Завантажити та скачати торренти українською


Левко Бондар та Бункер "ЙО" - Збірка (1989-1995) [MP3] | Pop/Folk

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Сторінка:  1, 2  наступна
Автор Повідомлення
ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 06.12.16
Повідомлень: 10946

2009-11-27 15:11  
Левко Бондар та Бункер "ЙО" - Збірка (1989-1995) [MP3] | Pop/Folk



Стиль: Pop, Folk, Bard
Країна, місто: Україна, Івано-Франківськ
Виконавці:
Левко Бондар - художник, бард, вокал
Ігор Савин - клавішні
Тарас Близнюк - клавішні
Зеньо Онуфреїв - бас
Сергій Іванов - гітара
Богдан Маруда - гітара
Андрій "Фучік" Коробчук - гітара
Сашко Уницький - клавішні, сакс
Роман Зузанський - барабани
Роман Михайлишин - гітара
Богдан Савицький - бас
Пісні:
    пісні з альбомів "Ворожбит" (1989), ? (1992) та "Файно Є!" (1995)
    якщо в когось є касета чи диск - буду вдячний хоча б за скани))
    1 - Агій, бідо
    2 - Без неї
    3 - Борода
    4 - Вівці
    5 - Война
    6 - Ворожбити
    7 - Грибоїд
    8 - Забава
    9 - Іменини (продовження Цьоці)
    10 - Камізелька
    11 - Канада
    12 - Качумай
    13 - Кладка
    14 - Коломия
    15 - Кохана
    16 - Не хочу я в Америку
    17 - Пес
    18 - Рок-н-рол
    19 - Сан-Франциско
    20 - Сотник
    21 - Станіслав
    22 - Сюзанна
    23 - Фіра
    24 - Файно
    25 - Фйоли
    26 - Хто його знає
    27 - Цьоця (А моя цьоця жиє у Занзібарі)
    28 - Чічка
    29 - Явдоха

Тривалість: 01:46:56
Мова: українська
Аудіо-кодек: MP3
Бітрейт: 128 кб/с
Додаткова інформація:
про гурт
«Бункер Йо» — український музичний гурт кінця 1980-х — початку 1990-х. Лауреат фестивалю «Червона рута» (1991, третє місце).

Івано-Франківський художник і бард Левко Бондар наприкінці 1989 року вирішив нарешті записати альбом власних пісень і зібрав по ресторанах міста кращих музикантів: клавішників Ігоря Савина і Тараса Близнюка, басиста Зеньо Онуфреїва, гітариста Сергія Іванова та Богдана Маруду. Так виник гурт «Бункер Йо». Бункер тому, що гурт проводив репетиції у підвалі.

Результат спільної творчості — альбом «Ворожбит» — виявився химерним сплавом коломийок і традиційного радянського стьоб-року.

Популярність «Бункер Йо» здобув після «Червоної рути-91» (третє місце). Пісні «Явдоха», «Цьоця з Занзібару», «Ворожбити», «Гуцульський реп» зазвучали на всю Україну.

Розвити успіх «Бункерові» не вдалося — пісні з нового альбому 1992 року (запис БЗЗ) не стали такими популярними (хіба що твіст «Капелюх»). Та й людей в Бункері тоді поменшало — лишився Ігор Савин та новий гітарист, автор-виконавець Андрій «Фучік» Коробчук, котрий і очолив гурт.

У планах Левка Бондаря в той час була музика до п'єси Гната Хоткевича «Гуцульський рік».

