Завантажити та скачати торренти українською


Борис Деменко - Борис Лятошинський. Твори для фортепіано (2005) [FLAC] | Classic / Piano

Нові коментарі

Нова тема   Відповісти
Автор Повідомлення
ssTAss 
Модератор музики


З нами з: 05.07.08
Востаннє: 05.12.16
Повідомлень: 10939

2010-07-20 22:11  
Борис Деменко - Борис Лятошинський. Твори для фортепіано (2005) [FLAC] | Classic / Piano



Стиль: Classic, Avantgarde, Piano
Країна, місто: Україна, Київ - Житомир
Видавець: Taras Bulba Entertainment
Виконавці:
піаніст
Деменко Борис Вадимович
доктор мистецтвознавства, професор. Київська державна консерваторія ім. П.І.Чайковського, 1968 рік.
Викладач основного музичного інструмента (фортепіано) Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка
композитор
Лятошинський Борис Миколайович
(*22 грудня 1894, за новим стилем: 3 січня 1895, Житомир — †15 квітня 1968, Київ)
класик української музики XX ст. В історії світової культури його ім'я гідне стояти поряд з іменами Д. Шостаковича, Б. Бартока, К. Шимановського, А. Онеггера. Своєю творчістю він вписав музику України в європейський контекст.

Народився 3 січня 1895 р. у Житомирі в сім'ї інтелігентів з демократичного середовища. Закінчив Київський університет (1918) та Київську консерваторію (1919). Вже 1920 р. починає викладати в Київській консерваторії, з 1935 р. і до кінця життя був її професором. Окрім того, в 1935-1938 рр. та під час евакуації (1941-1944) працював професором Московської консерваторії.

Лятошинський був надзвичайно різнобічним композитором: створив дві опери ("Золотий обруч", "Щорс"), п'ять симфоній, чотири струнні квартети, два інструментальні тріо, низку симфонічних творів різних жанрів (увертюри, сюїти, балади, поеми), кантати, хори а капела, обробки народних пісень (для голосу і фортепіано, для хору), писав твори для фортепіано ("Слов'янський концерт", сонати, балади, прелюдії), музику до театральних постановок ("Ромео і Джульєтта" В. Шекспіра, "У пущі" Лесі Українки) та кінофільмів ("Іван", "Тарас Шевченко", "Григорій Сковорода", "Іван Франко", "Кармелюк" та ін.). Крім того, Борис Миколайович оркестрував опери М. Лисенка "Тарас Бульба" (з Л. Ревуцьким) і "Енеїда", Р. Глієра "Шахсенем" та балети.

Композитор збагатив жанрово-стильову палітру української музики, розширив її концептуально-тематичні обрії, діапазон виражальних можливостей.

І, здавалося б, комуністичний режим не міг не визнати творчої особистості Б. Лятошинського; його двічі нагороджували найвищою тоді нагородою - Державною премією СРСР (1946, 1952), а посмертно (1971) нагородили ще й Державною премією УРСР імені Т. Шевченка. Та це лише один бік медалі. З іншого боку, у радянських законодавців від ідеології були непорушні постулати: радянський митець має творити в річищі так званого соціалістичного реалізму; його твори можуть бути виключно або переважно оптимістичні; форма ж твору мусить бути якомога доступнішою і зрозумілішою "для нас".

Творчість Лятошинського не вкладалася в таке "прокрустове ложе". Соцреалістом не був. Дивитись на дійсність крізь рожеві окуляри не хотів. Що ж до простоти... Євген Станкович, який належав до останніх учнів Бориса Миколайовича, писав про роки свого навчання у Майстра: "Вже тоді відчувалося, що Лятошинський - фігура в музичному мистецтві надзвичайно поважна. Він просто вражав своєю колосальною музичною ерудицією, якнайширшим знанням стосовно минулого і сьогодення... Читав з листа будь-яку партитуру XX сторіччя будь-якої складності".

Отож, знаючи і вміючи набагато більше за своїх критиків, писав музику складну і не хотів опускатися до примітиву. Почавши музичну творчість у стилі О. Скрябіна, Лятошинський зазнав згодом впливу французьких імпресіоністів, перейшовши далі до західноєвропейського експресіонізму. Цих течій комуністичні його критики не розуміли і не схвалювали, а Лятошинський частенько не без задоволення переказував жартівливо-єхидний афоризм стосовно різних типів ставлення до музики: "Слухачі люблять музику, але не розуміють її; композитори розуміють, але не люблять; критики - не люблять і не розуміють".

