цей текст практично не звертав уваги, а завдяки цій композиції "розгледів" його і зрозумів його винятковість та глибокий символізм! Справді, бере за душу!
Ну, і дійсно неперевершено лунає, звісно, "Індія"! Це просто щось! І сам текст, і його виконання!

П.С. Ось нагуглив українські тексти. Реліз відсканованої повної збірки "Екзотичні птахи та рослини" зроблю згодом.
Тексти українською мовою
Вольф Мессінг. Вигнання голубів
Вольф Мессінг. Вигнання голубів

Мав я прегарну здатність (чи то хворобу):
двійко голуб'ят у череповій коробці.
В ротову мою порожнину, від крику аж пурпурову,
зазирали медики, ворожбити та інші знаючі хлопці.

Як я вами пишався, мої крилаті кристали,
пернаті мої мучителі з давніх полотен!..
Ціле літо об мене крилами терли і туркотали,
заснувавши в моїм черепі містечко Туркотин.

А восени упав з неба миршавий ілюзіоніста.
Слухав мене стетоскопом – як вони там шурхочуть.
Збіглося на це подивитись ледь не півміста.
І тоді прояснів я: “Летіти хочуть".

Вилітали мені з голови крізь отвір у рані,
або крізь моє третє око (ніяк його не заплющиш).
А той миршавий пес мав у кишені браунінг
та й одною кулею двох голубів розлущив...

Став я цілком сумирний, загнавсь у схови,
поводжусь без відхилень – чемно і ґречно.
Не тому, що вбиті колишні мої птахове,
а тому, що ношу в черепі тепле їхнє яєчко...
Пані капітанова
ПАНІ КАПІТАНОВА

Капітанська вдова мала білих мишей
в закапелку дірявої кухні,
а ще із неї був канарок Мішель
і носовички трикутні.

Втім, ніхто не знав, де ночує вона,
по яких катакомбах приносить офіру?
Шльома Фішер подеколи давав їй банан,
або інший овоч, або фігу.
(А найстарший з-поміж Андруховичів
ще й хліба давав до овочів).

Королева завулків у веретті одінь,
капустина в лататті хустин.
А той капітан — що він був за один,
певно, вмер молодим і пустим?

І тому вклякала пречиста вдова
перед вівтарем зимної студні,
щоб глибинна летюча священна вода
змила з неї ці свята й будні.

А тоді розгортала полотна хустин
на рослинних ребрах решіток
і привселюдно сушила ці герби самоти,
недоречна, як пережиток.

А не стало її — та й Ринок зачах,
лиш піски аравійські слід її замітали.
Відлетіла, кажуть, на білих носовичках.
А ще кажуть, поховали її санітари.
Старий Олійник
СТАРИЙ ОЛІЙНИК

Ремонт парасольок — це водночас і розвага:
розпустиш її, мов дерево якесь кістяне чи бамбукове
і тішишся, і не бачиш нічого довкіл, роззява,
читаєш дощів колишніх вицвілі букви.

Майстерня його — капличка в ніші замшілого муру,
туди несе парасольки все місто меланхолійне.
Засвічуються в шовках амури або лемури,
як тільки вимовлять люде його наймення олійне.

Злітають хінські дракони, всілякі інші екзоти:
магнолії, орхідеї (таке все пишне, скоромне!).
А є парасольки чорні, як провінційні гризоти,
як діри на дні галактик або ворони.

Тому він любить під кайфом читати нотацію,
таку якусь несусвітну — не склеїти, не зрозуміти,
коли з недопитим кухлем обходить усю автостанцію,
де з вікон на нього витріщились прозектори та єзуїти.

Чи ж варто на світі жити заради старих парасольок?
Питання надто дражливе для мандрівних філософів.
Та, дозволу не спитавши, з діагнозом «параноїк»
він три війни пережив і царювання трьох йосифів.

Так само колись без дозволу покине замшілу нішу
і з недопитим кухлем повз нас, твердих і сумлінних,
пройде і кане за рогом у споконвічну тишу,
коли його з неба закличуть: — Пане Олійник!..
Доктор Дутка
ДОКТОР ДУТКА

Доктор Дутка, що знав дев'ятнадцять мов
(а якщо з діалектами, то двадцять чотири),
відбивав цілий світ, ніби давнє трюмо,
і судився з онуками за площу квартири.