Улітку 1995 року в студії «Мелос» (Львів) «Бункер Йо» приступив до запису чергового альбому у зовсім новому складі: Сашко Уницький (клавішні, сакс), Роман Зузанський (барабани), Роман Михайлишин (гітара), Богдан Савицький (бас). За рік стьоб-роковий альбом «Файно є» розтиражувала фірма «Київ-Євростар».
Левко Бондар: «Просто шкода втраченого часу»

– У багатьох шанувальників твоєї творчості ти асоціюєшся саме з Івано-Франківськом. Ти народився і виріс в цьому місті?
– Ні. Я народився якраз на Стрітення в 1956 році в Бердичеві Житомирської області. Мої батьки родом з Вінничини. Тата в 1949 посадили на десять років за націоналізм. Після смерті Сталіна, в 1954 він отримав амністію. Мама на той час вчилася на Закарпатті і її направили в Бердичів на роботу і тато поїхав туди, в Бердичів, до неї. Цікаво те, що мій дід якраз в Бердичеві воював за Петлюру з Щорсом. І згодом доля закинула нашу сім’ю якраз в це місто. А другий мій дід пропав в Дубно в 1946 році. Десь в Дубнівському замку його забрали енкаведисти, так і пропав безвісти. І згодом сталося так, що я потрапив в Дубно, був там режисером фестивалю і виступав. Тоді там відбувався фестиваль «Тарас Бульба». Тобто завжди траплялося, що я ходив по дідівських слідах. В Івано-Франківськ ми переїхали в 1967 році. Я тоді мав іти в четвертий клас. І знову цікавий збіг: в Бердичеві я вчився в 5-й школі, і тут потрапив в 5-ту.
– А що було після школи?
- Після школи поступив в інститут нафти й газу. Ми з друзями створили ансамбль «Метроном». Я був найстарший, а хлопці на два роки молодші за мене. І якось шкода було залишати цей колектив. Та й батько наполягав на такій освіті. Провчився там два роки і подумав: «Нащо воно мені, дірки в землі робити?», написав заяву і пішов до війська. Там два роки служив, набрався трохи розуму, а, може, й дурості. Потрапив в музичне відділення, там навчився грати на духових інструментах. Після війська працював на фурнітурному заводі, потім слюсарем. Поступав в Одесу на заочне відділення художнього факультету. А в той час в нашому місті відкрили художньо-графічний факультет і я на нього поступив. Той курс, на якому я вчився, був першим випуком факультету в 1986 році.
– Коли ти почав співати і писати пісні?
– Першу свою пісню, звісно про кохання, написав у 8-му класі. Саме тоді й почав грати на гітарі. Мій батько їздив на заробітки десь на Харківщину і я дуже його просив купити мені гітару, бо в Станиславові купити її не було можливості. Тож такої втіхи було, коли тато мені її купив!.. А друга пісня – то вже десь в 10 класі. Я написав музику на слова Шевченка «Тяжко-важко в світі жити сироті без роду». Якраз вік у мене був такий, юнацький максималізм, тема близка. Ну і пішло-поїхало…
– Як і в кого виникла ідея створення гурту «Бункер-Йо»?
– Колись був такий колектив «Заграва», ним керував Володя Павліковський, а я в той час просто грав на гітарі і співав пісні. В той час «Заграву» прослуховував один продюсер, а в моєму репертуарі в тоді була пісня «Не хочу я в Америку, не хочу я в Канаду». І він напівжартома сказав: «Якщо не хочеш – то й не поїдеш». І я справді не поїхав з ними на гастролі. Так сталося, що майже вся «Заграва» залишилася в Америці. Повернувся додому Володя Павліковський, зараз він працює в Києві. Приблизно десь тоді й виник наш дует: Тарас Близнюк і я. Ми разом їздили до Львова виступати. Тарас брав клавіші, я гітару. А назва виникла, мабуть, в Коломийському музеї. Музиканти «Заграви» їздили вибирати собі костюми, і з якогось жарту виникла назва «Бункер-Йо».
– Який був склад «Бункер-Йо»?
– Повний склад гурту був в 1991 році: Ігор Савин, Богдан Маруда, Сергій Іванов, Зеник Онофреїв і я. Двоє клавішників і двоє гітаристів. Ми тоді поїхали на «Червону Руту», стали там лауреатами. Потім склад, звісно, змінювався. Багато людей перейшло через «Бункер». Ми тоді мали підвал в клубі комунальників і це підземелля якраз дуже добре відповідало назві. Свої фонограми в нас записували і Тарас Житинський, і «Фантом», був такий гурт «Захід», зараз його бас-гітарист утворив «Гринджоли».
– Ти в душі більше художник чи співак?