Оскільки його талант і музичне мислення найяскравіше проявилися в симфонічній музиці, то саме його симфонії раз у раз викликали несамовиту критику чи бурхливу реакцію.

Друга й Четверта симфонії Лятошинського втілюють грандіозні драматичні колізії епохи. Доля Другої симфонії (1936) була трагічною; вона опинилася "під забороною". Всі відчайдушні спроби реабілітувати цей твір виявились марними, а сам композитор згодом був затаврований як "формаліст". Дісталося маестро й за Третю симфонію (після появи її другої редакції, 1951 р.). А загалом українські радянські енциклопедичні видання дуже не любили торкатись питання про симфонії Лятошинського: то було немовби негласне табу.

Звичайно, ніхто не дбав тоді про те, щоб цілісно познайомити світ із симфоніями Лятошинського. І лише 1994 р., напередодні 100-річного ювілею митця, з ініціативи американського диригента українського походження Теодора Кучара Національний симфонічний оркестр України здійснив запис музики видатного композитора (5 симфоній і симфонічна поема "Гранжина") на три компакт-диски, які фірма "Марко Поло" розтиражувала і тепер розповсюджує у багатьох країнах світу.

Тільки по смерті митця, що відійшов у вічність 15 квітня 1968 р., сучасники спромоглися належно поцінувати масштаб його особистості. Д. Шостакович написав: "Борис Миколайович був великим композитором і водночас видатним педагогом, що виховав чимало обдарованих музикантів. Його учнями, окрім Станковича, були такі талановиті композитори, як Л. Дичко, В. Кирейко, І. Карабиць, В. Сильвестров, Л. Грабовський та інші"
Пісні:
    1. Соната №1, тв 13 (1924)
    Відображення, тв 16
    2. Maestoso e con fermezza
    3. Velutato assai
    4. Tempestoso
    5. Disperato e lugubre
    6. Come di lontananza
    7. Ironicamente, misurato assai
    8. Con agitazione
    9. Соната – балада
    10. Баллада, тв. 22
    Три прелюдії, тв. 38
    11. Andante sostenuto
    12. Lento tenebroso
    13. Moderato con moto e sempre ben ritmico
    Дві прелюдії на основі українських народних пісень, тв. 38, біс
    14. Allegro tumultuso
    15. Allegro resoluto
    П’ять прелюдій, тв 44
    16. Lugubre ma non troppo lento
    17. Lento e tranquillo
    18. Allegro agitato
    19. Andante sostenuto
    20. Impretuso
    21. Концертний етюд – рондо
    22. Траурна прелюдія

Тривалість: 01:16:59
Мова: instrumental
Аудіо-кодек: FLAC
Бітрейт: 451 кб/с
Джерело: інший трекер
Додаткова інформація:
Хотів спочатку написати щось наукоподібне, став підіймати літературу, але передумав. І ось чому. Борис Лятошинський – не просто відомий український композитор 20-го століття. Якщо Ви раніше не чули цих його творів, що цілком можливо, то пари хвилин прослуховування вистачить, щоб упевнитися в його авторській непересічності. Непересічності такого рівня, що сучасні виконавці й досі дуже рідко включають його твори до свого репертуару – надто вже вони складні. Єдине, з чим я можу це порівняти – холодний вільний джаз у самому широкому смислі, але і таке порівняння не буде достатньо точним. Це відверто неймовірна музика, і людині, яку виховала естрада, таку музику слухати буде важкувато. Втім, гадаю – варто. І зовсім не для того, щоб сказати потім комусь: "На вечірку не прийду, бо слухав до ранку Лятошинського. Після нього все інше – порох." Ні. Її варто послухати заради незнаного величезного простору, який відкривається в ній, за ній, нею. І лише потім, коли стане дійсно цікаво, можна підняти літературу і щось дізнавати і про композитора, і про те, що він після себе залишив. Мабуть, що так. УМКА


Якщо Ви справді бажаєте підтримати українське - після прослуховування, якщо музика вам сподобалась,
придбайте ліцензійний диск. Підтримаймо вітчизняних виконавців!


Срібний реліз (на рейтинг впливає 50% завантаженого)
 Трекер:    Зареєстрований   

Завантажити / скачати українську музику



відео для новачків



 Зареєстрований:   2010-07-20 22:11
 Розмір:   274 MB 
 Оцінка музики:   8.2/10 (Голосів: 15)
   
Lev 
VIP


З нами з: 14.10.09
Востаннє: 05.12.16
Повідомлень: 1819

2010-07-31 18:24  
круто! треба качнути!
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години

Нова тема   Відповісти