Доктор Лутка, що мав п'ять казкових кімнат
у сусідстві з власником промислу шевського,
в тіло дому вмурований був, мов атлант,
з бородою білою, як у Грушевського.

Доктор Лутка, що жив по пахких словниках,
із балконом у сад, у бузковість і вогкість,
і солодку траву, всю в живих слимаках,
доктор Дутка, мов жінку, кохав Одинокість.

Трохи згодом, на схилі розтрачених літ,
опинився в мішку з безпорадністю птаха.
Це тоді він світіння почув на чолі
і за ширмою спав, наче ангел на цвяхах.

І тріщали креденси, крісла. І горіх
стародавніх епох усихався найдовше.
Скільки чорних панчіх, капелюшків і бліх!
Попіл сипався з книг, налипав на підошви,

вилітали в непам'ять за вітром слова,
у колодязях мови робилось діряво,
та світила, мов люстра, стара голова,
і шумів амариліс — кімнатний диявол.

Врешті судді сказали, що справа пуста.
По лікарні ще й досі літають обрізки
слів, що він вимовляв і на волю пускав —
рятівні суголосся, либонь, асирійські…
Танґо "Біла троянда"
ТАНГО «БІЛА ТРОЯНДА»

Десь поміж двадцятими, поміж тридцятими,
поміж дахами, балконами й вивісками,
в надвечірнім затемненні сніжного міста,
снується танго безпритульне,
вигадане студентом консерваторії на узбіччі хідника
з допомогою акордеона, романтичних уявлень і голоду.
Акордеон виливає таку арґентинську пристрасть,
аж у серцях перехожих попівен спиняється кров,
і мандрівні папіросниці гостроплечі
чорну фарбу виплакують з тихих очей,
і газетні хлопчиська в картузиках
тупочуть у такт босоногими черевиками,
і нетанучі профілі хутряних пасажирок
напівобертаються з авт і фіакрів,
а меланхолійний добряк поліцейський
відпускає, зворушений, з Богом дільничного прошака —
перші ніжні поривання
поцілунки і зітхання
і твоя тремтяча рука

І кожен музичний мідяк — це визнання,
це шанс не померти з голоду, стати ґенієм,
перепустка до ювілейного залу,
десь поміж п'ятдесятими й шістдесятими,
де статурне сопрано і тенор з широким ротом
(і коли він його роззявляє —
на люстру летять солов'ї),
де вишивана публіка так достигає оваціями,
ніби чорна хмара гнівним дощем,
де медалі, і лаври, і сльози на бюстах хористок,
де немає зимового танґо, забутого ще у тридцяті,
а колючі, мов терня, красуні тобі несуть квіти,
і шукаєш у пустці невидимий акордеон,
але профіль тінистий напівобертається в ложі,
щоб тобі посміхнутись прихильно,
щоб закликати поночі, ніби в утрачений сад,
у прожиті міста, у стемнілий, віддалений рай —
перші неспокійні ночі
перші муки снів дівочі
і найперше слово — кохай

Наче в мушлю сповзав ти по сходах додолу,
обіймаючи акордеон, мов талію прачки,
і невже це був ти, і невже ти до танцю їм грав,
цим невмитим гостям опівнічних прокурених кнайп,
цим укладачам бруку і швачкам,
вуглярам, ковалям, копачам, сажотрусам, повіям,
і невже це вони, проштовхавшись до твого плеча,
все горланили: «Білу троянду-у!»
І за першими тактами більшали очі
недорослих танечниць, що, вену вколовши,
вилітали попарно на світло, немов на поміст,
і здіймалися білі ключиці в поривній задусі…
І тоді в цьому димі, в цих випарах, там,
поміж двадцятими, поміж тридцятими,
так розмито й непевно напівобертається профіль,
і ти ладен померти, і знову це танґо, і знов —
перші клятви і моління
перші стогони й боління
і таємна перша любов…
Ніжність
НІЖНІСТЬ

По той бік пристрасті народжується ніж.
Лахмітник Місьо о четвертій ранку
зарізав панну Касю, лесбіянку
(як він гадав, а втім, йому видніш).