– Не можу сказати, ніби щось переважає. Але, певно, більше художник, бо як співак я рідко виступаю, тому що… Не буду пояснювати, й так всі розуміють. Зараз з будь-кого, вклавши гроші, можна зробити популярного артиста. Державна політика не направлена на те, щоб в нас була якась якісна продукція і щоб це впливало на підсвідомість пересічної людини. А на цю свідомість тепер впливає сусід із Сходу.
– Чим було зумовлене твоє тимчасове перебування за кордоном?
– Найгірше для творчої людини, це, як сказав колись Гафт, «невостребованность», тобто відсутність інтересу до того, що робиш. Коли прийшла перша влада незалежної України, тоді нас потребували всюди. І популярність була… Потім, як кажуть, поміняли паровоз і якщо ми були в першому вагонні, то опинилися в останньому. Потяг пішов в інший бік. І вся естрада пішла в тому напрямку. До влади прийшли ті, котрі вже оговталися після перших років і для них навіть сама назва нашого гурту була боязкою. Тоді й почали на естраді переважати солодкаві пісні ні про що. Зате все було спокійно і «нормально».
– Розкажи про створення студії звукозапису «На майдані».
– Студія була створена за три роки до Майдану, бо тепер слово «майдан» асоціюється з революцією. Ми із «Бункером» їздили на гастролі в Польщу і дуже успішно там виступали. В нашому репертуарі було тільки чотири пісні польськомовні, решта пісень – українською. І сприймали нас дуже гарно. Підходив до нас один менеджер, пропонував виступати й надалі там. Але склалося так, що залишився в Польщі тільки я. Малював, співав, а потім подумав, що мушу наробити слідів і на Україні, поки ще не дуже старий. Бо, як би то не було, але там чужа держава, хоч там працювати творчо легше. Присутня єдина політика в плані культури, адже там на радіо звучить 80% польської музики, і навіть вірменин за національністю розмовляє польською мовою. А в нас, навіть на Західній Україні, на радіо переважає російськомовна музика. Коли виконавці звертаються до директорів FM-станцій, то в них вимагають грошей за те, щоб прокрутити їхню музику. Але ж російські виконавці таких грошей не платять. Звісно, це впливає на свідомість. Якщо кожного дня бачити одні й ті ж обличчя по телевізору, чути той самий репертуар, то люди несвідомі, або підлітки думають, що якщо показують, значить це добра музика. Не шукають для себе альтернативи. Сама ідея створити студію і записувати добру українську музику була вже давно, але я не мав фінансової можливості. Потім один колега вклав гроші і тепер в мене є робота, яку роблю із задоволенням. Кожного дня чомусь вчуся. Ця робота складна і цікава. В перервах між нею – малюю.
– Що вважаєш своїм найбільшим досягненням як керівник студії?
– Про досягнення говорити ще рано. На звукорежисерів вчаться близько десяти років. Звісно, певний життєвий досвід в мене є, але я багато чому ще вчуся. Зараз проходить, так би мовити, період школи. На студії записуємо багато дітей. В нашому місті є дитяча студія Лесі Соболевської «Кольоровий світ» і практично всі діти, які там займаються, роблять фонограми тут. Приїжджає багато людей з районів. «На майдані» записується народний артист України Михайло Кривень, іноді Володимир Пірус, записували Тараса Житинського, альбом називається «вечорниці у Лондоні». Є дуже талановитий хлопчина Максим Самойлов, він незрячий, мешкає в Тлумачі. Для себе зробити альбоми ніяк не зберуся, хоч матеріалу є багато.
– Як, на твою думку, в сучасному суспільстві взаємодіють категорії «влада» -«митець»?
– Ніяк. Швидше, можна говорити про категорії «влада» і «не митець».
– Яким ти бачиш майбутнє української пісні, української музики?
– Майбутнє буде. Потрібен час, так само як і для держави. Але українська мелодика настільки багата, що не щезла за десятиліття і за століття. І нікуди не щезне. Нехай буде трохи різних впливів, але це все мізерне і відпаде. Шкода тільки, що втрачається цей період. Приїжджають чужинці і вивозять гроші з держави. Їм допомагають споживачі, які мають гроші і викидають їх для забави.
– Якби тобі запропонували повернутися назад і щось змінити в своєму житті, що б це було?
- Може, робив би щось інакше і швидше. В мене забагато ліні було, мабуть в усіх так в молодості. Зараз надолужую той час. Якраз цю лінь і змінив би. Просто шкода втраченого часу.
Любов Загоровська
Левко Бондар:«Не у званні справа, а в тому, як тебе сприймає публіка»

Івано-франківський художник і бард Левко Бондар в кінці 1989 року вирішив нарешті записати альбом власних пісень і зібрав по ресторанах міста кращих музикантів: клавішників Ігоря Савина і Тараса Близнюка, басиста Зеня Онуфреїва, гітариста Сергія Іванова та Богдана Маруду. Так виник «Бункер Йо». Результат спільної творчості – альбом «Ворожбит», котрий виявився химерним сплавом коломийок та традиційного радянського стьоб-року. А популярним «Бункер Йо» став після «Червоної рути-91», де гурт здобув третє місце. Пісні «Явдоха», «Цьоця з Занзібару», «Ворожбити», «Гуцульський реп» зазвучали на всю Україну. Але розвинути успіх «Бункерові» не вдалося – пісні з нового альбому 1992 року не стали такими популярними, окрім хіба що твісту «Капелюх». Згодом колектив пропав, фактично так само, як і появився. Проте його учасники працюють і надалі, щоправда, кожен по-своєму. Що стало причиною забуття? Куди поділися учасники гурту і чим вони заробляють на життя в сучасних умовах, розповідає бард і художник, а тепер ще й керівник студії звукозапису «На майдані» Левко БОНДАР.
– Коли прийшла перша українська влада, то до 1994 року нас всюди запрошували. Правда, на руках не носили, але можу сказати, що уважно ставилися до нас. Згодом прийшов другий ешелон, переважно зі старих більшовиків. Явно цього не робили, але нас вже не брали для участі в концертах. Навіть появилися критичні статті у «Галичині». Одним словом, нас легенько почали бити по руках і по мізках. Нас поволі відсували, а боротися з цим було просто неможливо, бо треба було мати великі кошти. Ще дотепер продовжуються традиційні ідеологічні пафосні концерти із старими чи навіть новими режисерами. Ми в ті рамки не входимо.
– Це означає, що ви – неформат?
– Повний неформат, ні там, ні сям. Єдине, що мені подобається зараз, то це радіо «Вежа». Їм, навпаки, треба формат. Що означає формат чи неформат, достеменно ніхто не знає. Кожен редактор має свою політику і сам вибирає ті пісні, котрі він буде крутити в радіоефірі.
– На зорі незалежності України творчість вашого гурту сприймалася на ура. Невже з часом людей перестали цікавити ваші пісні?
– У 1995 році ми робили ювілейний концерт. А загалом у гурті змін було багато, саме тому в нас вийшла навіть якась школа гурту «Бункер Йо», я би навіть сказав, що то був сесійний колектив. Пригадую, ми з якоюсь певною мудрістю намагалися записувати пісні на старий плівковий магнітофон «Союз». Касети «ходили» по базарах, щоправда, ми з того нічого не мали. Хоча би за авторство… Один чоловік зізнався, що на наших касетах він заробив автомобіль «Жигулі». На що я жартома відповів, що мені би не зашкодило хоча б два колеса. Фактично наша популярність помагала жити всім іншим людям. Та воно так і далі є – нам не гам, а другому дам.
Для того, аби подобатися людям, треба, щоб тебе постійно крутили по радіо. Так сталося, що в середині 90-х років появилися так звані «нафталінові» артисти – Алла Кудлай, Білоножки. Про Поплавського я навіть не кажу. То взагалі хохма чорна. Міг би, звичайно, чоловік себе показувати. Але за стільки років існування інституту культури можна показати і випускників, чого вони досягли і ким стали в житті. А ще коли дивишся на всі ті маразми, котрі діються навколо, то пропадає будь-яка охота до творчості. Я взагалі не дивлюся політичних програм, хіба що новини, аби бути в курсі подій. Коли людина приходить ввечері додому, то вона хоче відпочити, а на екранах показують або серіали, або політичні маразми.