Він пописав ій черево й горлянку,
аж весь шалів, аж весь упав у дріж.
Вона ж одно твердила: «Хоч заріж,
я присягла навіки свойму Янку».

(Той саме відбував за зґвалтування).
Вона була любов його остання —
і так пішла, небога, ні за гріш.

Кохання — то велика дивовижність:

там, де лише народжувалась ніжність,
за хвильку може виникнути ніж.
Азарт
АЗАРТ

У карти, так обшмульгані, що аж,
засіли пан різник і пан музика.
Була спокуса виграшу велика,
а за вікном був гомін і пейзаж.

І все зійшло б гаразд, якби не піка.
Вона не йшла — музика впав у раж,
сказав собі: «Ти в пику його вмаж!
Дивись, яка паскедна в нього пика!»

І різнику в чоло зацідив прасом.
Той більш не буде торгувати м'ясом,
він горілиць лежить і ні мур-мур.

У супроводі ґречних поліцаїв
музика йде навік, мов у Почаїв,
кудись далеко, певно, у тюрму.
Мафія
МАФІЯ

На розі Кармелітської та Духа
Святого двометровий зимний хлоп
Лежав, Зацвівши оком, як циклом
(античний). Потекла на брук з-під вух.

його червона юха, мов сироп і
(малиновий), а р, центрі капелюха
прострелено діру. Літала муха
над ним, і плач дівочий із утроб

летів до неба, де злодійський рай,
де кожен сутенер або шахрай
знайде в кущах навік собі малину.

В присутності лягавих та собак
старенька мати думала: «Ось так
ти гідно шлях життя завершив, сину».
Постріл
ПОСТРІЛ

Ти заповзеш,нечутний, ніби вуж,
у золоті дзеркала установи,
поправиш ружу й посміх Казанови
і сам собі накажеш: кроком руш

до кабінету, де — вершина змови.
Тебе чекає мрець — очей не мруж,
а, вихопивши револьвер із руж,
спрямуй на нього дуло тридюймове.

Ти станеш в цю хвилину шестикрилим,
а він повільно зсунеться на килим,
потягне канделябр і паламар.

Ти скинеш рукавички (щойно з пральні)
і, розпізнавши натяки астральні,
почуєш, як видзенькує комар.
Підземне зоо
ПІДЗЕМНЕ ЗОО

"Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони…"
Б.-І. Антонич

Живуть кити під містом. І тритони.
А ще — дельфіни. В сумерку глибин,
в западинах, де чорний місяць тоне,
де вибрано породу з порожнин,
вони живуть — міноги і мурени,
сирени, восьминоги. І смиренне
сліпе суцвіття губок та медуз —
у вирвах шахт, у ямах наших душ.

Живуть під містом леви, жовті й сонні.
Сховала їх розпечена трава.
Летючі зебри, антилопи й коні
цвітуть на дні пасовищ і савани.
Живуть також під містом крокодили.
Заплутані в ліан солодкі жили,
тріпочуть тіні мавп або папуг.
І сотні сотень мух, мурах, ропух.

Живуть під містом зебри і буйтури, —
ревуть їх сурми в ніч, мов мерзла мідь.
Сайгаки й сарни, пасерби натури,
пасуться на межі нічних угідь.
І мамонти, сумирні, мов корови,
і мастодонти. Кам'яні діброви
двигтять від них, тремтять, як тепла твань,
вони сюди втекли від полювань.

Живуть під містом люди. І прочани,
і міщухи. І крила в рукавах.
Розкручується знову копійчане
порочне коло вицвілих розваг, —
усе так само. Пиво ярмаркове,
скрипки весільні, ліхтарі, підкови,
цілунки, плач, кохання і пітьма…
Під містом. Тільки міста вже нема.
Зміна декорацій
ЗМІНА ДЕКОРАЦІЙ

У приміщенні церкви відкрито вокзал:
почекальні, лампади, ікони, кабіни.
Перелюднені хори гудуть, мов казан,
a в касирок вуста, як фальшиві рубіни.
Туалети і фрески. Колишня зоря
закотилась у тлін, мов Марія у чорнім.
Відчиняєш, як двері, врата вівтаря —
і виходиш, і ходиш по першій платформі.