– Якби гурт подібного формату сьогодні появився на музичному полі України, то чи зміг би він стати культовим?
– Однозначно, ні. Є такі тексти, котрі зачіпають, але вони нікому не потрібні. Зараз ситуація ще складніша, аніж була у 1989 році. Швидше навіть набагато примітивніша. Чомусь політики та чиновники від культури не можуть зрозуміти, що треба впливати на молодь. Одна школа разом із батьками тут нічого не вдіють. От нещодавно я був у журі відбіркового конкурсу «Червона рута». Діти співають, а потім відповідають на питання. Із зарубіжних виконавців вони переважно називають російських, а українських взагалі дуже мало знають – Таїсія Повалій та Ані Лорак. На цьому все. Приїжджають діти із села, співають пісні із примітивними текстами, переважно естрада, котру я не люблю. А взагалі весь шоу-бізнес і розрахований на малоліток.
– Якою, на вашу думку, мала би бути нормальна пісня?
– (Сміється). Думаю, це має бути композиційний твір. Хай він буде всього на три-чотири хвилини звучання, тільки б там не було постійного забивання цвяхів у голову.
– Серед власних пісень у вас є найбільш улюблена?
– Напевне, «Кочумай». То є один із термінів, котрі побутують серед композиторів. Це така кучка композиторів. Ми взагалі понавигадували цілу купу термінів. «Лабухи» (музиканти) створили свій сленґ, щоби їх ніхто не розумів. Ще мені подобається пісня «Потерта камізелька».
– Чи шкодуєте ви за втраченим?
– Думаю, що так. Напевно, найбільше за втраченим часом, бо трохи його намарно пройшло. Я думаю, що то мозок тепер дозріває. І якби повернути років 10-20 назад, то все робилося б зовсім інакше. Я ще на додачу не вмію ходити і просити. А це, виявляється, відіграє чималу роль у житті.
– У вашій біографії є така сторінка, коли свого часу вам довелося побувати за кордоном. Чи була у вас можливість займатися творчістю і там? А може, ви просто втікали звідси?
– Мене тут не було протягом трьох років, правда, це було періодично. Знаю, що дехто тішився, що мене немає. Польська публіка нас дуже мило приймала. Ми їздили на гастролі до Кракова, а це ближче, ніж Київ. Мене дуже дивувало, коли деякі співаки розказували, що їздили на гастролі до Америки чи Канади. Та які то гастролі, коли на твій концерт прийшло подивитися двадцять українців? У Кракові я співав і малював. В основному ж заробляв мистецтвом. Я категорично не пахав на будовах, а просто малював. Я використовував для цього всі можливості, малював навіть на камінцях.
– Творчість ніколи не знає меж. Напевно, ви і сьогодні продовжуєте писати? Ваша дружина (Леся Соболевська) також займається музикою. Чи не перешкоджає її творчість вашим планам?
– Нам завжди є про що поговорити. Ми мовчимо хіба що тоді, коли щось робимо. Деколи ми спілкуємося аж забагато, а це значить, що є про що. Правда, деколи буває так, що приходить муза, треба щось сотворити, а в той самий час Леся сидить за клавішами. Я кажу, що трохи зле, коли двоє людей в сім’ї займаються одним фахом. Проте в нас немає такого, що хтось перший, вдома витає жива, здорова творча атмосфера без конкуренції.
– Для кого ви пишете і чи беруться новоспечені артисти співати пісні, написані Левком Бондарем?
– Я не пишу ні для кого. В мене жанр такий. От Лесю більше дістають. В мене і бажання такого не виникає. Це свого роду математика, якщо писати для когось на замовлення. Я розумію, що це ще й можливість додаткового заробітку, але поки що я не хочу цим займатися.
– Яку музику ви любите слухати?
– Фактично я не люблю слухати музику, бо вона заважає. А взагалі, мені подобається класика, «Pink Floid», «Deep Purple», «ACDC». Ще приємно послухати гурт «ABBA». То була основа, на котрій постало все решта, що на сьогодні існує.
– Відомо, що чимало молодих і талановитих людей займаються музикою, а пробитися на велику сцену не мають можливості. В чому секрет успіху зірок? Хто, на вашу думку, може називатися справжнім співаком?
– Тут всюди замішані гроші. Треба знати, кому платити. Є маленькі винятки. Скажімо, Ірина Житинська хотіла працювати у Київській філармонії. Їй сказали заплатити певну суму грошей. Вона відмовилася, а у Вроцлаві підписала контракт і чудово працює. Тут вона би просто пропала. А там співає провідні арії. Слава Богу, що вона не пішла в естраду, бо там вона би також була ніким.
– Ви вже згадували про «нафталінових» співаків. Хто, на вашу думку, вартий справді називатися артистом?
– Чомусь мені на думку зразу прийшов Василь Зінкевич. Він дуже тихенький, скромний чоловік, напевно, єдиний, кому можна надати звання народного. Коли він виходить на сцену, то видно, що в нього є інтелігентність, вокал і головне – повага до глядача. Зараз переважно в артистів зовсім немає поваги до глядача.
– До речі, про звання. Як ви ставитеся до того факту, що вже у дуже молодому віці люди отримують звання заслужених артистів?
– Це просто хохма. Я би навіть сказав, що це посміховисько. Той, хто роздає такі звання, сам над собою сміється. І тому над ним треба сміятися. А той, хто отримує це звання, також примітив. Зрозуміло, що це є грошова схема. Знаю, як робили деякі артисти. Була певна сума, котру треба було заплатити, щоб отримати звання. В нас це чомусь робиться для того, щоби отримувати більші гонорари з концерту. На одному з концертів ми виступали, а при оплаті виникло питання, чому заслуженому артистові платять так само, як і всім іншим. Не у званні справа, а в тому, як тебе сприймає публіка. Той, хто має звання, може без освіти автоматично працювати професором в інституті. І що з того. Хто ти?!
– Зараз у вас є студія звукозапису. Чим ще ви заробляєте на життя, крім музики?
– У студії я не буду писати тільки себе. Є люди, котрі хочуть записуватися. Були в мене люди з Калуша, Києва, Чернівців. Я малюю. Люблю каміння і дерева. Каміння – це вічність, а дерево – то символ. Найкраще малювати на пленерах. Тоді я навіть зранку вставав о п’ятій годині.
– Чи може хтось похвалитися, що в нього вдома є картина Левка Бондаря?
– Звичайно, є такі люди. Мої картини можна придбати у «Цмоку». Часом буває так, що я їх дарую. Так, це один із видів мого заробітку.
– Свого часу у вас була відома пісня «Капелюх». В житті ви носите капелюх?
– В мене є один капелюх. Але його вдягаю тільки на сцену. На вулицю я капелюх не вдягаю. Деколи, правда, буває так, що хочу сховатися від людей, аби мене не впізнавали на вулиці, то зав’язую волосся в хвіст. Тоді впізнають тільки у тому випадку, коли сам підходжу. Деколи навіть бороду голю.
Володимир Бодак