А на ній — протяги, паротяги. Свічок
пересохлі світла, як пісні на бенкеті.
Облягаєм вагон. І свистить у сюрчок
пролетарський пророк у червонім кашкеті.

У приміщенні школи відкрито готель:
там завжди хтось із кимсь укладається спати.
Сталактити волого пульсують зі стель,
старшокласниці прагнуть солодкої вати
і, сплітаючи русла заламаних рук,
опановують суть природничих наук.

У приміщенні замку відкрито шпиталь:
там гуляє лицарство в потертих піжамах,
мов побите вогнем чи познімане з паль,
і діагноз готують на них, ніби замах.
Адже в кожній з нічних півосвітлених веж
їх лікують від стиду. І цвяхами теж.

У приміщенні цирку відкрито завод:
там летить над верстатами гордий народ
у блискучому гримі — від вуха до вуха.

У приміщенні неба відкрита тюрма.
У приміщенні тіла відкрита пітьма.
У приміщенні духа відкрита розруха.
"Весна виникала, де тільки могла..."
* * *

Весна виникала, де тільки могла:
трава на фронтонах, дощі і сухоти,
і тепла бруківка. Весна була зла.
Блукаючі танки і рештки піхоти
вертались nach Osten. Черешня цвіла,
і груди, сповиті в паси портупей,
зітхали в жаданні нових епопей.

Костел описали — від нефів до веж,
а все ж залишили стояти на площі,
забивши дошками всі двері, а все ж
виносили мармур і крила, і мощі —
все золото чаш і шовковість одеж,
всю темінь вина і кривавість корон,
і мумію графа у шапці з пером,
серця пілігримів, сідниці блудниць,
правиці рубак і синиць із очниць,
мечі, дароносиці, книги і фіги
листок з антикварного лона Ядвіґи,
покривлені м'язи і німби святих, —
уче це призахідне тління Європи
виносили геть. Мов у піч, мов на допит -
жбурляли в машини. Ти вчасно затих,
а потім озвався, хрипучий органе,
тебе розкрутили на тисячу труб,
тебе прикладали до вуст, як до рани,
ці душі найменші, ці діти з халуп,
з підвальних яскинь, де каміння і плющ,
з низів, de profundis, ти виник пискляво.
тебе на свистки і гудки розпиляли,
і ти засурмив з-над катуш і калюж,
з міського підпілля, де ніч і сухоти,
де квола весна зеленіла зі стін.
Ці губи, ці труби, ці дотики. Доти,
аж поки ця розкіш, ці мури, цей тлін…
Індія
ІНДІЯ

1.

Індія починається з того, що сняться
сни про виправу на схід. І вони сюжетні, вони —
наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом.
Просто чуєш сурму або ґонґ, або дзвін води,
або голос, який шепоче: “Устань і йди!”,
але ти не певен, чи серцем почув чи вухом.

Індія — це не зовсім півострів. Це материк,
що межує з Нічим. Ані атлас, ані словник
не враховують факту, що світ оповитий Нілом.
Що зірки на небі — це, власне, одна з вистав
у театрі Бога. І, видно, час не настав —
площину нам легше вважати кулею. Тілом.

Ми вважаємо кулею те, що лежить, мов корж.
Але ти, почувши різке й наказове “марш!”,
добуваєш меча і рушаєш на схід, аби вмерти.
І лаштуєш загін веселих та злих зарізяк,
і вони в поході співають приблизно так,
як ангели в небі нічні херувимські концерти.

Площина — це пустелі й царства, хребти, міста,
над якими лишень атмосферна густа висота
в сім ворожих небес, — і яка з них розрада чи манна!
Тільки втративши коней і друзів, увесь обоз,
виноградною впертістю кручених, битих лоз
ти проб’єшся туди, де доречне слово “рахманна”.

2.

Марко Поло казав неправду, коли
запевняв, нібито мули, воли, осли
над проваллям пітьми і тібетом імли
привели його далі на схід — до Китаю.
Шлях його, безперечно, — то блуд петлі.
Марко Поло, певно, спав у сідлі.
Адже далі на схід немає землі,
адже Індія — це межа, це те, що скраю.