Бронзовий реліз (на рейтинг впливає 75% завантаженого)
 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати українську музику



відео для новачків



 Зареєстрований:   2009-11-27 15:11
 Розмір:   98 MB 
 Оцінка музики:   8.8/10 (Голосів: 41)
   
PredatorAlpha2 
Новенький


З нами з: 07.12.09
Востаннє: 20.11.16
Повідомлень: 18

2009-12-07 00:36  
Щось не завантажує... Хоча через форум видно, що ssTAss ® роздає ....
ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 06.12.16
Повідомлень: 10946

2009-12-07 13:25  
PredatorAlpha2 написано:
Щось не завантажує... Хоча через форум видно, що ssTAss ® роздає ..

сам не розумію чому.. хоча троє вже скачало
ssTAss написано:

Завантажили

svereduyk, Bertsa, Maliuk_Ukr

правда в "мене" тільки один, решта "між собою" обмінялись..
може варто покликати через ПП тих, хто завантажив?
на роздачі все-одно буду))

NazZzaRko 
Новенький


З нами з: 10.12.09
Востаннє: 05.12.16
Повідомлень: 9

2009-12-10 13:35  
І в мене шось не качає!
ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 06.12.16
Повідомлень: 10946

2009-12-10 18:33  
NazZzaRko написано:
І в мене шось не качає!

бо Вас навіть серед завантажуючих нема...

NazZzaRko 
Новенький


З нами з: 10.12.09
Востаннє: 05.12.16
Повідомлень: 9

2009-12-12 20:22  
Вже скачаВ!!!

Народ це пісні Левка Бондара,але співає не він!

ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 06.12.16
Повідомлень: 10946

2010-01-16 15:08  
NazZzaRko написано:
Народ це пісні Левка Бондара,але співає не він!

ага... а хто?
Бункер Йо

kaizer18 
Новенький


З нами з: 17.11.09
Востаннє: 06.12.16
Повідомлень: 5

2010-02-09 21:58  
чомусь не завантажує... (((
jaral 
Відео Гуртом - підтримка та поширення
Відео Гуртом - підтримка та поширення


З нами з: 18.10.07
Востаннє: 18.11.16
Повідомлень: 304

2010-02-10 04:13  
ssTAss вельми дякую за збірочку, нарешті маю Гімн Станіславова, маю на увазі пісеньку мого дитинства "най живе Станіслав", ще пам'ятаю був відеоролик на цю пісеньку, може хтось має? Дякуємо.

Продовжує в цьому дусі співати коломийко-попсові-пісеньки, вже Вася Мельникович своїми Коломийками 1-5 та Гуцулом-Хуліганом 1-3.

TAKIT 
Частий відвідувач


З нами з: 08.03.09
Востаннє: 02.12.16
Повідомлень: 31

2010-06-16 13:57  
А пісня КАПЕЛЮХ ?????
dreamovich 
Частий відвідувач


З нами з: 04.03.09
Востаннє: 03.12.16
Повідомлень: 38

2010-10-21 21:27  
Йой, куме, куме
Добра горілка!
В тебе чи в мене,
Файніша жінка?!!! Happy

AlkaprymA 
Новенький


З нами з: 09.07.10
Востаннє: 23.11.10
Повідомлень: 1

2010-11-13 19:31  
Спасибі за величезну купу задоволення від прослуховування шедеврів.
Давно і невдало розшукувала їх просторами глобальної мережі.
Тож, най жиє Станіслав!

iggy77 
Новенький


З нами з: 16.03.12
Востаннє: 04.12.16
Повідомлень: 4

2012-03-16 03:59  
Станьте, будь ласка , на роздачу хтось, так хочеться послухати... І ще: як називається ця пісня (там є такі слова): гойра-гойра, мішєла сметану із квасом, гойра-гойра, Марунька у нас депутат?

Додано через 40 хвилин 28 секунд:

Дякую

Pomponoro 
Новенький


З нами з: 23.08.12
Востаннє: 23.08.12
Повідомлень: 1

2012-08-23 05:40  
Ні, не качає все-таки....
kokopedlo 
Новенький


З нами з: 27.08.12
Востаннє: 02.09.16
Повідомлень: 1

2012-08-29 13:40  
А чому не всі пісні? Шукав ради Явдохи і Цьоці, в списку є а у торенті зась...

Додано через 14 хвилин 14 секунд:

Упс) недогледів, перепрошую

mishashamen 
Свій


З нами з: 14.06.09
Востаннє: 02.12.16
Повідомлень: 147

2013-12-02 17:40  
що таке "фйоли"?
musicfan 
Модератор музики


З нами з: 27.01.09
Востаннє: 05.12.16
Повідомлень: 893

2013-12-03 09:38  
mishashamen написано:
що таке "фйоли"?