Про який там схід можна казати, якщо
є стіна, за якою велике й німе Ніщо,
і Воно не любить нас не знати за що,
як здається нам, бо насправді Воно ніяке.
Так що тут зупинка для прощ і пущ,
і останній камінь, і дощ, і кущ,
і тому гординю в собі розплющ —
ця стіна не з тих, які беруть зарізяки.

Ця стіна — це примара така, об яку
розсипається Азія з її масивом піску,
розбиваються валки всі об неї, стрімку,
а над нею вже інший вимір: там Бог, світила.
Але ти приблуда, і доля твоя така:
мандрувати вниз, поки тече ріка,
поки віриш: на світло, немов з мішка,
можна все-таки вийти. Ціною дурного тіла.

3.

Увійшовши в хащі, де повно птиць,
уяви: природа — майстерня Бога,
по якій блукає твоя знемога.
Все, що можеш ти, — це упасти ниць.

Невблаганна зелень зійшла, як мор,
як потоп, як піна, слизька на дотик.
Ці рослини горді. Вони наркотик.
Ці рослини схожі на хор потвор.

“Але що там зелень! Вона — це тло
для рептилій, гемонів. Я вбираю
це гниття, цю розкіш — праобраз раю,
де не все збулося й повсюди зло”.

Ти, що маєш меч і до нього дух
у спасеннім тілі, рубай, мов Юрій,
розпанахуй гемонів, гарпій, фурій,
розтинай пітонів, немов ропух!

Бо якщо вже тут збожеволів Бог
і вінцем творіння цей бестіарій,
де яріє регіт чортячих арій, —
ти повинен цим падлом встелити мох!

Ти повинен вийти з хащів, поки
над тобою Пані Ясна пробуде.
Ти, що світло маєш в очах приблуди,
мусиш вийти на срібло — на плин ріки.

4.

Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз,
повільна і в’язка, немов рослинний слиз,
коли твоя рука багром тримає спис.

І дивишся в ріку, і бачиш не рибин,
не мушлі на піску, що світяться з глибин,
не лілію тяжку і ясну, мов ясмин.

А бачиш, мов у сні, своє лице в ріці —
самотність у човні, з жердиною в руці,
своє лице на дні і рану на щоці.

На берегах цих вод живе химерний люд:
покручений народ впав на рівнину тут.
Ти зажадав — і от поглянь на цих паскуд!

В них тисячі принад: копитця, мов у кіз,
кохання через зад, а їжа через ніс,
у них немає “над”, у них темніє ліс.

В них черева, мов льох, а їхня кров — узвар,
в них дух, як мова, всох, в них мова, як в татар,
в них шестирукий бог і довгорукий цар.

Хто розв’язав цей міх і випустив на світ
знічев’я, мов на сміх, цих власників копит,
хто дав їм для утіх жадання бути “під”?

Захищений плащем, тримаючись багра,
пливеш крізь рев сурем з-під серця і ребра
туди, де вхід в Едем. І в пекло теж діра.

5.

Повсюдна присутність у хащах тритонів, драконів,
ґрифонів, піфонів і те, як шаліють коти,
обернуті в духів, поява комет і циклонів —
ознаки, що дихає пекло десь поруч. І ти
знаходиш цей отвір, ступаєш у сморід і морок
і йдеш над вогнем. І хитаються ветхі мости,
і хто його знає — чорти і хорти, і хвости.
Хрести себе, знай, ненастанно — сто сорок по сорок
разів. Ця виправа для тебе воєнна,
за поли плаща і за плечі хапає геєнна,
за піхви меча і за лікті, і чуєш: “Плати!”
Гей, ви, там на небі, поглухли?!

Святі з висоти
втручаються рідко в перебіг подій, але вчасно.
Ангели женуть, як воскреслі пілоти — по три,
а то і по п’ять, і по сім, і цвітуть непогасно
мечі в них і крила, й тебе визволяють з діри,
і сад задля тебе розгорнуто вздовж вертикалі:
дерева все вищі, птахове все ближчі й дари
щоразу солодші, вагоміші. Це прапори,
тимпани, тюльпани й так далі, і книги в перкалі,
і кисень, і мед, і так далі. І ти, над земною
поверхнею піднятий все-таки, над площиною,
і вже не вернешся, хоч кров’ю зійди, хоч згори!
Тобі залишається рівно світити згори.