Наталя Хобзей, Оксана Сімович, Тетяна Ястремської, Ганна Дидик-Меуш. Лексикон львівський: поважно і на жарт. Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 2009 (Серія "Діалектологічна скриня"). - 672 с.


mishashamen 
Свій


З нами з: 14.06.09
Востаннє: 02.12.16
Повідомлень: 147

2013-12-16 16:24  
з цієї книги:

Цитата:
фйол примха, дивацтво (ст) || фйблок
♦ фйбла в голові мати бути придуркуватим, несповна розуму (м,
ср, ст) II -> мати бзіка


Дякую за підказку такої чудової літератури!

Додано через 2 хвилини 34 секунди:

ця книга в нас є: http://toloka.to/t41578

ярий тверезенник 
VIP


З нами з: 29.01.12
Востаннє: 06.12.16
Повідомлень: 1592

2013-12-20 10:58  
Ну а зв"язатися з ним неможливо - ? (чи так як я неміг зв"язатись з Лесиком Дацюком ніби вони Джеймси Бонди...).
ярий тверезенник 
VIP


З нами з: 29.01.12
Востаннє: 06.12.16
Повідомлень: 1592

2013-12-20 15:24  
https://www.facebook.com/namajdani - Левко Бондар
mishashamen 
Свій


З нами з: 14.06.09
Востаннє: 02.12.16
Повідомлень: 147

2014-01-30 14:42  
71vrizhiy88 написано:
https://www.facebook.com/namajdani - Левко Бондар


На майдані є палатка з написом "Бункер ЙО ім. Тризубого Стаса", то не Левко там жиє ?

musicfan 
Модератор музики


З нами з: 27.01.09
Востаннє: 05.12.16
Повідомлень: 893

2014-01-30 15:11  
mishashamen написано:
Дякую за підказку такої чудової літератури!

Радий допомогти!

fv007 
VIP


З нами з: 01.01.10
Востаннє: 06.12.16
Повідомлень: 449

2014-01-30 20:07  
mishashamen написано:
На майдані є палатка з написом "Бункер ЙО ім. Тризубого Стаса", то не Левко там жиє ?


Левко там не живе. Живуть там інші козаки Wink (1)

mishashamen 
Свій


З нами з: 14.06.09
Востаннє: 02.12.16
Повідомлень: 147

2014-02-04 01:15  
fv007 написано:
Левко там не живе. Живуть там інші козаки

Ви були там(в наметі)? А Левко був на Майдані? Було б круто, якби він заспівав там.

plazmatix 
Свій


З нами з: 14.11.09
Востаннє: 30.11.16
Повідомлень: 71

2014-03-29 20:13  
Щодо релізу "Файно є". Хто видав касету? Чи не франківська студія Легіон? 1996 рік?
Може маєте повні скани? Прошу поділитися.

ярий тверезенник 
VIP


З нами з: 29.01.12
Востаннє: 06.12.16
Повідомлень: 1592

2014-12-21 17:10  

Hentaihunter 
VIP


З нами з: 16.08.08
Востаннє: 06.12.16
Повідомлень: 2153

2015-01-09 17:00  
Піратка від "Euro records"

Інфа зі зворотнього боку:
Левко Бондар - текст, музика, вокал
Василь Зузанський - бубни
Богдан Савицький - бас-гітара
Сашко Уницький - клавішні, саксофон
Роман Михайлишин - гітара
Маркіян Дрібнюк - звукорежисер

ярий тверезенник 
VIP


З нами з: 29.01.12
Востаннє: 06.12.16
Повідомлень: 1592

2015-01-10 12:44  
блін шкода що переліку пісень немає...
Hentaihunter 
VIP


З нами з: 16.08.08
Востаннє: 06.12.16
Повідомлень: 2153

2015-01-10 23:05  
Список пісень:

ярий тверезенник 
VIP


З нами з: 29.01.12
Востаннє: 06.12.16
Повідомлень: 1592

2015-01-11 14:37  
по ходу для альбому "Файно є" є всі тут пісні окрім одної...
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти Сторінка:  1, 2  наступна