Dobroslaw 
VIP


З нами з: 27.12.08
Востаннє: 05.12.16
Повідомлень: 262

2010-01-06 00:19  
Дякую!!!Я до речі жодного разу ще не читав.Хіба що колись дуже давно в елетронному вигляді "Дезорієнтацію на місцевості",чи якось так,не люблю читати в електронному,а до виданного якось діло не доходить.
hannnusya 
Новенький


З нами з: 18.03.09
Востаннє: 05.11.16
Повідомлень: 19

2010-03-25 10:40  
У квітні можна буде почути Андруховича і "Карбідо" з цією програмою в живому звуці! Івано-Франківськ, Львів, Вінниця, Одеса, Дніпропетровськ, Київ - до вашої уваги: http://artvertep.dp.ua/poster/9903/1/10633.html
Lev 
VIP


З нами з: 14.10.09
Востаннє: 05.12.16
Повідомлень: 1819

2010-04-02 04:45  
кажуть, вже вийшла українська версія (з українським вокалом відповідно)
хтось вже має?

jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 04.12.16
Повідомлень: 3235

2010-04-02 15:04  
Lev, думаю, що ото якраз 23 квітня буде презентація україномовної версії. Квитки ми вже замовили. Якщо потрапимо і жаба не задавить, то куплю і зроблю реліз неодмінно.
Якщо, звісно, цього не зроблять ті, хто побуває на більш раніших презентаціях в інших містах Happy

Pedrra 
Свій


З нами з: 17.07.09
Востаннє: 08.12.16
Повідомлень: 118

2010-04-02 15:49  
jinotot-е, а хто ж ти такий, що так полюбляєш творчість Патріарха? Happy
jinotot 
Почесний оцифрувальник літератури


З нами з: 28.01.09
Востаннє: 04.12.16
Повідомлень: 3235

2010-04-02 21:46  
Pedrra, цікаве питання Happy Однозначної відповіді на питання "хто я?" дати не можу, тим більше що не уявляю навіть у якому контексті воно прозвучало.
А ціную й поважаю те, що робить Андрухович, тому що його творчість свого часу спровокувала революцію у моїх уявленнях про літературу взагалі і про українську зокрема Happy І з тих пір він не перестає мене дивувати — ото і є головний секрет. А взагалі в силу свого ставлення до творів Андруховича я можу говорити про них дуже довго...
А! Ну і ще один секрет мого поміркованого фанатизму — це тандем Патріарха та Мертвого Півня Happy
Навіть не уявляю, наскільки нуднішим було б моє життя без творчості Півнів та Бу-Ба-Бу (бо не Андруховичем єдиним багата українська література) Wide grin

Pedrra 
Свій


З нами з: 17.07.09
Востаннє: 08.12.16
Повідомлень: 118

2010-04-06 09:16  
Тепер зрозуміліше. Дякую за відповідь.
Свого часу, для моїх уявлень про сучасну українську літературу Андрухович також став переламним моментом, проте, до "світового" масштабу не дотягнув...
Також при більш тісному ознайомленні (перечитав усі його опубліковані твори), + інтервю та музичні спроби - прийшло деяке розчарування... Пан Патріарх занадто багато повторюється... Та як свого часу Дон Кіхот - бореться із неіснуючими примарами...
До того ж ранні твори - кращі, але це особисто моя думка. Прошу вибачення, якщо когось зачепив.
До речі, не знаєте, коли його нова книга світ побачить? А то вже занадто довго він про неї розказує...

Lev 
VIP


З нами з: 14.10.09
Востаннє: 05.12.16
Повідомлень: 1819

2010-04-07 06:51  
jinotot

Теж збираюсь на київський концерт Happy

Pedrra 
Свій


З нами з: 17.07.09
Востаннє: 08.12.16
Повідомлень: 118

2010-04-23 14:59  
Приєднуюсь до тих, хто піде на Київський концерт Андруховича! Happy
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти Сторінка:  1, 2  наступна